РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року справа № 580/33/19

16 годин 39 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу № 580/33/19

за позовом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві (вул. Володимирська, 13, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38620155) [представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 – за довіреностями – беруть участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції]

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» (вул. Надпільна, 226/1, м. Черкаси, Черкаська область, 18001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38305367) [представник відповідача адвокат ОСОБА_3 – за довіреністю]

про застосування заходів реагування, прийняв рішення.

02.01.2019 Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38305367), з урахуванням заяви, що надійшла у порядку усунення недоліків, просить:

- застосувати заходи реагування до товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38305367, юридична адреса: вул. Надпільна, 226/1, м. Черкаси, Черкаська область, яке здійснює господарську діяльність за адресою: вул. Протасів Яр, 13-А у Солом’янському районі м. Києва, у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень АЗС шляхом знеструмлення та накладення печаток на головний електрощит до повного усунення порушень, зазначених у акті перевірки;

- покласти обов’язок щодо забезпечення виконання судового рішення на Головне управління ДСНС України у м. Києві;

- покласти контроль за виконанням судового рішення щодо усунення відповідачем порушень вимог пожежної та техногенної безпеки та погодження термінів усунення порушень за письмовим зверненням суб’єкта господарювання, у тому числі право відтермінування зупинення експлуатації приміщень, на Головне управління ДСНС України у м. Києві;

- покласти судові витрати на товариство з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38305367).

Ухвалою від 22.01.2019 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання 13.02.2019. Протокольною ухвалою від 13.02.2019 оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 28.02.2019. Протокольною ухвалою від 28.02.2019 оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 11.03.2019. Протокольною ухвалою від 11.03.2019 оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 21.03.2019. Ухвалою від 21.03.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті 18.04.2019 – оголошено перерву до 19.04.19 для проведення засідання у режимі відеоконференції.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 15.11.2018 до 27.11.2018 позивачем проведено планову перевірку додержання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, результати якої оформлено актом від 27.11.2018 № 409, де зафіксовано виявлені порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров’ю людей та відповідно до статті 70 Кодексу цивільного захисту України є підставою для звернення до адміністративного суду про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємства. За результатами позапланового заходу дотримання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, оформленої актом перевірки від 06.03.2019 № 63 встановлено, що не усунуто порушення: пункту 4 розділу І, пункту 22 розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні – відстань від будівлі АЗК до господарської споруди на сусідній земельній ділянці не відповідає нормованій у порушення п.1* додатку 3.1 ДБН 360-92**; статті 53 Кодексу цивільного захисту України – не надані матеріали щодо обладнання та прийняття в експлуатацію автоматизованої системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення (крім АГЗП). На час звернення до суду виявлені у діяльності відповідача порушення не усунуто. Позивачем зазначено, що до відзиву надано копію експертного звіту про розгляд проектної документації від 13.12.2012 № 00-2118-12/ЦБ, де не йдеться про комплекс АГЗП, а отже відбувались зміни (переобладнання, реконструкція). Існування хоча б одного із порушень, встановлених позивачем, що загрожують життю та здоров'ю людей є самостійною, достатньою підставою для застосування заходів реагування. У обґрунтування позиції позивач зазначає про висновки Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 823/589/16. Представники позивача у судовому засіданні у режимі відеоконференції позовні вимоги підтримали повністю та просили задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, 11.03.2019 подав до суду відзив на позов, де зазначив, що станом на час розгляду справи більшість порушень, виявлених перевіркою, оформленою актом планової перевірки від 27.11.2018 № 409, усунуто, що підтверджується результатами позапланової перевірки, оформленої актом від 06.03.2019 № 63, крім порушень: пункту 4 розділу І, пункту 22 розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні – відстань від будівлі АЗК до господарської споруди на сусідній земельній ділянці не відповідає нормованій, в порушення п.1* додатку 3.1 ДБН 360-92**; статті 53 Кодексу цивільного захисту України – не надані підтверджувані матеріали щодо обладнання та прийняття в експлуатацію автоматизованої системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення (крім АГЗП). Відповідачем 20.12.2018 на адресу позивача надіслано лист № 243 про виконання Припису № 375, складеного за результатами планової перевірки на АЗС, де описано заходи з метою усунення порушення та заперечення /спростування необхідності проведення робіт, що (на думку відповідача) не врегульовані на законодавчому рівні, зокрема про встановлення системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщень людей. Відповідачем зазначено, що правилі і порядки визначаються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Наказ Міністерства надзвичайних ситуацій України від 15.05.2006 № 288 «Про затвердження Правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення» скасовано розпорядженням КМУ від 10.03.2017 № 166-р. Тобто, механізм улаштування, експлуатації та технічного обслуговування таких СРВНСтаОН не врегульовано. Щодо іншого порушення – відстань від будівлі АЗК до господарської споруди на сусідній земельній ділянці не відповідає нормованій у порушення п.1 додатку 3.1 ДБН 360-92, відповідачем зазначено, що представниками позивача на момент перевірки у актах планової та позапланової перевірки не встановлено ступінь вогнестійкості будинку та не проведено заміри відстані між автозаправною станцією та сусідньою господарською будівлею. Відповідач зазначив, що перед початком будівельних робіт замовник будівництва розробив та направив на затвердження проектну документацію на будівництво багатофункціонального комплексу за адресою: вул. Протасів Яр, 13а, 15, 17 до Державного підприємства «Укрдержбудекспертиза» з метою погодження та дотримання будівельних норм і правил. За результатами експертного звіту від 13.12.2012 було підтверджено, що проектна документація розроблена із дотриманням вимог до міцності, надійності, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, пожежної та техногенної безпеки та рекомендована до затвердження. На підставі проектної документації та експертного звіту від 13.12.2012 Державна архітектурно-будівельна інспекція України надала дозвіл на виконання будівельних робіт від 21.10.2014 № ІУ 115142940098 на будівництво багатофункціонального комплексу по вул. Протасів Яр, 13а, 15, 17 в Солом’янському районі. Після завершення усіх будівельних робіт ДАБІ України, відповідно до сертифікату від 27.01.2017 ІУ № 165170271693, підтверджено відповідність закінченого будівництвом об’єкту «Будівництво багатофункціонального комплексу за адресою: вул. Протасів Яр, 13а, 15, 17 в Солом’янському районі», що відповідає проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації. Відповідачем зазначено, що позивачем ототожнено поняття небезпечних речовин та об’єктів підвищеної небезпеки без врахування Порядку № 956. У обґрунтування позиції відповідач використовує висновки Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 823/589/16. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюють Конституція України, зокрема стаття 3 – людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; стаття 116 – Кабінет ОСОБА_4 України забезпечує проведення охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій; Господарський кодекс України – стаття 6: серед загальних принципів господарювання – свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; стаття 19 – державний контроль та нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах: виробництва і праці – за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності; Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон № 877). Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, повноваження органів державної влади, права та обов'язки громадян України, підприємств незалежно від форми власності регулює та визначає Кодекс цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI (далі – Кодекс № 5403), Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом МВС України від 30.12.2014 № 1417 (далі — Правила №1417).

Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві від 17.10.2018 №625 (а.с.64 т.1) з 15.11.2018 до 27.11.2018 уповноваженими особами позивача проведено планову перевірку додержання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, результати якої оформлено актом від 27.11.2018 № 409, де зафіксовано порушення вимог законодавства: не надано матеріали про обладнання та прийняття в експлуатацію автоматизованої системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення – порушено статтю 53 Кодексу цивільного захисту України; не надано підтверджуючі матеріали щодо класу вогнестійкості елементів заповнення прорізів у протипожежних перешкодах приміщень (складські приміщення, електрощитова) – порушено пункт 2.3 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні; допускається влаштування та експлуатація тимчасових електромереж – порушено пункт 1.8 розділу ІV Правил пожежної безпеки в Україні; шляхи евакуації (коридор) захаращені обладнанням (холодильною камерою) та ширина у просвіті виходу (дверей) з приміщення кухні в коридор менше 0,8 метру в порушення ДБН В. 1.1-7.2016 – порушено пункт 2.37 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні; допускається зберігання в складських приміщеннях продукції навалом та впритул до приладів і труб опалення – порушено пункт 9.1 розділу VІ Правил пожежної безпеки в Україні; АЗС не оснащена жорсткою буксирною штангою довжиною не менш 3 м для евакуації транспортних засобів з території АЗС у випадку пожежі – порушено пункт 11 розділу VІІ Правил пожежної безпеки для об’єктів зберігання, транспортування та реалізації нафтопродуктів; електричні вимикачі складських приміщень (підсобних) не винесені поза межі вказаних приміщень на негорючі стіни – порушено пункт 1.15 розділу ІV Правил пожежної безпеки в Україні; відстань від обладнання АГЗП до резервуарів бензину АЗК становить менше 40 м. – порушено пункт 8.151 ДБН В.2.5-20-2001, пункт 4 розділу І, пункт 22 розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні; відстань від будівлі АЗК до господарської споруди на сусідній земельній ділянці не відповідає нормованій у порушення п. 1* додатку 3.1 ДБН 360-92** - порушено пункт 4 розділу І, пункт 22 розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні; допускається встановлення вогнегасників не у легкодоступних та видних місцях – порушено пункт 3.15 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні; на території АЗС влаштовано стоянку автотранспорту на відстані менше 18 м до паливо роздавальних колонок, в порушення п. 7.61* ДБН 360-92** – порушено пункт 4 розділу І, пункт 22 розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні; частина торгового залу для продажу горючих рідин (автомобільних мастил тощо) не відокремлена протипожежною стіною 1-го типу від частини торгового залу, де здійснюється продаж продовольчих та супутніх товарів у порушення п. 4.1 ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі» – порушено пункт 4 розділу І, пункт 22 розділу ІІ, пункт 2.23 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні (а.с.68-71 т.1). 03.12.2018 видано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки № 375 (а.с.82 т.1). Зафіксовані обставини стали підставою для звернення 02.01.2019 Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про застосування до ТОВ «Сокар Петролеум» заходів реагування. 06.03.2019 позивачем здійснено позаплановий захід державного нагляду додержання ТОВ «Сокар Петролеум» вимог законодавства на АЗС за адресою: м. Київ, вул. Протасів Яр, 13-а та виявлено частково усунені відповідачем порушення вимог нормативних актів у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, крім таких: пункт 4 розділу І, пункт 22 розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні – відстань від будівлі АЗК до господарської споруди на сусідній земельній ділянці не відповідає нормованій, в порушення п.1* додатку 3.1 ДБН 360-92**; статті 53 Кодексу цивільного захисту України – не надані підтверджувані матеріали щодо обладнання та прийняття в експлуатацію автоматизованої системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення (крім АГЗП).

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі – Закон № 877). Статтею 1 Закону № 877 визначено, що державний нагляд (контроль) – діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади у межах повноважень щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Частиною 4 статті 4 Закону № 877 передбачено вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності встановлюється виключно законами. Згідно з абзацом 1 частини 5 статті 4 Закону № 877 виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково за рішенням суду. Частиною 7 статті 7 Закону № 877 передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, під час якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 16.12.2015 №1052 (далі – Положення № 1052) Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом ОСОБА_4 України через ОСОБА_4 внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності .

Згідно статті 66 Кодексу № 5403 центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону. Згідно статті 67 Кодексу № 5403 до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

Надаючи оцінку доказам і перевіряючи правомірність дій позивача у фіксації порушень за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема актів перевірки, складених за результатами здійснення планового і позапланового заходів, де зафіксовано порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, орган державного нагляду (контролю), суд зазначає про таке.

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві, як територіальний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки. Частинами 1 та 2 статті 68 Кодексу № 5403 передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв. Згідно статті 70 Кодексу № 5403 підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, що порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Аналізуючи наведені норми матеріального права та оцінюючи надані сторонами письмові докази, суд дійшов висновку, що позивач під час проведення як планової, так і позапланової перевірок відповідача, що оформлені відповідно актами від 27.11.2018 № 409 та від 06.03.2019 № 63, діяв на підставі, у межах повноважень, з використанням повноважень, що визначені як Кодексом № 5403, так і Положенням №1052, проте не у спосіб, що визначений Законом № 877, оскільки у порушення частини 6 статті 7 Закону №877 посадовою особою органу державного нагляду (контролю) не зазначено у акті детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Оцінюючи твердження позивача про наявні порушення і ризики небезпеки для людини, суспільства, держави та позицію відповідача про відсутність порушень, зазначених у акті від 06.03.2019 № 63, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, позивачем і відповідачем визнано, що за адресою: м. Київ, вул. Протасів Яр, 13 А, на автозаправній станції здійснюється реалізація нафтопродуктів та газового палива. Зазначена діяльність здійснюється ТОВ «Сократ Петролеум» (код ЄДРПОУ 38305367, реєстраційні дані: вул. Надпільна, 226/1, м. Черкаси, індекс 18001).

У випадку наявних підстав для застосування одного із заходів реагування, такого як повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, орган контролю звертається до суду із адміністративним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поняття «загроза життю та/або здоров'ю людини» є оціночним, що розуміється у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері. Настання реальної загрози життю та/або здоров’ю людей від пожежі або надзвичайної ситуації з обставинами, що можуть призвести до займання, розповсюдження вогню та вплив небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу, підвищених температур тощо) створюють реальну загрозу життю та/або здоров'ю людини. Суд враховує, що життя та здоров'я людини є найвищою цінністю.

Закони, інші нормативно-правові акти, зокрема Правила №1417 є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Згідно з пункту 4 Розділу І Правил №1417, пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 №2245-ІІІ (далі — Закон №2245-ІІІ) небезпечними речовинами є: хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), що становлять небезпеку для життя і здоров'я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям. Об'єкт підвищеної небезпеки – це об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Відповідно до Постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 11.07.2002 №956 «Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки» (далі — Постанова №956) для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки до небезпечних речовин за їх властивостями відносяться такі категорії речовин: 1) горючі (займисті) гази - гази, що утворюють у повітрі при нормальному тиску суміші, що сприяють поширенню полум'я в детонаційному чи дефлаграційному режимі або можуть горіти в повітрі в дифузійному режимі при витіканні струменем (факельне горіння), у тому числі: горючі (займисті) стиснуті гази - гази, що знаходяться в апаратах, резервуарах або трубопроводах під тиском, що перевищує 0,1 МПа, і не можуть перебувати в рідкій фазі; горючі (займисті) зріджені гази під тиском - гази, що знаходяться в апаратах, резервуарах або трубопроводах у рідкій фазі під тиском, що перевищує 0,1 МПа, та при температурі, що дорівнює або перевищує температуру навколишнього середовища; горючі (займисті) кріогенно зріджені гази - гази, що знаходяться в апаратах, резервуарах або трубопроводах у рідкій фазі під тиском, що дорівнює 0,1 МПа, та при температурі нижчій від температури навколишнього середовища; 2) горючі рідини - рідини, що можуть самозайматися, а також займатися за наявності джерела горіння і самостійно горіти після його видалення. Горючі рідини з температурою спалаху, що дорівнює або менша 61 град C у закритому тиглі або менша 66 град C у відкритому тиглі, належать до легкозаймистих. Особливо небезпечними є легкозаймисті рідини, температура спалаху яких не перевищує 28 град C (згідно з ГоСТ 12.1.044-89); 3) горючі рідини, перегріті під тиском, - горючі рідини згідно з ГоСТ 12.1.044-89, що знаходяться в апаратах, резервуарах або трубопроводах під тиском при температурі, що перевищує температуру кипіння при атмосферному тиску в 1,25 і більше разів.

Надаючи оцінку аргументам сторін щодо тлумачення виявленого порушення пункту 4 розділу І, пункту 22 розділу ІІ Правил №1417 у контексті дотримання відстані від будівлі АЗК до господарської споруди на сусідній земельній ділянці, що не відповідає нормованій у порушення пункту 1* додатку 3.1 ДБН 360-92**, суд зазначає про таке.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Тягар доказування у даній адміністративній справі щодо наявності правових підстав до застосування судом до ТОВ «Сокар Петролеум» відповідних заходів реагування, згідно норм процесуального закону, покладено на позивача.

Позивачем на підтвердження порушення відповідачем пункту 4 розділу І та пункту 22 розділу ІІ Правил №1417 надано суду акт планової перевірки від 27.11.2018 №409 разом із фототаблицею №4 та актом позапланової перевірки від 06.03.2019 №63. Суд, дослідивши зазначені письмові докази, дійшов висновку, що останні не містять детального опису виявленого порушення, зокрема інформації про те, на якій конкретно відстані розміщена господарська споруда на якій саме сусідній земельній ділянці від будівлі АЗС (фототаблиця №4 до акту планової перевірки від 27.11.2018 №409 (а.с.78 т.1), що демонструє загальний вигляд розміщення вказаних об’єктів нерухомості), і не конкретизовано про яку саме споруду йдеться у контексті якої сусідньої земельної ділянки, де відстань від якої до АЗС не відповідає нормативам так само як і конкретизовано сусідню ділянку із зазначенням адреси. Сторони у процесі по-різному визначали будівлю на «сусідній» земельній ділянці: представник позивача зазначав, що це бетонна споруда, представник відповідача зазначав, що «сусідньою» спорудою є бункер. Суд зазначає, що термін «сусідня» – означає розміщена (розташована) поруч, поблизу когось, чогось. У пункті 1 опису виявлених порушень вимог законодавства акта від 06.03.2019 № 63 та пункті 11 акта від 27.11.2018 № 409 не деталізовано опис і не зазначено про яку саме сусідню земельну ділянку йдеться щодо адреси; проведених замірів щодо відстані між якими будівлями; місце розташування господарської споруди на суміжній ділянці не описано; немає характеристики об’єктів: допоміжними та виробничими; не встановлено ступінь вогнестійкості будинку.

Згідно ДСТУ 2272-06 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять» небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опіків, отруєння легкими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.

Відповідно до пункту 4 розділу І Правил № 1417 зазначено, що пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж. Згідно пункту 22 розділу II, Правил №1417 – під час експлуатації об’єктів забороняється знижувати рівень пожежної безпеки встановлений законодавством, що було чинним на момент початку використання об’єкта. Відповідно до додатку 3.1 (обов'язковий) Протипожежні вимоги до положень ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, затверджений наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44 (далі — ДБН 360-92**) зазначено: 1* Протипожежні відстані між житловими, громадськими і допоміжними будинками промислових підприємств треба приймати за таблицею 1 (числівник), а між виробничими будинками промислових підприємств, будинками і спорудами сільськогосподарських підприємств – відповідно до вимог чинних норм. Споруди, віднесені до І, ІІ ступеня вогнестійкості будинку – на відстані 6/9 м.

Судом встановлено, що у актах планової від 27.11.2018 № 409 та позапланової від 06.03.2019 № 63 перевірок посадовими особами Солом’янського районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві констатується порушення, визначеної нормами ДБН, відстані від господарської споруди, що розміщена на сусідній земельній ділянці, до будівлі АЗС без змістовного опису порушення (місце, план, відстань розташування сусідньої споруди, період побудови сусідньої споруди, інші відомості що дають можливість ідентифікувати «сусідню» земельну ділянку). Інших доказів на підтвердження зазначеного порушення позивачем суду не надано, тому суд дійшов висновку, що зазначене порушення норм ДБН 360-92** ґрунтується на припущеннях позивача і зафіксовано без дотримання вимог з огляду на критерії згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто не діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що у експертному звіті розгляду проектної документації від 13.12.2012 № 00-2118-12/ЦБ не зазначено комплекс АГЗП та враховує аргументи відповідача з оцінкою експертного звіту розгляду проектної документації від 13.12.2012 № 00-2118-12/ЦБ, виконаного Державним підприємством «Спеціалізована державне експертна організація — центральна служба Української державної будівельної експертизи», що підтверджує відсутність належних та допустимих доказів порушення відповідачем пункту 4 розділу І та пункту 22 розділу ІІ, оскільки зазначено (а.с.15 т.2) – проектна документація розроблена з дотриманням вимог до міцності, надійності, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, пожежної та техногенної безпеки і рекомендована до затвердження в установленому порядку.

21.10.2014 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України надано ТОВ «Петрол Девеломент» (код 37269543) дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 115142940098 щодо будівництва багатофункціонального комплексу (в І черга будівництва, автостоянка, автозаправна станція) за адресою: вул. Протасів Яр, 13а, 15, 17 у Солом’янському районі м. Києва (а.с.16 т.2). У подальшому Державною архітектурно-будівельною інспекцією України ТОВ «Сокар Енерджі Україна» (код 36866563) видано сертифікат серії ІУ №165170271693, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об’єкта, а саме: багатофункціонального комплексу (в І черга будівництва, автостоянка, автозаправна станція) по вул. Протасів Яр, 13а, 15, 17 у Солом’янському районі м. Києва (а.с.17 т.2). 18.11.2016 між ТОВ «Сокар Енерджі Україна» та ТОВ «Сокар Петролеум» (код 38305367) було укладено договір оренди АЗС з комплексом приміщень №18/11/16-03/11, згідно пункту 2.1. якого строк дії закінчується 30.09.2019 (а.с.176-178 т.2).

Суд зазначає, що у обґрунтування твердження позивача про те, що на об’єкті перевірки за адресом: вул. Протасів Яр, 13а, м. Київ з часу видачі експертного звіту про розгляд проектної документації від 13.12.2012 № 00-2118-12/ЦБ відбулись зміни (переобладнання, реконструкція), що мали наслідком порушення пункту 4 розділу І, пункту 22 розділу ІІ Правил №1417 не підтверджено належними та допустимими доказами. Натомість, сертифікатом серії ІУ № 165170271693, виданим 21.01.2017 державною архітектурно-будівельною інспекцією України, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об’єкта, а саме: багатофункціонального комплексу (автостоянка, автозаправна станція) на вул. Протасів Яр, 13а, 15, 17 у Солом’янському районі м. Києва І черга будівництва (а.с.17 т.2).

Судом встановлено, що відповідач використовує орендовану автозаправну станцію з торгівельним залом, що розміщена за адресою: м. Київ, вул. Протасів Яр, 13а, що, у встановленому законодавством порядку, введена в експлуатацію.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов’язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі Rysovskyy проти України, 29979/04, п.71).

Відповідно до частини 6 статті 7 Закону №877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, що повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає у акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання – детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб’єкта господарювання – юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі – підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю). Форму акта, складеного за результатами проведення планової (позапланової) перевірки щодо додержання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки було затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України «Деякі питання проведення перевірок щодо додержання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки» від 02.11.2015 № 1337 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17.01.2019 № 22).

Станом на час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, результати якого оформлено актом від 06.03.2019 № 63, наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження уніфікованої форми акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, та інших форм розпорядчих документів» від 17.01.2019 № 22 затверджено нову форму акта. Суд зазначає, що форма акта від 27.11.2018 № 409 та від 06.03.2019 № 63 відповідає вимогам частини 6 статті 7 Закону №877, наказам Міністерства внутрішніх справ України від 02.11.2015 № 1337 та від 17.01.2019 № 22 відповідно. Натомість, з огляду на принцип превалювання змісту над формою, встановлений статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, вимоги частини 6 статті 7 Закону №877, суд зазначає, що у актах належним чином не зафіксовано і детально не описано порушення пункту 4 розділу І, пункту 22 розділу ІІ Правил №1417, а саме щодо здійснених вимірювань відстані від будівлі АЗК до господарської споруди на сусідній земельній ділянці як такій, що не відповідає п.1* додатку 3.1 ДБН 360-92**.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд, відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.11.2018 у справі №826/1024/18 (ЄДРСР: 77967910), де зазначено: «щодо посилання скаржника на не дослідження судами попередніх інстанцій питання про особу, якій належать приміщення, та якою збудовано і введено в експлуатацію відповідні об'єкти, варто зазначити, що забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки покладено на суб'єкта господарювання незалежно від того чи є він власником або користувачем об'єкта підвищеної небезпеки». Проте, суд зазначає, що обставини у даній справі та справі №826/1024/18 не є подібними у частині фіксації порушення пункту 4 розділу І, пункту 22 розділу ІІ Правил №1417.

З урахуванням усіх встановлених обставин справи та досліджених доказів, враховуючи відсутність детального опису та належної фіксації виявленого порушення позивачем, суд відхиляє як недоведені належними доказами доводи позивача про встановлення порушення пункту 4 розділу І, пункту 22 розділу ІІ Правил №1417 – відстань від будівлі АЗК до господарської споруди на сусідній земельній ділянці не відповідає нормованій у порушення пункту 1* додатку 3.1 ДБН 360-92**, у зв’язку з чим відсутні підстави вживати до ТОВ «Сокар Петролеум» відповідних заходів реагування за порушення пункту 4 розділу І, пункту 22 розділу ІІ Правил №1417.

Суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення з боку відповідача пункту 4 розділу І, пункту 22 розділу ІІ Правил №1417, а саме щодо дотримання відстані від будівлі АЗК до господарської споруди на сусідній земельній ділянці згідно вимог п.1* додатку 3.1 ДБН 360-92**.

Враховуючи встановлені обставини обґрунтування порушення пункту 4 розділу І, пункту 22 розділу ІІ Правил №1417 – відстань від будівлі АЗК до господарської споруди на сусідній земельній ділянці не відповідає нормованій у порушення пункту 1* додатку 3.1 ДБН 360-92**, суд дійшов висновку, що позивачем не обґрунтовано з наданням підтверджуючих доказів порушення відповідачем нормованої пунктом 1* додатку 3.1 ДБН 360-92** відстані, оскільки не доведено відстань на якій розташована сусідня земельна ділянка (зліва, справа, попереду, позаду), не наведено місце розташування сусідньої споруди, не надано інших доказів, що би підтверджували порушення пункту 4 розділу І, пункту 22 розділу ІІ Правил №1417 не лише саме відповідачем – реалізатором небезпечних речовин, але й опису його бездіяльності як орендаря об'єктів підвищеної небезпеки АЗС.

Надаючи оцінку аргументам позивача щодо порушення відповідачем положень статті 53 Кодексу № 5403 – не надані підтверджувані матеріали щодо обладнання та прийняття в експлуатацію автоматизованої системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення (крім АГЗП) та заперечень сторони відповідача щодо порушення зазначеної статті, суд зазначає про таке.

Цивільний захист – це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період (стаття 4 Кодексу № 5403). Основними принципами цивільного захисту, відповідно до статті 7 Кодексу № 5403, зокрема є: гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров'я та власності; пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров'я громадян. Запобігання надзвичайним ситуаціям включає в себе забезпечення пожежної та техногенної безпеки. Відповідно до частин другої, третьої статті 52, частин другої, третьої статті 55 Кодексу № 5403 діяльність із забезпечення пожежної та техногенної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Забезпечення такої безпеки суб'єкта господарювання покладається на їх власників та керівників. Відповідно до частини 2 статті 68 цього Кодексу № 5403 у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Згідно пункту 1 частини першої статті 70 Кодексу підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами. Системний аналіз викладених норм свідчить на користь висновку, що достатньою підставою для застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів судом є встановлення факту порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, та у подальшому може призвести до тяжких наслідків.

Суд критично оцінює твердження відповідача щодо відсутності в останнього обов’язку обладнати приміщення АЗС автоматизованою системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та системою оповіщення, позаяк такі твердження мотивовані на припущеннях та не підтверджені доказами про те, що механізм улаштування, експлуатації та технічного обслуговування таких СРВНСтаОН не врегульовано, а перелік об'єктів, що належать підлягають обладнанню системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій, на час спірних правовідносин наведено у додатку до наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України від 15.05.2006 № 288 і АЗС до вказаного переліку не входить.

Розпорядженням КМУ від 10.03.2017 № 166-р скасовано накази міністерств та інших центральних органів виконавчої влади як такі, що втратили актуальність та встановлюють регуляторні бар’єри, зокрема накази Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи: від 15.05.2006 № 288 «Про затвердження Правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення», що був прийнятий з метою реалізації статті 8 Закону України від 03.02.1993 №2974 «Про Цивільну оборону України», статей 7 і 9 Закону України від 08.06.2000 №1809 «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» та статті 5 Закону України від 24.06.2004 №1859 «Про правові засади цивільного захисту». З прийняттям Кодексу № 5403 з 01.07.2013 втратили чинність згідно розділу XII «прикінцеві та перехідні положення» Закон України «Про Цивільну оборону України», Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

Частинами 1 та 4 статті 53 Кодексу № 5403 передбачено, що на об’єктах підвищеної небезпеки з метою своєчасного виявлення на них загрози виникнення надзвичайних ситуацій та здійснення оповіщення персоналу та населення, яке потрапляє в зону можливого ураження, створюються та функціонують автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення (далі – автоматизовані системи). Вимоги до автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та систем оповіщення, а також їх улаштування, експлуатації і технічного обслуговування визначаються правилами, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Враховуючи зазначене, на відповідача покладено обов'язок обладнання приміщення АЗС автоматизованою системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та системи оповіщення.

Вимоги до автоматизованих систем встановлені ДБН В.2.5-76:2014 «Автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення», що погоджені, зокрема Міністерством внутрішніх справ (центральний орган, який забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту) та Державною службою України з надзвичайних ситуацій (центральний орган, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Саме до таких висновків, в частині застосування положень частини 1 статті 53 Кодексу № 5403, дійшов Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 у справі №826/1024/18 (ЄДРСР: 77967910), що відповідно до положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом під час застосування вказаної норми права. Згідно частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Пунктом 1 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.01.2014 № 29 «Про затвердження ДБН В.2.5-76:2014 «Автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення» затверджено (чинність з 01.06.2014) ДБН В.2.5-76:2014 «Автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення», що розроблено ДП «Український науково-дослідний інститут цивільного захисту».

Під час проектування та монтування автоматизованих систем на об'єктах підвищеної небезпеки мають застосовуватися вимоги ДБН В.2.5-76:2014, тому посилання представника відповідача на неможливість втілення вимог частини 1 статті 53 Кодексу № 5403 є безпідставним і не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Перевіряючи обґрунтованість вжиття заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи господарського об'єкта, керується принципом пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів підконтрольного суб'єкта і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, дійшов висновку, що забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров'я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення порівняно з інтересом відповідача у використанні АЗС у підприємницькій діяльності з високим ризиком загроз для безпеки людини і не виконаного обов’язку дотримання вимог пожежної безпеки, визначених Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

Відповідач не посилається на докази та не наводить відомостей, що би ставили під сумнів встановлені під час планової і позапланової перевірки та зафіксовані у відповідних актах порушення частини 1 статті 53 Кодексу № 5403.

Суд критично оцінює твердження відповідача щодо не порушення положень частини 1 статті 53 Кодексу № 5403 із тих підстав, що АГЗС, що розміщена за тією ж адресою відповідача як АЗС-комплекс та використовується відповідачем у господарській діяльності, натомість обладнана автоматизованою системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та системою оповіщення (а.с.13 т.2).

Згідно із частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, що є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно.

Оцінивши сукупно обставини справи, дослідивши письмові докази, надані сторонами, зокрема докази на перевірку інформації акта планової перевірки від 27.11.2018 №409, акта позапланової перевірки від 06.03.2019 №63 та відзиву на позовну заяву з додатками відповідача, провівши системний аналіз норм права, суд дійшов висновку, що зазначене свідчать про настання реальної загрози життю та здоров'ю людей у разі продовження використання у власній господарській діяльності відповідачем АЗС за адресою: м. Київ, ОСОБА_3 Яр, 13а, без обладнання приміщення АЗС (крім АГЗС) автоматизованою системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та системою оповіщення. Тобто, позовні вимоги ГУ ДСНС України у м. Києві належать частковому задоволенню, а саме: застосувати заходи реагування до товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38305367, юридична адреса: вул. Надпільна, 226/1, м. Черкаси, Черкаська область), яке здійснює господарську діяльність за адресою: вул. Протасів Яр, 13-А у Солом’янському районі м. Києва, у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень АЗС шляхом знеструмлення та накладення печаток на головний електрощит до повного усунення порушень, зазначених у акті перевірки від 06.03.2019 №63, а саме: статті 53 Кодексу цивільного захисту України – не надані підтверджувані матеріали щодо обладнання та прийняття в експлуатацію автоматизованої системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення (крім АГЗП).

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі Kraska проти Швейцарії № 254-B, визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, що вони вважають важливими для справи. Такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку аргументам учасників щодо висновків Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 823/589/16, суд зазначає про таке. Позивачем у додаткових поясненнях від 07.03.2019 з посиланням на рішення Верховного Суду у справі № 823/589/16 зазначено: «порушення, що залишались, продовжували створювати загрозу життю та здоров'ю людей, тому у судів першої та апеляційної інстанції не було підстав для скасування зазначених заходів реагування» (а.с.186 т.1). У судовому засіданні 18.04.2019 представники позивача з посиланням на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 26.06.2018 у справі № 823/589/16 зазначали, що застосування заходів реагування є способом спонукання до усунення виявлених порушень, а не санкцією за виявлені порушення і якщо за результатами усунення порушень залишається хоча б одне порушення, що загрожує життю і здоров’ю людей – заходи реагування належать застосуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.04.2019, посилаючись на постанову Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 823/589/16 зазначив, що «порушення, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей усунуто, а порушення, що залишились не створюють загрозу життю та здоров'ю людей». Представник відповідача зазначив, що практика Верховного Суду на яку посилаються представники позивача свідчить про те, що для встановлення статусу об’єкта підвищеної небезпеки необхідно пройти ідентифікацію об'єктів підвищеної небезпеки. Не проходження ідентифікації є підставою для звільнення від відповідальності. Суд зазначає, що відповідно до відомостей про об’єкти підвищеної небезпеки у Київській області за 2018 рік ТОВ «Сокар Петролеум» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38305367; вул. Надпільна, 226/1, м. Черкаси, Черкаська область, 18001) включено до об’єктів підвищеної небезпеки (а.с.169 т.2).

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечним чинником є складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров'ю людини.

Відповідно до частини 5 статті 4 Закону № 877 виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду.

Згідно пункту 12 частини 1 статті 67 Кодексу № 5403 до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об’єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров’ю людей.

Застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень, є заходом, направленим на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об'єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей.

Твердження відповідача про вжиття окремих заходів для усунення порушень, зафіксованих у актах від 27.11.2018 № 409 (а.с.20 т. 1), від 06.03.2019 № 63 (а.с.7-14 т.2) не є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював зупинення, повідомлення суб'єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених порушень (частина 5 статті 4 Закону № 877).

Позивачем як суб’єктом владних повноважень відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у обґрунтування позовних вимог про застосування заходів реагування до товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» надано докази на підтвердження порушення відповідачем вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки – статті 53 Кодексу цивільного захисту України, що підтверджується вищезазначеними актами, наявними матеріалами справи.

Згідно частини 1 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з практикою ЄСПЛ навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (ЄДРСР 81047535).

Відповідно до Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням належить розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

ЄСПЛ неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. У рішенні ЄСПЛ у справі Pedersen and Baadsgaard проти Данії від 17.12.2004, № 49017/99 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, що визнається протиправним, інше рішення, що б відповідало закону, та давати вказівки, що би свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог.

Згідно статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб’єктів владних повноважень можуть бути покладені обов’язки щодо забезпечення виконання рішення. Відповідно до частини 6 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення вказується, зокрема порядок і строк виконання рішення.

Суд зазначає, що відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 4 Закону № 877 відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб’єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб’єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень. З огляду на викладене, враховуючи вимоги пункту 12 частини 1 статті 67 Кодексу № 5403, суд дійшов висновку про забезпечення виконання судового рішення з покладанням на Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві обов’язку інформувати суд. Контроль за виконанням судового рішення про усунення відповідачем порушень вимог пожежної безпеки та погодження термінів усунення порушень за письмовим зверненням суб’єкта господарювання, у тому числі право відтермінування зупинення експлуатації приміщень, покласти на Головне управління ДСНС України у м. Києві з інформуванням суду.

У рішенні ЄСПЛ у справі Hornsby проти Греції від 19.03.1997, № 18357/91, заявники стверджували, що відмова адміністративних органів підкоритися рішенням органу адміністративної юстиції порушила їх право на ефективний судовий захист своїх цивільних прав. У своєму рішенні (пункт 40) ЄСПЛ зазначив, що згідно з усталеною практикою пункту 1 статті 6 ЄКПЛ гарантує кожному розгляд судом спорів щодо його цивільних прав і обов'язків; таким чином реалізується право на суд. Однак, як зазначив Суд, це право було би ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове рішення залишалось недіючим на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, що статті 6 ЄКПЛ, детально визначивши процесуальні гарантії прав сторін, залишила без захисту реалізацію судових рішень. Якщо вважати, що статті 6 ЄКПЛ говорить тільки про доступ до правосуддя та судовий процес, це призвело би до ситуацій, що є несумісними із принципом верховенства права. Виконання рішення, прийнятого будь-яким судом, повинно таким чином розглядатись як невід'ємна частина «суду» у сенсі статті 6 ЄКПЛ.

Оцінюючи сукупно обставини справи, суд зазначає, що наявними у матеріалах справи доказами, перевіреною інформацією актів перевірки від 27.11.2018 № 409 (а.с.20 т. 1), від 06.03.2019 № 63 (а.с.7-14 т.2); наявністю у державному реєстрі об’єктів підвищеної небезпеки юридичної особи ТОВ «Сокар Петролеум» (а.с.169 т.2); встановленого позивачем і підтвердженого судом порушення статті 53 Кодексу № 5403 – не надання матеріалів щодо обладнання та прийняття в експлуатацію автоматизованої системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення (крім АГЗП), суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Судом досліджено і матеріалами справи перевірено, позивачем доведено обґрунтування позовних вимог про те, що встановлені під час здійснення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки створюють, а їх не усунення можуть створити загрозу життю та здоров'ю людей: АЗС (крім АГЗП) не обладнано автоматизованою системою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення, тому наявний ризик неоперативного виявлення та не повідомлення про загрозу виникнення надзвичайної ситуації, що унеможливлює оповіщення у разі виникнення. Суд бере до уваги, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від поведінки відповідача та факту усунення товариством з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» виявлених порушень, має спонукальний характер, направлений на забезпечення суб'єктом господарювання виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки на об'єкті підвищеної небезпеки.

Судом враховано, що міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (Ruiz Torija проти Іспанії від 09.12.1994, 18390/91, п.29). Суд зазначає, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати/створювати /скасовувати правові норми, а мають лише інформаційний характер, тому відхиляються доводи відповідача щодо рекомендацій органів місцевого самоврядування.

Враховуючи, що на час розгляду судом справи відповідачем не надано суду доказів усунення усіх порушень у розумінні й одного, зафіксованого у актах перевірки від 27.11.2018 № 409 та від 06.03.2019 № 63, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову і з огляду на те, що існування хоча б одного із порушень, встановлених позивачем, що загрожує життю та здоров'ю людей є самостійною, достатньою правовою підставою для застосування заходів реагування до товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38305367, юридична адреса: вул. Надпільна, 226/1, м. Черкаси, Черкаська область, яке здійснює господарську діяльність за адресою: вул. Протасів Яр, 13-А у Солом’янському районі м. Києва – застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень АЗС шляхом знеструмлення та накладення печаток на головний електрощит до усунення порушень статті 53 Кодексу цивільного захисту України, зазначених у акті перевірки щодо не надання підтверджуваних матеріалів про обладнання та прийняття в експлуатацію автоматизованої системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення (крім АГЗП).

Вирішуючи клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про відшкодування суб’єкту владних повноважень витрат, що пов’язані із прибуттям представника 28.02.2019 та 11.03.2019 до Черкаського окружного адміністративного суду, суд зазначає про таке.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду. Відповідно до частини 1 статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Згідно частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку задоволення позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки частина 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України містить вичерпний перелік підстав для стягнення із відповідача судових витрат у випадку задоволення позову суб’єкта владних повноважень, де не зазначено витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, то у задоволенні клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про відшкодування витрат, що пов’язані із прибуттям його представника 28.02.2019 та 11.03.2019 до суду, належить відмовити. Позаяк матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, зокрема із сплати судового збору, відсутні.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Застосувати заходи реагування до товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38305367, юридична адреса: вул. Надпільна, 226/1, м. Черкаси, Черкаська область), яке здійснює господарську діяльність за адресою: вул. Протасів Яр, 13-А у Солом’янському районі м. Києва, у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень АЗС шляхом знеструмлення та накладення печаток на головний електрощит до повного усунення порушень, зазначених у акті перевірки від 06.03.2019 №63, а саме: статті 53 Кодексу цивільного захисту України – не надані підтверджувані матеріали щодо обладнання та прийняття в експлуатацію автоматизованої системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення (крім АГЗП).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Обов’язок щодо забезпечення виконання судового рішення покласти на Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (вул. Володимирська, 13, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38620155) з інформуванням суду.

Контроль за виконанням судового рішення щодо усунення відповідачем порушень вимог пожежної безпеки та погодження термінів усунення порушень за письмовим зверненням суб’єкта господарювання, у тому числі право відтермінування зупинення експлуатації приміщень, покласти на Головне управління ДСНС України у м. Києві з інформуванням суду.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві [вул. Володимирська, 13, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38620155];

відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» [вул. Надпільна, 226/1, м. Черкаси, Черкаська область, 18001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38305367].

Повне судове рішення складено 24.04.2019.

Суддя Л.В. Трофімова