ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 квітня 2019 року № 640/18796/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Одесагаз»

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у

сферах енергетики та комунальних послуг

про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії

представники позивача - Сідєльніков А.В.;

сторін: відповідача - Смикалов В.Я.;

у судовому засіданні вільний слухач - Якубовський Д.В.,

також був присутній:

(в судовому засіданні 11.04.2019, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Одесагаз» (адреса: 65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, ідентифікаційний код - 03351208) (далі - позивач або ПАТ «Одесагаз» або Товариство або Заявник) подало на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (адреса: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 19, ідентифікаційний код - 39369133) (надалі - відповідач або Національна комісія або НКРЕКП або Регулятор), у якому, з урахуванням поданих уточнень згідно заяви № 21/17-05 від 21.01.2019 «Про зміну підстав позову (у порядку ст. 47 КАСУ)», просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Національної комісії з перегляду тарифу на послуги розподілу природного газу для ПАТ «Одесагаз» до економічно обґрунтованого;

- зобов'язати Регулятора встановити для Товариства економічно обґрунтований тариф на послуги розподілу природного газу.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ПАТ «Одесагаз» неодноразово зверталося до НКРЕКП із заявами про встановлення економічно обґрунтованого тарифу, проте відповідач не вчинив дій щодо встановлення такого тарифу на послуги розподілу природного газу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду в підготовче засідання 24.01.2019.

24.01.2019 у судовому засіданні судом оголошувалась перерва до 07.03.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.03.2019.

У судовому засіданні 25.03.2019 судом оголошено перерву до 11.04.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 відмовлено у задоволенні заяви № 692/15-18 від 20.12.2018 «Про залишення позовної заяви без розгляду» представника Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Усачової А.І.

11.04.2018 в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив, за викладених у мотивувальній частині позовної заяви підстав, задовольнити позов.

Представник відповідача наголосив на наявності підстав для відмови в задоволенні позову повністю, за наведених у запереченнях обставин. Зокрема, акцентує, що жодним нормативно-правовим актом не зобов'язано та не надано повноважень НКРЕКП встановлювати та/або переглядати тарифи на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, без врахування постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 «Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових». Відтак, дії Національної комісії не суперечать вимогам діючого законодавства України, при цьому, в діях НКРЕКП відсутні ознаки протиправної бездіяльності, яка полягає у не розгляді заяв ПАТ «Одесагаз» про встановлення (перегляд) тарифу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

29.06.2017 НКРЕКП прийнято постанову № 841, згідно якої постановлено видати ПАТ «Одесагаз» (код ЄДРПОУ 03351208) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Одеса та Одеської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ПАТ «Одесагаз».

Позивач зазначає, що НКРЕКП, як уповноважений орган, який здійснює державне регулювання у сфері енергетики, своїми постановами встановлювало тарифи та його структуру для ПАТ «Одесагаз», зокрема:

- постановою НКРЕ № 982 від 30.07.2010 затверджений тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами в розмірі 64,20 грн. за 1000 м³ та на постачання природного газу у розмірі 42,80 грн. за 1000 м³ відповідно до додатку (структура тарифу). Постанова набрала чинності з 01.08.2010;

- постановою НКРЕ № 417 від 24.03.2011 затверджений тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами в розмірі 73,00 грн. за 1000 м³ та на постачання природного газу у розмірі 47,10 грн. за 1000 м³ відповідно до додатку (структура тарифу). Постанова набрала чинності з 01.04.2011;

- постановою НКРЕ № 1142 від 30.06.2011 затверджений тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами в розмірі 79,80 грн. за 1000 м³ та на постачання природного газу у розмірі 47,10 грн. за 1000 м³ відповідно до додатку (структура тарифу). Постанова набрала чинності з 01.07.2011;

- постановою НКРЕ № 1676 від 29.09.2011 внесено зміни до постанови НКРЕ № 1142 від 30.06.2011 та затверджений тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами в розмірі 86,80 грн. за 1000 м³. Постанова набрала чинності з 01.10.2011;

- постановою НКРЕ № 449 від 19.04.2012 затверджений тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами в розмірі 106,90 грн. за 1000 м³. Постанова набрала чинності з 01.05.2012;

- постановою НКРЕ № 785 від 27.06.2013 затверджений тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами в розмірі 106,10 грн. за 1000 м³. Постанова набрала чинності з 01.07.2013;

- постановою НКРЕ № 949 від 18.07.2013 затверджений тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами в розмірі 103,70 грн. за 1000 м³. Постанова набрала чинності з 01.08.2013;

- постановою НКРЕ № 1826 від 30.12.2013 затверджений тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами в розмірі 96,10 грн. за 1000 м³ та на постачання природного газу у розмірі 43,30 грн. за 1000 м³ відповідно до додатку (структура тарифу). Постанова набрала чинності з 01.01.2014;

- постановою НКРЕ № 603 від 30.04.2014 затверджений тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами в розмірі 118,90 грн. за 1000 м³ та на постачання природного газу у розмірі 44,70 грн. за 1000 м³ відповідно до додатку (структура тарифу). Постанова набрала чинності з 01.05.2014;

- постановою НКРЕ № 524 від 03.03.2015 затверджений тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами в розмірі 225,50 грн. за 1000 м³. Постанова набрала чинності з 01.04.2015;

- постановою НКРЕ № 1909 від 30.06.2015 затверджений тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами в розмірі 228,30 грн. за 1000 м³. Постанова набрала чинності з 01.07.2015;

- постановою НКРЕ № 2408 від 24.09.2015 затверджений тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 301,20 грн. за 1000 м³. Постанова набрала чинності з 01.10.2015;

- постановою НКРЕ № 3182 від 29.12.2015 затверджений тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 331,70 грн. за 1000 м³. Постанова набрала чинності з 01.01.2016;

- постановою НКРЕ № 442 від 24.03.2016 затверджений тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 338,50 грн. за 1000 м³. Постанова набрала чинності з 01.04.2016;

- постановою НКРЕ № 1631 від 27.09.2016 затверджений тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 387,70 грн. за 1000 м³. Постанова набрала чинності з 01.10.2016;

- постановою НКРЕ № 2301 від 15.12.2016 затверджений тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 369,10 грн. за 1000 м³. Постанова набрала чинності з 01.01.2017.

ПАТ «Одесагаз» відмічає, що станом на листопад 2018 року для Товариства діє тариф, який не передбачає необхідних для позивача компенсацій витрат, що виникли внаслідок неврахування НКРЕКП в тарифах 2011-2018 років необхідних обсягів природного газу для потреб виробничо - технологічних витрат та нормованих втрат (по тексту - ВТВ) і різниці в цінах на ВТВ та недоотримання тарифної виручки у зв'язку із зменшенням обсягів розподілу газу з 2011 року, і такі витрати залишаються некомпенсованими. Тобто, тариф, затверджений у 2016 році, не є економічно обґрунтованим.

Як примічає позивач, ПАТ «Одесагаз» неодноразово протягом 2011 - 2017 років зверталося до НКРЕКП із заявами про встановлення/перегляд економічно обґрунтованого тарифу, втім відповідей у встановлений законодавством 30-ти денний строк не отримувало.

Позивач звертає увагу, що чинний тариф не забезпечує Товариству відшкодування обґрунтованих витрат останнього на отримання прибутку. Примічає, що ПАТ «Одесагаз» позбавлено можливості компенсувати необхідні для ведення власної господарської діяльності виробничі витрати, зокрема, здійснювати оплату природного газу на потреби виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат власнику - Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України». В цій частині Товариство констатує, що вказані обставини свідчать про дискримінацію позивача, як суб'єкта господарювання, порівняно з власником природного газу шляхом створення відповідачем умов постійного нарощування заборгованості перед власником природного газу як другою стороною договору купівлі- продажу природного газу для потреб виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, що у свою чергу призводить нарахування та стягнення з Товариства надмірно великих штрафних санкцій. Так, з ПАТ «Одесагаз» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» було стягнуто 56 619 339,73 грн. за несвоєчасні розрахунки за договорами купівлі - продажу природного газу для потреб ВТВ. Встановлюючи тарифи НКРЕКП не передбачило механізмів компенсації збитків, заподіяних ПАТ «Одесагаз» внаслідок власної бездіяльності з перегляду тарифів протягом 2011-2018 років.

Товариством зазначається, що встановлюючи тарифи НКРЕКП не передбачило механізмів компенсації збитків, заподіяних ПАТ «Одесагаз» внаслідок власної неправомірної бездіяльності під час встановлення та перегляду тарифів протягом 2011-2018 років.

На думку позивача, нормативні акти з питань тарифів не передбачають для НКРЕКП правила щодо включення до тарифу саме затверджених Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (альтернативно в тексті - Міненерговугілля) величин виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу (за текстом - ВТВ та НВтр), і які, між іншим, в найбільшій мірі не враховуються НКРЕКП при встановленні та перегляді тарифів 2011-2018 років. ПАТ «Одесагаз» подає до Регулятора заяви про перегляд чи встановлення тарифів з економічними розрахунками обсягів витрат на природний газ для потреб ВТВ та НВтр відповідно до вимог відповідних методик ВТВ та НВтр, і Національна комісія повинна розглянути заявлені газорозподільним підприємством витрати на предмет їх обґрунтованості, правильного формування і визначення відповідно до встановлених методиками ВТВ та НВтр положень та встановити такий тариф, що є економічно обґрунтованим та враховував би всі матеріальні витрати Товариства.

ПАТ «Одесагаз» акцентує, що внаслідок бездіяльності Національної комісії з перегляду тарифу на послуги розподілу природного газу для Товариства через недотримання вимог Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Закону України «Про ринок природного газу», «Порядку формування тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу», «Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу» порушено права та законні інтереси останнього, який, до того ж, також несе значну матеріальну шкоду.

З викладеними позивачем твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві відзначив, що, по-перше, заявою від 06.09.2017 № 08/62 (вхідний № Т-622/17 від 13.09.2017) Товариство звернулося до НКРЕКП, з метою встановлення (перегляду) тарифу. Здійснивши аналіз наданої ПАТ «Одесагаз» до НКРЕКП заяви та доданих до неї документів, листом від 02.10.2017 № 10434/16/7-17 позивачу було надано відповідь. Заявою від 21.03.2018 № 08/35 ПАТ «Одесагаз» (вхідний № Т-157/18 від 26.03.2018) знову звернулось до НКРЕКП, з метою встановлення (перегляду) тарифу. Листом НКРЕКП від 11.04.2018 3566/16/7-18 повідомлено позивача про призупинення розгляду питання про перегляд тарифу на послуги розподілу природного газу до моменту відновлення кворуму НКРЕКП. Тому позиції позивача, що відповідачем не було вчинено дій щодо перегляду та встановлення економічно обґрунтованого для Товариства тарифу на розподіл природного газу та компенсацій недоотриманої тарифної виручки в попередніх періодах, не відповідають дійсним обставинам справи. Національна комісія окремо звернула увагу, що кожна подана впродовж 2012-2017 років позивачем заява є відмінна одна від одної, зокрема, різними є розрахунки кожної складової тарифу, та додаткові (не передбачені «Процедурою встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу») вимоги законодавства, що мають актуальність станом на дату подання кожної із заяв, що виключає «триваючу» бездіяльність НКРЕКП. По-друге, НКРЕКП при встановленні тарифів для ПАТ «Одесагаз» в період 2014 - 2016pp. повністю враховані розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат, затверджені наказами Міненерговугілля на відповідний період. По-третє, НКРЕКП не наділена повноваженнями на установлення розміру нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат нафти, природного газу та газового конденсату під час їх видобутку, підготовки до транспортування і транспортування, порядку визначення їх розмірів та ведення їх обліку, адже це віднесено до виключної компетенції Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Відповідач наголошує на відсутності ознак протиправної бездіяльності, яка полягає у не розгляді заяв ПАТ «Одесагаз» про встановлення (перегляд) тарифу.

