СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2019 р. Справа № 905/4962/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Цибулькіна Василя Федоровича (вх. №836 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2013 у справі № 905/4962/13 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Сковородіною О.М.)

за позовом ОСОБА_2, м.Севастополь,

до Приватного акціонерного товариства "Райагрохим", м.Донецьк,

про визнання недійсним рішення правління товариства,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.07.2013 позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Райагрохим" про визнання недійсним рішення правління товариства, яке оформлено випискою з протоколу засідання від 15.06.2007 - задоволено. Визнано недійсним рішення правління Відкритого акціонерного товариства "Райагрохим" про передачу в заставу (іпотеку) єдиного майнового комплексу ВАТ "Райагрохим" для отримання фізичною особою - підприємцем Цибулькіним В.Ф. кредиту в розмірі 800000,00 доларів США в КБ "Банк Морський", яке оформлено випискою з протоколу засідання від 15.06.2007. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Райагрохим" на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1147,00 грн.

Цибулькін Василь Федорович з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати повністю рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю та стягнути з позивача судові витрати.

Скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято про права і обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі, а саме: скаржник Цибулькін В.Ф. не був повідомлений і залучений до справи при тому, що в оскаржуваному рішенні вказано апелянта.

Як зазначає скаржник, акціонери та Приватне акціонерне товариство "Райагрохим" неодноразово намагались визнати недійсним рішення правління ВАТ "Райагрохим" про передачу в заставу (іпотеку) єдиного майнового комплексу ВАТ "Райагрохим" для отримання ФОП Цибулькіним В.Ф. кредиту в розмірі 800 000,00 доларів США в КБ "Банк Морський", яке оформлено випискою з протоколу засідання від 15.06.2007 та визнати сам договір іпотеки недійсним, тим самим уникнути взятих на себе зобов'язань. Від імені ВАТ «Райагрохим» рішення підписано головою його правління ОСОБА_3, яка володіла 60,9% статутного фонду товариства.

Крім того, як зазначає апелянт, зміст оскаржуваного апелянтом рішення вже був предметом судового розгляду в Господарському суді міста Севастополя, за яким прийнято рішення у справі №5020-10/097-1/119 від 21.01.2010. Таким чином, на думку заявника, рішення Господарського суду Донецької області у справі №905/4962/13 від 23.07.2013 суперечить прийнятому рішенню у справі №5020-10/097-1/119, законність та обґрунтованість якого перевірено Вищим господарським судом України (постанова від 22.06.2010).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.03.2019 відновлено частково справу №905/4962/13 в межах процесуальних документів доступних в програмі "Діловодство спеціалізованого суду" та на офіційному сайті "Єдиний державний реєстр судових рішень" (ухвала про відкриття провадження у справі №905/4962/13 від 10.07.2013, вступна та резолютивна частини рішення №905/4962/13 від 23.07.2013, повний текст рішення №905/4962/13 від 23.07.2013, наказ №905/4962/13 від 19.08.2013), оскільки матеріали справи №905/4962/13 залишились на території м.Донецька (у зв'язку із захопленням приміщень Господарського суду Донецької області та Донецького апеляційного господарського суду за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157), вони є втраченими.

15.04.2019 до суду від представника апелянта надійшли додаткові документи (вх.№3828). Неможливість їх надання до апеляційної скарги обґрунтовує знаходженням апелянта на території м.Севастополя та відсутністю у нього інформації, що справа №905/4962/13 була втрачена та впевненістю, що всі документи досліджувані судом першої інстанції наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

З урахуванням того, що всі документи, які знаходились в матеріалах справи були втрачені, необізнаністю апелянта щодо даних обставин, незалучення судом першої інстанції апелянта до участі у справі, колегія суддів вважає за можливе прийняти документи, надані апелянтом до розгляду.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Як вбачається з матеріалів справи, адресою позивача -ОСОБА_4 є: АДРЕСА_1. Адресою відповідача - ПрАТ «Райагрохим» є: м.Донецьк, вул.Артема, 189, кв.37.

