Справа № 760/20683/18

Провадження № 2/760/2379/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 квітня 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.

за участю секретаря - Гаєвської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 09.08.2018 р. звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просила стягнути з ОСОБА_2, 1969 р. народження, на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3, 2006 р. народження, та ОСОБА_4, 2009 р. народження, в розмірі прожиткового мінімуму на кожну дитину, починаючи стягнення з моменту подачі даної позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 23 грудня 2011 р. вона з відповідачем ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис № 2340).

У шлюбі у них народилися діти: син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5.

З відповідачем вони проживали однією сім'єю до травня 2017 р.

Спільне життя з відповідачем не склалося та в травні 2017 р. вони припинили шлюбні відносини та стали проживати окремо один від одного.

Малолітні діти проживають разом з нею та перебувають на її утриманні.

При цьому, як зазначає позивач, їй відомо про те, що відповідач інших утриманців не має, він працездатний, його стан здоров'я дозволяє працювати, а тому позивач вважає, що він може сплачувати аліменти на утримання їхніх спільних дітей.

Добровільної згоди з приводу матеріального утримання та виховання дітей між ними не досягнуто.

Тому, враховуючи, що усі обов'язки щодо утримання дітей позивач несе самостійно, відповідач в добровільному порядку відмовляється надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, проте, відповідач зобов'язаний утримувати дітей до досягнення ними повноліття, тому позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 15 серпня 2018 р., відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила задовольнити. Позивач пояснила, що вони з відповідачем ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 23.12.2011 р., проте з травня 2017 р. припинили шлюбні відносини, мешкають окремо. Діти проживають разом з нею та перебувають на її утриманні. Відповідач жодної участі у вихованні дітей не приймає, матеріальної допомоги у добровільному порядку на їх утримання не надає. При цьому, відповідач не працює, хоча є працездатним, інших утриманців відповідач не має. Позивач зазначила, що вона витрачає щомісяця приблизно по 3 тис. грн. на кожну дитину.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів, проти чого не заперечувала позивач в судовому засіданні.

Суд, заслухавши пояснення позивача, врахувавши її доводи, дослідивши матеріали справи‚ вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З матеріалів справи судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23 грудня 2011 р. зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, про що складено відповідний актовий запис № 2340, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3.

Відповідач ОСОБА_2 є батьком двох малолітніх дітей: сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_5, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві 30.11.2006 р.; та сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_4, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві 28.11.2009 р.

Матір'ю малолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, є позивач - ОСОБА_1.

Сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі. Разом з тим, проживають окремо.

Малолітні діти сторін: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, проживають разом з позивачем ОСОБА_1

Угоди про добровільну сплату аліментів на утримання дітей між сторонами не було досягнуто, в зв'язку з чим позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, оскільки відповідач ОСОБА_2 жодної участі у вихованні дітей не приймає, матеріальної допомоги у добровільному порядку на їх утримання не надає.

Законодавцем положенням ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.ч. 7, 10 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3---2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає, розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

Як роз'яснено в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років встановлений: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», встановлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року - 1853 гривні, з 1 липня - 1936 гривень, з 1 грудня - 2027 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з 1 липня - 1699 гривень, з 1 грудня - 1779 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вимоги ст.ст. 182, 183 СК України.

Судом встановлені обставини, що дають змогу для задоволення позову про стягнення аліментів.

Доказів, що свідчили б про відсутність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітніх дітей, відповідачем суду не надано.

Відповідач в судове засідання не з'явився, не скористалася процесуальним правом висловити свій відзив (заперечення) на позов та надати докази.

При цьому, суд зважає, що обов'язок з утримання дитини покладений на обох батьків.

Позивачем та відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження свого матеріального стану.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати для них необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації їх життя, також враховує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Аналізуючи матеріали справи щодо порядку утримання та способу життя, який склався відносно утримання неповнолітніх дітей сторін, враховуючи, що позивач несе усі витрати по утриманню дітей і не має достатніх коштів для забезпечення потреб обох дітей з врахуванням: віку дітей, стану здоров'я, витрат на забезпечення життєдіяльності, підтримання нормального здоров'я та відпочинок, а відповідач зобов'язаний утримувати дітей до досягнення повноліття і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації життя, суд прийшов до висновку, що позов про стягнення аліментів підлягає частковому задоволенню.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення аліментів та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, та сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, в розмірі 1500,00 грн. на кожну дитину щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду і до досягнення дітьми повноліття. Суд вважає, що саме такий розмір аліментів відповідає вимогам розумності та є співмірний витратам, які мають нести батьки на утримання дітей.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір в сумі 704,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави, так як позивач при подачі позовної заяви про стягнення аліментів звільнений від його сплати на підставі закону.

Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць, відповідно до ст. 430 ЦПК України.

Керуючись ч. 2 ст. 51 Конституції України, п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", ст.ст. 141, 150, 155, 180-183, 191 СК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 273, 274, 279, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_8, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_10, ІПН: НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживає: АДРЕСА_3) аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_13, та сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_14, в розмірі 1500 грн. на кожну дитину щомісяця, починаючи стягнення з 09.08.2018 р. та до повноліття дітей.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_8, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

СУДДЯ: Кушнір С.І.