У своїй відповіді на відзив позивач підкреслив, що кворум Національної комісії було відновлено з 01.06.2018 та призначено нового Голову НКРЕКП, однак розгляд заяви від 21.03.2018 № 08/35 ПАТ «Одесагаз» на перегляд тарифу на послуги розподілу природного газу на сьогоднішній день не здійснено. Позивач відмічає, що жодним чином не втручався у «дискреційні повноваження» Регулятора, а лише скористався своїм конституційним правом та звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом, тому що вважає, що порушено його права, свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Національна комісія подала заперечення на відповідь на відзив, у яких привернула увагу суду на помилковості тверджень Товариства щодо невтручання у дискреційні повноваження НКРЕКП. Окрім того, відповідач вказав, що відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» проекти тішень Регулятора з питань встановлення цін (тарифів), затвердження інвестиційних програм, якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів), затвердження інвестиційних програм надані Регулятору законом, підлягають відкритому обговоренню. Згідно з пунктом 2.1. «Порядку проведення відкритого обговорення проектів рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», затверджений постановою НКРКЕП від 30.06.2017 № 866, до винесення питання щодо встановлення цін (тарифів)/змін до них, схвалення/затвердження інвестиційних програм/планів розвитку/змін до них на відкрите обговорення НКРЕКП ліцензіат має провести відкрите обговорення (відкрите слухання) на місцях питання щодо необхідності встановлення цін (тарифів)/змін до них, схвалення/затвердження інвестиційної програми/плану розвитку/змін до них із залученням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (якщо проект рішення стосується розвитку окремого регіону та/або територіальної громади), за процедурою, наведеною у цьому пункті, якщо інше не передбачено законодавством. У разі необхідності встановлення цін (тарифів)/змін до них, схвалення/затвердження інвестиційної програми/плану розвитку/змін до них ліцензіат оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті повідомлення та обґрунтування щодо необхідності встановлення цін (тарифів)/змін до них, схвалення/затвердження інвестиційної програми/плану розвитку/змін до них з метою отримання зауважень та пропозицій, а також строк, протягом якого приймаються зауваження і пропозиції та адреса на яку необхідно їх надсилати. Результат відкритого обговорення (відкритого слухання) на місцях оформлюється протоколом, який підлягає оприлюдненню ліцензіатом на своєму офіційному веб-сайті та надсилається до НКРЕКП. Отже, наявність протоколу відкритого обговорення є безумовною складовою заяви на встановлення (перегляд) будь-якого тарифу, що фактично, не могло бути передбачено «Процедурою встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу», однак, наразі є прямою вимогою законодавства, за відсутності якої НКРЕКП не має права затверджувати жоден тариф для жодного ліцензіата.

Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про ціни та ціноутворення», Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Законом України «Про ринок природного газу», «Порядком формування тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу», «Процедурою встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу», «Методикою розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації» та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Щодо питання повноважень встановлення та зміни НКРЕКП тарифів, суд примічає наступне.

Закон України «Про ціни та ціноутворення» визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення. Дія цього Закону не поширюється на встановлення тарифів на медичні послуги та лікарські засоби в межах програми медичних гарантій згідно із Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (ст. 2).

За ст. 4 Закону України «Про ціни та ціноутворення», державна цінова політика є складовою частиною державної економічної та соціальної політики і спрямована на забезпечення: 1) розвитку національної економіки та підприємницької діяльності; 2) протидії зловживанню монопольним (домінуючим) становищем у сфері ціноутворення; 3) розширення сфери застосування вільних цін; 4) збалансованості ринку товарів та підвищення їх якості; 5) соціальних гарантій населенню в разі зростання цін; 6) необхідних економічних гарантій для виробників; 7) орієнтації цін внутрішнього ринку товарів на рівень цін світового ринку (ст. 4).

Державна цінова політика у сфері діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках реалізується відповідно до законодавства про природні монополії та інших законів України (ст. 8).

Частиною першою статті 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення» встановлено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Слід відзначити, що нормативне регулювання відносин, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, регулюється також Законом України «Про природні монополії», який визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в Україні.

В силу ст. 5 Закон України «Про природні монополії» ним регулюється діяльність суб'єктів природних монополій у таких сферах: транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами; транспортування природного і нафтового газу трубопроводами; розподіл природного і нафтового газу трубопроводами.

Згідно ст. 8 Закону України «Про природні монополії» предметом державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій згідно з цим Законом є, зокрема, ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.

Судом встановлено, що ПАТ «Одесагаз» є суб'єктом природної монополії з розподілу природного газу, яким отримано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Одеса та Одеської області.

Відповідно, з огляду на встановлені наведеними вище нормативно-правовими актами особливості економічних засад державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, ціни на надані Товариством послуги з розподілу природного газу є державними регульованими, і на процедуру їх встановлення поширюються вимоги законодавства щодо державних регульованих цін.

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення» державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про природні монополії» державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій здійснюється на основі таких принципів: гласності та відкритості процедур регулювання; адресності регулювання, його спрямованості на конкретний суб'єкт природної монополії; самоокупності суб'єктів природних монополій; стимулювання підвищення якості товарів і задоволення попиту на них; забезпечення захисту прав споживачів; підвищення ефективності функціонування суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергії шляхом застосування стимулюючого регулювання.

Поряд з цим, Законом України «Про ринок природного газу» виокремлюються правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

В статті 2 Закону України «Про ринок природного газу» наголошується на правовій основі ринку природного газу, згідно якої на виконання зобов'язань України за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства та Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме: Директиви 2009/73/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку природного газу та про скасування Директиви 2003/55/ЄС; Регламенту (ЄС) 715/2009 про умови доступу до мереж транспортування природного газу та яким скасовується Регламент (ЄС) 1775/2005; Директиви 2004/67/ЄС про здійснення заходів для забезпечення безпеки постачання природного газу. Правову основу ринку природного газу становлять Конституція України, цей Закон, закони України "Про трубопровідний транспорт", "Про природні монополії", "Про нафту і газ", "Про енергозбереження", "Про угоди про розподіл продукції", "Про захист економічної конкуренції", "Про газ (метан) вугільних родовищ", "Про охорону навколишнього природного середовища", міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України. Суб'єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у частині першій цієї статті. Рішення (заходи) суб'єктів владних повноважень, прийняті на виконання норм цього Закону, мають відповідати принципам пропорційності, прозорості та недискримінації.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Ціни на ринку природного газу, що регулюються державою (зокрема тарифи на послуги з розподілу природного газу), повинні бути: 1) недискримінаційними; 2) прозорими; 3) встановленими з урахуванням вимог цілісності газотранспортної системи виходячи із економічно обґрунтованих та прозорих витрат відповідного суб'єкта ринку природного газу та з урахуванням належного рівня рентабельності, а також, де це можливо, встановленими з урахуванням зіставлення з показниками аналогічних категорій регульованих цін, встановлених Регулятором для інших суб'єктів ринку природного газу, або таких, що діють на ринках природного газу інших держав (абз. 1 ч. 6 ст. 4).

Органом, уповноваженим на формування цінової політики - встановлення тарифу на розподіл природного газу - є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, правовий статус якої визначено Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.

Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема: у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії; діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу; діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом (п. 1 ч. 1 ст. 2).

Згідно ст. 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом, в тому числі, 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.

Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.

За п. 13 ч. 1, абз. 2 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор: встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом. У разі застосування будь-якого способу державного регулювання цін порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення тарифів повинні забезпечити покриття економічно обґрунтованих витрат, залучення необхідних інвестицій, дотримання екологічних вимог, вимог якості та безпеки, обґрунтованої прибутковості. Такі порядки (методики) повинні сприяти використанню місцевих, відновлюваних та вторинних енергетичних ресурсів, а також сприятливих до навколишнього природного середовища технологій.

З огляду на вказані нормативні приписи, Регулятор наділений функціями та повноваженнями зі встановлення державних регульованих цін і тарифів на товари (послуги) суб'єктів природних монополій, якими, в свою чергу, отримано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.

На відповідних суб'єктів поширюється дія ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2000 № 12 (втратила чинність на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 201 від 16.02.2017), які були розроблені відповідно до Законів України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про природні монополії", "Про нафту і газ", "Про захист економічної конкуренції", "Про засади функціонування ринку природного газу" та "Про трубопровідний транспорт", в пункті 3.8 яких встановлено, що ліцензіат одержує плату за послуги з транспортування газу розподільними трубопроводами від замовників цих послуг за встановленим НКРЕ тарифом. Тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами розраховується ліцензіатом на наступний (плановий) період та затверджується НКРЕ. Тариф установлюється таким чином, щоб забезпечити ліцензіату відшкодування його обґрунтованих витрат та отримання прибутку, а також стимулювати його до скорочення цих витрат і підвищення рентабельності його діяльності.

Ліцензіат має право у будь-який час звернутись до НКРЕ щодо перегляду тарифу на транспортування газу розподільними трубопроводами, якщо обґрунтовано доведе необхідність такого перегляду (п. 3.8.1.).

Вимога щодо встановлення НКРЕ (повноваження якого станом на час розгляду справи покладено на НКРЕКП) економічно обґрунтованого тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, який би забезпечував ліцензіату відшкодування його обґрунтованих витрат виробництва, сплату всіх податків, обов'язкових платежів та бюджетних відрахувань відповідно до чинного законодавства України, а також отримання обґрунтованого рівня прибутку міститься і в постановах НКРЕ, що регулюють питання встановлення відповідних тарифів, а саме: в пункті 2.1 «Порядку формування тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу», затвердженого постановою НКРЕ від 28.07.2011 № 1384 (втратив чинність на підставі постанови НКРЕКП № 391 від 14.06.2018); у пунктах 1.5, 1.7, р. 4, 5 «Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації», затвердженої постановою НКРЕ від 04.09.2002 № 983 (втратила чинність на підставі Постанови НКРЕКП № 237 від 25.02.2016 з 01.04.2017; в пунктах 3, 4 розділу ІІ, пункт 4 розділу ІІІ, розділ IV «Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу», затвердженої постановою НКРЕКП від 25.02.2016 № 236, є чинною на час прийняття рішення; у «Процедурі встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженій постановою НКРЕ від 03.04.2013 № 369.

В силу ч. 6 ст. 4 Закону України «Про ринок природного газу», тарифи на послуги транспортування і розподілу природного газу, а також інші платежі, пов'язані з доступом до газотранспортної або газорозподільної системи чи приєднанням до газотранспортної або газорозподільної системи, повинні стимулювати оператора газотранспортної системи і оператора газорозподільної системи до підвищення ефективності газотранспортної або газорозподільної системи, інтеграції ринку природного газу і забезпечення безпеки постачання природного газу, а також до розвитку науково-технічних знань, пов'язаних із господарською діяльністю таких суб'єктів.

Частиною 1 статті 39 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що оператор газорозподільної системи не може провадити діяльність з видобутку, транспортування або постачання природного газу.

Перелік вимог, яких повинен дотримуватись оператор газорозподільної системи визначений в Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з розподілу природного газу затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 201 від 16 лютого 2017 року.

Нормативно-правові акти, що регулюють ринок природного газу, не передбачають та не припускають можливості для оператора газорозподільної системи відшкодування його обґрунтованих витрат виробництва, сплату всіх податків, обов'язкових платежів та бюджетних відрахувань відповідно до чинного законодавства України, отримання обґрунтованого рівня прибутку, а також покриття виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат, що виникають в діяльності газорозподільного підприємства, за рахунок, будь-яких інших джерел, окрім тарифу на розподіл газу.

Отже, можливість позивача відшкодовувати його обґрунтовані витрати виробництва, сплачувати всі податки, обов'язкові платежі, бюджетні відрахування та розраховуватись за природний газ для потреб ВТВ прямо та безпосередньо залежить від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової.

Затверджуючи тариф на розподіл природного газу для позивача, НКРЕКП повинно було встановити такий тариф, що є економічно обґрунтованим та враховував би всі матеріальні витрати Товариства.

З врахуванням викладених нормативних положень, в їх сукупності, суд вважає, що необхідність формування відповідного тарифу з огляду на його економічну обґрунтованість прямо передбачена законодавством і встановлює для НКРЕКП відповідний обов'язок при встановленні та зміні тарифів, зокрема, і для ПАТ «Одесагаз».

В питанні процедури встановлення та перегляду для Товариства тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, суд вказує таке.

Згідно п. 4 р. І «Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу» розрахунок тарифу та документи і матеріали надаються суб'єктами господарювання з розподілу природного газу для розгляду до НКРЕКП відповідно до Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 03 квітня 2013 року № 369, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 квітня 2013 року за № 685/23217.

За п.п. 4.1 - 4.2 р. IV «Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу», перегляд рівня тарифу здійснюється як за ініціативою суб'єкта господарювання, так і НКРЕ за умови відповідного обґрунтування такого перегляду.

Суб'єкт господарювання має право звернутися до НКРЕ щодо перегляду рівня тарифу у разі: зміни обсягів надання послуг з відповідного виду ліцензованої діяльності (обсягів транспортування, розподілу, постачання, зберігання природного газу) у планованому періоді відносно врахованих при розрахунку тарифу більше ніж на 5%. 4.2.2; зміни собівартості, передбаченої структурою тарифу, внаслідок підвищення цін на паливо, сировину, матеріали, послуги, зростання витрат на оплату праці у зв'язку зі зміною законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати відносно врахованих при розрахунку тарифу більше ніж на 5%.

Вимоги до оформлення та подання заяви, документів, що додаються до неї визначено р. ІІ «Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу».

Зокрема, для встановлення тарифу, визначеного у пункті 1.2 розділу І цієї Процедури, суб'єкт господарювання подає до НКРЕ не пізніше ніж за 30 робочих днів до початку планованого періоду заяву про встановлення тарифу за формою, наведеною в додатку 1 до цієї Процедури, до якої додаються: Пояснювальна записка до розрахунку тарифу. Динаміка розвитку основних техніко-виробничих показників. Розрахунок рівня тарифу на планований період. Обсяг надання послуг (з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, транспортування природного газу розподільними трубопроводами, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу з підземних сховищ газу) з відповідними обґрунтуваннями. Розрахунок витрат, пов'язаних із закупівлею природного газу, що використовується для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат природного газу. Розрахунок матеріальних витрат та динаміка цих витрат за попередній період, базовий період та очікувані зміни у планованому періоді з відповідними обґрунтуваннями. Розрахунок витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи та інформація щодо показників витрат на оплату праці за попередній, базовий та на планований періоди з відповідними обґрунтуваннями. Розрахунок амортизаційних відрахувань на планований період та динаміка цих витрат за попередній, базовий та на планований періоди з відповідними обґрунтуваннями. Розрахунок інших витрат на планований період та динаміка цих витрат за попередній, базовий та на планований періоди з відповідними обґрунтуваннями. Розрахунок прибутку з урахуванням суми капітальних інвестицій на планований період та динаміка відповідних показників за попередній, базовий та на планований періоди з відповідними обґрунтуваннями.

Примірний перелік питань, які висвітлюються в пояснювальній записці до розрахунку відповідних тарифів, включає в себе, в тому числі, матеріальні витрати: матеріали (перелік основних елементів витрат, принципів планування витрат, за якими розцінками здійснювався розрахунок потреби в матеріальних витратах, причин зростання/зменшення витрат за основними елементами); природний газ на власні потреби, виробничо-технологічні витрати та нормативні втрати. Вказується про: обсяг природного газу на власні потреби, виходячи з розрахунку відповідно до чинного законодавства; реквізити договору (договорів) з постачальником природного газу; обсяг природного газу на виробничо-технологічні витрати та нормативні втрати, виходячи з розрахунку відповідно до чинного законодавства. Прикладається договір з постачальником природного газу.

Порядок розгляду заяви визначено р. ІІІ «Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу», і він передбачає, зокрема:

перевірку структурним підрозділом НКРЕ, до компетенції якого належить формування цінової, тарифної та інвестиційної політики в нафтогазовому комплексі, щодо її відповідності вимогам цієї Процедури;

повідомлення про їх нерозгляд та повернення у разі надання неповного пакета документів, визначеного пунктом 2.1 розділу ІІ цієї Процедури;

розгляд заяви протягом 30 календарних днів з дня надходження до НКРЕ у разі відповідності заяви та доданих до неї документів, визначених пунктом 2.1 розділу ІІ цієї Процедури;

звернення у разі потреби до заявника щодо надання додаткових пояснень та обґрунтувань, які подаються суб'єктом господарювання до НКРЕ у визначений нею строк, підписані керівником та засвідчені печаткою суб'єкта господарювання;

призупинення розгляду заяви на строк, необхідний для доопрацювання структури тарифу, якщо при розгляді структурними підрозділами НКРЕ виникають питання, що потребують додаткового вивчення і доопрацювання, про що НКРЕ письмово повідомляє суб'єкта господарювання;

підготовку висновків згідно п. 3.2, 3.3 р. ІІІ Процедури № 369;

включення питання встановлення тарифу на засідання НКРЕ.

Підставою для відмови у встановленні або перегляді тарифів може бути встановлення факту нецільового використання коштів, передбачених структурою встановленого тарифу, або фінансової неспроможності та економічної недоцільності здійснення відповідного виду ліцензованої діяльності суб'єктом господарювання, який має намір його провадити; надання до НКРЕ недостовірної інформації або необґрунтованості складових витрат, визначених розділом ІІ цієї Процедури.

Як свідчать матеріали справи, впродовж 2011 - 2018 років Заявник звертався до Регулятора з листами: № 08/46 від 16.03.2011 (надавши економічно обґрунтовані розрахунки на розподіл та постачання природного газу на 2011 рік, просив привести розмір тарифів у відповідність витрат підприємства), № 08/84 від 22.03.2012 (виклав вимогу щодо перегляду обсягу газу при затвердженні тарифу на розподіл на 2012 рік), № 08/89 від 29.08.2014 (примітивши про різке зменшення обсягів транспортування газу споживачам Одеської області та погіршення фінансового стану підприємства, заявив про врахування зміни обсягів з транспортування природного газу розподільними трубопроводами при перегляді тарифів, затв. для ПАТ «Одесагаз» постановою НКРЕ від 30.04.2014 № 603), № 08/67 від 22.06.2015 (зауважив про надання пакету документів для перегляду тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами), № 02/09-636 від 17.10.2016 (зауваживши про пошкодження газопроводів, не відшкодування виробничих витрат і не компенсації витрат, пов'язаних з відновленням пошкодженого майна, згідно тарифу, просив розглянути питання щодо передбачення у структурі тарифу з розподілу природного газу на 2017 рік компенсації витрат ПАТ «Одесагаз» на проведення робіт з ліквідації наслідків стихійного лиха), № 08/97 від 21.10.2016 (вказав про розгляд питання щодо компенсації недоотриманої тарифної виручки для виконання у повному обсязі робіт згідно Інвестиційної програми, закупівлі у повному обсязі ВТВ, виплати заробітної плати працівникам підприємства та забезпечення сплати обов'язкових зборів та платежів), № 02/023 від 10.01.2017 (звернувши увагу про поступове зниження споживання газу, заявив про розгляд питання можливості приведення до відповідності розміру тарифу фактичним обсягам розподілу природного газу), № 02/024 від 10.01.2017 (виокремив про необхідність проведення поточних та капітальних ремонтів; підвищення податку на землю, зростання інших витрат, просив розглянути питання щодо підвищення в структурі тарифу ПАТ «Одесагаз» суми коштів на матеріальні витрати у частині вартості матеріалів та суми, необхідної за показником «Інші витрати»), № 02/08-049 від 17.01.2017 (відмітив про недоотримання тарифної виручки за перший квартал поточного 2017 року, через припинення ПАТ «Одеський припортовий завод» відбору газу в якості сировини для виробничого процесу, існування заборгованості теплогенеруючих підприємств перед ПАТ «Одесагаз», звернув увагу про розгляд питання щодо перегляду у бік збільшення для Товариства відсотків нормативу перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата за вироблену організаціями теплову енергію), № 02/08-141 від 21.02.2017 (примітивши, що відбувається зменшення обсягів природного газу споживачами м. Одеси та Одеської обл., просив, у зв'язку із падінням розподілу природного газу в 1 кварталі 2017 року та невідшкодуванням коштів в частині пільг та субсидій, розглянути питання щодо можливості включення в тариф компенсації тарифної виручки), № 02/08-144 від 22.02.2017 (зауваживши про проведені розрахунки з НАК «Нафтогаз України» в частині пільг та субсидій, заявив про корегування на березень 2017 нормативу перерахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання на поточний рахунок ПАТ «Одесагаз» до розміру 19,35%), № 08/13 від 16.03.2017 (за обставин значного перевищення фактичних витрат підприємства в порівняні зі структурою тарифу, просив при перегляді тарифу розглянути питання збільшення суми коштів за статтею «матеріальні витрати» до 27 млн. грн.), № 08/14 від 16.03.2017 (зазначивши про погіршення фінансового стану, просив розглянути питання щодо збільшення суми витрат за елементом тарифу «вартість газу на технологічні та власні потреби», а також передбачити при розгляді тарифу можливість щодо компенсації витрат за цим елементом структури за 2016 рік), № 05/54 від 21.08.2017 (відзначивши про недотримання тарифної виручки, зрив Інвестиційної програми, вказав про розгляд можливості вирішення питання з перегляду тарифу для ПАТ «Одесагаз» з врахуванням зменшення обсягів розподілу природного газу ПАТ «Одеський припортовий завод», № 08/62 від 06.09.2017 (надав інформацію та документи для встановлення/перегляду тарифу на розподіл природного газу), № 08/31 від 16.03.2018 (відмітивши про недоотримання тарифної виручки через зменшення розподілу газу (ОПЗ), просив розглянути питання щодо розрахунку річного обсягу надання послуги з розподілу природного газу для ПАТ «Одесагаз» з урахуванням річного обсягу споживання природного газу ПАТ «Одеський припортовий завод», а також передбачити включення в тариф компенсації за недоотримання тарифної виручки у зв'язку із зупинкою або зменшенням обсягів споживання природного газу ОПЗ за 2016-2017 роки), № 08/35 від 21.03.2018 (надав інформацію та документи для встановлення/перегляду тарифу на розподіл природного газу на 2018 рік), № 08/36 від 28.03.2018 (додатково долучив інформацію та документи для перегляду тарифу на розподіл природного газу на 2018 рік).

Факт отримання Регулятором цих заяв разом з пакетами долучених Заявником документів відповідачем не заперечується.

З матеріалів справи випливає, що у листі № 10434/16/7-17 від 02.10.2017 Регулятор, посилаючись на листи Товариства за №№: 08/54 від 21.08.2017, 21/17-274 від 07.09.2017, 08/73 від 26.09.2017, відмітив, що листом № 08/62 від 06.09.2017 ПАТ «Одесагаз» подало заяву на перегляд тарифу з розподілу природного газу і НКРЕКП здійснює розгляд такої заяви, про результати чого Товариство буде повідомлено додатково.

У листі № 3566/16/7-18 від 11.04.2018 Національна комісія, надаючи відповідь на листи: від 12.03.2018 № 08/26, від 16.03.2018 № 08/31, 16.03.2018 № 08/32, від 21.03.2018 № 08/35 та від 28.03.2018 № 08/36, повідомила Товариство про призупинення розгляду заяви до моменту відновлення кворуму складу Регулятора.

За таких обставин, з огляду на звернення позивача із відповідними заявами, враховуючи, що в силу п. 3.1. «Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу», необхідним є визначення НКРЕ строку для надання додаткових пояснень та обґрунтувань суб'єкта господарювання, а при додатковому вивченні і доопрацюванні структурними підрозділами НКРЕ структури тарифу або інвестиційної програми, визначається необхідний строк призупинення розгляду заяви суб'єкта господарювання, зважаючи, що у листах, з огляду на їх зміст, не визначено чіткого строку надання Товариством пояснень і обґрунтувань, приймаючи до уваги, що за обставин відновлення 01.06.2018 кворуму НКРЕКП, не здійснено/не поновлено розгляд заяви ПАТ «Одесагаз», вмотивованими, на думку суду, є доводи позивача щодо протиправної бездіяльності Національної комісії щодо перегляду тарифу на послуги розподілу природного газу для ПАТ «Одесагаз» до економічно обґрунтованого.

В частині питання наявності підстав для зобов'язання Національну комісію встановити для ПАТ «Одесагаз» економічно обґрунтований тариф на послуги розподілу природного газу, суд виходить з наступного.

Згідно п.п. 4.1, 4.2 «Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації», на підставі якої прийнято чинну постанову НКРЕКП від 24.03.2016 № 442 та попередні за період 2010-2016 років, основними аналітичними показниками при визначенні тарифів на послуги з транспортування і постачання природного газу є витрати підприємства і обсяги протранспортованого та поставленого споживачам природного газу. Витрати підприємства на транспортування та постачання природного газу визначаються згідно з національним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" та Методичним положенням по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) за економічними елементами витрат на підприємствах з газопостачання та газифікації та їх структурних підрозділах.

Згідно п. 2.5 «Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу», суб'єкт господарювання обґрунтовує кожну складову витрат з відповідного виду ліцензованої НКРЕ діяльності, пов'язаних з операційною діяльністю, фінансових витрат (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) та прибутку документами, визначеними пунктом 2.1 цього розділу.

Відповідно п. 5 р. І «Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу», економічно обґрунтовані витрати на планований період - витрати суб'єкта господарювання з розподілу природного газу, планування яких здійснюється з дотриманням вимог стандартів, нормативів, норм, технологічних регламентів, обмежених Податковим кодексом України, які складаються з витрат, пов'язаних з операційною діяльністю, та фінансових витрат (крім витрат на створення кваліфікаційних активів); інвестиційна програма - окремий розділ плану розвитку газорозподільної системи на наступні 10 років, що затверджується НКРЕКП, яким передбачено план використання коштів для підвищення рівня надійності та економічності роботи активів та який містить комплекс зобов'язань ліцензіата на період виконання інвестиційної програми щодо розвитку ліцензіата, покращення показників якості надання послуг споживачам з відповідними розрахунками та обґрунтуваннями, що підтверджують доцільність здійснення інвестиційної діяльності, джерела її фінансування та графік виконання; структура тарифу на послуги розподілу природного газу (планованої тарифної виручки) - перелік елементів витрат, що групуються за елементами витрат собівартості відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, та витрат із прибутку; тариф на послуги розподілу природного газу - виражена у грошовій формі вартість забезпечення у планованому періоді замовнику обсягу приєднаної потужності, вираженої в одиницях енергії та/або м-3 до одиниці часу.

Планована тарифна виручка для фінансування обґрунтованих витрат визначається ліцензіатом з урахуванням даних форми звітності № 4-НКРЕКП-розподіл природного газу (квартальна) "Звітні та розрахункові дані про ліцензовану діяльність суб'єктів господарювання з розподілу природного газу", затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 04 жовтня 2012 року № 1258, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2012 року за № 1818/22130, за попередні три роки. Витрати, які не використовуються для визначення об'єкта оподаткування відповідно до вимог Податкового кодексу України або перевищують межі відповідних витрат, не враховуються при визначенні планованої тарифної виручки, необхідної для забезпечення фінансування планованих витрат операційної діяльності, планованих фінансових витрат та планованого прибутку суб'єкта господарювання з розподілу природного газу. Перехідний період, протягом якого здійснюватиметься розрахунок тарифів на послуги розподілу природного газу окремо для побутових та непобутових споживачів, триває три роки, починаючи з дати набуття чинності тарифів на послуги розподілу природного газу (п. 4, 5, 7 р. ІІ).

Планування витрат, що включаються до планованої тарифної виручки, здійснюється у розрахунку на рік, виходячи з обґрунтованих потреб суб'єкта господарювання з розподілу природного газу у планованому періоді, з урахуванням: 1) державних і галузевих нормативів використання палива, електроенергії, матеріалів, норм та розцінок з оплати праці, норм амортизації; 2) витрат на управління та обслуговування виробництва; 3) ставок податків і зборів (обов'язкових платежів); 4) прогнозного індексу цін виробників промислової продукції і споживчих цін у планованому періоді; 5) звітних даних форми 4-НКРЕКП-розподіл природного газу суб'єкта господарювання з розподілу природного газу за попередні три роки; 6) необхідних обсягів робіт при обслуговуванні, утриманні та експлуатації газорозподільних мереж: кількості газопроводів високого, середнього, низького тиску (газорозподільних мереж), внутрішньоквартальних, внутрішньодворових і споруд на них, ГГРП (головних газорегуляторних пунктів), ГРП (газорегуляторних пунктів), ШРП (шафових регуляторних пунктів газу), які забезпечують транспортування газу від газорозподільних станцій до споживачів; кількості станцій катодного захисту газопроводів від корозії; наявності систем хімзахисту газопроводів від корозії; наявності систем телемеханіки і зв'язку; кількості вузлів обліку природного газу, зокрема комерційних вузлів обліку; скількості приєднаних до газорозподільних систем Оператора ГРМ газифікованих квартир побутових споживачів та встановленого у них газовикористовуючого обладнання (газових плит, газових водонагрівачів, опалювальних печей тощо); кількості приєднаних до газорозподільних систем Оператора ГРМ газифікованих об'єктів промислових підприємств та інших суб'єктів господарювання, теплогенеруючих підприємств, установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, релігійних організацій; утримання усіх складових газорозподільних систем, а також будівель і приміщень, оренди будівель і приміщень; утримання спеціалізованого автотранспорту; наявності обчислювальної техніки; інших адміністративних та загальногосподарських витрат, крім тієї частини, яка розподілена пропорційно обсягу робіт, послуг. Витрати, об'єктивне нормування яких неможливе, плануються з урахуванням фактичних витрат за базовий період, прогнозу індексів цін виробників промислової продукції, що встановлюються рішенням Кабінету Міністрів України, та на підставі кошторисів на планований період. Планування витрат з оплати праці працівників здійснюється з урахуванням встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, розміру середньої заробітної плати одного штатного працівника за всіма видами економічної діяльності, що склався у відповідному регіоні, штатної чисельності працівників та тарифно-кваліфікаційного складу робітників.

До складу планованих прямих матеріальних витрат включаються витрати, пов'язані з, в тому числі, використанням природного газу на виробничо-технологічні витрати, нормативні та питомі втрати. Величина таких витрат визначається з урахуванням діючих цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання та обсягів ВТВ. Обсяг ВТВ визначається з урахуванням динаміки використання природного газу на зазначені цілі за попередні періоди та максимально допустимих їх розмірів, розрахованих відповідно до методик, затверджених центральним органом виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної політики в нафтогазовому комплексі (п.п. 1, 4 р. ІІІ).

Матеріали справи свідчать, що звертаючись із заявами про встановлення/перегляд тарифів Товариством, на виконання вимог п. 2.1. р. ІІ «Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу», долучалися необхідні документи, а також зазначалося про необхідність підвищення в структурі тарифу ПАТ «Одесагаз» суми коштів на матеріальні витрати, витрати на оплату праці та соціальні нарахування, амортизаційні відрахування та інші витрати згідно поданих розрахунків.

НКРЕКП, затверджуючи тариф на розподіл, затверджує і структуру цього тарифу (додаток 23 до Процедури 369), яка містить перелік елементів витрат суб'єкта господарювання при здійсненні відповідного виду діяльності, що групуються за елементами витрат собівартості відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248, та витрат із прибутку.

Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4 додатку 2 до «Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу», обсяги природного газу для ВТВ та НВтр розраховуються суб'єктом господарювання відповідно до чинного законодавства, а саме: наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 23.11.2011 № 737 "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах", Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за № 570/7891, Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за № 571/7892.

У відповідності до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 23.11.2011 № 737 "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах" установлено такий порядок визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах, згідно якого річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах розраховуються відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 № 595.

Газорозподільні підприємства самостійно згідно з методиками, зазначеними в підпункті 1.1 пункту 1 цього наказу, розраховують річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. На підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України впродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік. Затверджені розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу є максимально допустимими для певного року. У разі непогодження розрахованих газорозподільним підприємством річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу Міністерство енергетики та вугільної промисловості України надає йому вмотивовану відмову (п.п. 1.2-1.5).

На підставі вказаного наказу, Міненерговугілля шляхом прийняття наказів: від 31.01.2012 № 62, від 21.12.2012 № 1060, від 24 вересня 2014 року № 664, 2 березня 2015 року № 122, від 25 грудня 2015 року № 847 затверджено відповідні розміри виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат природного газу для всіх газорозподільних підприємств, в тому числі, і для ПАТ «Одесагаз».

Разом з тим, суд звертає увагу, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у справі № 826/15132/15 визнано незаконність дій Міністерства енергетики та вугільної промисловості України із встановлення занижених розмірів ВТВ для 30 (тридцятьох) газорозподільних підприємств, в тому числі і позивача, яким Додаток до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02.03.2015 № 122 "Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік" скасовано, зобов'язано Міністерство енергетики та вугільної промисловості України затвердити на 2015 рік розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на підставі Методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 № 595.

Вказаного висновку суд дійшов з огляду на факт затвердження наказом 02.03.2015 № 122 розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат у меншому розмірі, ніж самостійно подані розрахунки газорозподільних підприємств, без обґрунтування незатвердження саме поданих розрахунків.

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 по справі № 826/15132/15 набрала законної сили 17.12.2015, і її висновки враховуються судом під час розгляду даної адміністративної справи в порядку ст. 78 КАС України.

Інші накази Міненерговугілля предметом судового оскарження не були.

В свою чергу, відповідач стверджує, що при визначенні тарифу Регулятор повинен зважати лише на ті розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат, які затверджено Міненерговугілля, і вони були ним враховані, зокрема, при прийнятті постанови НКРЕКП від 15.12.2016 № 2301 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 24 березня 2016 року № 442».

В той же час, варто виділити, що суд вважає невмотивованим вказаний висновок Регулятора, з огляду на те, що перераховані вище акти законодавства не передбачають такого обов'язку, а містять посилання на чинне законодавство (п. 4.1.2 Додатку 2 до «Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу»).

При цьому, чинне законодавство не надає право Міненерговугілля на власний розсуд встановлювати відповідні нормативи, тоді як вказаний суб'єкт владних повноважень їх встановлює на підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств, і не має права необґрунтовано їх зменшувати як це встановлено під час розгляду справи № 826/15132/15.

Таким чином, посилання НКРЕКП на обов'язковість врахування лише затверджених Міненерговугілля нормативів не може бути визнане обґрунтованим.

За ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 5 КАС України встановлено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Судовим рішенням Європейського Суду з прав людини від 20.01.2012 у справі Рисовський проти України Європейський Суд зауважив, що державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд зауважує, що за своєю правовою природою повноваження щодо прийняття рішення про надання позитивного чи негативного висновку про погодження проекту землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень під дискреційними повноваженнями розуміються повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб'єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Правова позиція щодо дискреційних повноважень також викладена Верховним Судом в постанові від 08.05.2018 у справі № 823/1581/17 (адміністративне провадження № К/9901/46639/18).

Принагідно слід зауважити, що позивач правомірно очікував на встановлення йому Регулятором економічно обґрунтованого тарифу на послуги розподілу природного газу. Проте, через невчинення відповідачем дій щодо встановлення економічно обґрунтованого тарифу на послуги розподілу природного газу, порушеними є права та інтереси позивача в площині питання розподілу природного газу.

Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

За ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

У відповідності до ч.ч. 2, 4 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

За переконанням суду, відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, які, в свою чергу, спростовували б доводи та аргументи позивача щодо визначених останнім в позові обставин.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Беручи до уваги наведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку про задоволення позову ПАТ «Одесагаз».

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Одесагаз», з урахуванням заяви № 21/17-05 від 21.01.2019 «Про зміну підстав позову (у порядку ст. 47 КАСУ)», - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу з перегляду тарифу на послуги розподілу природного газу для Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» до економічно обґрунтованого.

3. Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (ідентифікаційний код - 39369133, адреса: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 19) встановити для Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» (ідентифікаційний код - 03351208, адреса: 65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1) економічно обґрунтований тариф на послуги розподілу природного газу.

4. Cтягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» (ідентифікаційний код - 03351208, адреса: 65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (ідентифікаційний код - 39369133, адреса: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 19) понесені ПАТ «Одесагаз» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні).

Рішення , відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено 23.04.2019.

Суддя К.С. Пащенко