ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2019 року

м. Дніпро

справа № 0440/5083/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Кам'янської міської ради Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року (суддя Букіна Л.Є.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «БЛОК ЛТД» до Кам'янської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство Кам`янської міської ради «Екосервіс» про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «БЛОК ЛТД» звернулося до суду з позовом до Кам’янської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Комунальне підприємство Кам’янської міської ради «ЕКОСЕРВІС», в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Кам'янської міської ради від 22.06.2018 № 1134-25/VII «Про надання дозволу КП «ЕКОСЕРВІС» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для організації благоустрою».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення відповідача є незаконним та є таким, що порушує права позивача, оскільки на вказаній земельній ділянці знаходяться відвали мартенівських шлаків та щебенево-піщана суміш загальною кількість близько 22 млн. тонн, що належать позивачу на праві власності. Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 29.08.2014 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на якій знаходиться вказане майно і позивач мав правомірні очікування щодо оформлення правовідносин оренди земельної ділянки, оскільки ним було дотримано всю процедуру, яка передує укладенню договору оренди землі. Натомість на вказаній земельній ділянці відсутнє будь-яке майно КП КМР «ЕКОСЕРВІС». Вказує, що відповідач, приймаючи спірне рішення діяв не у спосіб визначений законодавством, порушивши порядок надання земельної ділянки у користування та надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для організації благоустрою, що не передбачено жодним нормативним актом. Також, зазначає, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем не зважаючи на те, що ухвалами суду було заборонено відповідачу, зокрема, надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо вказаної земельної ділянки. Крім того, звертає увагу, що позивач регулярно сплачує земельний податок за користування вказаної земельної ділянки.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Кам'янської

міської ради від 22.06.2018 року № 1134-25/VII «Про надання дозволу КП «ЕКОСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 30257243) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для організації благоустрою».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване рішення від 22.06.2018 № 1134-25/VII «Про надання дозволу КП «ЕКОСЕРВІС» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для організації благоустрою», пропри встановлені судовим рішенням заборони на вчинення таких дій, для цілей, не передбачених земельним законодавством України, тим самим, фактично позбавляючи Товариство «правомірних очікувань» щодо оформлення правовідносин оренди земельної ділянки, на якій знаходиться об’єкт права власності, Кам’янська міська рада діяла не у спосіб, що передбачений законодавством України, у зв’язку з чим, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно рішення Дніпродзержинської (Кам’янської) міської ради від 29.08.2014 № 1092-54/VІ. З часу надання такого дозволу і до теперішнього часу позивач не скористався своїм правом та не розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Жодних рішень компетентних органів про надання товариству права користування земельною ділянкою надано не було.

Зазначає, що суд першої інстанції невірно тлумачить поняття «правомірних очікувань» позивача, застосовуючи його до обставин справи і дійшов до хибного висновку про порушення прав позивача та необхідності захисту таких прав, оскільки позивачем не було дотримано всіх вимог законодавства для отримання позитивного рішення про надання земельної ділянки у користування. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська було встановлено, що товариство вчиняє належні дії, спрямовані на виконання рішення міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тобто суду встановив обставини справи, що товариство вчиняє дії по розробці такого проекту. Такі дії є першим, підготовчим етапом (заходом) для подальшого вирішення питання про передачу земельної ділянки у користування якщо для цього не буде законних перешкод, однак суду першої інстанції дійшов хибного висновку, що позивач вже вчинив всі передбачені дії, які є необхідними для подальшого укладення з останнім договору оренди. Позивачем до теперішнього часу не розроблено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки; останній не звертався до міської ради із заявою про укладення договору оренди і з ним не було укладено такого договору, тому Товариство не може вважатися землекористувачем, права якого є порушеними.

При цьому, належне оформлення правовідносин оренди земельної ділянки між товариством та міською радою можливе лише при наявності розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який відповідає вимогам чинного законодавства України та погоджений з відповідними компетентними органами.

Також, відповідач зазначає, що оскільки на спірній земельній ділянці відсутнє нерухоме майно позивача, то у нього відсутнє пріоритетне право на кладення саме з ним договору оренди земельної ділянки. Пріоритетне право на укладення договору оренди, згідно приписів Земельного кодексу України, виникає лише у власника об’єктів нерухомого майна, які розташовані на цій земельній ділянці.

Майно, яке належить Товариству і знаходиться на спірній земельній ділянці є відходами (конверторні і мартенівські шлаки), які не являються нерухомим майном, тому у позивача не виникає пріоритетного права на укладення договору оренди земельної ділянки, та правомірних очікувань на його укладення.

Крім того, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є вичерпним та закріплений в частині 3 статті 123 Земельного кодексу України, отже Кам’янська міська рада позбавлена права відмовити Комунальному підприємству Кам’янської міської ради «ЕКОСЕРВІС» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з підстав раніше вже наданого такого дозволу ТОВ фірма «БЛОК ЛТД».

Зазначає, що вказана правова позиція висловлена ОСОБА_1 Судом України у постановах від 10.12.2013 у справі № 21-358а13, від 07.06.2016 у справі № 21-1391а16 та постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 463/3375/15-а.

Щодо відсутності заборон та обмежень у відповідача при винесенні рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач зазначає, що заходи забезпечення позову були скасовані ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 25.05.2018 у справі № 208/5023/17 та на час прийняття рішення вже не діяли.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 25.05.2018 забезпечувався позов в частині зупинення дії пункту 14.3 рішення міської ради №777-18/VII, а саме: зупинено скасування наданого дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ фірма «БЛОК ЛТД» до набрання рішення законної сили по вказаній справі. В цій ухвалі не йшлося про заборону міській раді надавати дозволи на розроблення проекту землеустрою третім особам.

Відповідач вважає розмір нарахування витрат на професійну правничу допомогу не обґрунтованими та не доведеними стороною позивача, а тому безпідставно стягнуто судом першої інстанції з відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Вказує, що належне та правомірне використання позивачем свого права на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Широка, 351, наданого пунктом 12.12. рішення Дніпродзержинської (Кам’янської) міської ради від 29.08.2014 року № 1092-54/VІ, встановлено у справі № 208/5023/17.

Також, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року по справі № 208/5023/17 встановлено, що ТОВ Фірма «БЛОК ЛТД» має «правомірні очікування» щодо можливостей реалізації своїх прав та інтересів як замовника документації із землеустрою з метою подальшого набуття земельної ділянки по вул. Широка, 351, у м. Кам’янське, на якій знаходиться його майно – 22 млн. тон шлакових відвалів, в користування на правах оренди, у зв’язку з чим, заперечення відповідача з цього приводу є необґрунтованим.

Також, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачем було розроблено землевпорядним підприємством ТОВ «Бюро оцінки», копія якого міститься у матеріалах справи.

Однак, через дії міської ради станом на теперішній час не укладено договору оренди земельної ділянки, оскільки пунктом 14.3 свого рішення № 777-18/VІІ від 21 липня 2017 року відповідач визнав таким, що втратив чинність пункт 12.2 рішення міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу, що стало предметом судового оскарження у справі № 208/5023/17.

Безпідставно скасувавши раніше наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Широка, 351 у м. Кам’янське, відповідач протиправно позбавив позивача можливості завершити процедуру оформлення спірної земельної ділянки в оренду.

До того ж, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений землевпорядним підприємством на замовлення позивача, відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, спірна земельна ділянка вже передавалась відповідачем у користування попередньому власнику майна, так як на ній знаходиться майно, що неможливо перемістити – шлакові відвали у кількості 22 млн. тон.

Також, зазначає, що можливість відведення земельних ділянок для організації благоустрою не визначена жодним нормативним актом. Закон України «Про благоустрій населених пунктів» не передбачає розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Надання згоди органом місцевого самоврядування на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки передбачено саме Земельним Кодексом України у відповідних випадках та згідно певної процедури. Таким чином, чинне законодавство не передбачає можливості розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передання юридичним особам земельних ділянок для організації благоустрою.

При цьому, вказана земельна ділянка належить до земель промисловості, а отже не може бути виділена для організації благоустрою.

Щодо витрат на правничу допомогу понесених при розгляді справи у суді першої інстанції, зазначає, що позивачем були надані достатні та належні докази на підтвердження їх розміру та обґрунтованості, що належно перевірено судом першої інстанції.

