ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 759/4091/16-ц

провадження № 61-3605 св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н.О. (суддя-доповідач), Журавель В.І., КратаВ.І.,

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Державний земельний банк», треті особи за первісним позовом - ОСОБА_5, ОСОБА_6, Кабінет Міністрів України,

позивачі за зустрічним позовом - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року в складі судді Сенько М. Ф. та на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 грудня 2017 року в складі колегії суддів Музичко С. Г., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Державний земельний банк», треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, Кабінет Міністрів України та просила визнати недійсним і скасувати наказ ПАТ «Державний земельний банк» від 26 січня 2016 року № 02-к про звільнення її з посади голови Правління ПАТ «Державний земельний банк».

У липні 2016 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 і з урахуванням уточнених позовних вимог просили визнати ОСОБА_4 звільненою з посади голови Правління ПАТ «Держзембанк» з 29 січня 2016 року та стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 5550 грн судових витрат.

В обґрунтування позову зазначали, що ОСОБА_4 незаконно продовжує виконувати обов'язки голови Правління банку після 29 січня 2016 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що повноваження ОСОБА_7 у передбаченому порядку припинені не були й вона не була звільнена з посади, а тому відсуті правові підстави для задоволення первісного позову. Оскільки ОСОБА_5, ОСОБА_6 не довелифакт порушення їх особистих прав та законних інтересів ОСОБА_4 під час продовження виконання повноважень голови Правління банку, суд уважав наявними правові підстави для відмови в задоволенні даного позову.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 05 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилено, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовів, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

04 січня 2018 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з пропуском строку на касаційне оскарження подали до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2018 року зазначену скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме, для подачі клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, уточнення змісту касаційної скарги в частині правильності зазначення дати рішення суду першої інстанції та сплати судового збору.

На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, а також надали документ на підтвердження сплати судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року поновлено ОСОБА_5, ОСОБА_6 строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження в даній справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_6 зазначають, що рішення судів не ґрунтуються на обставинах справи, а тому підлягають скасуванню. Вважають, що продовження виконання ОСОБА_4 повноважень голови Правління банку після 29 січня 2016 року є протиправним і за вказаним фактом розпочате досудове розслідування, однак суди цього не врахували.

Відзив на касаційну скаргу

У квітні 2018 року адвокат Лозинська О. Л., яка діє в інтересах ОСОБА_4, подала до Верховного Суду відзив на дану касаційну скаргу й просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням наглядової ради ПАТ «Державний земельний банк», оформленим протоколом від 15 квітня 2013 року № 1, за погодженням з Національним банком України ОСОБА_4 призначено на посаду голови Правління ПАТ «Держзембанк».

06 вересня 2013 року між ПАТ «Держзембанк» та ОСОБА_4 укладений трудовий договір у виді контракту на строк до 14 квітня 2018 року та цього ж дня відповідно до наказу № 46-к ОСОБА_4 приступила до виконання обов'язків голови Правління ПАТ «Держзембанк».

25 грудня 2015 року ОСОБА_4 подала на ім'я голови наглядової ради ПАТ «Держзембанк» заяву, в якій просила скликати позачергове засідання наглядової ради банку та включити до порядку денного засідання питання про звільнення голови правління ПАТ «Держзембанк» та про призначення виконуючого обов'язки голови правління ПАТ «Держзембанк».

13 січня 2016 року ОСОБА_4 подала на ім'я Прем'єр-міністра Україна заяву про звільнення з посади голови правління.

26 січня 2016 року ОСОБА_4 видала наказ № 02-к про звільнення, відповідно до якого припинила виконання повноважень голови Правління ПАТ «Держзембанк» з 29 січня 2016 року в зв'язку зі звільненням з посади за власним бажання.

Відповідно до наказу від 16 лютого 2016 року № 13-к ОСОБА_4 продовжила виконувати обов'язки голови Правління ПАТ «Держзембанк», зазначивши, що наглядова рада банку не прийняла рішення щодо припинення її повноважень.

