Провадження №2/461/328/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Радченка В.Є.,

за участю:

секретаря - Пелех О.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

співвідповідача ОСОБА_2,

представника співвідповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 (79000, м.Львів, вул. Київська, 4/4, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) до ОСОБА_5 відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79000, м.Львів, пр. Чорновола, 39, код ЄДРПОУ 35009232), співвідповідачі ОСОБА_6 (79000, м. Львів, вул. Наукова, 20/63, РНОКПП суду невідомий), ОСОБА_2 (79000, м. Львів, вул. Наукова, 20/63, РНОКПП суду невідомий), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Львівська міська рада (79000, м.Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) про визнання права власності та зняття арешту–

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області, співвідповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Львівська міська рада, в якому просить.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що

Ухвалою суду від 09.01.2019 року позовну заяву було залишено без руху. На виконання вимог вказаної ухвали 22.01.2018 року позивачем усунуті недоліки, вказані в ухвалі.

Ухвалою суду від 23.01.2018 року відкрито провадження у справі у загальному порядку.

15.02.2018 року ОСОБА_5 відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області подано заперечення на позовну заяву. Зокрема, відповідач зазначає, що на виконанні у ОСОБА_5 відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області знаходиться виконавчий лист №2-1590, виданий 25.04.2007 року Галицьким районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 в розмірі 500 грн. щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.11.2006 року і до досягнення дитиною повноліття. 04.03.2010 року надійшла відповідь на запит, згідно якого за ОСОБА_7 зареєстроване нерухоме майно за адресою: м.Львів, вул. Д.Галицького, 10/10, тому державним виконавцем в порядку виконання вимог ст.57 ЗУ «Про виконавче провадження було винесено постанову про арешт майна боржника. Зазначає, що ОСОБА_7 знаючи про відкрите виконавче провадження на другий день після накладення арешту на майно укладає з позивачем спадковий договір. Вважає, що на даний час спірна квартира належить ОСОБА_7 Спадковий договір був укладений з порушенням умов чинності договору, оскільки на той час квартира знаходилася під арештом. Відповідач вважає спадковий договір, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 недійсним та такий, що підлягає скасуванню. Окрім того, зазначив, що на розгляді Галицького районного суду м.Львова перебуває цивільна справа відносно визнання вказаного спадкового договору недійсним. Просить у задоволенні позову відмовити.

07.08.2018 року співвідповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, згідно якого ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачено закриття виконавчого провадження після смерті боржника. Зазначила, що вказана квартира є предметом розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 про визнання спадкового договору недійсним. У зв’язку з чим в рамках вказаної справи було накладено арешт на вказану вище квартиру. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 08.08.2018 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Провадження у справі не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, вказаних у позовній заяві та просить позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_5 ВДВС ГТУЮ у Львівській області у судове засідання не з’явився. Належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. В матеріалах справи знаходиться клопотання про розгляд справи без участі представника ОСОБА_5 ВДВС м.Львів.

Співвідповідач ОСОБА_2 та її представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечили, просили у такому відмовити.

Співвідповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з’явилася. Належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився. Належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Суд, вважає за можливе слухати справу у відсутності представника відповідача ОСОБА_5 ВДВС ГТУЮ у Львівській області, співвідповідача ОСОБА_6, представника третьої особи оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, співвідповідача ОСОБА_2 та її представника, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Суд встановив, що квартира, яка знаходиться за адресою: м. Львів, площа ОСОБА_5, 10/10 належала ОСОБА_7 на праві приватної власності, що підтверджується дублікатом свідоцтва про право власності на квартиру №Г-29678 від 12.01.2011 року (а.с.8).

01.02.2011 року між позивачем ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено Спадковий договір, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, що підтверджується копією спадкового договору, яка знаходиться у матеріалах справи (а.с.6-7).

Згідно п.1.1. Спадкового договору набувач зобов’язується виконати передбачені у договорі розпорядження відчужувача і в разі його смерті набуває право власності на належне відчужувачу майно – квартиру, яка знаходиться за адресою м. Львів, площа ОСОБА_5, 10/10.

Відповідно до п.3.1. Спадкового договору від 01.02.2011 року, право власності на майно, що є предметом цього договору, у набувача виникає в разі смерті відчужувача з моменту належного оформлення документів, які підтверджують право власності на відчужувану квартиру згідно чинного законодавства України.

Свої зобов'язання за договором позивач ОСОБА_4 виконав належним чином. Договір не був ані розірваний, ані визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Судом також встановлено, що позивач позбавлений можливості здійснити реєстрацію права власності на предмет спадкового договору, оскільки на зазначену вище квартиру накладено арешти.

Так, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №106655351 від 07.12.2017 року на квартиру №10 у будинку №10 на вул. Д.Галицького у м.Львові накладено арешти на підставі постанови про арешт майна боржника серії ВП №54034759, виданої 29.05.2017 року ОСОБА_5 ВДВС м. Львів та на підставі постанови державного виконавця Галицького ВДВС ГТУЮ Львівської області від 04.03.2010 року №10802569.

Окрім того, встановлено, що рішенням Галицького районного суду м.Львова від 08.09.2015 року у справі №461/8743/15-ц в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції до ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6, ОКП Львівської області «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання спадкового договору недійсним відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26.11.2015 року рішення Галицького районного суду м.Львова від 08.09.2015 року у справі №461/8743/15-ц залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.03.2016 року рішення Галицького районного суду м.Львова від 08.09.2015 року ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 26.11.2015 року залишено без змін.

Згідно ст.1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Статтею 1305 ЦК України визначено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження (ч.1 ст.1307 ЦК України).

Відповідно до п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз’яснено, що перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування, в тому числі право на обов'язкову частку. У разі смерті набувача спадковий договір вважається припиненим.

Таким чином згідно з норм Цивільного кодексу України сутність спадкового договору полягає в тому, що за таким договором відбувається розпорядження належним відчужувачеві майном ще за життя останнього, але із набуттям набувачем права власності на майно після смерті відчужувача. При цьому до спадкового договору не застосовуються норми спадкового права, незалежно від того, що норми, які його регулюють, включені до Книги шостої ЦК України «Спадкове право», оскільки перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування.

Спадковий договір виступає різновидом договорів про передачу майна у власність.

Пунктом 1 частини 2, частиною 6 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.382, ст. 392 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою,а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Пунктом 4 ч.1 ст.1219 ЦК України встановлено, що не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема смерті боржника.

Згідно положень частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження.

Однак, всупереч зазначеним вище положенням закону, відповідач ОСОБА_5 ВДВС м.Львів не зняв незаконно накладені арешти на квартиру №10,що розташована на площі ОСОБА_5 10 у м. Львові.

Суд не приймає до уваги посилання співвідповідача ОСОБА_2 на те, що вона здійснювала поховання свого батька ОСОБА_7, оскільки вказані обставини не мають значення для вирішення даної справи.

Згідно частини 1 статті 59 Закону країни «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Так, предметом даного спору є визнання права власності за ОСОБА_4, як набувачем за спадковим договором від 01.02.2011 року, на квартиру №10 на площі ОСОБА_5 10 у м. Львові та зняття арештів з відповідного об’єкту нерухомості, оскільки такі порушують права позивача.

З пояснень співвідповідача ОСОБА_2 вбачається, що остання не вважає Спадковий договір від 01.02.2011 року, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, дійсним, не визнає право власності ОСОБА_4 на квартиру №10 на площі ОСОБА_5 10 у м. Львові та вважає, що, оскільки є донькою померлого ОСОБА_7 (відчужувача за Спадковим договором від 01.02.2011 року), то повинна успадкувати квартиру у встановленому законом порядку.

В матеріалах справи відсутні докази недійсності вказаного вище правочину, так і відсутні докази того, що в порядку ст. 1308 ЦК України ОСОБА_7 звертався до суду з позовом про розірвання Спадкового договору від 01.02.2011 року у разі невиконання набувачем його розпоряджень і що таких договір було розірвано. А тому, Спадковий договір від 01.02.2011 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, є дійсним правочином, на підставі якого у позивача як набувача за договором у разі смерті відчужувача виникає право власності на квартиру №10 на площі ОСОБА_5 10 у м. Львові.

Щодо твердження співвідповідача ОСОБА_2 про те, що оскільки в провадженні Галицького районного суду м. Львова (суддя Городецька Л.М.) перебуває справа №461/921/17, то в результаті задоволення позовних вимог позивача по даній справі будуть, можливо, в майбутньому порушені її права, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, для захисту права або інтересу особи, суд встановлює факт його порушення, та, за наявності такого порушення, захищає відповідне право або інтерес у обраний позивачем законний спосіб захисту.

Оскільки, з даним позовом звернувся ОСОБА_4, то суд перевіряє чи порушене право або інтерес позивача.

Натомість, суд зазначає, якщо в майбутньому будуть порушені права чи інтереси співвідповідача ОСОБА_2, то остання не позбавлена можливості реалізувати своє право на судовий захист.

Щодо твердження представника співвідповідача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 про те, що у позові слід відмовити з тих підстав, що співвідповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_2 залучено безпідставно і що останні жодних прав позивача не порушували, слід зазначити наступне.

Згідно роз’яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться у п 2. постанови №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту майна може бути пред’явлений власником, а такою особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику. Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках – особа, якій передано майно, якщо воно було реалізовано.

На спірну квартиру №10 на площі ОСОБА_5 10 у м. Львові ОСОБА_5 ВДВС ГТУЮ у Львівській області накладено арешти в рамках виконавчих проваджень щодо стягнення з ОСОБА_7 аліментів та заборгованості по аліментах на утримання доньки ОСОБА_2, боржником по яких був ОСОБА_7 , а стягувачем – ОСОБА_6

З огляду на наведене, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 є належними співвідповідачами по даній справі.

Відповідно до ч.2 ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст.ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Аналізуючи в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, які до них застосовуються, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_5 відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 2400,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частинами першою та другою статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відповідно роз'яснень, які містяться в 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правничу допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_4 надано ордер про надання правової допомоги серії ЛВ №103369, договір-доручення про надання правової допомоги №863 від 07.12.2017 року, свідоцтво адвоката про право на заняття адвокатською діяльністю,копію акту виконаних робіт та квитанцію №0.0.1132202974.1 від 13.09.2018 року на суму 4400,00 грн. (призначення платежу: оплата згідно рахунку №863-1 від 14.09.2018 р. у справі №461/147/18). Вказане підтверджує витрати позивача на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_5 відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4400 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 8-14, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 (79000, м.Львів, вул. Київська, 4/4, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) до ОСОБА_5 відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79000, м.Львів, пр. Чорновола, 39, код ЄДРПОУ 35009232), співвідповідачі ОСОБА_6 (79000, м. Львів, вул. Наукова, 20/63, РНОКПП суду невідомий), ОСОБА_2 (79000, м. Львів, вул. Наукова, 20/63, РНОКПП суду невідомий), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Львівська міська рада (79000, м.Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) про визнання права власності та зняття арешту– задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 (79000, м.Львів, вул. Київська, 4/4, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) право власності на квартиру №10, розташовану за адресою: м.Львів, пл. Д. Галицького, 10.

Зняти арешт, накладений постановою ОСОБА_5 відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 29.05.2017 р., серія та номер ВП 54034759, на квартиру №10, розташовану по пл. Д. Галицького, 10 у м.Львові, запис про обтяження зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №20636702.

Зняти арешт, накладений постановою ОСОБА_5 відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 04.03.2010 р., серія та номер ВП 4172786, на квартиру №10, розташовану по пл. Д. Галицького, 10 у м.Львові, запис про обтяження зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №10802569.

Стягнути з ОСОБА_5 відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79000, м.Львів, пр. Чорновола, 39, код ЄДРПОУ 35009232)на користь ОСОБА_4 (79000, м.Львів, вул. Київська, 4/4, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1)витрати на оплату судового збору в розмірі 2400 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79000, м.Львів, пр. Чорновола, 39, код ЄДРПОУ 35009232)на користь ОСОБА_4 (79000, м.Львів, вул. Київська, 4/4, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1)витрати на професійну правничу допомогу у розмірі4400 грн.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Радченко В.Є.