29.03.2019

Справа № 522/347/19

Провадження № 1-кс/522/93/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29березня 2019року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120171605000006830 від 28.10.2018 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4

потерпілого: ОСОБА_5 ,

захисника: ОСОБА_6 ,

обвинуваченої: ОСОБА_3 , -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси з 19 серпня 2015 року перебуває кримінальне провадження № 120171605000006830 від 28.10.2018 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

10 січня 2019 року по зазначеному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор та потерпіла вважали за можливепризначити провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акту.

Обвинувачена та її захисник заперечували проти призначення обвинувального акту до судового розгляду та в свою чергу, заявили клопотання, в якому просили повернути обвинувальний акт, мотивуючи тим, що даний обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, а реєстр матеріалів досудового розслідування - вимогам ст.109 КПК України та підлягають поверненню прокурору згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України з наступних підстав:

- обвинувальний акт не підлягає прийняттю до розгляду в зв`язку з тим, що він незаконно вручено ОСОБА_3 особою, якій згідно ухвалі Приморського районного суду міста Одеси задоволено відвід, тобто неналежною особою, що порушує право обвинуваченої на належний захист гарантованих прав;

- поданий обвинувальний акт не містить ні формулювання обвинувачення, ні виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення ні правової кваліфікації;

Крім того, слідчим встановлено, але не указано в обвинувальному акті, що відносно ОСОБА_7 (чоловіка потерпілої ОСОБА_5 ) порушено кримінальне провадження, яке знаходиться на розгляді в Приморському районному суді міста Одеси за ознаками ч.1 ст.122 КК України, згідно якого в той самий день, 14 липня 2016 року в той самий час - близько 01 години 00 хвилин він наніс ОСОБА_3 тілесні ушкодження. Недопустимим, захисник також вважає твердження слідчого від імені ОСОБА_3 своєї суб`єктивної думки, що «обвинувачена вирішила помститися їм». Це надуманий слідчим мотив, який нічим не доведено.

Таким чином, обвинувачення не сформульоване, не містить всіх обставин інкримінованого правопорушення ОСОБА_3 .

Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, у якому вона обвинувачується викладене сумбурно, непослідовно, не конкретно, що має суттєве значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та впливають на кваліфікацію дій особи.

Водночас, доданий до обвинувального акту Реєстр матеріалів досудового розслідування містить суттєві розбіжності та протилежності, що не відповідає Закону та порушує право на захист.

Зокрема, пункт 30 Реєстру не відповідає матеріалам досудового слідства тому що, в реєстрі зазначено, що повідомлення про підозру вручено ОСОБА_3 04.11.2018 року, а фактично повідомлення про підозру вручено 04.12.2018 р. Час вручення повідомлення про підозру не відповідає часу указаному в реєстрі.

Згідно обвинувального акту, прокурор Одеської місцевої прокуратури № З ОСОБА_4 затвердив його 27 грудня 2018 року, що не відповідає відомостям внесеним в реєстр матеріалів досудового розслідування. Зокрема, в змісті частини І. П.43, де дата затвердження обвинувального акту зазначена, як 26.12.2018 року. А в змісті частини II П.5 вказана дата затвердження обвинувального акту, зазначена, як 31.10.2018 р., що унеможливлює суду перевірити законність складення обвинувального акту як офіційного документа, та порушує право на гарантований захист прав ОСОБА_3 .

Розглянувши клопотання, заслухавши думку прокурора, інших учасників провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 по кримінальному провадженні № 120171605000006830 від 28.10.2018 року у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення підлягає поверненню прокурору, як такий що не відповідає вимогам КПК України.

У відповідності до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Так, статтею 291 КПК України визначений ряд вимог щодо змісту обвинувального акту, а саме: до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування, та цивільний позов, а також розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленим, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим статті 291 цього Кодексу.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Зокрема, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначає, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Всупереч п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 хоч і містить частину «формулювання обвинувачення», проте зовсім не відповідає сенсу ст. 291 КПК України та вимогам закону.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8 передбачено, що суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання встановлених юридичних (об`єктивних і суб`єктивних), а також кваліфікуючих ознак, що визначають конкретне діяння як суспільно небезпечне.

Однак, в обвинувальному акті відносно ОСОБА_3 міститься лише: «Правова кваліфікація кримінального правопорушення, про вчинення якого обвинувачується ОСОБА_3 , становить злочин передбачений частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України», що не відповідає вищевказаним вимогам.

Згідно із ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 26.06.2008 року у справі "Ващенко проти України" Європейський Суд з прав людинин та основоположних свобод нагадав, що поняття "обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51);

У рішенні від 25.07.2000, у справі «Маттоціа проти Італії" зазначив, що ... обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення.

У рішенні від 09.10.2008 року у справі "Абрамян проти Росії" зазначено, що деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення ... .

В цьому ж рішенні Суд нагадав, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Слід зазначити, що обвинувальний акт є підсумковим процесуальним документом, яким закінчується досудове розслідування. Відповідно до п.5 ч.2ст.291 КПК Україниобвинувальний акт має містити формулювання обвинувачення в остаточному вигляді.

За правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд приходить до висновку про наявність обставин, що перешкоджають судовому розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_3 , а тому доводи прокурора про відповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України є безпідставними.

У відповідності до частини 2статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини 2 статі 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини 1 статті 11 Загальної декларації прав людини, кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини та основоположних свобод, право напрезумпцію невинуватості, закріплене упункті 2 статті 6 Конвенції єодним зелементів справедливого судового розгляду кримінальної справи, який вимагається відповідно допункту 1 цієї жстатті (див. рішення від10 лютого 1995 року усправі «Аллен де Рібемон проти Франції» (AllenetdeRibemontv.France), п.35, SeriesА, №308 ). Воно забороняє передчасне вираження самим судом думки проте, що«той, кого обвинувачено увчиненні кримінального правопорушення», євинним, дотого, якце було доведено відповідно дозакону самим судом (див. рішення від25 березня 1983 року усправі «Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland), п. 37, Series А. 62). Воно також охоплює заяви інших державних посадових осіб щодо кримінального розслідування, якізаохочують громадськість вважати підозрюваного винним іпередують оцінці фактів компетентним судовим органом (див. рішення усправі «Аллен де Рібемонт проти Франції», процитоване вище, п.41; рішення від10 жовтня 2000 року усправі «Дактарас проти Литви» (Daktaras v. Lithuania), заява №42095/98, пп. 4143, ECHR 2000-X, ірішення від 26березня 2002 року усправі «Буткевічюс проти Литви» (Butkevicius v. Lithuania),заява №48297/99, п.49, ECHR 2002-II).

При цьому, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до положень кримінального процесуального закону підлягає обов`язковому застосуванню та виходить з того, що презумпція невинуватості порушується, якщо судове рішення щодо особи, яка обвинувачується у вчинені кримінального злочину, відображає думку про його винність до того, як його вина була доведена відповідно до закону.

Крім того, відповідно до вимог ст.109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

В порушення вимог ст. 109 КПК України в реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначені всі процесуальні дії і не відображені всі процесуальні рішення, прийняті в ході розслідування, а також не зазначено їх реквізити., а також зазначені дії, які відсутні в матеріалах кримінального провадження.

Доданий до обвинувального акту Реєстр матеріалів досудового розслідування містить суттєві розбіжності та протилежності, що не відповідає Закону та порушує право на захист.

Зокрема, пункт 30 Реєстру не відповідає матеріалам досудового слідства тому що, в реєстрі зазначено, що повідомлення про підозру вручено ОСОБА_3 04.11.2018 року , а фактично повідомлення про підозру вручено 04.12.2018 р. ( копія повідомлення про підозру додається). Час вручення повідомлення про підозру не відповідає часу указаному в реєстрі.

Згідно обвинувального акт , прокурор Одеської місцевої прокуратури № З ОСОБА_4 затвердив його 27 грудня 2018 року, що не відповідає відомостям, внесеним в реєстр матеріалів досудового розслідування. Зокрема, в змісті частині І. П.43, де вказана дата затвердження обвинувального акту - 26.12.2018 року. А в змісті частини II П.5 вказана дата затвердження обвинувального акту 31.10.2018 р., що унеможливлює суд перевірити законність складення обвинувального акту як офіційного документа, та порушує право на гарантований захист прав ОСОБА_3 .

З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, про неможливість призначити даний обвинувальний акт до судового розгляду і необхідним буде його повернути прокурору для усунення вказаних недоліків.

За таких обставин, вказане обвинувачення є неконкретним і таким, що порушує право на захист обвинуваченої ОСОБА_3 .

Вищенаведені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акту та додатків вимогам КПК України, в зв`язку з чим він підлягає поверненню прокурору.

На підставі викладеного з урахуванням думки учасників кримінального провадження, керуючись ст.ст. 42, 290, 291, 314, 372, 376 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 120171605000006830 від 28.10.2018 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України повернути прокурору Одеської місцевої прокуратури № 3.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Приморський районний суд м. Одеси.

Суддя Приморського

районного суду м. Одеси ОСОБА_1