ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/3053/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Гром І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року, ухвалене суддею Брильовським Р.М., 14:45:51 год, м. Львів, дата складання повного тексту рішення 4 лютого 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій у Львівській області про стягнення заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

09.11.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій у Львівській області, в якому, із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та заяви про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог, просить стягнути з відповідача заробітну плату за період з 02.09.2016 по 17.05.2018 у розмірі 18346,46 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року позов задоволено повністю. Стягнено Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 02.09.2016 по 17.05.2018 у розмірі 18243 грн 39 коп. Звернено до негайного виконання стягнення з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за один місяць у розмірі 3195,17 грн. Стягнено з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв`язку з тим, що позивач проходив службу за контрактом у Збройних Силах України, який є строковим та укладений на час дії особливого періоду до оголошення демобілізації, відтак він має право на отримання середнього заробітку за основним місцем роботи протягом всього строку служби. Середньомісячний заробіток позивача на момент звільнення у 2016 році становив 3195,17 грн, середньоденний заробіток становив 103,07 грн. Загальна сума заробітної плати, яка підлягає стягненню за період з 02.09.2017 року по 17.05.2018 року становить 18243, 39 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, суд першої інстанції зазначає, що позивачем надано належні докази у підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, які були сплачені ним з метою належного захисту інтересів позивача у Львівському окружному адміністративному суді, тому витрати позивача на правничу допомогу у сумі 2000,00 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його постановленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, Головне управління Державної служби надзвичайних ситуацій у Львівській області оскаржило його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що пунктом 5 контракту про проходження служби цивільного захисту від 21.09.2015 року №312/15 укладеного між ГУ ДСНС України у Львівській області та ОСОБА_1 , передбачено, що його може бути розірвано достроково, а особа рядового і начальницького складу, яка проходить службу цивільного захисту, звільняється із служби, у зв`язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії.

Апелянт зазначає, що позивача призвано на строкову службу не в період проведення мобілізації, оскільки Указом Президента України від 15.01.2015 року №113 оголошено протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом, яка закінчилась у серпні 2015 року. Відтак, 23 листопада 2017 року, коли позивача призвали на строкову військову службу, мобілізація закінчилась. Суд першої інстанції дійшов не вірного висновку про те, що позивач має право на отримання середнього заробітку за основним місцем роботи протягом всього строку служби посилаючись виключно на ч.3 ст.119 Кодексу законів про працю України, та не взяв до уваги, ще один нормативно-правовий акт, в порядку та на умовах якого особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту отримують грошове забезпечення (а не заробітну плату) постанова КМУ від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Звертає увагу на те, що у формі ОК-5 Пенсійного фонду України «Індивідуальні відомості про застраховану особу», яка міститься у матеріалах справи підтверджується отримання останнім щомісячно грошових виплат від військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код НОМЕР_2 ) за час проходження строкової військової служби в Збройних силах України (з грудня 2016 року по березень 2018 року (час формування виписки 27.04.2018) в розмірі мінімальної заробітної плати встановленої законодавством на відповідний рік. Одночасно, із вказаної форми вбачається, що 1 ДПРЧ ГУ ДСНС України у Львівській області ОСОБА_1 , здійснено нарахування грошового забезпечення в жовтні 2016 року в розмірі 3300 грн., в листопаді 2016 року 3247 грн., в грудні 1648 грн. та у вересні 2017 року 8843,48 грн. (за рішенням суду).

Зважаючи на дані обставини, апелянт вважає, що у позивача немає підстав претендувати на виплату грошового забезпечення, оскільки останній отримував його проходячи строкову військову службу в Збройних силах України.

Чинним законодавством України одночасне проходження громадянами України двох видів служби, служби цивільного захисту та військової служби не передбачено, так як і отримання одночасно двох видів грошового забезпечення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 21.09.2015 року ОСОБА_1 був прийнятий на службу цивільного захисту в Державну службу України з надзвичайних ситуацій. Позивачу було присвоєно спеціальне звання рядовий служби цивільного захисту та призначено на посаду контролера контрольно-пропускного пункту відділення охорони центру забезпечення діяльності Головного управління ДСНС України у Львівській області.

Наказом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області №413о/с від 24.11.2016 року позивач був звільнений зі служби в запас Збройних Сил України у відповідності до п.173, п.176 п/п 9 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 11.07.2013 року № 593 (у зв`язку з призовом на строкову військову службу).

На момент звільнення, 24.11.2016 року, перебував на посаді молодшого сержанта служби цивільного захисту, пожежного-рятувальника 1 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Львівській області.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року у справі №813/402/17, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 22.06.2017, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області №413о/с від 24.11.2016 про звільнення із служби у запас Збройних Сил України молодшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , пожежного-рятувальника 1 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Львівській області. Поновлено на службі цивільного захисту ОСОБА_1 на посаді молодшого сержанта служби цивільного захисту, пожежного-рятувальника 1 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Львівській області з 25.11.2016. Стягнуто з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області в користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток з часу звільнення до дня поновлення на роботі у сумі 8 710 грн. 83 коп без урахування сум обов`язкових до сплати податків та внесків. Постанову суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення у межах суми за один місяць в розмірі 3 195 (три тисячі сто дев`яносто п`ять) грн. 17 коп. звернуто до негайного виконання.

Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області на виконання рішення суду видано наказ №281 о/с від 01.09.2017 року «Про поновлення на службі цивільного захисту ОСОБА_1 », яким позивача поновлено на роботі з 25.11.2016 року та виплачено грошове забезпечення визначене судом у сумі 8 710,83 грн (тобто за період з 25.11.2016 року по 23.03.2017).

Пунктом 3 зазначеного наказу увільнено молодшого сержанта служби цивільного захисту, пожежного-рятувальника 1 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Львівській області від виконання обов`язків за посадою у зв`язку з призовом на строкову військову службу з 25 листопада 2016 року до дня фактичного звільнення з військової служби.

Також встановлено, що згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.02.2018 №399 ОСОБА_1 , 1995 року народження, дійсно призваний на строкову військову службу 24.11.2016 року і відправлений на Львівський ОЗП в складі команди 55/8062 (а.с. 14).

Звільнення зі строкової військової служби позивача відбулось 17.05.2018 року, що підтверджується відповідним записом у його військовому квитку.

Згідно пункту 9 частини другої статті 106 Кодексу цивільного захисту України контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту, зокрема, у зв`язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призивної комісії.

Підпунктом 9 пункту 176, 179 Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року №593 передбачено, що контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв`язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії. У випадках, передбачених підпунктом 9 пункту 176 цього Положення, особи рядового і начальницького складу, які відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підлягають призову на строкову військову службу, звільняються із служби цивільного захисту у триденний строк з дня надходження до відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту рішення районної (міської) призовної комісії про призов цієї особи на строкову військову службу.

Пунктом 173 Положення №593 передбачено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту здійснюється, зокрема, у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», і за станом здоров`я придатні до військової служби.

Відповідно до пункту 175 Положення №593, перед звільненням особи рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту безпосередні та прямі керівники (начальники) проводять з нею не менше двох індивідуальних бесід. У ході першої бесіди роз`яснюються підстави звільнення і строк внесення подання щодо звільнення, соціальний і правовий захист особи, можливість укладення контракту про перебування у резерві служби цивільного захисту, визначається військовий комісаріат, до якого буде направлено особу після звільнення для постановки на військовий облік. При цьому враховуються прохання особи, даються необхідні пояснення з питань проходження служби. У разі потреби зазначеній особі видається направлення на обстеження до лікарсько-експертної комісії. Під час другої бесіди безпосередній або прямий керівник (начальник) дає відповіді на запитання, поставлені особою рядового і начальницького складу у першій бесіді, уточнює підстави звільнення з урахуванням висновку лікарсько-експертної комісії, прохання особи, а також інші питання, пов`язані із звільненням.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області на виконання рішення суду видано наказ №281 о/с від 01.09.2017 року «Про поновлення на службі цивільного захисту ОСОБА_1 », яким позивача поновлено на роботі з 25.11.2016 року та виплачено грошове забезпечення визначене судом у сумі 8 710,83 грн (тобто за період з 25.11.2016 року по 23.03.2017). Пунктом 3 зазначеного наказу увільнено молодшого сержанта служби цивільного захисту, пожежного-рятувальника 1 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Львівській області від виконання обов`язків за посадою у зв`язку з призовом на строкову військову службу з 25 листопада 2016 року до дня фактичного звільнення з військової служби.

Відтак, відповідач виконав вимоги чинного законодавства щодо звільнення особи із служби цивільного захисту у зв`язку з надходженням до відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту рішення районної (міської) призовної комісії про призов цієї особи на строкову військову службу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що частинами першою, другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України.

Частина третя статті 119 КЗпП України (в редакції, чинній на час призову позивача на строкову військову службу), передбачає, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за працівником, призваним на строкову військову службу зберігаються гарантії, передбачені частиною третьої статті 119 КЗпП України лише у випадках, коли призов на військову службу відбувся під час мобілізації.

Встановлено, що ОСОБА_1 був призваний на військову строкову службу 24.11.2016 року і відправлений на Львівський ОЗП в складі команди 55/8062 в період мобілізації. Звільнення зі строкової військової служби позивача відбулось 17.05.2018 року, що підтверджується відповідним записом у його військовому квитку.

З аналізу вказаних норм та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявні правові підстави для нарахування та виплати Головним управлінням Державної служби надзвичайних ситуацій у Львівській області Воробцю А.О. заробітної плати за період з 02.09.2017 року по 17.05.2018 року.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правильно вирішено позовні вимоги по суті, однак помилково зазначено період, за який підлягає стягненню заробітна плата з 02.09.2016 року по 17.05.2018 року, замість з 02.07.2017 року по 17.05.2018 року, у зв`язку з чим резолютивна частина рішення у зазначеній частині підлягає зміні.

Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року у справі №1340/5313/18 змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини у такій редакції.

Стягнути з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період 02.09.2017 року по 17.05.2018 року у розмірі 18 423,30 грн (вісімнадцять тисяч чотириста двадцять три грн. 30 коп.).

В решті постанову залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. Б. Хобор Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 24.04.2019.