ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/2078/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.

суддів Аліменка В.О., Земляної Г.В.

за участю секретаря Левченка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року

у справі №320/2078/19 (розглянутої у відкритому судовому засіданні)

за позовом ОСОБА_2

до відповідача Окружної виборчої комісії з виборів Президента України територіального виборчого округу № 96

третя особа: голова окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 96 Короленко Олександр Леонідович

про зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА _2 (далі - позивач або ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Окружної виборчої комісії з виборів Президента України територіального виборчого округу №96 (далі - відповідач або ОВК з виборів Президента України ТВО № 96 ), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії голови окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 96 Короленка О.Л., які полягають у залишенні без розгляду двох скарг виборця ОСОБА_2, які подавались до комісії в день голосування 21 квітня 2019 року по виборам Президента України;

- визнати порушення права на вільні вибори по голосуванню військовослужбовцями на виборчій дільниці № 320351 у територіальному виборчому окрузі № 96.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що йому як суб'єкту виборчого процесу (виборець) протиправно не розглянуто та повернуто ОВК з виборів Президента України ТВО № 96 скарги від 21 квітня 2019 року, які відповідали вимогам Закону України ««Про вибори Президента України». Та зазначено про те, що у відповідності до вимог статті 5 КАС України позивачем самостійно обираються способи захисту пов'язані з встановленням порушеного права на вільні вибори.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення у справі, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на незаконності, необґрунтованості та необ'єктивності рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідачем та третьою особою відзив на апеляційну скаргу подано не було.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися.

Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 21 квітня 2019 року ОСОБА_2 подано до ОВК з виборів Президента України ТВО №96 скаргу у порядку статті 91 Закону України «Про вибори Президента України», в якій позивач просив констатувати порушення на виборчій дільниці №320351 у 96-му окрузі по виборам Президента України передбаченого ст. 6 Закону України «Про вибори Президента України» права на вільні вибори.

Скарга обґрунтована тим, що позивач по виходу із виборчої дільниці №320351 побачив, що до даної дільниці строєм за командою командира підійшла група військовослужбовців. Стрій залишився на місці, а командир зайшов у дільницю. По його виходу із дільниці, позивач побачив, що у кожного із військовослужбовців у руках з'явились паспорти, в яких знаходились білі продовгуваті листки.

У подальшому, як зазначено позивачем у скарзі, за командою командира на дільницю почали заходити по двоє військовослужбовців. По виходу із дільниці військовослужбовці вчиняли якісь дії у своїх мобільних телефонах. Вищевказане, на думку позивача, є порушенням передбаченого ст. 6 Закону України «Про вибори Президента України» права на вільні вибори.

Як зазначив позивач у скарзі від 21.04.2019 (вх. №10 від 21.04.2019), сам прихід у шерензі під командою однозначно є порушенням правового принципу на вільне волевиявлення. На думку позивача, абсолютно не виключено, що військовослужбовці, виходячи із дільниці, звітували про голосування з огляду на вчинення ними дій у мобільних телефонах. Також позивачем зазначено, що встановлені порушення були зафіксовані позивачем шляхом здійснення фотофіксації та відеофіксації.

Позивач вказав, що про вказане порушення він усно та письмово повідомив дільничну виборчу комісію №320351. Проте, ніякої реакції на повідомлення не відбулося.

Листом за вих. №1 від 21.04.2019 ОВК з виборів Президента України ТВО № 96, повідомила позивача, що його скаргу розглянуто та вказано на те, що виборцем ОСОБА_2 у скарзі від 21.04.2019 не дотримано форму та зміст скарги відповідно до вимог статті 95 Закону України «Про вибори Президента України», а саме не вказано: назву виборчої комісії, до якої вона подається; адресу електронної пошти суб'єкта звернення із скаргою; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) суб'єкта оскарження, його місце проживання (поштову адресу), а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі відомі; зазначення доказів, якими заявник скарги обґрунтовує свої вимоги; чітко сформульовані вимоги із зазначенням суті рішення, ухвалення якого вимагається від виборчої комісії; перелік документів і матеріалів, що додаються. При цьому, позивача повідомлено, що він має право повторно подати скаргу до 22.04.2019, виправивши зазначені недоліки.