На офіційному сайті Східного апеляційного господарського суду 20.03.2019 було розміщено оголошення про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Цибулькіна Василя Федоровича на рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2013 у справі № 905/4962/13 та призначення справи № 905/4962/13 до розгляду на "15" квітня 2019 р. на 15:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104, про що повідомлено учасників справи.

Учасники справи у судове засідання не прибули.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як встановлено судом першої інстанції, у відповідності до положень статуту Відкритого акціонерного товариства "Райагрохим" (зі змінами внесеними 18.08.2000), товариство створено за рішенням Фонду державного майна м. Севастополя № 2/8 від 26.05.1994 шляхом перетворення Севастопольського районного державного підприємства по виконанню агрохімічних робіт "Райагрохим" у відкрите акціонерне товариство, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" №51/93 від 17.05.1993.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 22.07.2013 вбачається, що відповідачем була змінена юридична адреса підприємства, та на час звернення позивача до суду з даним позовом, адресою відповідача є: 83004, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 189, кв. 37.

Товариство діє згідно з діючими законодавчими актами України та на підставі цього статуту. Товариство є правонаступником Севастопольського районного державного підприємства по виконанню агрохімічних робіт "Райагрохим".

Відповідно до п. 3.4 Статуту майно товариства складається з основних та оборотних засобів, а також, цінностей, вартість яких відображена в балансі товариства.

Засновниками товариства є: члени трудового колективу товариства, ЗАТ "Южная звезда", громадяни України. Акціонери (учасники) товариства мають право: приймати участь в загальних зборах акціонерів, обиратись та бути обраними в наглядову раду, ревізійну комісію та інші органи товариства з урахуванням вказаного в п.8.3.1 цього Статуту (розділ 4 Статуту).

Статутний капітал товариства становить у розмірі 5370,75 грн, який поділено на 1023 простих іменних акцій номінальною вартістю 5,25 грн (п. 5.1, 5.2 Статуту).

Вищім органом приватного акціонерного товариства „Райагрохим" (раніше відкрите акціонерне товариство „Райагрохим"), згідно з пунктом 8.1 статуту, є загальні збори.

Відповідно до положень нової редакції статуту, зареєстрованого державним реєстратором Нахімовської районної у м. Севастополі державної адміністрації 29.09.2010 за №10781050007003040, у зв'язку із змінами в законодавстві України, відповідно до яких назву Відкрите акціонерне товариство "Райагрохим" було змінено на Приватне акціонерне товариство "Райагрохим".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після ознайомлення з результатами перевірки фінансово-господарської діяльності ПрАТ "Райагрохим", йому стало відомо про те, що 15.06.2007 відбулось засідання правління товариства на якому, зокрема, було вирішено питання про надання згоди передачі в заставу (іпотеку) єдиного майнового комплексу ВАТ "Райагрохим", для отримання фізичною особою - підприємцем Цибулькіним В.Ф. кредиту в розмірі 800000,00 доларів США в КБ "Банк Морський".

Як зазначив позивач, спірне рішення фактично приймалось головою правління одноособово, без участі інших членів правління товариства, як того вимагають положення Статуту товариства та інших законодавчих актів.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 є акціонером ПрАТ «Райагрохим» та власником простих іменних акцій в кількості 63 штук.

В обґрунтування своєї правової позиції, позивачем до матеріалів справи були надані письмові пояснення колишніх членів правління товариства відповідача громадян: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, зі змісту яких вбачається, що вони, як члени правління товариства, 15.06.2007 участі в засіданні правління ВАТ "Райагрохим" не приймали, протокол та виписку з цього протоколу щодо надання згоди передачі в заставу (іпотеку) майна товариства, не підписували.