Також позивач просить суд апеляційної інстанції вирішити питання щодо стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу у зв’язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 40950,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кам’янської міської ради.

В обґрунтування зазначає, що справа є складною та значного обсягу, у зв’язку з чим представник позивача вимушена була витратити певний час для ознайомлення з матеріалами справи. Надання професійної правничої допомоги в рамках цієї справи в суді апеляційної інстанції вимагає застосування знань з різних галузей права, здійснення аналізу судової практики суду касаційної інстанції, Європейського Суду з прав людини, що знайшло своє відображення у відзиві на апеляційну скаргу. Дана справа має важливе значення для ТОВ фірма «БЛОК ЛТД», оскільки якщо земельна ділянка буде передана відповідачем у користування іншому підприємству, позивач фактично буде позбавлений можливості користуватися своїм майном (22 млн. тонн шлакових відвалів), не зможе здійснювати свою виробничу діяльність та отримувати дохід, а також виплату заробітної плати працівникам підприємства.

Відповідач, у відповіді на відзив позивача обґрунтовує безпідставність доводів, наведених позивачем у відзиві на апеляційну скаргу. Зазначає, що позивачем не доведено наявність порушення його прав оскаржуваним рішенням міської рад. При цьому, позивач так і не розробив проект землеустрою, а лише вказує на вчинення ним всіх необхідних дій для такого розроблення, в той же час відбувається грубе порушення прав відповідача, як власника земельної ділянки, який більше 5 років не отримує грошові кошти від оренди цієї земельної ділянки.

Також зазначає, що ТОВ фірма «БЛОК ЛТД» із заявами, клопотаннями про погодження або затвердження проекту відведення земельної ділянки та щодо вирішення питання про надання у користування зазначеної земельної ділянки у період з вересня 2014 року по липень 2018 року не зверталось.

Вказує на те, що Кам’янська міська рада діяла правомірно, в межах повноважень передбачених чинним законодавством і не порушувала жодних судових заборон при прийнятті оскаржуваного рішення.

Позивач, в додаткових поясненнях щодо обставин реалізації права на отримання в оренду земельної ділянки та виготовлення проекту землеустрою, зазначає, що у рішенні Дніпродзержинської міської ради від 29.08.2014 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не було встановлено строку його виконання.

15.04.2014 позивачем укладено договір щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з ТОВ «Землеустрій» та було розпочато розроблення технічної документації із землеустрою. Однак, незважаючи на факт оплати позивачем коштів для виконання вказаного договору, ТОВ «Землеустрій» своїх зобов’язань за договором не виконав. У зв’язку з чим, 07.07.2016 між позивачем та КДП «Київгеоінформатика» було укладено договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. 13.07.2017 позивач вимушений був укладати новий договір з ТОВ «Бюро оцінки» на розроблення проектної документації із землеустрою.

В подальшому ТОВ «Бюро оцінки» та КДП «Київгеоінформатика» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вказує на те, що 21.07.2017 Кам’янська міська рада своїм рішенням № 777-18 визнала таким, що втратив чинність пункт 12.12. Рішення Дніпродзержинської міської ради від 29.08.2014 про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою вказаної земельної ділянки. Відповідач після скасування рішення та не зважаючи на те, що на вказаній земельній ділянці розташовано приблизно 22 млн. тон шлакових відвалів, що є власністю позивача, прийняв рішення від 22.06.2018, яким надав дозвіл Комунальному підприємству «ЕКОСЕРВІС» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для організації благоустрою.

Зазначає, що на земельній ділянці розміщено приблизно 22 млн. тон шлакових відвалів товщиною від 12 до 36 метрів, тому їх переміщення з земельної ділянки буде вимагати колосальних витрат часу та коштів. Крім того, позивач не має іншої земельної ділянки, куди б він мав можливість перемістити вказане майно. Призначення вказаної земельної ділянки є саме розміщення шлакових відвалів, що підтверджується довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 14.06.2017.

Стверджує, що позивач не мав можливості подати на погодження виготовлений проект землеустрою до компетентних органів, оскільки на час виготовлення проекту рішенням відповідача було скасовано рішення, яким позивачу було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою., що створювало підстави для відмови у погодженні проекту. Після скасування в судовому порядку зазначеного рішення відповідача, позивач 30.01.2019 звернувся з проектом, який було розроблено КДП «Київгеоінформатика» до Держгеокадастру. Однак, проект не було погоджено, оскільки Держгеокадастр підготував висновки про розгляд проекту землеустрою та недоліки, які було вказано у цьому висновку необхідно було усунути. Після усунення недоліків позивач 13.02.2019 повторно направив проект землеустрою до Держгеокадастру.

Представники відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягають на її задоволенні.

Представник позивача заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Комунального підприємства Кам’янської міської ради «ЕКОСЕРВІС» у судові засідання апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причин неприбуття суду не повідомлені.

Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дніпродзержинської міської ради (на теперішній час - Кам'янської міської ради) від 25.03.2003 № 144-05/ХХIV Акціонерній компанії «Демос» у зв’зку зі зміною меж землекористування затверджено площу земельної ділянки за адресою вул. Широка, 351 80,8657 га на умовах оренди з подальшою рекультивацією та поверненням земель міської ради.

20.05.2003 (державна реєстрація 28.05.2003 за № 0856) між Дніпродзержинською міською радою «Орендодавець» та акціонерною компанією з іноземними інвестиціями «Демос» «Орендар» укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого передано в оренду земну ділянку площею 80,8657 га за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 351.

Відповідно до пункту 1.3 Договору, категорія земельної ділянки: землі промисловості (землі підприємств іншої промисловості (1.1.5)

Земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для переробки і розміщення шлакових відвалів, вилучення корисних компонентів і проведення технологічних процесів, що забезпечують таке вилучення. (п.1.5 Договору)

Відповідно до пункту 2.1 вказаного Договору, договір укладається на термін до 25.03.2028.

На підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 01.10.2003 № 224 -08/ХХIV, 22.10.2003 (державна реєстрація 29.10.2003 за №01078) між Дніпродзержинською міською радою «Орендодавець» та акціонерною компанією з іноземними інвестиціями «Демос» «Орендар» укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,0000 га за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 351.

Відповідно до пункту 1.3 Договору, категорія земельної ділянки: землі промисловості (землі підприємств іншої промисловості (1.1.5)

Земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для переробки і розміщення шлакових відвалів, вилучення корисних компонентів і проведення технологічних процесів, що забезпечують таке вилучення. (п.1.5 Договору)

Пунктом 2.1 вказаного Договору визначено, що договір укладається на термін до 25.03.2013. Договір підписано з протоколом розбіжностей відповідно до якого, договір укладається на термін до 2013, з умовами подовження в установленому порядку терміну дії до 01.10.2028 згідно з рішенням сесії міської ради Дніпроджержинська від 01.10.2003 та договором оренди земельної ділянки від 20.05.2003, зареєстрованим за № 0856 від 28.05.2003.

18 жовтня 2013 року між Приватним акціонерним товариством «Компанія з іноземними інвестиціями «Демос» та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Блок ЛТД» укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є відвальні мартенівські шлаки та щебенево-піщана суміш (ЩПС) у кількості, відповідно до Специфікації. ( 21 739 130,43 тонн)

Відповідно до пункту 4.1 Договору приймання-передача товару здійснюється за місцем його знаходження, визначеного на схемах, що є додатком до цього Договору: кадастровий план земельної ділянки до договору оренди від 20.5.2003 № 0856 та до договору оренди від 29.10.2003 за №01078).

Відповідно до Договору про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.09.2014 укладеного між Дніпродзержинською міською радою та Приватним акціонерним товариством «Компанія з іноземними інвестиціями «Демос» у зв’язку з відчуженням нерухомого мана «Орендар» повертає земельну ділянку з метою подальшої передачі власнику нерухомого майна ТОВ Фірма «Блок ЛТД».

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 29.08.2014 №1092-54/VI «Про набуття (припинення) прав на землю» (пункт 12.12) ТОВ фірма «Блок ЛТД» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Широка, 351, орієнтовною площею 83,0 га для розміщення шлакових відвалів.

Рішенням Кам'янської міської ради від 21.07.2017 №777-18/VII (пункт 14.3) визнано таким, що втратив чинність пункт 12.12 рішення Дніпродзержинської міської ради №1092-54/VI від 29.08.2014 «Про набуття (припинення) прав на землю» про надання ТОВ Фірма «Блок ЛТД» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Широка, 351, орієнтовною площею 83,0 га.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 25.05.2018 у справі №208/5023/17, залишеного без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018, задоволено позов ТОВ Фірма «Блок ЛТД». Визнано протиправним та скасовано пункт 14.3 рішення Кам’янської міської ради № 777-18/VII від 21 липня 2017 року, яким визнано таким, що втратив чинність пункт 12.12 рішення Дніпродзержинської міської ради від 29 серпня 2014 року № 1092-54/VI про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «Блок ЛТД».

05 квітня 2018 року Комунальне підприємство Кам’янської міської ради «ЕКОСЕРВІС» звернулося до Кам'янської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул.Широка, 351, орієнтованою площею 83,0 га для відновлення порушених земель, деградованих, малопродуктивних та техногенно-забруднених земель міської ради, у тому числі відпрацьованих кар'єрів та відвалів та їх рекультивації, для відновлення природного стану земель міської ради.

Рішенням Кам'янської міської ради від 22.06.2018 за № 1134-25/УІІ надано дозвіл Комунальному підприємству Кам’янської міської ради «ЕКОСЕРВІС» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 83,02 га, за адресою м. Кам'янське, вул. Широка, 351, для організації благоустрою.

Пунктом 2 вказаного рішення зобов'язано Комунальне підприємство замовити у суб'єктів господарювання, що є розробниками документації із землеустрою згідно з вимогами, передбаченими чинним законодавством, розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та після його погодження, відповідно до чинного законодавства, подати проект до міської ради для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (надалі Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин та щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 12, 116, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України) та Законом України «Про землеустрій».

Положеннями частин першої та другої статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частиною другою статті 123 Земельного Кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини третьої статті 123 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_1 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_1 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідач, обґрунтовуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення Кам'янської міської ради від 22.06.2018 №1134-25/VII «Про надання дозволу КП «ЕКОСЕРВІС» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для організації благоустрою», вказує на те, що перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, закріплений частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України є вичерпним, а отже Кам’янська міська рада позбавлена права відмовити Комунальному підприємству Кам’янської міської ради «ЕКОСЕРВІС» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з підстав раніше вже наданого дозволу ТОВ Фірма «Блок ЛТД».

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду), а також про те, що наявність рішень про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності не є підставою для відмові іншій особі у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного Суду при вирішенні правовідносин, щодо правомірності прийняття органами місцевого самоврядування рішень про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та наявності підстав для їх скасування, висловленої у рішеннях від 25 квітня 2018 року у справі № 461/2132/17 та від 22 серпня 2018 року у справі № 442/9806/14-а, відповідно до якої, дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність чи користування. Однак надання дозволу дає особі правомірні, небезпідставні сподівання та очікування, що після розробки проекту землеустрою земельну ділянку їй може бути надано, якщо для цього не буде законних перешкод.

Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 N 18-рп/2004 розтлумачив поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Використаний у частині 1 статті 2 КАС України термін «інтерес» відповідає терміну «охоронюваний законом інтерес», яке було розтлумачено Конституційним Судом України у вище наведеному рішенні. Отже, прагнення до користування конкретним матеріальним благом - земельною ділянкою, може бути змістом охоронюваного законом інтересу.

Законний інтерес, якщо його порушує суб'єкт владних повноважень, може бути предметом судового захисту в порядку адміністративного судочинства. Під час розгляду справи суд з'ясовує, які саме фактичні обставини зумовлюють існування інтересу, відносини, що існують з приводу об'єкту інтересу, а також інші індивідуальні особливості, що відображають законність інтересу та необхідність судового захисту прагнень позивача.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування».

Принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №. 30985/96).

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом, на території спірної земельної ділянки знаходиться майно, що належить позивачу на праві власності, яке було набуто позивачем на підставі договору купівлі-продажу у попереднього користувача цієї земельної ділянки та, відповідно до звіту незалежного аудиту від 05.11.2018, кількість сировини щебенево-піщаної суміші конверторних та мартенівських шлаків складає 21466481,211 тонн на суму 4016822,15 грн.,

Також, як свідчать матеріали справи, земельна ділянка віднесена до категорії: землі промисловості (землі підприємств іншої промисловості (1.1.5) та з 2003 року була передана попередньому землекористувачу в оренду для переробки і розміщення шлакових відвалів, вилучення корисних компонентів і проведення технологічних процесів, що забезпечують таке вилучення. При цьому, договори оренди вказаної земельної ділянки між органом місцевого самоврядування та попереднім власником майна було укладено на термін до 2028 року.

Позивачу у встановлений законодавством спосіб, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо вказаної земельної ділянки.

Отже, у позивача наявний законний інтерес щодо використання земельної ділянки та, з отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою, у позивача виникли правомірні сподівання та очікування, що після розроблення проекту землеустрою земельну ділянку позивачу може бути надано, якщо для цього не буде законних перешкод.

За вказаних обставин, судом апеляційної інстанції визнаються безпідставними доводи апелянта про те, що наявність у позивача рухомого майна, до якого віднесено конверторні та мартенівські шлаки, на земельній ділянці, не може бути підставою для наявності у позивача пріоритетного права на укладання договору оренди земельної ділянки, відповідно, і відсутні правомірні очікування на його укладення.

Щодо доводів апелянта про те, що з часу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою і до теперішнього часу, позивач не скористався своїм правом та не розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Перевіривши наведені доводи апелянта та доводи позивача з цього питання, дослідивши надані сторонами докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що після отримання позивачем дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивачем здійснено належні заходи щодо виготовлення проектної документації із землеустрою, що підтверджено дослідженими судом доказами.

Посилання апелянта те, що відповідно до статті 28 Закону України «Про землеустрій» максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців, судом апеляційної інстанції не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки вказаною нормою Закону передбачено права та обов’язки розробників документації із землеустрою, а не замовника.

Крім того, обставини, щодо належного використання позивачем права на розроблення проекту землеустрою, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, у справі №208/5023/17.

Так, рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 25.05.2018 у справі №208/5023/17, залишеного без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018, встановлено, що: «згідно до наданих позивачем документів 15 квітня 2014 року позивачем укладено договір на розроблення проекту землеустрою з ТОВ «Землеустрій» та сплачено кошти в сумі 80 000 грн., але останній свої зобов’язання не виконав, тому позивачем було укладено новий договір 13 липня 2017 року з ТОВ «Бюро Оцінки» на розроблення проектної документації із землеустрій. Згідно до договору № 240-ПЗ від 13 липня 2017 року укладеного між позивачем ТОВ Фірма «Блок «ЛТД» та ТОВ «Бюро Оцінки» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вбачається, що предметом договору є здійснення робіт з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована в м. Камянське, по вулиці Широка, 351, строк виконання робіт становить три місяці. Окрім цього, як вбачається з наданої суду довідки про суму нарахованого та сплаченого податку на землю за період з 01.11.2013 рік по 31 серпня 2017 року, позивачем з листопада 2013 року по цей час сплачується земельний податок за користування територією у 83,0 га., на якій знаходиться майно позивача.»

Відповідно до висновків Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, викладених у постанові від 25.09.2018, у справі №208/5023/17,: до моменту скасування пункту 12.12 рішення Дніпродзержинської міської ради №1092-54/VI від 29.08.2014 «Про набуття (припинення) прав на землю» про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивачем вчинені належні, передбачені чинним законодавством дії, спрямовані на його виконання, тобто, скористався дозволом, наданим йому органом місцевого самоврядування в межах повноважень. В той же час, доводи апеляційної скарги відповідача щодо того, що позивач на момент звернення до суду не реалізував право, надане йому пунктом 12.12 рішення Дніпродзержинської міської ради №1092-54/VI від 29.08.2014 «Про набуття (припинення) прав на землю», спростовуються матеріалами справи та є необґрунтованими. Враховуючи, що позивач правомірно отримав і у передбачений законодавством спосіб використав наданий йому дозвіл на розроблення документації із землеустрою, відповідач не мав права приймати рішення про визнання таким, що втратив чинність пункт 12.12 рішення Дніпродзержинської міської ради №1092-54/VI від 29.08.2014 р. «Про набуття (припинення) прав на землю» про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Широка, 351, орієнтовною площею 83,0 га.

Щодо наявності правових підстав для надання оскаржуваним Рішенням Кам'янської міської ради від 22.06.2018 за №1134-25/УІІ дозволу Комунальному підприємству Кам’янської міської ради «ЕКОСЕРВІС» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для організації благоустрою, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Комунальне підприємство Кам’янської міської ради «ЕКОСЕРВІС» у клопотанні від 05 квітня 2018 року поданого до Кам'янської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул.Широка, 351, орієнтованою площею 83,0 га визначило мету отримання в оренду спріної земельної ділянки: для відновлення порушених земель, деградованих, малопродуктивних та техногенно-забруднених земель міської ради, у тому числі відпрацьованих кар'єрів та відвалів та їх рекультивації, для відновлення природного стану земель міської ради.

Відповідно до преамбули Закону України «Про благоустрій населених пунктів» цей Закон визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

У статті 1 цього Закону наведено визначення термінів, відповідно до яких:

благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля;

територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту;

утримання в належному стані території - використання її за призначенням відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об'єктів благоустрою;

заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання;

Повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів визначені у статті 10 Закону, відповідно до якої до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; організація місць відпочинку для населення; затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо; визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об'єктах благоустрою; визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території; визначення на об'єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень; залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою; визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища; інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку"; видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 13 цього Закону до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: території загального користування: парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам'ятки культурної та історичної спадщини; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; пляжі; кладовища; інші території загального користування; прибудинкові території; території будівель та споруд інженерного захисту територій; території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Положеннями статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Фінансування місцевих програм з благоустрою населених пунктів проводиться за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів. Фінансування державних програм благоустрою населених пунктів та програм з благоустрою об'єктів, які перебувають у державній власності, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Технічна документація з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо) розробляється з метою здійснення комплексу заходів з благоустрою територій, окремих об'єктів благоустрою, їх частин і може бути включена до правил благоустрою території відповідного населеного пункту. Технічна документація з питань благоустрою населених пунктів погоджується в установленому порядку та затверджується її замовником. (ст.35 Закону)

Аналіз положень Закону України «Про благоустрій населених пунктів» дає можливість дійти висновку, що нормами цього Закону визначено правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, порядок розроблення технічної документації з питань благоустрою та її затвердження, проте не передбачено можливості розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що положеннями Земельного кодексу України та Закону України «Про благоустрій населених пунктів», не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування приймати рішення про відведення земельних ділянок для здійснення на них благоустрою.

Фактично, Кам’янська міська рада, незважаючи на те, що на вказаній земельній ділянці знаходиться майно позивача, належне йому на праві власності, у кількості 21466481,211 тонн, надало Комунальному підприємству Кам’янської міської ради «ЕКОСЕРВІС» право на отримання в оренду спірної земельної ділянки для відновлення порушених земель, деградованих, малопродуктивних та техногенно-забруднених земель міської ради, у тому числі відпрацьованих кар'єрів та відвалів та їх рекультивації.

При цьому, спірне рішення від 22.06.2018, прийнято відповідачем при наявності судового спору щодо правомірності рішення Кам’янської міської ради № 777-18/VII від 21 липня 2017 року, яким визнано таким, що втратив чинність пункт 12.12 рішення Дніпродзержинської міської ради від 29 серпня 2014 року № 1092-54/VI про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Фірма «Блок ЛТД», оскільки рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 25.05.2018 у справі №208/5023/17, набрало законної сили лише 25.09.2018, відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Також, вірними є висновки суду першої інстанції про те, що правовідносини з приводу неотримання міською радою грошових коштів від оренди земельної ділянки, які повинен був би сплачувати позивач при укладенні договору оренди земельної ділянки, є окремим об'єктом судового захисту. При цьому, як встановлено судом, позивач сплачує земельний податок за користування спірною земельною ділянкою.

Враховуючи наведене оскаржуване рішення відповідача є таким, що не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо обґрунтованості, безсторонності (неупередженості); добросовісності; розсудливості; дотриманню принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційності, адже відповідачем не дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення.

В той же час, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності судових заборон та обмежень у Кам’янської міської ради під час прийняття рішення про задоволення клопотання КП Кам’янської міської ради «ЕКОСЕРВІС» про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в межах розгляду справи №208/5023/17 ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02.10.2017 забезпечено позов Товариства шляхом заборони Кам'янській міській раді та її посадовим особам вчиняти будь-які дії, у тому числі приймати будь-які рішення щодо земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Широка, 351, орієнтованою площею 83,0 га., до вирішення по суті позовної заяви.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05.12.2017 забезпечено позов та заборонено Кам'янській міській раді та її посадовим особам надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою, викуп, погодження надання земельної ділянки, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Широка, 351, у власність, користування, оренду, приміщення майна Товариства, що знаходиться на земельній ділянці, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Широка, 351, звільнення земельної ділянки від майна позивача, до вирішення по суті позовної заяви.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25.05.2018 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалами від 02.10.2017, 05.12.2017.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 25.05.2018 забезпечено позов шляхом зупинення дії пункту 14.3 рішення Кам'янської міської ради №777-18/УІІ від 21 липня 2017 року, яким визнано таким, що втратив чинність пункт 12.12 рішення Дніпродзержинської міської ради від 29 серпня 2014 року № 1092-54/VI про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Фірма «БЛОК ЛТД» до набрання рішення законної сили у вказаній справі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 22.06.2018, ухвала Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25.05.2018, якою скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалами від 02.10.2017 та 05.12.2017, не оскаржена в апеляційному порядку та набрала законної сили.

Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції щодо прийняття відповідачем оскаржуваного рішення попри встановлені судом заборони на вчинення таких дій, є помилковими та такими, що зроблені при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. ( ч.4 ст. 317 КАС України)

Відтак, з огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що достатніми є підстави для зміни судового рішення в цій частині із викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги.

В іншій частині судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в цій частині відсутні.

Щодо доводів апелянта в частині безпідставності стягнення судом першої інстанції на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 34 000 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України, в разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті 134 КАС України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до матеріалів справи інтереси позивача у справі в суді першої інстанції представляв адвокат ОСОБА_2, яка здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 27.02.2017 року №3287 та є учасником Адвокатським об’єднанням «Віннерлекс». При цьому, участь у справі приймав також помічник адвоката - ОСОБА_3

Між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «БЛОК ЛТД» та Адвокатським об’єднанням «Віннерлекс», яке здійснювало представництво товариства у даній справі укладено Договір про надання правової допомоги від 21 листопада 2017 року. (т. 3 а.с. 238 – 247)

Відповідно до акту приймання-передачі послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги від 21 листопада 2017 року станом на 24 жовтня 2018 року вартість наданої правової допомоги становить 34 000грн.

Розрахунок вказаної суми підтверджується наявною в матеріалах справи специфікацією №3 про склад правової допомоги. (т. 3 а.с. 250)

Оплата вартості наданої правової допомоги у сумі 34000 грн. підтверджується платіжним дорученням №978 від 24.10.2018. (т.3 а.с.214)

З наданих доказів про надання правової допомоги вбачається, що всі послуги, які надавались клієнту є доцільними та потребують спеціальних професійних знань.

При вирішенні питання про наявність підстав для стягнення зазначених витрат та їх розмір, судом першої інстанції обґрунтовано враховано співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та її значенням для позивача.

Також позивач просить суд апеляційної інстанції вирішити питання щодо стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу у зв’язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 40950,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кам’янської міської ради.

Відповідно до специфікації №7 про склад правової допомоги від 03 січня 2019 року до Договору про надання правової допомоги від 21 листопада 2017 року, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції обсяг витрат на правову допомогу товариства склав 40950грн. (т. 4 а. с. 107)

Дослідженням доказів фактичного надання адвокатським об’єднанням усіх зазначених у специфікації послуг та їх вартості, судом встановлено, що у розумінні вимог частини 5 статті 134 КАС України, заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, не є співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг , що виключає наявність підстав для задоволення вимог щодо у повному обсязі, тому, співрозмірною та достатньою суд вважає суму, яка підлягає стягненню, в розмірі 10 000 грн.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кам'янської міської ради – задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року - змінити з підстав задоволення позову, викладених в мотивувальній частині даного судового рішення.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Кам'янської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «БЛОК ЛТД» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000грн. (десять тисяч)

Постанова набирає законної сили з 16.04.2019 та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко