ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/918/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корпусенка А.О.

за участю: представник позивача (Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради) - Чернобай С.С. (дов. №2302 вих.75 від 09.01.2019); скаржник (представник ФОП Маланяк Світлани Володимирівни) - Когут О.М. (ордер ЛВ№014199).

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Маланяк Світлани Володимирівни та ОСОБА_8

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2018

(Суддя - Стороженко О.Ф.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019

(Головуючий суддя - Кордюк Г.Т.; судді - Кравчук Н.М., Плотніцький Б.Д.)

у справі за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Фізичної особи-підприємця Маланяк Світлани Володимирівни, м.Львів

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_8, м. Львів

про розірвання договору купівлі-продажу №2984 від 13.03.2015, -

ВСТАНОВИВ:

1. Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулось до Господарського суду Львівської області із позовною заявою з вимогою про розірвання Договору №2984 від 13.03.2015 щодо купівлі-продажу об'єкту нерухомості (нежитлових приміщень першого поверху та підвалу (загальною площею 136,2м2) у будинку АДРЕСА_1, укладеного із Фізичною особою-підприємцем Маланяк Світланою Володимирівною.

2. Позовні вимоги позивачем обґрунтовані наступним:

- Сторони, укладаючи Договір купівлі-продажу об'єкту малої приватизації на аукціоні, домовились про певні зобов'язання Покупця (Відповідач), зокрема: умовами п.5.5 Договору передбачено обов'язок з подальшого використання придбаного об'єкту як аптеки, зі збереженням цінних мистецьких елементів інтер'єру (автентичних меблів та вітражів, які є невід'ємною частиною інтер'єру аптеки);

-у ході перевірки (Управлінням комунальної власності) виконання Відповідачем умов Договору (Акт №892-НП/17 від 30.11.2017) встановлено: у приміщенні, понад встановлений 1-річний строк, ведуться ремонтні роботи і елементи інтер'єру (автентичні меблі та вітражі) - відсутні;

-02.11.2017 відбувся перехід права власності на об'єкт до Третьої особи, - на підставі Договору іпотеки, укладеного Відповідачем без обов'язкового погодження із Позивачем;

-у ході повторної перевірки (Управлінням комунальної власності) об'єкту приватизації (Акт №177-НП/18 від 13.03.2018) встановлено: об'єкт використовується як магазин із продажу непродовольчих товарів (жіночої білизни), і автентичні меблі та вітражі - відсутні;

-Відповідач (Покупець) не поклав на нового власника об'єкту приватизації зобов'язань, передбачених Договором купівлі-продажу;

-у ході огляду, проведеного 22.03.2018 Управлінням та Відповідачем, у приміщенні за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 317, виявлено склад меблів: тумба з шухлядами, комод, шафи, тумби, і, при цьому, не виявлено вітражів;

Згідно з нормами ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин), наявні підстави для розірвання Договору купівлі-продажу об'єкту, оскільки Відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо основних напрямків функціонування приватизованого об'єкту і здійснив відчуження зазначеного майна (Третій особі) без обов'язкового погодження із органом приватизації (Позивач) та без встановлення новому власнику тих зобов'язань, які передбачені Договором купівлі-продажу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.10.2018, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі №914/918/18, позов задоволено (повністю). Розірвано Договір №2984 від 13.03.2015 щодо купівлі-продажу об'єкту малої приватизації на аукціоні, укладений Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, повноваження якого на даний час виконує Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; ідент.код 25558625), та Фізичною особою-підприємцем Маланяк Світланою Володимирівною (АДРЕСА_2; ідент.код НОМЕР_1). Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Маланяк Світлани Володимирівни АДРЕСА_2; ідент.код НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; ідент.код 25558625) витрати на судовий збір у сумі 1762,00грн.

4. Судові рішення про задоволення позовних вимог обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано умов продажу об'єкту і зобов'язань покупця, передбачених п. 5.3, п. 5.5 договору, а саме: не виконано (не закінчено) ремонтно-відновлювальних робіт упродовж 1-го року з дати укладення договору; не забезпечено функціонування об'єкту як «аптеки»; не забезпечено збереження у придбаному об'єкті «цінних мистецьких елементів інтер'єру», які визначались як «невід'ємна частина інтер'єру аптеки»; відчуження об'єкту третій особі відбулось без обов'язкового погодження таких дій з органом приватизації (позивач); при відчуженні об'єкту не покладено на нового власника тих зобов'язань, які встановлені договором купівлі-продажу об'єкту приватизації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

5. Фізична особа-підприємець Маланяк Світлана Володимирівна звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2018 та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019, просила наведені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

6. Підставою для скасування скаржник вважає невірне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права:, ст. ст. 317, 651 Цивільного кодексу України (Далі - ЦК України), зокрема, ч. 2 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 5-1 Закону України "Про приватизацію", ст. 1, ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку".

6.1. Відповідачем у касаційній скарзі зазначено, що судами не доведено факт істотного порушення відповідачем договору внаслідок чого позивача значною мірою позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору; не зазначено у чому полягає шкода завдана позивачу;

6.2. За спірним договором відповідачем куплено лише приміщення, а не підприємство, отже у покупця не могло виникнути зобов'язань щодо збереження основних видів діяльності підприємства;

6.3. суди не врахували, що покупець (відповідач) виконав умови п. 5.1-5.4 договору купівлі-продажу та приступив до виконання обов'язків, передбачених п. 5.5 щодо здійснення ремонтно-відновлювальних робіт у придбаних приміщеннях, що не доводить порушення відповідачем умов договору щодо проведення ремонтних робіт;

6.4. висновки судів щодо відсутності меблів за адресою об'єкта договору та їх наявність за іншою адресою побудовано на припущеннях, оскільки матеріали справи не містять доказів, що вказані меблі перевезені саме з об'єкта приватизації;

6.5. скаржник переконує, що суди не врахували, що договір іпотеки, який був укладений між відповідачем та третьою особою не є договором відчуження, що підтверджується ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку».

6.6. підсумовуючи наведене, скаржник вважає, що відповідачем не порушено умови договору, які б давали підстави для його розірвання у судовому порядку.

7. Крім того, третя особа, що не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_8 також звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2018 та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019, просила наведені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

8. Підставою для скасування скаржник вважає невірне застосування та порушення норм матеріального та процесуального права:, зокрема, ч. 2 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 1, ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку".

8.1. скаржник переконує, що суди не правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме Закон України «Про приватизацію державного майна». З цього приводу наголошує, що за спірним договором відповідачем куплено приміщення, а не підприємство, відповідно, зобов'язання щодо збереження основних видів діяльності підприємства, отже відповідачем не порушено вимоги закону, які б давали підстави для розірвання договору у судовому порядку;

8.2. доводить, що, що договір іпотеки, який був укладений між відповідачем та третьою особою не слід ототожнювати із договором купівлі-продажу, тому у відповідача не було правових підстав покладати на третю особу обов'язки покупця за укладеним між позивачем та відповідачем договором купівлі-продажу об'єкта малої приватизації на аукціоні;

8.3. суди не надали відповідної юридичної оцінки тому, що третя особа є добросовісним набувачем спірного майна та розірвання договору створює потенційну небезпеку для законних прав та інтересів ОСОБА_8, як добросовісного набувача спірного об'єкта нерухомості.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

9. Позивачем подано відзив з проханням залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційні скарги відповідача та третьої особи без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2019 та протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 28.02.2019 на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., - передано касаційні скарги відповідача та третьої особи.

10.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.03.2019 відкрито касаційне провадження у справі №914/918/18 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Маланяк Світлани Володимирівни на рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у вказаній справі.

Відкрито касаційне провадження у справі №914/918/18 за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у вказаній справі.

Об'єднано касаційні скарги Фізичної особи-підприємця Маланяк Світлани Володимирівни та ОСОБА_8 в одне касаційне провадження.

Призначено до розгляду касаційні скарги Фізичної особи-підприємця Маланяк Світлани Володимирівни та ОСОБА_8 на 24 квітня 2019 року о 12 год 00 хв. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м.Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

Клопотання ОСОБА_8 про зупинення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі №914/918/18 - відхилено.

11. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

12. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

13. Під час розгляду справи судами встановлено наступні обставини:

13.1. Між позивачем та відповідачем 13.03.2015 укладено договір № 2984 щодо купівлі-продажу об'єкту малої приватизації на аукціоні, за умовами якого Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (продавець) відповідно до ухвали № 3462 від 19.06.2014 Львівської міської ради, протоколу №1 від 11.02.2015 та протоколу № 02 від 06.03.2015, передало у власність Маланяк Світлані Володимирівні (покупець) нежитлові приміщення першого поверху (індекси: 5-1, 5-2, 5-3, 5-4, 5-5, 5-6) та підвалу (індекси: V-VIII) загальною площею 136,2 м2, які знаходяться у будинку АДРЕСА_1, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити ціну відповідно до п.п. 2.1., 2.2. та здійснити реєстрацію права власності на вказані приміщення в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Зазначений в цьому договорі об'єкт продано за 10 400 000 грн.

13.2. За даними Технічного паспорту на приміщення (від 25.04.2014), загальна площа приміщень (індекси « 5-1»-« 5-6») першого поверху складала 82,1 кв.м., а підвалу (індекси «V» - «VIII») - 54,1 кв.м., разом 136,20 кв.м.

13.3. За умовами договору № 2984 від 13.03.2015 кожна сторона зобов'язалась належним чином виконувати обов'язки, покладені на неї договором, та сприяти іншій стороні у виконанні її обов'язків (п. 4.1).

13.4. У п. 6.2. договору сторони погодили контроль продавця виконання умов договору.

13.5. У п. 5 договору сторони погодили, що покупець зобов'язався визначати подальше використання об'єкту згідно з нормами чинного законодавства; здійснити проведення ремонтно-відновлювальних робіт у придбаних приміщеннях упродовж 1-го року з моменту укладення договору;використовувати придбаний об'єкт «як аптеку з обов'язковим збереженням цінних мистецьких елементів інтер'єру: автентичних меблів та вітражів, які є невід'ємною частиною інтер'єру аптеки»; відчужувати об'єкт з дотриманням умов, на яких він був придбаний; у випадку зміни власника об'єкту покласти усі зобов'язання, що виникли за договором, на нового власника.

13.6. За результатами проведеної позивачем перевірки складено акт від 30.11.2017 №892-НП/17, яким встановлено, що ремонтно-відновлювальні роботи у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, не завершено; не виявлено у придбаному об'єкті «цінних мистецьких елементів інтер'єру», які визначались як «невід'ємна частина інтер'єру аптеки»; предмет договору не використовується за призначенням як аптека; підвальні приміщення, які виступали предметом договору об'єднанні з іншими не ідентифікованими підвальними приміщеннями.

13.7. Актом від 13.03.2018 № 177-НП/18, складеного позивачем за результатами перевірки, встановлено, що нежитлові приміщення, які були предметом договору купівлі-продажу від 13.03.2015 використовуються як магазин жіночої білизни; автентичних меблів та вітражів у приміщенні не виявлено; приміщення під індексами « 5-1» - « 5-6» та «V»-«VIII» фактично об'єднані в одне приміщення; новим власником нежитлових приміщень є ОСОБА_8 на підставі іпотечного договору № 10512 від 14.09.2017. Автентичні меблі були виявлені за адресою: вул. Шевченка, 317, м. Львів, на зберіганні у Маланяк С.В.; вітражів не виявлено.

13.8. Згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманими станом на 05.03.2018, право власності на нежитлові приміщення першого поверху (5-1,5-2,5-3,5-4,5-5,5-6,5-7), загальною площею 264,9 кв.м. по АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_8, підстава виникнення - іпотечний договір № 10512 від 14.09.2017.

13.9. Відповідно до п.п. 7.5, 11.3 договору купівлі-продажу від 13.03.2015 невиконання покупцем обов'язків за договором є підставою для розірвання договору у встановленому чинним законодавством України порядку. У разі невиконання однією із сторін умов цього договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду.

13.10. У зв'язку з невиконанням відповідачем як покупцем умов договору купівлі-продажу від 13.03.2015 зобов'язань покупця щодо основних напрямів розвитку і функціонування приватизованого об'єкта, позивач відповідно до ст. 27 Закону «Про приватизацію державного майна» та ст. 651 ЦК України звернувся до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації на аукціоні №2984 від 13.03.2015, укладеного між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та фізичною особою-підприємцем Маланяк Світланою Володимирівною.

14. Погоджуючись із висновками попередніх судових інстанцій, Касаційний господарський суд виходить з такого.

15. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

16. Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

17. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

18. За приписами статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

19. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 188 ГК України).

20. До спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», в редакціях чинних на момент укладення договору від 13.03.2015, та положення ЦК України, які регулюють питання щодо розірвання договорів.

21. Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

22. Частиною 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

23. Згідно з ч. 9 ст. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна" у разі розірвання у судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність.

24. Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

25. У ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, чинній на час укладення договору та порушення відповідачем умов договору), зокрема, передбачено, що виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, є:

1) несплата коштів, визначених договором купівлі-продажу, протягом 60 днів з дня нотаріального посвідчення договору;

2) невиконання або неналежне виконання умов продажу об'єкта і зобов'язань покупця щодо основних напрямів розвитку і функціонування приватизованого об'єкта;

3) невиконання умов договору купівлі-продажу у зв'язку з банкрутством приватизованого підприємства або підприємства, до якого було передано приватизований об'єкт.

На вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

При подальшому відчуженні приватизованого об'єкта до нового власника переходять невиконані зобов'язання, що були передбачені договором купівлі-продажу об'єкта приватизації.

26. У ст. 23 «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», зокрема, визначено, що зобов'язання покупця, передбачені договором купівлі-продажу, зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом строку дії таких зобов'язань.

Подальше відчуження такого об'єкта можливе лише за умови збереження для нового власника зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу, виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням.

У разі подальшого відчуження приватизованого об'єкта новий власник об'єкта зобов'язаний у двотижневий строк з дня переходу до нього права власності на об'єкт подати державному органу приватизації копії документів, що підтверджують його право власності.

Державний орган приватизації зобов'язаний вимагати від нового власника виконання зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу об'єкта приватизації, та в разі їх невиконання застосовувати до нього санкції згідно із законом.

27. Доводи касаційної скарги відповідача, що викладені у пунктах 6.1.-6.4., п. 6.6. та третьої особи (п. 8.1.) цієї постанови підлягають відхиленню, оскільки господарськими судами встановлено, що відповідачем не виконано істотних умов продажу об'єкту і зобов'язань покупця, передбачених п. 5.3, п. 5.5 договору, а саме: не виконано (не закінчено) ремонтно-відновлювальних робіт упродовж 1-го року з дати укладення договору; не забезпечено функціонування об'єкту як «аптеки»; не забезпечено збереження у придбаному об'єкті «цінних мистецьких елементів інтер'єру», які визначались як «невід'ємна частина інтер'єру аптеки»; відчуження об'єкту третій особі відбулось без обов'язкового погодження таких дій з органом приватизації (позивач); при відчуженні об'єкту не покладено на нового власника тих зобов'язань, які встановлені договором купівлі-продажу об'єкту приватизації.

28. Наведені обставини підтверджено, зокрема актами перевірки відповідача від 30.11.2017 №892-НП/17, від 13.03.2018 №177-НП/18.

29. Крім того, як встановлено під час розгляду даної справи попередніми судовими інстанціями, обставини щодо невикористання відповідачем, а надалі третьою особою з моменту реєстрації за нею речового права на цей об'єкт (02.11.2017), нежитлових приміщень як аптеки та відсутність на об'єкті «цінних митецьких елементів» сторонами не заперечуються.

30. Натомість, як встановили суди, автентичні меблі (окрім вітражів), які перебували в об'єктів нерухомого майна, були виявлені спільно з відповідачем за іншою адресою : м. Львів, вул. Шевченка, 317.

31. Крім того, судами встановлено, що за умов іпотечного договору від 14.09.2017, укладеного між відповідачем та третьою особою на забезпечення виконання зобов'язань відповідача за договором позики на суму 10 000 000 грн, відповідач передав третій особі предмет іпотеки. Відповідно до п. 1.2. іпотечного договору предмет іпотеки - це нежитлові приміщення першого поверху (5-1,5-2,5-3,5-4,5-5,5-6,5-7), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 264,9 кв.м., та належать відповідачу на праві власності на підставі договору № 2984 від 13.03.2015 та рішення Франківського районного суду м. Львова від 28.10.2016 у справі № 465/1817/16-ц.

32. Судами вірно встановлено, що передача предмета договору купівлі-продажу (нежитлові приміщення індекси « 5-1»- « 5-6», загальна площа 82,) в іпотеку та подальше відчуження його за договором іпотеки від 14.09.2017 відбулось без обов'язкового погодження таких дій із органом приватизації, а при відчуженні об'єкта відповідач не поклав на нового власника (третя особа) зобов'язань, встановлених договором купівлі-продажу № 2984 від 13.03.2015, що є порушенням ст. 23 «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна».

33. Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до витягу з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, за станом на 05.03.2018 власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 264,9 кв.м (індекси « 5-1»-« 5-7») є ОСОБА_8, на підставі іпотечного договору від 14.09.2017, іпотека за яким 02.11.2017 була припинена (а.с. 23-25).

34. Тобто, третя особа станом на 02.11.2017 фактично була власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (індекси « 5-1»-« 5-7»), на яку не були покладені відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу від 13.03.2015, що є обов'язком останнього відповідно до п. 5.3 договору.

35. Отже, доводи відповідача та третьої особи про те, що договір іпотеки, який був укладений між відповідачем та третьою особою не слід ототожнювати із договором купівлі-продажу, тому у відповідача не було правових підстав покладати на третю особу обов'язки покупця за укладеним між позивачем та відповідачем договором купівлі-продажу об'єкта малої приватизації на аукціоні, підлягає відхиленню, оскільки, встановленими у оскаржуваних рішеннях фактичними обставинами справи доведено, що частину об'єкту було фактично відчужено на користь третьої особи, отже у даному випадку, норми ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств", якою передбачено, що відчуження об'єкта приватизації можливе лише за умови збереження для нового власника зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу, виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням, судами застосовано вірно.

36. Доводи третьої особи, що викладені у п 8.3. цієї постанови підлягають відхиленню, оскільки обставини подальшої передачі у власність відповідачем належного йому майна не стосуються предмета даного спору, в розумінні предмета спору заявленого позивачем, де на час звернення позивача до суду із даним позовом між позивачем і відповідачем існували правовідносини на підставі Договору №2984 від 13.03.2015 щодо купівлі-продажу об'єкту нерухомості (нежитлових приміщень першого поверху та підвалу (загальною площею 136,2м2) у будинку АДРЕСА_1, укладеного із Фізичною особою-підприємцем Маланяк Світланою Володимирівною.

37. Слід звернути увагу на те, що предмет договору купівлі-продажу № 2984 від 13.03.2015 є об'єктом малої приватизації. Відповідно до норм Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції чинній під час укладення договору купівлі-продажу від 13.03.2015 та до 06.03.2018) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. Нормами Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено право органів приватизації у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору (ч. 8 ст. 23).

За таких обставин, до правовідносин про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації на аукціоні підлягають застосуванню положення Закону України «Про приватизацію державного майна» та ст. 651 ЦК України.

38. Отже, задовольняючи позовні вимоги, суди до спірних правовідносин застосували належні положення матеріального законодавства, доводи скаржників не спростовують висновків попередніх інстанцій, не доводять порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, навпаки, судами доведено порушення відповідачем умов договору, які б давали підстави для його розірвання у судовому порядку, проте, виходячи зі змісту касаційних скарг, здебільшого їх доводи направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених приписами ст. 300 ГПК України.

39. Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р. (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003р. (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006р. (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

40. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України, за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

41. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

42. Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення та залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

43. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг та залишенні без змін постанови суду апеляційної інстанцій та рішення суду першої інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 3 09, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Фізичної особи-підприємця Маланяк Світлани Володимирівни та ОСОБА_8 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 17.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі №914/918/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко