ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.04.2019

Справа № 920/50/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., секретаря судового засідання Малюка Р.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 920/50/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", м. Суми

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, код ЄДРПОУ 05747991)

про визнання договору укладеним

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат - Приходько Д.В. (свідоцтво №188 від 28.02.2003, довіреність б/н від 02.01.2019);

від відповідача: адвокат - Ступіна О.О. (довіреність №18-49/54 від 28.12.2018);

Суть спору: позивач просить суд визнати укладеним договір № 89 від 07.12.2017 року про надання послуг транспортування теплової енергії в редакції позивача - ТОВ "Сумитеплоенерго".

Відповідач направив суду відзив № 18-7/273 від 19.02.2018 року, в якому заперечує проти позовних вимог та просить суд визнати укладеним договір № 89 від 07.12.2017 року про надання послуг з транспортування теплової енергії, в редакції протоколу розбіжностей ПАТ "Сумське НВО" від 27.12.2017 року.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.04.2018 зупинено провадження у справі № 920/50/18 до набрання законної сили рішенням у справі № 920/965/17.

22.02.2019 до суду надійшло клопотання № 952 від 21.02.2019 (вх. №531) від позивача - ТОВ "Сумитеплоенерго" про поновлення провадження у справі, оскільки Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційну скаргу ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 12.03.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 у справі № 920/965/17 залишено без змін.

Ухвалою суду від 01.03.2019 провадження у справі № 920/50/18 було поновлено та призначено підготовче засідання.

В судовому засіданні 19.03.2019 судом оголошено перерву до 26.03.2019.

Ухвалою суду від 26.03.2019 було закрито підготовче провадження та призначено розгляду справи по суті на 09.04.2019. в судовому засіданні 09.04.2019 було оголошено перерву до 17.04.2019.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши повноважних представників сторін, суд встановив:

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступні фактичні обставини.

Листом № 5316 від 07.12.2017 року ТОВ «Сумитеплоенерго» (далі - Позивач) надало ПАТ «Сумське МНВО» (далі - Відповідач) проект договору №89 від 07.12.2017 року про падання послуг з транспортування теплової енергії з додатками. Проект Договору № 89 та додатки до нього підписані директором ТОВ «Сумитеплоенерго» Васюніним Д.Г.

Відповідач не погодився з запропонованою редакцією Договору № 89 та надіслав на адресу Позивача Договір № 89, підписаний в.о. генерального директора Василенко В.М., з протоколом розбіжностей від 27.12.2017 року.

Протоколом розбіжностей від 27.12.2017 року до Договору № 89 Позивач доповнив преамбулу Договору № 89, доповнив текст Договору № 89 новими умовами, викладеними в пунктах 2.3, 2.4, 2.5, 3.1.7-3.1.14, 5.5, додав додаток № 5, виключив з тексту Договору № 89 пункти 1.2, 1.3, 3.2.11, 4.7- 4.10, 5.1.2, 5.2, 5.4, 7.7, 7.10, 7.11, додаток № 1 до договору № 89, та вніс зміни до пунктів 2.1, 2.2, 3.1.2 - 3.1.5, 3.2.1, 3.2.3, 3.2.5, 3.2.9, 4.1 - 4.6, 5.1, 5.3, 5.6 - 5.8, 7.3, 7.9, до додатку № 3, до додатку № 5.

Згідно з ч. 7 ст. 181 ГК України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Позивач є монополістом на ринку надання послуг в сфері транспортування теплової енергії, що підтверджується інформацією, яка міститься на офіційному державному сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. Тому, враховуючи положення ч. 7 ст. 181 ГК України позивач звернувся до суду з метою врегулювання в судовому порядку розбіжностей, які виникли між Позивачем та Відповідачем при укладенні Договору № 89.

На підтвердження своїх вимог позивачем подано наступні письмові докази: договір про надання послуг транспортування теплової енергії № 89 від 07.12.2017 з додатками 1-5; протокол розбіжностей до договору № 89 від 07.12.2017 з додатком № 5 до договору; лист про повернення відповідачем примірника договору № 89 з протоколом розбіжностей № 18-7/2280 від 27.12.2017; листи на адресу відповідача № 4899 від 07.11.2017, № 4790 від 31.10.2017; рішення виконкому Сумської міської ради 18.06.2013 № 317 «Про внесення змін до рішення виконкому Сумської міської ради № 322 від 20.05.2011 року «Про визначення виробників та виконавців послуг з централізованого опалення та постачання холодної та гарячої води і водовідведення в місті Суми».

Позиція відповідача щодо заявленого позову обґрунтовується наявністю значної кількості заперечень щодо умов договору № 89, які, на думку відповідача, підлягають прийняттю. Також у додаткових поясненнях відповідачем зазначено, зокрема, про обладнання першого теплового виводу котельної ПАТ вузлом обліку теплової енергії. На підтвердження заперечень проти позову відповідачем наданий акт допуску до експлуатації вузла обліку теплової енергії від 21.08.2018.

Основні положення про докази регулюються главою 5 ГПК України. Так, відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Також згідно із ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд, заслухавши наведені учасниками справи аргументи, дослідивши подані ними письмові докази прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Правовідносини, що виникли між учасниками справи, регулюються положеннями ст.ст. 179, 181, 187 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що транспортування теплової енергії - це господарська діяльність, пов'язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору.

Господарський договір відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 180 ГПК України вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 181 ЦК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини 1 цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

При цьому, відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Так, відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Тому позивач правомірно скористався своїм правом на передачу спору щодо укладання договору № 89 до суду.

Спірними, згідно з позовною заявою, протоколом розбіжностей від 27.12.2017 залишились редакції наступних пунктів договору № 89 про надання послуг транспортування теплової енергії: преамбула Договору № 89, пункти 2.3, 2.4, 2.5, 3.1.7-3.1.14, 5.5, додаток № 5, додані відповідачем, виключені відповідачем з тексту Договору № 89 пункти 1.2, 1.3, 3.2.11, 4.7- 4.10, 5.1.2, 5.2, 5.4, 7.7, 7.10, 7.11, додаток № 1 до договору № 89, змінені пункти 2.1, 2.2, 3.1.2 - 3.1.5, 3.2.1, 3.2.3, 3.2.5, 3.2.9, 4.1 - 4.6, 5.1, 5.3, 5.6 - 5.8, 7.3, 7.9 та додатки № 3, № 5.

Так , відповідач доповнив преамбулу абзацом наступного змісту: «Керуючись положеннями глави 64 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України, законів України «Про транспорт», «Про трубопровідний транспорт»,»Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання та ін...».

Договір транспортування теплової енергії за своєю правовою природою є договором про надання послуг та регулюється главою 63 ЦК України. Так відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Слід зазначити, що положення глави 64 ЦК України, глави 32 ГК України регулюють господарську діяльність з перевезення вантажів, де суб'єктами відносин є перевізник, вантажоотримувач та вантажовідправник, а за договором перевезення вантажу перевізник зобов'язується доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення у встановлений строк та видати його уповноваженій на одержання особі, а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

В той же час, основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України «Про теплопостачання». Згідно зі ст. 1 цього Закону сфера теплопостачання - це сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам; транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору.

Закон України «Про транспорт» та Закон України «Про трубопровідний транспорт» не регулюють відносини з транспортування теплової енергії між господарюючими суб'єктами.

Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води у житлових, садибних, садових, дачних будинках, а Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» регулює відносини між оператором зовнішніх мереж та споживачами.

Враховуючи викладене вище, суд вважає вимоги відповідача щодо викладення преамбули договору в редакції протоколу розбіжностей необґрунтованими.

Запропонована відповідачем редакція п. 1.1 договору не узгоджується з приписами ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», постанови НКРЕКП № 308 від 22.03.2017 року, якою затверджені Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, в частині ототожнення господарської діяльності з транспортування теплової енергії з наданням послуг з перевезення. Також, вказівка у редакції відповідача на те, що послуга транспортування теплової енергії надається до споживачів, суперечить умовам п. 2.1., погодженого сторонами, щодо транспортування теплової енергії до зовнішньої стіни будинків та споруд, перелік яких наведений у додатку № 2 до Договору № 89. Виключення відповідачем з договору пунктів 1.2 та 1.3 щодо визначення прогнозованого річного обсягу теплової енергії унеможливлює проведення процедури визначення тарифів на транспортування теплової енергії, передбаченої постановою НКРЕКП № 528 від 31.03.2016 року.

Суд вважає вимоги позивача щодо викладення розділу 1 договору № 89 в запропонованій позивачем редакції правомірними та обґрунтованими.

Розділ договору "2. Умови реалізації договору" у редакції позивача містить два пункти - 2.1 та 2.2. Відповідач запропонував доповнити цей розділ ще трьома пунктами - 2.3, 2.4, 2.5.

Суд вважає, що п. п. 2.1, 2.2 договору підлягають викладенню в редакції, запропонованій позивачем. Так, відповідач змінив нумерацію Додатку № 5 до договору № 89 (акт меж відповідальності за технічний стан та обслуговування теплових мереж від Котельні ППВ між ПАТ «Сумське НВО» та ТОВ «Сумитеплоенерго») на Додаток № 1; неправильно визначив зону транспортування, додавши теплові камери № 124, 219/7, які розташовані в зоні споживачів позивача, що суперечить рішенню виконавчого комітету Сумської міської ради від 18.06.2013 № 317 «Про внесення змін до рішення виконкому Сумської міської ради № 322 від 20.05.2011 року «Про визначення виробників та виконавців послуг з централізованого опалення та постачання холодної та гарячої води і водовідведення в місті Суми», яким для позивача та відповідача визначені зони обслуговування із зазначенням конкретних адрес будинків.

Пункти 2.3, 2.4 в редакції протоколу розбіжностей дублюють пункт 1.1. (предмет договору) та п. п. 3.2.3 та 4.4 в частині оформлення Акту про надання послуг транспортування теплової енергії (Додаток № 4 до договору).

Протоколом розбіжностей відповідача від 27.12.2017 року до тексту договору № 89 включені пункти 2.5, 2.5.1-2.5.4.