16 лютого 2016 року ОСОБА_4 звернулася із заявою до Прем'єр Міністра України про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням у зв'язку з неприйняттям наглядовою радою рішення про припинення її повноважень.

Листом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 22 березня 2016 року № 37-21-4-15/4104 ОСОБА_4 повідомлено про те, що її заяву від 19 лютого 2016 року щодо відкликання заяви про звільнення з посади за власним бажанням від 13 січня 2016 року та продовження виконання обов'язків Голови правління ПАТ «Державний земельний банк» взято до відома.

Відповідно до листа ПАТ «Держзембанк» від 25 квітня 2016 року наглядова рада ПАТ «Держзембанк» як вищий орган управління банком, не збиралася з листопада 2013 року в зв'язку із прийняттям рішення про ліквідацію ПАТ «Держзембанк» і не приймала будь-яких рішень щодо поточної діяльності банку, зокрема, щодо звільнення (припинення повноважень) голови Правління ОСОБА_4, а також призначення нового голови Правління чи виконувача обов'язків голови Правління.

Заява ОСОБА_4 про звільнення за власним бажанням не була розглянута наглядовою радою банку та Кабінетом Мінстрів України.

Апеляційний суд також установив, що відповідно до наказу ПАТ «Держзембанк» від 30 вересня 2016 року № 38-к ОСОБА_4 була звільнена з посади голови Правління банку на підставі частини першої статті 40 КЗпП України в зв'язку зі скороченням штату.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до пунктів 1, 6 Статуту ПАТ «Держзембанк» банк утворений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 липня 2012 року № 609, а його засновником є Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 52 Закону України «Про акціонерні товариства» та пункту 50 Статуту ПАТ «Держзембанк» до компетенції наглядової ради акціонерного товариства належить вирішення питання про обрання та припинення повноважень голови та членів виконавчого органу.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки та відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Відповідно до пункту 71 Статуту голова, заступники голови та члени правління призначаються наглядовою радою не більш ніж на п'ять років. Кандидатури голови та членів правління погоджуються з Національним банком України.

Згідно з абзацом 3 пункту 72 Статуту наглядова рада має право достроково припинити повноваження голови правління. Підстави для припинення повноважень голови правління встановлюються трудовим законодавством, цим Статутом та контрактом з головою правління.

Згідно з пунктом 7.3 Контракту про наміри розірвання договору керівник повинен повідомити письмово наглядову раду банку за один місяць.

За змістом розділу 8 Положення про наглядову раду ПАТ «Держзембанк» рішення з питань, що належать до компетенції наглядової ради, приймаються на засіданнях ради та оформлюються протоколом засідання.

Правильним є висновок судів про те, що ОСОБА_4 направила пропозицію про розірвання контракту наглядовій раді ПАТ «Держзембанк», проте дане питання на засіданні ради не розглядалося, тому контракт від 06 вересня 2013 року, укладений між позивачем та відповідачем, станом на 26 січня 2016 року був чинним, а трудові відносини не припинялися.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 57 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (абзац другий частини першої, частина друга статті 58 ЦПК України редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій).

Відповідно до частини другої статті 59 ЦПК України в цій редакції обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною третьою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України в указаній редакції встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Ураховуючи викладе, правильним є висновок судів, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 не довели в передабченому законом порядку факт порушення їх прав та інтересів під час продовження виконання ОСОБА_4 повноважень голови Правління банку, а тому даний позов є безпідставим.

Посилання ОСОБА_5, ОСОБА_6 на те, що продовження виконання ОСОБА_4 повноважень голови Правління банку після 29 січня 2016 року є протиправним і за вказаним фактом розпочате досудове розслідування, не спростовує правильність висновків суду про недоведеність факту порушення прав і законних інтересів ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_4 після продовження виконання повноважень голови правління банку.

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу та зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішенням.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішеннь - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат