ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/12462/17 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В.,Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2019 у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ГУ ПФУ в м. Києві звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- стягнути з публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» борг в сумі 14 313, 95 грн. на користь Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду в м. Києві.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2019 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» є юридичною особою та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунків Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заборгованість публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком 2 складає 14 313, 95 грн. за період з 01.01.2017 по 25.05.2017, що підтверджується довідкою від 15.09.2017 № 53053/10 (а.с. 6).

Посилаючись на ту обставину, що заборгованість відповідачем у добровільному порядку у встановлені законодавством строки сплачена не була, позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки сума боргу нарахована відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не сплачена страхувальником добровільно, борг підлягає стягненню в судовому порядку.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції було не повно з'ясовано усі обставини справи та встановлено обставини, що мають істотне значення для справи, на підставі недопустимих доказів.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи за Списком № 1 та Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески, згідно зі статтею першою вказаного Закону - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Однак, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пп. 1 п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 27 та 28). При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1.

Відповідно до п. 6.4 вказаної Інструкції Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.

Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до п. 1 ст. 1 та п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону вважаються внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Колегія суддів звертає увагу, що аналіз вищезазначених правових норм дає підстави прийти до висновку, що саме на відповідача покладається обов'язок відшкодування управлінню Пенсійного фонду України фактичних витрат по виплаті і доставці пільгових пенсій підприємства до набуття права на пенсію за віком, призначених на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Статтями 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Отже, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме, з розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 01.01.2017 по 25.05.2017, що підтверджується довідкою від 15.09.2017 № 53053/10, відповідачу до сплати належить 14 313, 95 грн.

Склад витрат та факт їх понесення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві підтверджується доказами наявними у матеріалах справи, зокрема, розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які були направлені відповідачу та ним отримані (а.с. 6-12).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що дії та рішення позивача з цього приводу відповідач ні в судовому, ні в адміністративному порядку не оскаржував, відтак, розмір сум фактичних витрат є узгодженим і обов'язковим до сплати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 804/10640/14.

Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи апелянта про те, що позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 працював в публічному акціонерному товаристві «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», розрахунки витрат на виплату та доставку пільгової пенсії якому є підставою для звернення до суду та не надано доказів щодо страхового стажу вказаного пенсіонера, колегія суддів не бере до уваги, оскільки судом першої інстанції витребовувались у позивача докази на підтвердження того, що пенсіонер ОСОБА_2 дійсно працював у відповідача та наявності у нього страхового стажу для призначення пільгової пенсії.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві надано копії трудової книжки, історичну довідку, довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії та розрахунок стажу ОСОБА_2. З вищевикладених документів вбачається, що пільговий стаж за списком № 2 ОСОБА_2 набув саме за роботу у публічному акціонерному товаристві «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем не було направлено та не надано доказів направлення повідомлення розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, колегія суддів вважає безпідставними та не можуть братись до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 № 65, а в подальшому постановою від 11.10.2016 № 710 «Про економію державних коштів та недопущення витрат бюджету», надсилало відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.07.2016 по 28.06.2017 звичайними листами.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до розділу 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне іенсійне страхування до Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 та затвердженої Постановою правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 № 21-1, не передбачено вимоги того, що повідомлення про розрахунок суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій має бути відправлено виключно рекомендованим листом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 14 313, 95 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий : Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 24.04.2019.