ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2019 року

Київ

справа №823/1047/18

адміністративне провадження №К/9901/67702/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року (суддя Кульчицький С.О.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року (головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді - Мельничук В.П., Земляна Г.В.)

у справі № 823/1047/18

за позовом Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради

до управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, приватне підприємство «Флора Гарант»

про скасування попередження та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради (далі - Департамент ЖКК, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області (далі - управління Держказначейства, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати попередження відповідача про неналежне виконання бюджетного законодавства від 01 листопада 2017 року №2273/4-16 та зобов'язати відповідача зареєструвати бюджетне зобов'язання за договором від 30 жовтня 2017 року № 226 та додатковою угодою від 30 жовтня 2017 року № 1, укладеним між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради, Департаментом ЖКК та приватним підприємством «Флора Гарант» (далі - ПП «Флора Гарант»).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просив скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

20 грудня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту ЖКК.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 16 серпня 2016 року № 1022 «Про визначення централізованої закупівельної організації із закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти» визначено Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради централізованою закупівельною організацією, відповідальною за організацію та проведення процедур закупівель та закупівель за рамковими угодами відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

За наслідками проведення конкурсних торгів 30 жовтня 2017 року між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради (замовник 1), Департаментом ЖКК (замовник 2) та ПП «Флора Гарант» (постачальник) укладено договір надання послуг № 226, за умовами якого ПП «Флора Гарант» в порядку та на умовах, визначених договором, зобовязується надати Департаменту ЖКК послуги у сфері рослинництва за видами послуг та в обсягах, які зазначені у Специфікації послуг, що є його невід'ємною частиною.

Додатковою угодою від 30 жовтня 2017 року сторони за договором визначили, що ціна договору становить 1 568 500 грн, при цьому фінансування 2017 року - 100 000 грн., фінансування 2018 року - 1 468 500 грн.

З метою реєстрації бюджетних зобов'язань за договором від 30 жовтня 2017 року № 226 позивач звернувся до відповідача, однак останній повернув подані документи без виконання та застосував до позивача заходи впливу у вигляді попередження від 01 листопада 2017 року № 2273/4-16 про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою усунення порушень у строк до 30 календарних днів.

Підставою для відмови у реєстрації бюджетних зобов'язань та винесенні попередження відповідачем стало те, що в електронній системі закупівель відсутні відомості щодо договору про закупівлі, річного плану закупівель та звіту про результати процедури закупівлі по замовнику - Департамент ЖКК.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади врегульовано положеннями Бюджетного Кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі» та прийнятими на його виконання нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02 березня 2012 року №309 (далі - Порядок № 309), Порядком укладання і виконання рамкових угод, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15 вересня 2017 року №1372, тощо.

Відповідно до приписів статті 43 Бюджетного Кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів, зокрема, передбачає контроль при взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Частиною п'ятою статті 48 Бюджетного Кодексу України передбачено, що казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі).

Згідно з пунктом 21 частини першої статті 116 цього Кодексу порушенням бюджетного законодавства є порушення порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань, а заходом впливу, відповідно до статті 117, є попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, посилався на те, що позивачем не заперечується факт відсутності в електронній системі закупівель відомостей про нього як замовника, тому подання на реєстрацію бюджетних зобов'язань є порушенням Порядку № 309. Відтак з огляду на приписи статті 117 Бюджетного кодексу України відповідач правомірно застосував до Департаменту ЖКК такий захід впливу як попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення бюджетного законодавства.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає обґрунтованим такий висновок судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

Пунктом 36 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що централізовані закупівельні організації це юридичні особи, що визначаються Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування як замовники, які організовують і проводять процедури закупівель та закупівлі за рамковими угодами в інтересах замовників відповідно до цього Закону. Централізовані закупівельні організації набувають усіх прав та обов'язків замовників, що визначені цим Законом, та несуть відповідальність згідно із законами України. Особливості створення та діяльності централізованих закупівельних організацій встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З огляду на це дії централізованих закупівельних організацій (далі - ЦЗО) щодо організації закупівель за рамковими угодами повинні відповідати вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» та Порядку укладання і виконання рамкових угод, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 15 вересня 2017 року № 1372 (далі - Порядок № 1372).

Проведення закупівель за рамковими угодами, як різновидом публічної закупівлі, внормовано положеннями статті 13 Закону України «Про публічні закупівлі», згідно з якою закупівля за рамковими угодами здійснюється в порядку, передбаченому для проведення процедури відкритих торгів, з урахуванням вимог цієї статті, а рамкові угоди укладаються відповідно до вимог цієї статті.

Зі змісту статті 13 цього Закону не вбачається, що у випадку проведення публічної закупівлі в межах рамкової угоди, її здійснення відбувається без застосування електронної системи закупівель.

Водночас пунктом 7 розділу V Порядку № 1372 визначено, що після підписання рамкової угоди всіма сторонами або із завершенням строків, установлених пунктом 4 розділу V цього Порядку, рамкова угода розміщується замовником/ЦЗО в електронній системі закупівель разом з оголошенням з відомостями про рамкову угоду та звітом про результати проведення відкритих торгів.

Порядком розміщення інформації про публічні закупівлі, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 18 березня 2016 року, також не встановлено будь-яких виключень щодо розміщення інформації в електронній системі закупівель про закупівлі, які здійснюються в межах рамкової угоди.

Таким чином, при проведенні ЦЗО процедури закупівлі за рамковими угодами обов'язковою умовою є, крім іншого, розміщення в електронній системі закупівель самої угоди (у справі, що розглядається - договору від 30 жовтня 2017 року № 226), разом з оголошенням, з відомостями про рамкову угоду та звітом про результати проведення відкритих торгів.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку № 309 органи Казначейства не реєструють зобов'язання у разі: відсутності документів щодо закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до законодавства у сфері закупівель; недотримання вимог щодо оформлення поданих документів, тощо.

Відтак, здійснивши у відповідності до приписів статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі» перевірку наявності в електронній системі закупівель договору про закупівлю, річного плану закупівель та звіту про результати проведення процедури закупівлі, які підтверджують проведення процедури закупівлі, за результатами якої укладено договір про закупівлю, та встановивши відсутність вказаних документів, управління Держказначейства при прийнятті оскаржуваного попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства та при відмові у реєстрації бюджетних зобов'язань діяло відповідно до вимог закону, в межах наданої чинним законодавством компетенції та без порушень законних прав та інтересів позивача, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій надано належну оцінку матеріалам справи та правильно застосовано норми права, що регламентують спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, що знаходиться за межами касаційного перегляду згідно з частиною другою статті 341 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департамента житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради залишити без задоволення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова