Постанова

Іменем України

25 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 523/8653/15-ц

провадження № 61-43889св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»,

відповідач - ОСОБА_4,

треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2017 року у складі судді Середи І. В. та постанову апеляційного суду Одеської області від 30 липня 2018 року у складі суддів: Черевка П. М., Громіка Р. Д., Дрішлюка А. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання належним заставодавцем та звернення стягнення на предмет застави шляхом передання у власність.

Позов мотивовано тим, що 05 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (далі - ВАТ «ВТБ Банк») та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 28 477 доларів США строком до 04 вересня 2015 року зі сплатою 13 % річних. На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 05 вересня 2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_5 було укладено договір застави, за умовами якого останній передав у заставу банку транспортний засіб - автомобіль «Тоyота» модель Avensis, 2008 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, тип легковий седан. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2009 року було стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь ВАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 256 432 грн 66 коп. Вказане рішення було звернуто до примусового виконання.

24 грудня 2012 року між ВАТ «ВТБ Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (далі - ТОВ «Кредекс Фінанс») було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором укладеним із ОСОБА_5

17 лютого 2014 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами, за умовами якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором укладеним між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_5 18 березня 2014 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було змінено обтяжувала з ТОВ «Кредекс Фінанс» на ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

У березні 2015 року позивачу стало відомо про те, що постановою Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 29 жовтня 2013 року закінчено виконавче провадження із примусового виконання вищезазначеного рішення суду від 23 грудня 2009 року на підставі довідки ВАТ «ВТБ Банк» від 23 серпня 2013 року про відсутність спорів, оскільки право вимоги за кредитним договором було відступлено ТОВ «Кредекс Фінанс». Крім того, автомобіль який є предметом застави, було зареєстровано за сином ОСОБА_5 - ОСОБА_4, а згодом відчужений ОСОБА_6 Проте дозвіл на відчуження предмету застави заставодержателем не видавався.

Посилаючись на викладені обставини, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» просило визнати ОСОБА_4 належним заставодавцем автомобіля марки «Тоyота» модель Avensis, 2008 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузов,рама) НОМЕР_3, тип легковий седан; в рахунок виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором № 20.00.000091 від 05вересня 2008 року звернути стягнення на предмет застави, а саме на вказаний автомобіль, шляхом передачі автомобіля у власність позивача; зобов'язати відповідача передати вказаний автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звернення стягнення відбувається відповідно до вимог закону або договору, враховуючи умови договору застави, позовні вимоги ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки існує договірна домовленість щодо звернення стягнення на заставне майно у позасудовому порядку, а не за рішенням суду. Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги рішенням суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивачем не надано відомостей щодо ринкової вартості автомобіля, також на підставі вказаного рішення було не тільки вирішено питання про стягнення заборгованості, а й звернуто стягнення на заставлене майно.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Одеської області від 30 липня 2018 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що враховуючи умови договору застави, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги є незаконними та необгрунтованими, оскільки існує договірна домовленість щодо звернення стягнення на заставне майно у позасудовому порядку, а не за рішенням суду. Позовна вимога про визнання відповідача ОСОБА_4 заставодавцем є безпідставною, оскільки частиною першою статті 27 Закону України «Про заставу» визначено статус даного майна, застава зберігає силу, а відповідно і ОСОБА_4 має ті ж права і обов'язки, що первинний заставодатель, тому окремого визнання це не потребує.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи касаційної скарги ТОВ «ФК «Довіра та гарантія»

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2009 року не було виконано боржником. Під час розгляду справи було встановлено, що автомобіль, який є предметом застави, було відчужено відповідачем без згоди позивача, проте станом на дату перереєстрації на нового власника у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна заставодержателем є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». Крім того, Суворовським відділом поліції в м. Одесі Головного управління національної поліції в Одеській області ведеться досудове розслідування за фактом вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Висновок суду про відсутність підстав для звернення стягнення на заставлене майно, а саме визнання за позивачем права власності на вказаний автомобіль у зв'язку із наявністю судового рішення є необґрунтованим, оскільки у даній справі позов подано до інших осіб та з інших підстав. Чинне законодавство дає змогу заставодержателю обрати на власний розсуд один із способів звернення стягнення на заставлене майно, тому визнання за позивачем права власності на предмет застави не є позасудовим способом захисту.

(2) Доводи ОСОБА_4 та ОСОБА_5

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зазначили про те, що не були письмово повідомлені про відступлення ВАТ «ВТБ Банк» права вимоги за кредитним договором, а саме про заміну кредитора та існування договорів відступлення права вимоги іншим кредиторам. Крім того, при укладенні договору про відступлення права вимоги від 17 лютого 2014 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «Кредекс Фінанс», останньому достовірно було відомо про відсутність заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2008 року та недійсність переданої позивачу вимоги. Отже ОСОБА_4 не є належним відповідачем у даній справі. Посилання у касаційній скарзі на існування кримінального провадження є необгрнутованими, оскільки 28 березня 2017 року кримінальне провадження було закрито.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди установили, що 05 вересня 2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №N20.00.000091, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 28 477 доларів США зі сплатою 13 % річних на купівлю автомобіля «Тоyота» модель Avensis зі строком повернення до 04 вересня 2015 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 05 вересня 2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_5 було укладено договір застави №N20.00.000091-ДЗ1, за умовами якого ОСОБА_5 передав у заставу банку автомобіль марки «Тоyота» модель Avensis, 2008 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузов,рама) НОМЕР_3, тип легковий седан, державний номер НОМЕР_1.

08 вересня 2008 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано обтяження на даний автомобіль.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2009 року стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ВАТ«ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 254 702 грн 66 коп. у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

24 грудня 2012 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги № 241212ів за кредитним договором №N20.00.000091 від 05 вересня 2008 року.

29 грудня 2012 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було змінено обтяжувача з ВАТ «ВТБ Банк» на ТОВ «Кредекс Фінанс».

Згідно довідки ПАТ «ВТБ Банк» від 23 серпня 2013 року № 1547/2300-2, станом на 23 серпня 2013 року заборгованість повністю погашена, будь-які спори між банком та ОСОБА_5 відсутні, претензій не має.

На підставі вказаної довідки 29 жовтня 2013 року державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції прийнято постанову, якою виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3491/09, виданого 19 лютого 2010 року Суворовським районним судом м. Одеси закінчено та припинено чинність арешту майна боржника, на підставі пункту 8 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

29 жовтня 2013 року на підставі довідки-рахунку серії ВІА № 127252 виданої «Тайфун Медіа Груп» автомобіль марки «Тоyота» модель Avensis, 2008 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, тип легковий седан, державний номер НОМЕР_1, був перереєстрований на нового власника ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та закріплено державний номер НОМЕР_2, попередній власник ОСОБА_5

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2013 року було задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Кредекс Фінанс» та скасовано ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 08 травня 2013 року, постановлено нову ухвалу, якою заяву товариства задоволено та здійснено заміну сторони у виконавчому провадженні з ПАТ «ВТБ Банк» на ТОВ «Кредекс Фінанс».

17 лютого 2014 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами згідно з умовами якого відбулося відступлення права вимоги за вказаним вище кредитним договором.

18 березня 2014 року змінено обтяжувача з ТОВ «Кредекс Фінанс» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», зареєстровано звернення стягнення 09 квітня 2015 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 28 березня 2014 року (справа 523/3866/14-ц) було задоволено заяву ТОВ «Кредекс Фінанс» та замінено сторону у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа щодо виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2009 року у справі № 2-3491/09, а саме з ТОВ «Кредекс Фінанс» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Установлено, що ОСОБА_4 продав вищезазначений автомобіль ОСОБА_6, який у свою чергу 23 червня 2016 року знову його продав за договором купівлі-продажу ОСОБА_4

Отже, на час розгляду справи власником автомобіля, який є предметом застави, є ОСОБА_4, державний номер автомобіля - НОМЕР_4

Згідно листа ПАТ «ВТБ Банк» від 05 липня 2016 року № 8294/1-2БТ право вимоги за кредитним договором відступлено 24 грудня 2012 року ТОВ «Кредекс Фінанс» за договором № 241212ів, сума боргу на дату відступлення 38 966,83 доларів США. Документація за кредитним договором передана новому кредитору згідно акту № 1 приймання-передачі документації до договорів про відступлення права вимоги, у зв'язку з чим у банку відсутні претензії до клієнта ОСОБА_4

Застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 1 Закону України «Про заставу» та стаття 572 ЦК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13 та від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14.

Тобто, у разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувача, обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно з пунктом 9.4 договору застави від 05 вересня 2008 року у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором та/або за цим договором застави достроково стягувати суму кредиту та звернути стягнення на предмет застави (у тому числі вилучити предмет застави).

Пунктом 10 договору застави передбачено, що звернення стягнення та реалізація предмету застави відбувається у порядку, визначеному заставодержателем, в тому числі, але не виключно на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом передачі заставодавцем заставодержателю у власність предмету застави або шляхом реалізації предмету застави заставодержателем. Якщо аукціон (публічні торги), на якому здійснювалася реалізація предмету застави оголошені такими, що не відбулися, заставодержатель має право залишити предмет застави за собою, на що заставодавець дає згоду за цим договором.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що передача рухомого майна, а саме - автомобіля «Тоyота» модель Avensis, 2008 року випуску, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання є позасудовим способом звернення стягнення на заставлене майно, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду та правильно виходив із відсутності підстав для задоволення позову.

Посилання заявника на необхідність визнання ОСОБА_4 належним заставодавцем є безпідставними, оскільки останній придбав автомобіль, який було обтяжено заставою, тому відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберегла свою силу для нового власника.

Аргументи касаційної скарги про те, що змінився реєстраційний номер транспортного засобу при його відчуженні, не впливають на правильність вирішення спору, оскільки вказана обставина не є підставою для припинення застави, при його відчуженні без згоди заставодержателя.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 30 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А.О. Лесько

С.Ю. Мартєв