За твердженнями позивача, оскаржуване рішення, яке оформлено випискою з протоколу від 15.06.2007, прийнято з порушенням приписів норм діючого законодавства та положень Статуту товариства, а саме: спірне рішення приймалось головою правління одноособово; протокол (яким оформлювалось це рішення) не був внесений до книги протоколів та не підписувався іншими членами правління, тому на думку позивача, прийняте рішення є незаконним та таким, що порушує права та інтереси позивача, як акціонера ВАТ "Райагрохим" щодо порядку управління корпоративними правами та наслідками у вигляді небажаного обтяження майна товариства (зобов'язання майнового поручительства за кредитом).

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

15.12.2017 набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З урахуванням наведеного справа розглядається з застосуванням норм Господарського процесуального кодексу України в новій редакції, однак з урахуванням норм діючих до 15.12.2017.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 апеляційний суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Цибулькіна Василя Федоровича.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України метою апеляційного перегляду справи є перевірка апеляційним судом правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи по суті повторно. При цьому в разі допущення процесуальних порушень, перелічених в частині 3 статті 277 ГПК України, рішення суду першої інстанції є таким, що підлягає обов'язковому скасуванню, а тому у цьому випадку суд апеляційної інстанції після скасування такого рішення зобов'язаний здійснити повторний розгляд заявлених позовних вимог по суті в повному обсязі незалежно від доводів апеляційної скарги, що прямо випливає зі змісту зазначеної процесуальної норми та приписів частини 4 статті 269 ГПК України.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції прийнято про права та обов'язки апелянта, якого не було залучено до участі у справі, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2013 у справі № 905/4962/13, як такого, що прийнято з порушенням норм процесуального права та здійснює повторний розгляд позовних вимог по суті в повному обсязі.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, послався на те, що в матеріалах справи містяться письмові пояснення громадян: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, зі змісту яких вбачається, що вони, як члени правління товариства, 15.06.2007 участі в засіданні правління ВАТ "Райагрохим" не приймали, протокол та виписку з цього протоколу не підписували. Вказані пояснення суд прийняв, як письмові докази, в порядку ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, та зазначив, що матеріалами справи доведено, що спірне рішення приймалось головою правління одноособово, протокол (яким оформлювалось це рішення) не був внесений до книги протоколів та не підписувався іншими членами правління (голова правління, члени правління у складі двох осіб).

Проте, колегія суддів не може погодитись з даним висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявне рішення Господарського суду міста Севастополя від 24.09.2010 у справі №5020-11/026-10/207-2/144, залишене без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2011 за позовом ОСОБА_6 до ВАТ «Райагрохим» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ПАТ Банк «Морський» та Цибулькін В.Ф., про визнання недійсним рішення правління ВАТ «Райагрохим» від 15.06.2007, яке підписано головою правління ОСОБА_3

Підставами заявленого позову в межах даної справи позивач- Назаренко Є.П. визначив прийняття правлінням товариства рішення з перевищенням повноважень, оскільки майно, яке може бути відчужене на виконання такого рішення правління, перевищує 50% майна товариства, що відноситься до повноважень загальних зборів товариства.

Як встановлено судовими рішеннями в межах даної справи, до компетенції загальних зборів Товариства його Статутом віднесено:

а) вибір основних напрямків діяльності Товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання;

б) визначення організаційної структури Товариства;

в) затвердження Статуту і внесення до нього змін і доповнень;

г) обрання членів правління і ревізійної комісії товариства;

д) затвердження річних результатів роботи Товариства, в тому числі його дочірніх підприємств, звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку;

е) встановлення порядку покриття збитків;

ж) створення, реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств, філій і представництв, затвердження їх статутів і положень;

з) винесення рішень про притягнення до матеріальної відповідальності посадових осіб Товариства;

і) затвердження правил процедури і інших внутрішніх документів Товариства, визначення організаційної структури Товариства;

к) прийняття рішень про придбання Товариством власних акцій;

л) прийняття рішень про припинення діяльності Товариства, створення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Вищий орган може розглядати і інші питання.

Відповідно до п.8.3.2 Статуту товариства, до компетенції правління відносяться всі питання діяльності Товариства, окрім тих, які згідно діючого законодавства, цього Статуту і рішень вищого органу Товариства. Вищий орган Товариства може прийняти рішення про передачу частини належних йому прав до компетенції правління.

Правління Товариства складається з п'яти членів. Голова правління обирається з числа членів правління загальними зборами Товариства на 5 років (п.8.3.4, 8.3.5 Статуту).

Голова правління керує роботою правління.

Засідання правління проводяться не рідше одного разу в місяць і вважається правомочним, якщо на них присутні 1/2 його членів.

Рішення правління приймаються більшістю голосів. У випадку розділу голосів порівну голос голови є вирішальним. Позачергові засідання правління збираються за вимогою голови правління або 1/3 його членів (п.8.3.7 Статуту).

На підставі рішень, прийнятих правлінням, голова правління видає накази і інші розпорядчі документи відносно діяльності Товариства (п.8.3.8 Статуту).

В межах справи №5020-11/026-10/207-2/144 суди дійшли висновку, що прийняття рішення про надання згоди на отримання ФОП Цибулькіним В.Ф. грошового кредиту в банку в розмірі 800000 дол.США шляхом передачі в завдаток майна товариства, не віднесено до виключної компетенції загальних зборів товариства, а належить до повноважень правління товариства, в той час як акціонер ОСОБА_6 реалізував своє право: він є членом правління і за його участю правління 15.06.2007 одноголосно прийняло зазначене рішення. Докази того, що ОСОБА_6 не був присутнім на засіданні правління Товариства 15.06.2007, відсутні.

Крім того, рішенням апеляційного суду міста Севастополя від 17.11.2011 у справі №22ц-1419/2011 за позовом ПАТ «Банк Морський» до Цибулькіна В.Ф., ВАТ «Райагрохим» про стягнення заборгованості за договором кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлено, що в Статуті товариства відсутні посилання на обмеження повноважень голови правління та на обов'язки загальних зборів про затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в Статуті товариства. Питання щодо передачі у заставу майна товариства було розглянуто на засіданні правління ВАТ „Райагрохим" 15.06.2007, та було прийнято рішення виступити гарантом Приватного підприємця Цибулькіна В.Ф. та передати Банку в заставу майновий комплекс ВАТ „Райагрохим".

Крім того, як зазначено в рішенні у справі №22ц-1419/2011, з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що на час укладення договору іпотеки голова правління Товариства ОСОБА_3 володіла 60,9% статутного фонду Товариства, а тому за змістом ч.8 ст.41 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш ніж 60 відсотків голосів.

Таким чином, колегія суддів у справі №22ц-1419/2011 дійшла висновку про відсутність з боку голови правління Товариства перевищення повноважень при укладенні договору іпотеки від 02.08.2007 та договору від 30.09.2008.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 06.06.2012 у справі №22ц-1419/2011 підтверджено, що рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ПАТ „Райагрохим" про визнання недійсним договору іпотеки частини майнового комплексу ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В матеріалах справи також міститься постанова Вищого господарського суду України від 16.12.2013 у справі №919/984/13 за позовом ПрАТ «Райагрохим» до ПАТ Банк «Морський», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ФОП Цибулькін В.Ф. про визнання недійсним договору, якою встановлено, що іпотечний договір від 02.08.2007 та договір від 30.09.2008 про внесення змін та доповнень до вказаного іпотечного договору були підписані від імені Відкритого акціонерного товариства "Райагрохим" головою правління ОСОБА_3. Визнання недійсним рішенням Господарського суду Донецької області від 23.07.2013 у справі № 905/4962/13 рішення засідання правління Відритого акціонерного товариства "Райагрохим" від 15.06.2007 про передачу в заставу (іпотеку) єдиного майнового комплексу Відкритого акціонерного товариства "Райагрохим" не може бути підставою для визнання недійсним договору іпотеки, підписаного головою правління, оскільки не усуває факту законності дій голови правління у 2007 році по виконанню рішення засідання правління.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтею 23 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Згідно зі ст. 47 Закону України "Про господарські товариства" (далі - Закон) та ст. 161 ЦК України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Статтею 48 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що голова правління товариства організує ведення протоколів засідань правління. Книга протоколів повинна бути в будь-який час надана акціонерам. На їх вимогу видаються засвідчені витяги з книги протоколів.

Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган може бути колегіальним чи одноособовим. Голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Інші члени правління також можуть бути наділені цим правом згідно статутом.

Статтею 191 ЦК України передбачено, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Згідно зі статтею 41 Закону України „Про господарські товариства" вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства.

До компетенції загальних зборів належить:

а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

б) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;

в) обрання і відкликання членів наглядової ради;

г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;

д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків;

е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;

ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;

з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним;

и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом.

Повноваження, передбачені пунктами б", "в", "г", "д", "е", "ї", "й", належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.

В акціонерному товаристві відповідно до статті 46 цього Закону з числа акціонерів може створюватися наглядова рада акціонерного товариства, яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність виконавчого органу.

Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на наглядову раду акціонерного товариства може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів.

Питання, віднесені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства.

Положеннями статті 47 Закону визначено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Голова правління акціонерного товариства згідно зі статтею 48 Закону вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Інші члени правління також можуть бути наділені цим правом згідно із статутом.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99) зазначено:

"Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів."

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

Таким чином, зі змісту вищевказаних ч.2 ст.35 ГПК України в попередній редакції та ч.4 ст.75 ГПК України в діючій редакції можна зробити висновок, що однією з цілей цих норм законодавець визначив, в тому числі, і уникнення можливості різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Крім того, колегія суддів відмічає наступне.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що суди ще у 2010 році дійшли висновку, що прийняття оскаржуваного рішення не віднесено до компетенції загальних зборів товариства, а віднесено до компетенції правління товариства та відмовили у задоволенні позову про визнання недійсним оскаржуваного рішення правління товариства. Акціонери та ПрАТ «Райагрохим» неодноразово намагались визнати недійсним рішення правління ВАТ «Райагрохим» про передачу в заставу (іпотеку) єдиного майнового комплексу ВАТ «Райагрохим» для отримання ФОП Цибулькіним В.Ф. кредиту в розмірі 800000 дол.США в КБ «Банк Морський», яке оформлено випискою з протоколу засідання від 15.06.2007, та визнати сам договір іпотеки недійсним, тим самим уникнути виконання взятих на себе зобов'язань, про що свідчать чисельні позови, за результатами розгляду яких у позовах було відмовлено.

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на письмові пояснення громадян: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо того, що вони, як члени правління товариства, 15.06.2007 участі в засіданні правління ВАТ "Райагрохим" не приймали, протокол та виписку з цього протоколу не підписували, з огляду на те, що нормами ГПК України, в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення, не було передбачено такого засобу доказування як показання свідків та заяви свідка, яке повинно містити застереження про обізнаність свідка із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань.

Крім того, слід зазначити, що рішення суду не містить посилань на наявні у справі докази на підтвердження притягнення голови правління ОСОБА_3 до адміністративної, цивільно-правової чи кримінальної відповідальності за підробку витягу з протоколу засідання ВАТ «Райагрохим» від 15.06.2007.

Згідно зі ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017) встановлювалось, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст.34 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017) господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею ст.74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин на які він посилається в обґрунтування заявленого позову. Крім того, задоволення даного позову призведе до порушення принципу юридичної визначеності, з урахуванням чого колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, в зв'язку з чим рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2013 у справі № 905/4962/13 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення по справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 269, 270, п.2 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Цибулькіна Василя Федоровича задовольнити.

Рішення Господарського суду Донецької області від 23.07.2013 у справі № 905/4962/13 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.04.2019.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова