ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.04.2019

Справа № 910/1380/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Майнінг»

до Приватне акціонерне товариство «Діпробудмашина»

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод»

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтспецстрой»

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськдіпрошахт»

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Сорс»

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Україна»

третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Груп»

про визнання правочину недійсним та визнання права користування нежитловим приміщенням

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники :

від позивача: Афіногенов А.В. за довіреністю б/н від 25.01.2019;

від відповідача: Віценко А.Г. на підставі ордеру серії КС № 459689 від 28.01.2019;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився;

від третьої особи-4: не з'явився;

від третьої особи-5: не з'явився;

від третьої особи-6: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Майнінг» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № б/н від 06.02.2019 до Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» (відповідач) про визнання недійсним одностороннього правочину щодо відмови від Договору оренди від 10.07.2014, викладеного у повідомленні № 58 від 19.06.2018; про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Корум Майнінг» права користування - офісним нежитловим приміщенням 1733,0 кв. м на п'ятому поверсі будівлі адміністративного будинку та їдальні (Літ. Б), що розташоване за адресою: м. Київ, пул. Лейпцизька, 15, на строк оренди - до 09.09.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.06.2018 відповідач звернувся до позивача з повідомленням № 58, згідно якого на підставі п. 10.5 Договору оренди від 10.07.2014, укладеного між позивачем та відповідачем, заявив про дострокове припинення цього договору 16.12.2018. Позивач вважає, що повідомлення № 58 від 19.06.2018 є одностороннім правочином з боку відповідача щодо відмови від Договору оренди від 10.07.2014, яке є нікчемним, у зв'язку з недодержанням вимоги закону про нотаріальне посвідчення.

Крім того, позивач вважає, що вчинивши односторонній правочин щодо відмови від Договору оренди від 10.07.2014 і зазначивши у повідомленні № 58 від 19.06.2018 про необхідність повернення об'єкта оренди 16.12.2018, відповідач тим самим фактично не визнає право позивача на користування об'єктом оренди: офісним нежитловим приміщенням 1733,0 кв. м на п'ятому поверсі будівлі адміністративного будинку, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 15 на строк оренди - до 09.09.2019, як це передбачено п. 1.8 та 10.2 Договору оренди від 10.07.2014.

Оскільки невизнання за позивачем права користування об'єктом оренди на строк оренди: до 09.09.2019 обумовлено нікчемним одностороннім правочином щодо відмови від Договору оренди від 10.07.2014, то позивач вважає, що таке невизнання є незаконним, а саме право користування підлягає захисту в судовому порядку на підставі п.1 ч.2 ст.16 ЦК України шляхом його визнання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Майнінг» залишено без руху, встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви та строк на усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали суду.

13.02.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшов супровідний лист № б/н від 13.02.2019, згідно якого на усунення недоліків позовної заяви згідно ухвали суду від 11.02.2019 надано докази направлення учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

15.02.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про зловживання ТОВ «Корум Майнінг» процесуальними правами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 у справі 910/1380/19 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 11.03.2019 о 10:20 год., залучено до участі у справі третіх осіб-1, 2, 3, 4, 5, 6, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

06.03.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач надав заперечення щодо наведених позивачем обставин та підстав позову, із посиланням на відповідні докази та норми права, зазначивши, що твердження позивача щодо необхідності нотаріального посвідчення повідомлення про дострокове припинення Договору оренди від 10.07.2014 не відповідають нормам цивільного законодавства, оскільки чинним законодавством не встановленого обов'язкового нотаріального посвідчення повідомлення про відмову від договору, а встановлено лише письмову форму вказаного правочину, яка була додержана відповідачем.

06.03.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про забезпечення судових витрат в порядку ст. 125 ГПК України, яким відповідач просив суд зобов'язати позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Україна» внести на депозитний рахунок суду грошову суму в розмірі 62 775,37 грн. для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну допомогу.

06.03.2019 через відділ діловодства суду від представника третьої особи-1 надішли письмові пояснення у справі, якими представник третьої особи-1 просив задовольнити позовні вимоги повністю.

06.03.2019 через відділ діловодства суду від представника третьої особи-2 надішли письмові пояснення у справі, якими представник третьої особи-2 просив задовольнити позовні вимоги повністю.

06.03.2019 через відділ діловодства суду від представника третьої особи-3 надішли письмові пояснення у справі, якими представник третьої особи-3 просив задовольнити позовні вимоги повністю.

06.03.2019 через відділ діловодства суду від представника третьої особи-4 надішли письмові пояснення у справі, якими представник третьої особи-4 просив задовольнити позовні вимоги повністю.

06.03.2019 через відділ діловодства суду від представника третьої особи-5 надішли письмові пояснення у справі, якими представник третьої особи-5 просив задовольнити позовні вимоги повністю.

06.03.2019 через відділ діловодства суду від представника третьої особи-6 надішли письмові пояснення у справі, якими представник третьої особи-6 надав посилання на висновок щодо застосування відповідної норми права у подібних правовідносинах, викладений в рішенні Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 916/2519/16.

06.03.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з необхідністю підготовки відповіді на відзив.

У підготовче засідання, призначене на 11.03.2019, з'явилися представники позивача та відповідача. Представники третіх осіб-1, 2, 3, 4, 5, 6, у підготовче засідання 11.03.2019 не з'явилися.

У підготовчому засіданні 11.03.2019 суд розпочав розгляд клопотання про забезпечення судових витрат в порядку ст.125 ГПК України, поданого відповідачем 06.03.2019 через відділ діловодства суду.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 11.03.2019 зазначене клопотання підтримав.

Представник позивача у підготовчому засіданні 11.03.2019 вказав про необхідність ознайомлення з наведеним клопотанням та надання відповідних пояснень.

Суд дійшов висновку про розгляд зазначеного клопотання в наступному підготовчому засіданні.

У підготовчому засіданні 11.03.2019 суд розглянув та задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 відкладено підготовче засідання у справі на 01.04.19 о 15:00 год.

26.03.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

28.03.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення на клопотання відповідача про забезпечення судових витрат в порядку ст.125 ГПК України та заяви відповідача про зловживання процесуальними правами.

29.03.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів направлення учасниками справи письмових пояснень позивача від 28.03.2019.

01.04.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

01.04.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення до клопотання про забезпечення судових витрат в порядку ст.125 ГПК України, поданого 06.03.2019 через відділ діловодства суду.

У підготовче засідання, призначене на 01.04.2019, з'явилися представники позивача та відповідача. Представники третіх осіб-1, 2, 3, 4, 5, 6, у підготовче засідання 01.04.2019 не з'явилися.

У підготовчому засіданні 01.04.2019 здійснювався розгляд клопотання про забезпечення судових витрат в порядку ст.125 ГПК України, поданого відповідачем 06.03.2019 через відділ діловодства суду.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 01.04.2019 зазначене клопотання підтримав.

Представники позивача у підготовчому засіданні 01.04.2019 заперечували з приводу задоволення зазначеного клопотанням, з підстав викладених у письмових поясненнях від 28.03.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 відмовлено у задоволені клопотання Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» від 06.03.2019 про забезпечення судових витрат

У підготовчому засіданні 01.04.2019 представники позивача та відповідача зазначили, що повідомили всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилаються у позові та відзиві.

У підготовчому засіданні, призначеному на 01.04.2019, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Згідно з п.3 ч.2 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2019 об 11:40 год.

04.04.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

15.04.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення із додатком.

15.04.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документу про понесення судових витрат.

В судове засідання, призначене на 15.04.2019, з'явилися представники позивача та відповідача. Представники третіх осіб-1, 2, 3, 4, 5, 6, у підготовче засідання 15.04.2019 не з'явилися.

В судовому засіданні 15.04.2019 суд звернув увагу відповідача на положення ч. 2 ст. 207 ГПК України, відповідно до якої суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Зі змісту поданих відповідачем письмових пояснень та клопотання про долучення документу про понесення судових витрат, не вбачається наданого відповідачем обгрутування неможливості їх подання у підготовчому провадженні, у зв'язку з чим наведені заяви відповідача по суті спору судом не тримаються до уваги.

В судовому засіданні 15.04.2019 представником відповідача заявлено усне клопотання про відшкодування Приватному акціонерному товариству «Діпробудмашина» понесених судових витрат.

В судовому засіданні 15.04.2019 судом розпочато розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення вимог позивача заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 15.04.2019 судом було з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після судових дебатів суд для ухвалення рішення вийшов до нарадчої кімнати (ст. 219 ГПК України).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.04.2019 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч.6 ст.233 ГПК України.

Заслухавши учасників справи, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

10.07.2014 між Публічним акціонерним товариством «Діпробудмашина», наразі - Приватне акціонерне товариство «Діпробудмашина» (далі - орендодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корум Груп», наразі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Майнінг» (далі - орендар, позивач) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення загальною площею 3465,00 кв. м, іменоване далі за текстом «Предмет Договору або Об'єкт» на четвертому та п'ятому поверсі будівлі адміністративного будинку та їдальні (літ. Б), загальною площею 23306 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, буд.15. План об'єкта оренди наведений у Додатку №1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, об'єкт оренди може використовуватися орендарем для розміщення офісу. Цільове призначення використання об'єкта оренди протягом строку дії цього договору може бути змінене за письмовим узгодженням сторін.

Згідно з п.1.5 Договору, об'єкт оренди передається орендарю не пізніше 10.07.2014 по Акту приймання-передачі (далі Акт №1).

За умовами п.1.8 Договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі об'єкту оренди та діє до 09.09.2019.

У п.2.1.1 Договору визначено, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди на умовах та в строки, передбачені Договором, в орендне користування.

Пунктом 2.2.7 Договору сторони погодили, що орендодавець має право на дострокове припинення Договору у випадках, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.3.1 Договору, орендар зобов'язаний виконувати зобов'язання, передбачені цим договором, належним чином (в строк та в повному обсязі).

Згідно з п.2.3.14 Договору, орендар зобов'язаний при припиненні цього договору повернути орендарю об'єкт оренди у відповідності з умовами цього договору.

Відповідно до п.3.1 Договору, орендар зобов'язаний вносити плату за користування об'єктом оренди в розмірах та в строки обумовлені цим договором.

Пунктом 9.1 Договору визначено, що орендар передає орендодавцю об'єкт оренди в день закінчення строку оренди або дострокового припинення цього договору. Передача об'єкта оренди оформлюється Актом приймання-передачі (далі - Акт№2), який складається в двох примірниках та підписується сторонами (їх уповноваженими представниками).

За умовами п.10.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повернення об'єкта оренди по Акту №2 та повного розрахунку між сторонами згідно з умовами цього договору.

Строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об'єкта оренди за Актом №1 і закінчується 09.09.2019 (п.10.2 Договору).

Відповідно до п.10.5 Договору, дія цього договору може бути припинена в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця за умови попередження (шляхом направлення на адресу орендаря письмового повідомлення листом) орендодавцем орендаря, у письмовій формі, за 180 (сто вісімдесят) календарних днів до дати припинення.

Вказаний Договір оренди нежитлового приміщення від 10.07.2014 посвідчений 10.07.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Басенко К.О. та зареєстрований в реєстрі за №1194.

Відповідно до Акту приймання-передачі №1 від 10.07.2014 Публічне акціонерне товариство «Діпробудмашина» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Груп» прийняло в оренду нежитлові приміщення загальною площею 3465,00 кв. м на 4 (четвертому) та 5 (п'ятому) поверсі будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, буд.15, літ. «Б».

В подальшому, відповідно до Договорів про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, посвідченого 10.07.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Басенко К.О., за реєстровим №1194 від 25.03.2015 та від 02.03.2016 сторонами було погоджено внести зміни в деякі пункти Договору оренди.

Так, зокрема, відповідно до Договору про внесення змін від 02.03.2016 сторони дійшли згоди, у зв'язку із зменшенням площі об'єкту оренди з огляду на повернення з оренди четвертого поверху, внести зміни в п.1.1 Договору та викласти його у новій редакції: « 1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення загальною площею 1733,00 кв. м, іменоване далі за текстом «Предмет Договору або Об'єкт» на п'ятому поверсі будівлі адміністративного будинку та їдальні (літ. Б), загальною площею 23306 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, буд.15».

Відповідно до Акту приймання-передачі (повернення приміщень) від 31.12.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Діпробудмашина» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корум Груп» (орендар), орендар повернув, а орендодавець прийняв приміщення загальною площею 1732,00 кв. м на четвертому поверсі будівлі адміністративного будинку та їдальні (літ.Б), загальною площею 23306,00 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, буд.15.

В подальшому, Листом №58 від 19.06.2018 Приватне акціонерне товариство «Діпробудмашина» звернулось до позивача з повідомленням, згідно якого на підставі п. 10.5 Договору оренди від 10.07.2014, укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач заявив про дострокове припинення цього договору 16.12.2018.

Звертаючись із позовом до суду позивач зазначив, що повідомлення № 58 від 19.06.2018 є одностороннім правочином з боку відповідача щодо відмови від Договору оренди від 10.07.2014, яке є нікчемним, у зв'язку з недодержанням вимоги закону про нотаріальне посвідчення.

Крім того, позивач вважає, що вчинивши односторонній правочин щодо відмови від Договору оренди від 10.07.2014 і зазначивши у повідомленні № 58 від 19.06.2018 про необхідність повернення об'єкта оренди 16.12.2018, відповідач тим самим фактично не визнає право позивача на користування об'єктом оренди: офісним нежитловим приміщенням 1733,0 кв. м на п'ятому поверсі будівлі адміністративного будинку, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 15 на строк оренди - до 09.09.2019, як це передбачено умовами Договору оренди від 10.07.2014.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Умови укладеного Договору від 10.07.2014 свідчать, що даний договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Так, приписами ст.759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Положеннями ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За умовами ст.283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно приписів ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідні положення також визначаються у ч. 1 ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, Листом №58 від 19.06.2018 Приватне акціонерне товариство «Діпробудмашина» звернулось до позивача з повідомленням, згідно якого на підставі п. 10.5 Договору оренди від 10.07.2014, укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач заявив про дострокове припинення цього договору 16.12.2018.

Так, позивач вказує на те, що Договір оренди від 10.07.2014 було посвідчено нотаріально, проте вказане повідомлення відповідача про дострокове припинення договору оренди суперечить положенням ч.3 ст.214 Цивільного кодексу України, оскільки не посвідчене нотаріально, а отже вказаний правочин здійснений у іншій формі ніж договір оренди.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положеннями ст.525 ЦК України та ч. 7 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку, коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до п.10.5 Договору, дія цього договору може бути припинена в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця за умови попередження (шляхом направлення на адресу орендаря письмового повідомлення листом) орендодавцем орендаря, у письмовій формі, за 180 (сто вісімдесят) календарних днів до дати припинення.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно зі ст.205 «Форма правочину. Способи волевиявлення» Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно з ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями ч.1 ст.209 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

За приписами ст.793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ч.3 ст.214 Цивільного кодексу України відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

З наведених норм вбачається, що формами правочину можуть бути або усна, або письмова форми правочину. Позивач помилково ототожнює нотаріальне посвідчення правочину з його формою та вважає, що нотаріально посвідчений правочин є окремою формою правочину.

Таким чином, суд зазначає, що формою вчинення нотаріально посвідченого правочину є письмова форма, при цьому законодавство не вимагає нотаріального посвідчення повідомлення про дострокове припинення договору оренди, укладеного з нотаріальним посвідченням.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №910/20142/17.

Крім того, із наявних у матеріалах справи документів вбачається, що Приватне акціонерне товариство «Діпробудмашина» зверталось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О.С. із заявою про вчинення нотаріальної дії, а саме нотаріального засвідчення листа про припинення дії Договору оренди нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом КМНО, Басенко К.О. 10.07.2014, реєстровий №1195 у порядку п.10.5 вказаного договору. Проте, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. було відмовлено відповідачу у вчиненні нотаріальної дії.

Вказані обставини підтверджуються наявною у справі копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №435 від 18.06.2018.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним одностороннього правочину щодо відмови від Договору оренди від 10.07.2014, викладеного у повідомленні №58 від 19.06.2018.

Разом з тим, щодо вимоги позивача про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Корум Майнінг» права користування офісним нежитловим приміщенням площею 1733,0 кв. м на п'ятому поверсі Будівлі адміністративного будинку їдальні (літ.Б), що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, буд.15 на строк оренди - до 09.09.2019, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів в розумінні ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України є визнання права.

Згідно з ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Так позивач вважає, що вчинивши односторонній правочин щодо відмови від Договору оренди від 10.07.2014 і зазначивши у повідомленні № 58 від 19.06.2018 про необхідність повернення об'єкта оренди 16.12.2018, відповідач тим самим фактично не визнає право позивача на користування об'єктом оренди на строк оренди - до 09.09.2019, як це передбачено п. 1.8 та 10.2 Договору оренди від 10.07.2014.

Як вбачається із умов укладеного між сторонами Договору оренди нежитлового приміщення від 10.07.2014, відповідач є власником орендованого позивачем офісного нежитлового приміщення площею 1733,0 кв. м на п'ятому поверсі Будівлі адміністративного будинку їдальні (літ.Б), що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, буд.15.

Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 1 Протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України п. 2 ч.1 ст.3, ст.321 Цивільного кодексу України визначено, що ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Враховуючи, що згідно зі ст.92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню. Аналогічну правову позицію наведено у п.1 Постанови №5 від 07.02.2014 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

Так, проаналізувавши матеріали справи, вимоги чинного законодавства та умови укладеного між сторонами Договору оренди нежитлового приміщення від 10.07.2014, пунктом 10.5 якого передбачене одностороннє припинення дії договору за ініціативи орендодавця, суд зазначає, що у даному випадку звернення відповідача (орендодавця) до позивача (орендаря) з Листом №58 від 19.06.2018 щодо повідомлення про відмову від Договору не направлено на невизнання відповідачем права позивача на користування орендованим майном, а є реалізацією права позивача, як власника такого майна, на вільне розпорядження належним йому майном.

На підставі викладеного суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача у цій частині.

За таких обставин, з огляду на наведене вище, виходячи з приписів норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Майнінг» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач разом із позовною заявою подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача, який складається з суми судового збору в розмірі 3842,00 грн.

Разом з тим, відповідачем було подано до суду розрахунок витрат на правову допомогу, відповідно до якого відповідач просив суд покласти на позивача витрати на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та Адвокатським бюро «АДЕР Лігал» укладено Договір про надання правової допомоги №09/12-2018 від 26.12.2018, відповідно до п.3.2 якого винагорода виконавця за надання правової допомоги розраховується за погодинною ставкою у розмірі 3584,10 грн. (еквівалент 130 дол. США, курс НБУ 27,57 грн.) за годину, однак не може перевищувати гривневий еквівалент 5000 дол. США відповідно до офіційного курсу НБУ, встановленого на дату здійснення платежу. Відповідачем також додано до матеріалів справи копію Акту надання послуг №21 від 28.02.2019 на суму 56774,73 грн., Акту надання послуг №29 від 29.03.2019 на суму 69075,62 грн., наведені послуги визначені у звіті про виконані роботи і надані послуги до договору № 09/12-2018 від 26.12.2018 за період 01.02.2019-28.02.2019 у справі №910/1380/19 від 28.02.2019 та у звіті про виконані роботи і надані послуги до договору № 09/12-2018 від 26.12.2018 за період 01.03.2019-29.03.2019 від 29.03.2019.

Із зазначених звітів вбачається, що Адвокатським бюро «АДЕР Лігал» надано відповідачу наступні послуги пов'язані з розглядом даної справи, зокрема, представництво інтересів відповідача в судовому засіданні по справі №910/1380/19 обсягом у дві години; пошук судової практики Верховного Суду на виконання ухвали Господарського суду міста Києва у справі №910/1380/19 обсягом у дві години, а також підготовка відзиву на позовну заяву у справі №910/1380/19 обсягом у п'ять годин.

Перевіривши подані відповідачем докази та здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення з позивача суми на оплату послуг адвоката, враховуючи співмірність заявленої відповідачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає за можливе покласти на позивача витрати відповідача на оплату послуг адвоката в сумі 24563,42 грн., інші послуги, надані адвокатом суд не визначає такими, що пов'язані зі справою №910/1380/19, а тому, на думку суду, відсутні підстави для покладання понесених відповідачем витрат на оплату цих послуг на позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача (п.1 ч.4 ст.129 ГПК України).

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір в розмірі 3842,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 24563,42 грн. покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Майнінг».

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Майнінг» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15; ідентифікаційний код 37041854) на користь Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15; ідентифікаційний код 00241212) 24563 (двадцять чотири тисячi п'ятсот шістдесят три) грн. 42 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 25.04.2019.

Суддя О.В. Гумега