Як встановлено судом копію листа ОВК з виборів Президента України ТВО № 96 від 21.04.2019 № 1, отримано позивачем власноручно 21.04.2019 о 19:46 год. про що свідчить відмітка на листі.

Також, судом першої інстанції встановлено, що 21 квітня 2019 року ОСОБА_2 подано до ОВК з виборів Президента України ТВО № 96 скаргу (вх. №11 від 21.04.2019) у порядку статті 91 Закону України «Про вибори Президента України», в якій позивач просив констатувати повторне порушення на виборчій дільниці №320351 ст. 6 Закону України «Про вибори Президента України».

Зі змісту повторної скарги вбачається, що позивачем у порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України здійснено телефонний дзвінок на тел. « 102», повідомивши до органів поліції про вчинення кримінального правопорушення. Через деякий час працівники поліції запросили позивача до дільничної виборчої комісії № 320351 для відібрання письмового пояснення. Позивач зауважив на те, що у той час, коли він був повторно на дільниці, до неї знову прибула строєм група військовослужбовців та почали повторно вчиняти ті ж самі дії, які зазначені позивачем у попередній скарзі (вх. №10 від 21.04.2019). Позивач звернув на зазначене увагу працівників поліції та почав здійснювати фіксацію на відео мобільного телефону. Зважаючи на факт фіксації, стрій військовослужбовців пішов з дільниці.

ОВК з виборів Президента України ТВО № 96 розглянувши скаргу виборця ОСОБА_2 від 21.04.2019 за вх. №11, листом за вих. № 2 від 21.04.2019 повідомила, що виборцем ОСОБА_2 у скарзі від 21.04.2019 не дотримано форму та зміст скарги відповідно до вимог статті 95 Закону України «Про вибори Президента України», а саме не вказано: назву виборчої комісії, до якої вона подається; адресу електронної пошти суб'єкта звернення із скаргою; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) суб'єкта оскарження, його місце проживання (поштову адресу), а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі відомі; зазначення доказів, якими заявник скарги обґрунтовує свої вимоги; чітко сформульовані вимоги із зазначенням суті рішення, ухвалення якого вимагається від виборчої комісії; перелік документів і матеріалів, що додаються. Враховуючи вищевикладене, позивачу повідомлено, що він має право повторно подати скаргу до 22.04.2019, виправивши зазначені недоліки.

Як вбачається із копії листа за вих. № 2 від 21.04.2019, ОВК з виборів Президента України ТВО № 96, позивачем власноручно написано, що копію даної відповіді було отримано та позивач вважає її незаконною, оскільки скарга позивача розглядалась одноособово головою ОВК Короленком О.Л. та не була допущена, як і попередня скарга позивача, до колегіального розгляду комісії.

Не погоджуючись з діями голови окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 96 Короленка О.Л., які полягали у залишенні без розгляду двох скарг виборця ОСОБА_2, які подавались до комісії в день голосування 21 квітня 2019 року по виборам Президента України, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та визнання порушення права на вільні вибори по голосуванню військовослужбовцями.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено, що при наданні відповідей на скарги позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами Конституції України, Закону України «Про вибори Президента України», а тому підстав для задоволення позову судом не встановлено, оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 не є необґрунтованими. Зазначив, що вимога позивача про захист його прав шляхом визнання (констатації) їх порушеними у резолютивній частині рішення не відповідає юридичній категорії "спосіб захисту порушених прав".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 91 Закону України «Про вибори Президента України» від 05.03.1999 № 474-XIV (далі - Закон № 474-XIV) суб'єктом звернення із скаргою до виборчої комісії у випадках, передбачених цим Законом, може бути кандидат на пост Президента України, партія - суб'єкт виборчого процесу, в особі її керівника чи іншої особи, уповноваженої рішенням центрального керівного органу партії, офіційний спостерігач - суб'єкт виборчого процесу, а також виборець, виборчі права або охоронювані законом інтереси якого щодо участі у виборчому процесі порушено рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта оскарження. Від імені кандидата на пост Президента України суб'єктом звернення із скаргою може бути також його уповноважений представник у Центральній виборчій комісії, довірена особа у відповідному виборчому окрузі.

Так, статтею 12 Закону № 474-XIV визначено, що суб'єктами виборчого процесу є: 1) виборець; 2) виборча комісія, утворена відповідно до цього Закону та Закону України "Про Центральну виборчу комісію"; 3) кандидат на пост Президента України, зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом; 4) партія, яка висунула кандидата на пост Президента України; 5) офіційний спостерігач від партії - суб'єкта виборчого процесу, від кандидата на пост Президента України, від громадської організації, який зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України виборець, учасник всеукраїнського референдуму (громадянин України, який має право голосу у відповідних виборах або референдумі) може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій, якщо такі рішення, дія чи бездіяльність безпосередньо порушують його виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму.

Виходячи із аналізу статті 91 Закону № 474-XIV та статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла до висновку, що до виборчої комісії має право звернутись виборець, виборчі права або охоронювані законом інтереси якого щодо участі у виборчому процесі порушено рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта оскарження. При цьому, суб'єкт виборчого процесу повинен зазначити чим саме виборча комісія порушила його виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі.

Аналізуючи вимоги позовної заяви колегія суддів зазначає, що у даному випадку позивачем заявлено вимоги щодо визнання протиправними дій голови окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 96 Короленка О.Л., які полягають у залишенні без розгляду двох скарг виборця ОСОБА_2, які подавались до комісії в день голосування 21 квітня 2019 року по виборам Президента України та визнання порушення права на вільні вибори по голосуванню військовослужбовцями на виборчій дільниці № 320351 у територіальному виборчому окрузі № 96.

Отже, дослідивши зміст та підстави позову колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що звертаючись до суду позивач прагнув захистити виборчі права інших осіб - невизначеного кола військовослужбовців, які голосували на виборах Президента України на виборчій дільниці №320351.

При цьому, правомірно зазначено судом першої інстанції, що позов не містить викладу будь-яких обставин, які б свідчили, що рішенням, дією або бездіяльністю ОВК з виборів Президента України ТВО № 96 були безпосередньо порушені виборчі права особисто позивача чи його право на участь у виборчому процесі.

Отже правомірним є висновок суду першої інстанції, що позивачем у позовній заяві не обґрунтовано, чим безпосередньо порушено Окружною виборчою комісією з виборів Президента України територіального виборчого округу № 96 права позивача як виборця щодо участі у виборчому процесі.

Також судом першої інстанції правомірно встановлено, що зміст позову не містить нормативно-правового обґрунтування вимог позивача щодо порушення діями ОВК з виборів Президента України ТВО № 96 по відношенню до позивача.

Надаючи оцінку поданим позивачем скарг від 21.04.2019 вимогам щодо форми та змісту скарги, передбаченим статтею статті 95 Закону України «Про вибори Президента України», колегія суддів зазначає наступне.

Вимоги щодо форми та змісту скарги визначені статтею 95 Закону України «Про вибори Президента України».

Так, відповідно до частини 1 статті 95 Закону № 474-XIV скарга до виборчої комісії подається у письмовій формі.

Згідно з частиною 2 статті 95 Закону № 474-XIV скарга, що подається до виборчої комісії, повинна містити: 1) назву виборчої комісії, до якої вона подається; 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) суб'єкта звернення із скаргою, його місце проживання (поштову адресу), а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі є; 3) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) суб'єкта оскарження, його місце проживання (поштову адресу), а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі відомі; 4) суть порушеного питання; 5) виклад обставин і зазначення доказів, якими заявник скарги обґрунтовує свої вимоги; 6) чітко сформульовані вимоги із зазначенням суті рішення, ухвалення якого вимагається від виборчої комісії; 7) перелік документів і матеріалів, що додаються; 8) у разі наявності зазначення зацікавлених осіб, яких суб'єкт подання скарги вважає за потрібне залучити до розгляду скарги; 9) підпис заявника скарги (представника юридичної особи - заявника) із зазначенням дати підписання.

При г цьому колегія суддів зазначає, що вимоги до форми та змісту скарги, визначені цією статтею, є вичерпними (частина 5 статті 95 Закону № 474-XIV).

Частиною 1 статті 96 Закону № 474-XIV визначено, що порядок розгляду скарг виборчими комісіями визначається цим Законом та порядком, встановленим Центральною виборчою комісією.

На виконання частини першої статті 96 Закону України "Про вибори Президента України" та з метою забезпечення однакового застосування виборчими комісіями Закону при розгляді скарг, що стосуються процесу виборів Президента України, Центральною виборчою комісією постановою від 28 березня 2014 року № 114 затверджено Порядок розгляду скарг виборчими комісіями з виборів Президента України (далі - Порядок №114).

Так, відповідно до підпункту 1.2. пункту 1 Порядку №114 під скаргою, що стосується процесу виборів Президента України, слід розуміти звернення, в якому міститься інформація щодо порушення законодавства України про вибори Президента України та вимога забезпечити реалізацію і захист виборчих прав, законних інтересів суб'єктів виборчого процесу, поновити порушені виборчі права.

Пунктом 5 Порядку №114 визначено, що скарги, що подаються до окружних і дільничних виборчих комісій, приймаються та реєструються відповідно до Порядку ведення діловодства у виборчих комісіях та комісіях з референдумів, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 15 вересня 2010 року № 350 (з відповідними змінами та доповненнями).

Відповідно до підпункту 6.1. пункту 6 Порядку №114 після реєстрації скарги виборча комісія перевіряє дотримання суб'єктом звернення зі скаргою вимог Закону щодо форми та змісту скарги.

Аналогічні вимоги щодо форми та змісту скарги, визначені статтею 95 Закону України «Про вибори Президента України», передбачені також підпунктом 6.2 пункту 6 Порядку № 114.

Відповідно до частини 3 статті 96 Закону № 474-XIV скарга, оформлена без дотримання вимог статті 95 цього Закону, повертається відповідно Головою Центральної виборчої комісії або іншим членом Центральної виборчої комісії за дорученням Голови Центральної виборчої комісії чи головою або заступником голови окружної або дільничної виборчої комісії суб'єкту звернення із скаргою без розгляду не пізніш як на наступний день після дня надходження скарги, а скарга, подана напередодні дня голосування, в день голосування чи наступного дня, - невідкладно. При поверненні скарги без розгляду зазначається вичерпний перелік недоліків, які перешкоджають розгляду скарги, і вказується на можливість повторного звернення із скаргою, оформленою відповідно до вимог цього Закону, у передбачені ним строки.

Повернення скарги без розгляду суб'єкту звернення із скаргою з інших підстав ніж ті, що встановлені цим Законом, не допускається.

При повторному поданні скарги з невиправленими недоліками або з допущенням нових недоліків виборча комісія приймає рішення про залишення її без розгляду по суті.

Аналогічні вимоги щодо наслідків недотримання форми та змісту скарги передбачені підпунктом 6.7 пункту 6 Порядку № 114.

Як вбачається з матеріалів справи, листами за вих. №1 від 21.04.2019 та за вих. №2 від 21.04.2019 голова окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 96 Короленко Олександр Леонідович повернув скарги ОСОБА_2 без розгляду.

При цьому підставою для залишення скарг без розгляду слугувало порушення вимог статті 95 Закону України «Про вибори Президента України».

Надаючи оцінку скаргам на рахунок дотримання вимог статті 95 Закону № 474-XIV, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії голови окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 96 Короленка О.Л., які полягають у залишенні без розгляду скарг виборця ОСОБА_2, які подавались до комісії в день голосування 21 квітня 2019 року по виборам Президента України, відповідають вимогам ч. 3 ст. 96 Закону України «Про вибори Президента України», оскільки скарга, оформлена без дотримання вимог статті 95 цього Закону, повертається суб'єктові подання скарги.

Враховуючи викладене, у зв'язку з невідповідністю скарг ОСОБА_2 вимогам статті 95 Закону України «Про вибори Президента України» їх було правомірно повернуто скаржнику виборчою комісією.

Посилання апелянта на те, що у відповідача не було підстав для відмови у розгляду його скарг колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахування встановлених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності порушень відповідачем при вчиненні ним оспорюваних дій, оскільки скарги повернуті у відповідності до вимог ч.3 ст. 96 Закону України «Про вибори Президента України», а тому відсутні будь-які правові підстави для визнання таких дій протиправними.

При цьому колегія суддів критично оцінює посилання позивача стосовно того, що внаслідок вищевказаних обставин викривляється сумарний результат вільного волевиявлення всіх виборців у тому числі позивача та не бере їх до уваги.

Щодо позовної вимоги про визнання порушення права на вільні вибори по голосуванню військовослужбовцями на виборчій дільниці № 320351 у територіальному виборчому окрузі № 96, колегія суддів зауважує на наступне.

У частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 278 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, установивши порушення законодавства про вибори чи референдум, визначає у рішенні спосіб захисту порушених прав та інтересів, а також порядок усунення усіх наслідків цих порушень відповідно до закону або приймає інше визначене законом рішення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав. Встановивши порушення законодавства про вибори, суд приймає рішення, резолютивна частина якого повинна містити спосіб захисту порушених прав та інтересів, що відповідає змісту спірних правовідносин, характеру порушення. Перелік типових способів захисту порушених прав визначений у пунктах 1-6 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи із обставин справи та характеру спірних правовідносин суд може обрати інший спосіб захисту порушених прав, за умови, що він не суперечить закону і забезпечить ефективний захист прав позивача.

Таким чином, передумовою для застосування судом будь-яких способів захисту прав є встановлення їх порушення.

З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що вимога позивача про захист його прав шляхом визнання (констатації) їх порушеними у резолютивній частині рішення не є обґрунтованою.

Враховуючи те, що судовому захисту підлягають лише порушені права та інтереси особи, в даному випадку, суд повинен перевірити наявність таких порушених прав позивача в розумінні положень ч. 2 ст. 273 КАС України.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову.

Перевіривши вмотивування та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що доводи апелянта не знайшли своє відображення в ході розгляду справи.

Інші доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи, що при поданні апеляційної скарги судовий збір апелянтом не було сплачено, колегія суддів відповідно до приписів статті 139 КАС України дійшла висновку про необхідність стягнення з позивача судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду передбачено сплату судового збору у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається з рішення суду першої інстанції з ОСОБА_2 за подання адміністративного позову стягнуто судовий збір в розмірі 1536,80 грн.

За приписами ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Таким чином сума судового збору, яка підлягає до сплати позивачем за подання даної апеляційної скарги становить 2305,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись 272, 273, 275, 315-317 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Шостого апеляційного адміністративного суду (р/р №34312206081055, отримувач - УК у Печерському районі, код отримувача - 38004897, МФО - 899998) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 305 (дві тисячі триста п'ять) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не оскаржується.

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Судді : В.О. Аліменко

Г.В. Земляна

Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2019 року о 22 год. 05 хв.