ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/15174/18 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року, що прийняте о 11 год. 11 хв. у місті Києві (повний текст складений 11 березня 2019 року), у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем" до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2018 № 0009041401, № 00009031401, № 0009071401, № 0009051401, № 0009021401.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Систем» (код ЄДРПОУ 38193549) податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 22.05.2012 по 31.12.2017.

За результатами перевірки складено акт від 29.05.2018 р. № 367/26-15-14-01-05/38193549, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК), що призвело до заниження податку на прибуток за на загальну суму 8 927 467 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 8 743 222 грн;

- п. п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК, а саме не надано платником податків представникам ГУ ДФС у м. Києві оригіналів документів (крім документів отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 25.06.2018:

- № 0009021401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 10 315 934 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 8 927 467,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 388 467,00 грн.

- № 0009031401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 9 604 738 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 7 683 791,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 920 947,00 грн.

- № 0009071401, яким на позивача накладено штраф у розмірі 510 грн у зв'язку із ненаданням позивачем до перевірки запитаних документів;

- № 0009041401, яким позивача, за порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % на суму 6 357,64 грн.;

- № 0009051401, яким позивача, за порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % на суму 8 851,36 грн.;

За результатами адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 31.08.2018 № 28327/6199-99-11-01-01-25, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив про те, що висновки про порушення податкового законодавства зроблені податковим органом всупереч вимогам ПК, а саме не на аналізі первинних бухгалтерських документів позивача та його контрагентів, а лише на припущеннях, а тому досліджуючи лише частину наданих позивачем документів, контролюючий орган не може здійснити повний аналіз та дати ґрунтовний висновок щодо діяльності платника податків, а відтак, податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пп.пп. «а», «б» п. 185.1 ст. 185 ПК об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК об'єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми, підставою для бухгалтерського та податкового обліку є первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК визначає, зокрема, що здійснення документальної перевірки проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до вимог частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно пункту 85.4 статті 85 ПК при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Пунктом 85.8 статті 85 ПК встановлено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

В силу приписів пункту 85.9 статті 85 ПК у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

З вказаного слідує, що в разі, якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, вилучені правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем запитувалися у позивача документи за перевіряємий період по взаємовідносинах з ПрАТ «СОЛДІ І КО», ПП «СУЧАСНИЙ ДІМ І КО», TOB «СТРОЙГРАД ПЛЮС», TOB «МЕТАЛ ХОЛДІНГ ТРЕЙД», TOB «КАСТ АЙРОН», TOB «БУД СОЮЗ КАПІТАЛ», TOB «МАРСЕЛЬ ГРУП», TOB «БУДІВЕЛЬНА ЛІГА ЛТД», TOB «ОПТОВИК ТОРГ ПЛЮС», TOB «БАЗАЛЬТ ІНВЕСТМЕНТ», TOB «ТД АМЕРІЯ», TOB «ГЛОБАЛ ГРУП», TOB «ЕЛЬФОЛС», TOB «НОУПЕН», TOB «БУДМОНТАЖ ВКК», TOB «СФЕРАСТРОЙ СЖК», TOB «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АЛЬТОР» (TOB «ЖИТЛОБУДМОНТАЖ»),, TOB «МІНІ-СІ ПАМ», TOB «МАРКЕТ ТОРГ», TOB «КОМ ТЕХ УКРАЇНА», TOB «ЗАРІН-ГРУП», TOB «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ПРОФІТВАН».

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у зв'язку із отриманням повідомлення про проведення перевірки, позивачем було направлено відповідачу лист від 03.05.2018 № 12/05-18-С, яким повідомлено про неможливість проведення перевірки у зв'язку з витребуванням запитуваних документів слідчими органами. Про неможливість надання відповідних документів позивач неодноразово повідомляв також і у ході проведення перевірки.

Так, як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві старшого лейтенанта податкової міліції Мазур А.С. від 27 лютого 2017 року (кримінальне провадження № 12015100020004277) у позивача витребувано оригінали документів по взаємовідносинам із ТОВ «ЗАГІН-ГРУП», ТОВ «СФЕРАСТРОЙ СЖК», ТОВ «ТД «АМЕРІЯ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ЛІГА ЛТД», ТОВ «ОПТОВИК ТОРГ ПЛЮС, TOB «МАРКЕТ ТОРГ», ТОВ «МІН-СІ-ПАМ», ТОВ «ГОЛЬФЧТРІМ», ТОВ «ПРОПЕКС», ТОВ «ГЛОБАЛ ГРУПП», ТОВ «БУДІВЕЛЬНИК», ТОВ «ГРАНД БУД».

Також, постановою старшого слідчого з ОВС слідчого управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України Лисенко О.О. (кримінальне провадження № 32015100010000126) витребувано у позивача документи по взаємовідносинам із TOB «БК «АЛЬТОР», ТОВ «ДЕМОНТАЖ ВКК», TOB «БК «ПРОФІТВАН», TOB «СТРОЙГРАД», ПП «СУЧАСНИЙ ДІМ І КО», TOB «МАРСЕЛЬ ГРУП», ТОВ «БАЗАЛЬТ ІНВЕСТМЕНТ», TOB «КАСТ АЙРОН», ПП «ЕЛЬФОЛС», ПП «НОУПЕН», TOB «КОМ ТЕХ УКРАЇНА», ТОВ «БУД СОЮЗ КАПІТАЛ», TOB «ДЕЛІС БУД», ТОВ «ІБК «СИСТЕМ-ГРУП», TOB «ЛІРЕЙН ПЛЮС», TOB «ІК МІСІЯ», TOB «СВ АЛЬТЕРА КИЇВ», TOB «СП УДТ», TOB «ПЛЮС ЛТД».

Відповідно до частини четвертої статті 132 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя <�…> зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Згідно частини другої статті 93 КПК сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом <�…> витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, <�…>.

Частинами третьою та сьомою статті 110 КПК передбачено, що рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого (частина п'ята статті 40 КПК).

На підставі викладених норм, позивачем на виконання постанов слідчих були надані витребувані оригінали документів по взаємовідносинам із згаданими контрагентами, про що було повідомлено і відповідача.

У свою чергу, відповідачем було надано до суду фотокопію розписки, з якої вбачаться, що директор позивача отримав документи, які були надані ним слідчому на виконання постанови від 27 лютого 2017 року (кримінальне провадження № 12015100020004277) (т. 2 а.с. 64).

Водночас, із вказаної розписки неможливо встановити коли саме спірні документи були отримані позивачем, а тому ця розписка не приймається судом як доказ на підтвердження обставин наявності у позивача відповідної первинної документації у період проведення перевірки відповідачем.

Відповідно до пункту 1.2.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених Наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 №22 (надалі - Наказ №22), у разі якщо під час проведення документальної перевірки до органу державної фіскальної служби за місцем обліку від платника податків надійшло повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів або вилучення документів правоохоронними та іншими органами (у зв'язку з чим особами, які здійснюють (очолюють) перевірку, обґрунтовано встановлено неможливість подальшого проведення перевірки) такі особи складають акт довільної форми, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому пунктом 1.4.5 цього розділу Методичних рекомендацій.

При цьому до такого акта додаються копії отриманих від платника податків документів, що підтверджують втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, звернення платника із заявою до правоохоронних органів, копії протоколу вилучення документів правоохоронними та/або іншими органами тощо (за наявності). У разі ненадання відповідних документів платником податків особа, яка здійснює (очолює) перевірку, вживає заходів для документування в акті (додатках до акта) переліку документів (за необхідності - згрупованих за типами), відсутність яких унеможливлює подальше проведення перевірки.

В акті зазначаються причини неможливості продовжувати перевірку у терміни, вказані у направленні та наказі, та робиться відповідний запис про проведення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення.

На підставі цього акта органом державної фіскальної служби, яким було призначено перевірку, видається наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки на строк, визначений відповідно до пункту 44.5 статті 44 або пункту 85.9 статті 89 розділу II Кодексу, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам).

У разі вилучення оригіналів документів правоохоронними або іншими органами підрозділ, який проводить (очолює) перевірку, забезпечує підготовку та направлення у той же день письмового запиту до відповідного органу про надання органу державної фіскальної служби копій зазначених документів або забезпечення доступу до перевірки таких документів.

У запиті зазначаються: перелік вилучених документів, дані протоколу (іншого документа), на підставі якого були вилучені документи, посилання на пункт 85.9 статті 85 розділу II Кодексу щодо обов'язку відповідного органу забезпечити протягом 3 робочих днів з дня отримання запиту надання органу державної фіскальної служби копій документів або доступу його посадовим (службовим) особам до перевірки таких документів.

Після отримання копій всіх вилучених правоохоронними та іншими органами документів або забезпечення доступу до них терміни проведення перевірки поновлюються не пізніше наступного робочого дня, про що видається наказ про поновлення перевірки, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам).

За змістом вищенаведених норм, перенесення термінів перевірки є обов'язком податкового органу, оскільки без дослідження первинних документів неможливо скласти акт перевірки. Приписи пункту 44.6 статті 44 ПК мають застосовуватись у взаємозв'язку із з положеннями пункту 85.9 статті 85 ПК, які податковим органом у даному випадку дотримано не було, оскільки не перенесено розпочату перевірку до дати отримання копії документів або забезпечення доступу до відповідних фінансово-господарських документів, що були вилучені у позивача на підставі постанов слідчих.

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що доказів отримання відповідачем копій відповідних документів або доступу до них матеріали справи не містять.

Таким чином, закінчення проведення перевірки та оформлення результатів проведення перевірки є передчасним без дослідження первинних документів, які відповідач повинен був отримати за умови виконання вимог пункту 85.9 статті 85 ПК.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 09 квітня 2019 року по справі №826/11021/15.

Крім того, відповідно до пунктів 1.5, 1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1003 (далі - Порядок), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, всі висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на податковій інформації, яка має додатковий характер і сама собою без дослідження документів, визначених ПК, не може бути єдиною та достатньою підставою для об'єктивного висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що планову документальну перевірку позивача проведено та в порушення пункту 85.9 статті 85 ПК закінчено органом доходів і зборів без дослідження первинних документів. Невиконання пункту 85.9 статті 85 ПК призводить до незаконності результатів такої та відсутності її правових наслідків, а саме компетенції в податкового органу на прийняття актів індивідуальної дії.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема постанові від 12 березня 2019 року по справі № 815/2241/15 та ін.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, які стосуються фіктивності окремих контрагентів позивача, непричетності директорів та засновників до їх діяльності. Ці обставини могли бути взяті до уваги лише у сукупності з первинними та іншими документами, що стосуються господарських операцій позивача із цими контрагентами, які відповідач, у даному випадку, мав дослідити у ході проведення перевірки в порядку, визначеному пунктом 85.9 статті 85 ПК.

За таких обставин, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2018 №000902140 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, № 0009031401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а також № 0009071401 про накладення штрафу за ненаданням до перевірки документів.

Окрім того, беручи до уваги незаконність закінчення відповідачем спірної перевірки та оформлення її результатів, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідачем не могли бути винесені податкові повідомлення-рішення від 25.06.2018 № 0009041401, № 0009051401 про накладення штрафу за порушення строку сплати грошового зобов'язання, а також додатково звертає увагу на таке.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.4 Порядку акт (довідка) документальної перевірки складається з трьох частин: вступної, описової та висновку. До акта (довідки) додаються інформативні додатки.

У висновку акта (довідки) документальної перевірки зазначаються: 2.4.1. узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень; 2.4.2. виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється; <�…>.

Колегія суддів наголошує на тому, що висновки акту перевірки не містять посилань на порушення позивачем строку сплати грошових зобов'язань. Окрім того, в описовій частині акту перевірки відсутні посилання на граничні терміни сплати зобов'язань, а також дату їх фактичної сплати позивачем.

Відповідно до пункту 2.4.3 Порядку в акті не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення.

В порушення наведеної норми, в описовій частині акту (арк. 26) відповідачем було визначено розмір штрафу, який в подальшому і був застосований в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

За таких обставин, колегія суддів підтримує також висновок суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2018 № 0009041401, № 0009051401.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 24.04.2019.