Пункт 2.5.1. Протоколу розбіжностей передбачає визначення кількості переданої для транспортування теплової енергії згідно з показниками вузла обліку теплової енергії, встановленого в точці надходження теплової енергії до теплової мережі. Проте, обов'язок теплотранспортуючої організації встановлювати вузли обліку в точці надходження теплової енергії не визначений нормативними актами. Пунктом 2.1 договору, Додатком № 3 та Додатком № 4 до договору № 89 (в редакції позивача) визначені межі експлуатаційної відповідальності позивача.

Відповідно до п. 7.2.27 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж кожна магістраль теплової водяної мережі від ДТ (джерела теплопостачання) обладнується розрахунковим приладом обліку, кількість теплової енергії, відпущена з ДТ за звітний період, визначається як сума теплової енергії, що визначена за показами теплолічильників по кожній магістралі (п. 7.2.28 Правил). Згідно з п.п.10 п.32 Ліцензійних умов господарської діяльності з виробництва теплової енергії відповідач зобов'язаний забезпечити облік теплової енергії, що відпускається з генеруючих джерел, з використанням приладів обліку. Відповідач має два теплові виводи з генеруючих джерел, які приєднані до теплових мереж позивача, які оснащені приладами обліку (перший тепловий вивід котельні ПАТ був обладнаний вузлом обліку теплової енергії 21.08.2018).

Запропоновані відповідачем умови визначення кількості переданої теплової енергії в точці передачі не відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам, у зв'язку з чим не підлягають включенню до договору № 89.

Запропонованою редакцією п. 2.5.2 договору відповідач зобов'язує позивача забезпечити 100% облік теплової енергії у точках відпуску теплової енергії з теплових мереж позивача, а у випадку незабезпечення цих вимог кількість теплової енергії визначати, як загальну кількість спожитої споживачами теплової енергії, відображену в Акті приймання-передачі теплової енергії та теплоносія, що не узгоджується з приписами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", відповідно до ст. 3 якого оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; місце встановлення вузла комерційного обліку визначається відповідно до будівельних норм і правил. Враховуючи зазначене, відповідач неправильно визначив місце розташування приладів обліку теплової енергії, у зв'язку з чим укладання договору в запропонованій ним редакції суперечить законодавству.

Позивач не заперечує проти включення до умов договору пункту 2.5.3 в редакції, запропонованій відповідачем, - "Сторони домовилися, що помісячний розрахунок нормативних втрат в теплових мережах виконує Теплотранспортуюча організація, затверджує його в НКРЕКП та надає для використання при затвердженні тарифів на Теплову енергію Теплогенеруючій організації оформлений належним чином примірник такого розрахунку для використання в подальшій роботі до початку чергового опалювального сезону у термін не пізніше ніж 15 вересня поточного року". У зв'язку з цим вказаний пункт включається до договору і стає, враховуючи наявну у договорі нумерацію, пунктом 2.3.

Умови пункту 2.5.4 договору в редакції відповідача не узгоджені позивачем, оскільки в порушення ліцензійних умов з постачання теплової енергії не забезпечено 100% споживання теплової енергії в будинках за приладами обліку (приладами обліку обладнано близько 70% будинків). Безоблікове споживання теплової енергії, невизначенність втрат у внутрішньобудинкових мережах в зоні споживачів відповідача, а також у відомчих теплових мережах, які не належать позивачу, унеможливлює покладання на позивача відповідальності за втрати теплової енергії у теплових мережах, як пропонує відповідач.

Відповідачем згідно з протоколом розбіжностей викладені у новій редакції пункти 3.1.2 - 3.1.5 розділу « 3. Зобов'язання сторін». Зокрема, пропонується конкретизувати обов'язки позивача щодо повідомлення (телефонограмою та письмово) Теплогенеруючої організації про всі випадки порушень в роботі теплових мереж в термін до 2-х годин; усувати причини витоку мережної води в теплових мережах протягом 6-ти годин зі складанням відповідного акта; видавати технічні умови на приєднання споживачів до теплових мереж за погодженням з Теплогенеруючою організацією; перед початком опалювального сезону здійснювати перевірку готовності роботи вузла обліку теплової енергії на другому виводі котельні за участі представників Теплогенеруючої організації та центрального органу виконавчої влади у сфері метрології тощо.

Суд вважає, що зазначені пункти мають бути включені в договір № 89 у редакції позивача, оскільки запропоновані відповідачем умови не відповідають приписам Законів про теплопостачання, Правил приєднання до теплових мереж, затверджених Постановою НКРЕКП № 343 від 19.10.2012 р. Крім цього, редакція відповідача пункту 3.1.5 стосується лише вузла обліку теплової енергії на другому виводі котельні «Північного промислового вузла» ПАТ «Сумське НВО», хоча на сьогодні приладом обліку теплової енергії обладнаний і перший вивід котельні.

Включення до договору № 89 нового пункту 3.1.7, яким на позивача покладається обов'язок забезпечити 100% облік теплової енергії, прийнятої до транспортування Теплотранспортуючою організацією у точці надходження теплової енергії до теплових мереж Теплотранспортуючої організації та обов'язок дотримуватися вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених постановою НКРЕКП від 22.03.2017 № 308, при здійсненні обліку теплової енергії за допомогою певних приладів обліку суперечить вимогам вказаних нормативних актів. З цих підстав судом не були включені до договору № 89 запропоновані відповідачем пункти 2.5.1, 2.5.2.

Пункт 3.1.8 підлягає включенню до договору як пункт 3.1.7 у редакції, запропонованій відповідачем: «Перед початком опалювального сезону надавати Теплогенеруючій організації копії актів перевірки готовності теплових мереж до роботи в опалювальний період».

Відповідач пропонує включити до договору пункт 3.1.9, відповідно до якого «у термін, що не перевищує один місяць з дати укладання договору, разом з представниками Теплогенеруючої організації скласти Акти розмежування експлуатаційної відповідальності теплових мереж між споживачами та Теплотранспортуючою організацією та надати Теплогенеруючій організації по одному примірнику кожного з відповідних актів у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дати складання відповідного акту». Суд погоджується з позицією позивача, що пункт 3.1.9 в такій редакції суперечить нормам Законів «Про теплопостачання», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», покладає на позивача безпідставні обов'язки, а тому не підлягає включенню до договору № 89.

Щодо запропонованої відповідачем редакції пункту 3.1.10, за якою представникам Теплогенеруючої організації надається доступ до центральних теплових пунктів для обстеження та фіксування параметрів теплової енергії зі складанням відповідного акту протягом 24-х годин з моменту отримання відповідної вимоги, суд вважає, що для збереження балансу інтересів сторін, забезпечення стабільної їх роботи зазначений пункт має бути викладений у редакції позивача: « 3.1.8 Надавати представникам Теплогенеруючої організації доступ до центральних теплових пунктів (ЦТП) для обстеження та фіксації параметрів теплової енергії зі складанням відповідного акту після отримання обгрунтованої вимоги Теплогенеруючої організації, в узгоджений сторонами час».

Запропонований відповідачем пункт 3.1.11 щодо обов'язку надавати Теплогенеруючій організації податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних не підлягає включенню до договору № 89, оскільки порядок складання та реєстрації податкових накладних, внесення коригувань до них, строки реєстрації передбачені нормами Податкового кодексу України, а не визначаються сторонами договору.

У пункті 3.1.12 відповідач пропонує встановити обов'язок позивача «при транспортуванні теплової енергії забезпечити безумовне виконання вимог Правил технічної експлуатації електричних станцій і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 13.06.2003 № 296, Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71, Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених постановою НКРЕКП від 22.03.2017 № 308». Позивач погоджується доповнити редакцію договору № 89 цим пунктом за умови виключення з тексту посилання на Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затвердженими постановою НКРЕКП від 22.03.2017 року № 308. Проте суд зауважує, що включення до умов договору пункту 3.1.12 є невиправданим та недоцільним, оскільки сторони договору і без відповідної вказівки на це у тексті договору зобов'язані при провадженні господарської діяльності дотримувати вимог Законів України та підзаконних нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини.

Суд вважає за необхідне включити до тексту договору запропонований відповідачем пункт 3.1.13, проте викласти його у редакції, погодженій позивачем: « 3.1.9 Підтримувати в належному стані обладнання та споруди, за допомогою яких здійснюється надання послуг з транспортування теплової енергії, у тому числі ЦТП та теплові мережі відповідно до вимог пункту 6.3 Правил технічної експлуатації теплових установок та мереж».

Пункт 3.1.14 не підлягає включенню до договору № 89, оскільки, як і у запропонованому відповідачем пункті 2.4, передбачає складання і підписання Актів приймання-передачі теплової енергії та теплоносія, що не узгоджується з предметом договору № 89 - надання послуг з транспортування теплової енергії.

До розділу « 3.2. Теплогенеруюча організація зобов'язана» відповідач пропонує внести наступні зміни: пункти 3.2.1, 3.2.3, 3.2.5, 3.2.9 викласти у редакції відповідача, пункт 3.2.11 - виключити. Суд, приймаючи до уваги надані позивачем пояснення, приходить до висновку про викладення розділу 3.2 договору № 89 у редакції позивача, оскільки редакція відповідача суперечить, зокрема, п. п. 7.2.27, 7.2.28 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, п.п.10 п.32 Ліцензійних умов господарської діяльності з виробництва теплової енергії та предмету договірних відносин, визначеному у п. 1.1 договору.

У розділі « 4. Умови і порядок розрахунків» відповідач пропонує викласти в новій редакції пункти 4.1 - 4.6, пункти 4.7 - 4.10 - виключити. Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до розділу 4 відповідач зазначає, що обраний позивачем підхід визначення обсягу наданих за договором послуг на підставі форми звітності № 2-НКП-тепло(місячна), що подається Товариством до НКРЕКП, є помилковим та не може бути реалізований на практиці. Тому для встановлення дійсного обсягу послуг за договором відповідачем запропоновано включити до тексту договору умови щодо складання Акту приймання-передачі теплової енергії та теплоносія (Додаток 5 до договору) та передбачити у розділі 4 новий порядок приймання-передачі послуг. У додаткових поясненнях від 18.03.2019 № 18-7/273 відповідач зазначив, що з 2018 року Товариство не має зобов'язання щодо оформлення та подання до НКРЕКП звітності, у тому числі, за формою № 2-НКП-тепло(місячна), у зв'язку з чим пропозиції позивача, викладені у пунктах 4.3 - 4.9 договору, не підлягають прийняттю.

Суд не погоджується з обґрунтуванням відповідача і зазначає, що рішенням Господарського суду Сумської області у справі № 920/1332/14 від 07.07.2015 року, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2015 року, встановлено, що «Відповідно до cт. 1 Закону України «Про теплопостачання» транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору. Разом з цим, ліцензіат транспортує теплову енергію на підставі відповідного договору за тарифом, який встановлений ліцензіату, що надає послугу з транспортування теплової енергії, а не отримує її». Щодо визначення обсягу протранспортованої теплової енергії тепловими мережами позивача відповідно до п. 4.7 договору, який відповідач пропонує виключити, то відповідачем не забезпечено 100% обліку теплової енергії в будинках, не визначені втрати теплової енергії у внутрішньо будинкових мережах (підвалах) в зоні споживачів відповідача, а також у відомчих теплових мережах, які не належать позивачу. Отже, визначити обсяг теплової енергії можливо за даними, які відповідач включав до форми № 2-НКРЕКП-тепло(місячна) за звітний місяць. Виключення з тексту договору пункту 4.8 є безпідставним, оскільки встановлення тарифів на транспортування теплової енергії є виключним повноваженням НКРЕКП, а тому сторони договору не можуть відійти від їх приписів та у питанні визначення розміру вартості плати за послуги з транспортування теплової енергії повинні керуватись тарифами, затвердженими в установленому порядку. Окрім того відповідач у своїй редакції пункту 4.2. договору № 89 погодився, що ціна договору складається з сум вартості місячного транспортування.

Позивач у розділі « 5. Відповідальність сторін» визначив підстави відповідальності як Теплотранспортуючої так і Теплогенеруючої організації за завдані збитки, передбачив умови нарахування і розмір пені та штрафу тощо.

Так, відповідач безпідставно змінив редакцію пункту 5.1 договору та виключив пункти 5.1.2, 5.3. Суд вважає, що запропонована позивачем редакція цих пунктів відповідає приписам ст. 1166 Цивільного кодексу України, 224-226 ГК України. Не підлягає включенню до умов договору редакція відповідача пункту 5.3, відповідно до якої «у разі невиконання своїх грошових зобов'язань Теплогенеруюча організація зобов'язана сплатити Теплотранспортуючій організації пеню у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше ніж 5% від суми заборгованості», оскільки зазначене суперечить приписам ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до якої розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Також, відповідач пропонує виключити з договору пункт 5.4, яким визначені умови застосування до Теплогенеруючої організації штрафу у розмірі 0,5% від вартості теплової енергії, проте не наводить правового обґрунтування щодо такого виключення. Обґрунтовуючи необхідність включення до договору пунктів 5.5 - 5.8 відповідач вказує, що цими пунктами передбачено неустойку, що має застосовуватися до позивача у випадку порушення умов договору, зокрема, пунктів 2.2, 2.3, 3.1.10, 3.1.11. Застосування вказаної неустойки, на думку відповідача, забезпечить належне виконання зобов'язань за договором позивачем та надасть можливість збалансувати права та обов'язки сторін. Суд зауважує, що пунктами 5.5 - 5.8 запроваджується відповідальність позивача за прострочення надання відповідачу податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних, за винесення органами Антимонопольного комітету України рішення про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції тощо. Проте, слід зазначити, що судом не були включені до умов договору пункти 2.2, 2.3, 3.1.11, а пункт 3.1.10 викладений у редакції позивача, що унеможливлює встановлення відповідальності за їх невиконання.

Позивач пропонує пункт 7.3 договору викласти у наступній редакції: «Договір набуває чинності з дати підписання та діє до ___ квітня 2020 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із Сторін. Умови, визначені цим Договором, також поширюються на зобов'язання, що виникли до укладання цього Договору, оскільки в період з 10 жовтня 2017 року та до моменту укладання цього Договору Теплотранспортуюча організація фактично здійснювала транспортування теплової енергії, яка виробляється Теплогенеруючою організацією, тепловими мережами, які перебувають в користуванні Теплотранспортуючої організації». Відповідач пропонує викласти цей пункт договору в іншій редакції: « 7.3 Сторони погоджують, що цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє один календарний рік з дати його підписання. Договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік у разі, якщо на дату закінчення строку дії договору теплові мережі, за допомогою яких Теплотранспортуючою організацією надаються послуги за договором, продовжують перебувати у користуванні теплотранспортуючої організації. Договір не може бути розірваний достроково в односторонньому порядку за ініціативою теплотранспортуючої організації, яка є природним монополістом на ринку послуг з транспортування теплової енергії в м. Суми».

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Частиною 2 ст. 187 ГК України передбачено, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Враховуючи пояснення позивача щодо умов пункту 7.3, а також те, що господарські відносини з транспортування теплової енергії вже виникли між сторонами з початку опалювального сезону 2017-2018 pp., про що складаються Акти наданих послуг, суд приходить до висновку про залишення пункту 7.3. договору № 89 в редакції позивача.

Пункт 7.7 договору щодо отримання Товариством податкових накладних та розрахунків коригувань кількісних та вартісних показників до них підлягає залишенню в редакції позивача, оскільки судом не був включений до умов договору пункт 3.1.11 у редакції відповідача.

Пункт 7.9 суд залишає у редакції позивача, оскільки запропонована відповідачем зміна назв Додатків 1, 5 до договору не узгоджується з іншими умовами договору № 89.

У тексті договору, запропонованому позивачем до підписання, пункти 7.10 та 7.11 викладені наступним чином:

« 7.10. Жодна Сторона не має права передавати свої права та зобов'язання за цим Договором третім особам без письмової згоди на це другої Сторони.

7.11. Договір укладено в двох оригінальних примірниках українською мовою, по одному для кожної із Сторін.

7.10. Виконання цього Договору не передбачає перехід права власності на теплову енергію до Теплогенеруючої організації.

7.11. Сторони підтверджують, що цей Договір вони уклали повністю розуміючи зміст його умов, перебуваючи при здоровому розумінні, ясній пам'яті, діючи добровільно та розуміючи значення своїх дій».

Суд погоджується з позицією відповідача та вважає за необхідне виключити останні два пункти договору (7.10 та 7.11).

Відповідно до Закону України "Про судовий збір", ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів покладається на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. З урахуванням цього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50% сплаченого позивачем судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ТОВ "Сумитеплоенерго" до ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" про визнання укладеним договору - задовольнити частково.

2. Визнати укладеним договір № 89 від 07 грудня 2017 року про надання послуг транспортування теплової енергії в наступній редакції:

ДОГОВІР №89

про надання послуг транспортування теплової енергії

м.Суми 07 грудня 2017 р.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СУМИТЕПЛОЕНЕРГО», яке надалі іменовано «ТЕПЛОТРАНСПОРТУЮЧА ОРГАНІЗАЦІЯ», в особі директора Васюніна Дмитра Геннадійовича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СУМСЬКЕ МАШИНОБУДІВНЕ НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ», іменовано надалі «ТЕПЛОГЕНЕРУЮЧА ОРГАНІЗАЦІЯ» в особі генерального директора Цимбала Олексія Юрійовича, який діє на підставі Статуту, з другої сторони,

які надалі разом іменовані «Сторони», а кожен окремо «Сторона», уклали цей Договір про наступне:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1. 1 Згідно з цим Договором Теплотранспортуюча організація зобов'язується в

опалювальний період надавати послуги з транспортування теплової енергії, яка виробляється

Теплогенеруючою організацією і постачається споживачам зони теплопостачання

Теплогенеруючої організації, тепловими мережами, які перебувають у користуванні

Теплотранспортуючої організації, а Теплогенеруюча організація зобов'язується оплачувати

послуги транспортування теплової енергії у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

1.2 Прогнозний обсяг теплової енергії, що буде транспортуватися Теплотранспортуючою

організацією визначається на підставі Річного плану виробництва, транспортування та

постачання теплової енергії на відповідний рік, затвердженого Сторонами (Додаток № 1 до

Договору).

1.3 Прогнозний обсяг теплової енергії, що передбачений п. 1.2. Договору (далі -прогнозний обсяг теплової енергії), може змінюватися протягом терміну дії Договору за домовленістю Сторін.

2. УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДОГОВОРУ

2.1 Межі експлуатаційної відповідальності між Теплогенеруючою організацією та

Теплотранспортуючою організацією визначаються у відповідності з Актом розмежування

експлуатаційної відповідальності між Теплогенеруючою організацією та Теплотранспортуючою організацією, який є Додатком 5 до цього Договору.

Транспортування теплової енергії здійснюється від теплової камери (далі - ТК) ТК 605, ТК 605-1 до зовнішньої стіни будинків/споруд (далі - Об'єкти), перелік яких наведений у Додатку 2 цього Договору, в зоні надання послуг Теплогенеруючої організації, визначених в ТК 314, ТК 440, ТК 434, ТК 601, ТК 617. Перелік ТК є Додатком 3 до цього Договору. Теплогенеруюча організація зобов'язується оплатити вищезазначені послуги в порядку та у строк, що передбачений цим Договором, та забезпечити подання теплової енергії належної якості (тиск та температура). Якість теплової енергії, що транспортується визначається на підставі показників сертифікованих та повірених засобів вимірювальної техніки, встановлених на межі розмежування експлуатаційної відповідальності.

2.2 Теплотранспортуюча організація повинна повністю відокремити зону теплопостачання Теплогенеруючої організації від своєї зони, межі якої визначені в ТК 314, ТК 440, ТК 434, ТК 601, ТК 617 шляхом опломбування запірної арматури з байпасами на розрізах згідно Додатку 3 з складанням актів опломбування запірної арматури. У разі нагальної потреби відкриття зазначеної арматури однією із Сторін ця Сторона повинна отримати дозвіл другої Сторони та/або Суміжної теплопостачальної організації (за наявності) з фіксацією змін режиму роботи теплових мереж та проведення у подальшому фінансових взаєморозрахунків. Після перенесення розрізу виконується опломбування нових зон розмежування у присутності представників обох Сторін. У разі виявлення Теплотранспортуючою організацією порушення цілості або пошкодження пломб, встановлених на розрізах теплових мереж між мережами Сторін, Сторони зобов'язані скласти двосторонній акт та усунути виявлені порушення та спільно опломбувати відповідні розрізи.

2.3 Сторони домовилися, що помісячний розрахунок нормативних втрат в теплових мережах виконує Теплотранспортуюча організація, затверджує його в НКРЕКП та надає для використання при затвердженні тарифів на Теплову енергію Теплогенеруючій організації оформлений належним чином примірник такого розрахунку для використання в подальшій роботі до початку чергового опалювального сезону у термін не пізніше ніж 15 вересня поточного року

3. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ СТОРІН

3.1 Теплотранспортуюча організація зобов'язується:

3.1.1 Надавати послуги транспортування теплової енергії тепловими мережами, що знаходяться у її користуванні в зоні надання послуг теплопостачання споживачам Теплогенеруючої організації в межах пропускної спроможності. Питання збільшення пропускної спроможності теплових мереж Теплотранспортуючої організації, вирішується за погодженням Сторін.

3.1.2 Оперативно реагувати на факти витоку мережної води в зоні теплопостачання

Теплогенеруючої організації, з'ясовувати та усувати причини витоку мережної води в теплових мережах, що перебувають у її користуванні.

3.1.3. Видавати Технічні умови на приєднання споживачів до теплових мереж, що знаходяться у її користуванні.

3.1.4 Ліквідовувати аварії, аварійні пошкодження, виконувати ремонтні роботи у порядку та строки, передбачені чинним законодавством.

3.1.5 Перед початком опалювального сезону здійснювати перевірку готовності роботи вузлів обліку теплової енергії, що встановлені на виході з Котельні «Північного промислового вузла» та вузлів обліку теплової енергії, відпущеної споживачам ПAT «CMHBO».

3.1.6 Щорічно у міжопалювальний період приймати спільну участь у контролі виконання житлово-комунальними організаціями м. Суми Графіку підготовки та здачі теплових господарств споживачів до опалювального сезону.

3.1.7 Перед початком опалювального сезону надавати Теплогенеруючій організації копії актів перевірки готовності теплових мереж до роботи в опалювальний період.

3.1.8 Надавати представникам Теплогенеруючої організації доступ до центральних теплових пунктів (ЦТП) для обстеження та фіксації параметрів теплової енергії зі складанням відповідного акту після отримання обгрунтованої вимоги Теплогенеруючої організації, в узгоджений сторонами час.

3.1.9 Підтримувати в належному стані обладнання та споруди, за допомогою яких здійснюється надання послуг з транспортування теплової енергії, у тому числі ЦТП та теплові мережі відповідно до вимог пункту 6.3 Правил технічної експлуатації теплових установок та мереж.

3.2 Теплогенеруюча організація зобов'язана:

3.2.1 Передавати Теплотранспортуючій організації на межі експлуатаційної відповідальності, визначеній Актом розмежування експлуатаційної відповідальності, теплову енергію у вигляді теплоносія та приймати зворотну теплову енергію. Витримувати та здійснювати контроль на межі розмежування за параметрами роботи теплової мережі відповідно до п. 6.3.78 «Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж» та заданого гідравлічного режиму роботи теплової мережі.

3.2.2 Виконувати пломбування лімітних пристроїв виключно у присутності представника Теплотранспортуючої організації.

3.2.3 Щомісяця підписувати та повертати Теплотранспортуючій організації один екземпляр Акта про надання послуг транспортування теплової енергії протягом 4 календарних днів з дня його отримання або в цей же термін надати обгрунтовані письмові заперечення. Заперечення не можуть стосуватися визначення обсягу теплової енергії, що транспортувалась мережами Теплотранспортуючої організації, якщо цей обсяг співпадає з фактичним корисним відпуском теплової енергії, згідно пункту 1 (код рядка 005) Форми №2-ПКП-тепло (місячна).

3.2.4 Здійснювати оплату послуг транспортування теплової енергії мережами Теплотранспортуючої організації.

3.2.5 Забезпечити облік відпуску теплової енергії в мережі Теплотранспортуючої

організації та облік теплової енергії, реалізованої своїм Споживачам.

3.2.6. При експлуатації обладнання забезпечити безумовне виконання вимог Правил технічної експлуатації електричних станцій і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 13.06.2003 № 296, та Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71, Закону України «Про теплопостачання».

3.2.7 Ліквідовувати аварії, аварійні пошкодження, виконувати ремонтні роботи обладнання в зоні своєї експлуатаційної відповідальності, згідно з Додатком 1 у порядку та строки, передбачені Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України № 71 від 14.02.2007.

3.2.8 Забезпечити відповідність комерційного вузла обліку теплової енергії вимогам Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

3.2.9 Перед початком опалювального сезону надавати допуск Теплотранспортуючій

організації для здійснення перевірки готовності роботи вузлів обліку теплової енергії, що

встановлені на виході з Котельні «Північного промислового вузла», та вузлів обліку теплової

енергії, відпущеної споживачам ПАТ «СМНВО».

3.2.10 Щорічно у міжопалювальний період приймати спільну участь у контролі

виконання житлово-комунальними організаціями м. Суми Графіку підготовки та здачі теплових господарств споживачів до опалювального сезону. Копії актів готовності теплових господарств споживачів надавати Теплотранспортуючій організації.

3.2.11 Щорічно перед початком опалювального сезону надавати на погодження Теплотранспортуючій організації Річний план виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на відповідний рік.

4. УМОВИ І ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ

4.1 Тариф на транспортування теплової енергії за 1 Гкал встановлюється Теплотранспортуючій організації Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

4.2 Ціна Договору складається із сум вартості місячного транспортування теплової енергії Теплогенеруючої організації мережами Теплотранспортуючої організації.

4.3 Теплогенеруюча організація зобов'язується до 20 числа місяця наступного за звітним місяцем надавати копію Форми №2-НКП-тепло(місячна), що подається до НКРЕКП, завірену уповноваженою особою та печаткою.

4.4 Теплотранспортуюча організація протягом 4 календарних днів після отримання

Форми №2-НКП-тепло(місячна) направляє Теплогенеруючій організації Акт про надання

послуг транспортування теплової енергії, складений за формою, наведеною у Додатку 4 до

Договору. Теплогенеруюча організація протягом 4 календарних днів розглядає Акт про надання послуг транспортування теплової енергії за звітний місяць, підписує його із своєї Сторони та один примірник надає Теплотранспортуючій організації або у цей же строк надає обгрунтовані заперечення з урахуванням п. 3.2.3 Договору.

4.5 Теплогенеруюча організація зобов'язується до 15 числа місяця наступного за

місяцем, в якому надавалися послуги транспортування теплової енергії, сплачувати

Теплотранспортуючій організації 50% (п'ятдесят відсотків) від вартості прогнозного обсягу

теплової енергії, передбаченого п. 1.2. Договору.

Теплогенеруюча організація зобов'язана здійснити остаточну оплату за надані за відповідний місяць послуги транспортування теплової енергії протягом 5 календарних днів з моменту підписання Сторонами Акту про надання послуг транспортування теплової енергії .

Сторони погоджують, що у випадку не підписання Акту про надання послуг транспортування теплової енергії з будь-яких причин, остаточний розрахунок за надані послуги транспортування теплової енергії за звітний місяць повинен бути здійснений Теплогенеруючою організацією не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним на підставі тарифу на транспортування теплової енергії, передбаченого п. 4.1 Договору, та кількості теплової енергії у відповідному місяці, визначеної відповідно п. 4.7. Договору або п. 4.10 Договору.

4.6 Сторони для визначення обсягів теплової енергії, що транспортується тепловими мережами Теплотранспортуючої організації, керуються даними Звіту про транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами Форма № 2-НКП-тепло (місячна) (Додаток 2 Правил організації звітності, що подається до НКРЕКП) (далі - Форма №2-НКП-тепло (місячна).

4.7 Сторони домовилися, що обсяг теплової енергії, що транспортується тепловими мережами Теплотранспортуючої організації за календарний місяць, є фактичним корисним відпуском теплової енергії, обсяг якого встановлюється згідно пункту 1 (код рядка 005) Форми №2-НКП-тепло (місячна) за звітний місяць.

4.8. Сторони домовилися, що вартість теплової енергії, що транспортується тепловими мережами Теплотранспортуючої організації за календарний місяць, розраховується на підставі тарифу, передбаченого п. 4.1. Договору.

4.9 Кожна із Сторін окремо та самостійно несе відповідальність за дані, які вносяться такою Стороною до Звіту про транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами Форма № 2-НКП-тепло (місячна) та підтверджують, що дані цього Звіту є достовірним.

4.10 У разі порушення Теплогенеруючою організацією п. 4.3 Договору, вартість послуг транспортування за відповідний місяця визначається на підставі обсягу теплової енергії, визначеного п. 1.2. Договору плюс 10 відсотків до цього обсягу.

5. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН

5.1 Теплотранспортуюча організація зобов'язана відшкодувати Теплогенеруючій організації завдані збитки, підтверджені документально, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору за наявності вини Теплотранспортуючої організації.

5.1.2 Відшкодування збитків Теплотранспортуючою організацією не здійснюється Теплогенеруючій організації у випадках, якщо такі збитки спричинені:

- простроченням здійснення оплати в строки, визначені цим Договором;

- неналежним виконанням Теплогенеруючою організацією своїх обов'язків за Договором, невиконанням або неналежним виконанням Теплогенеруючою організацією законів України, нормативно-правових актів та інших положень, порядків та правил, обов'язкових до виконання Теплогенеруючою організацією при здійсненні нею своєї діяльності.

5.2 Теплогенеруюча організація зобов'язана відшкодувати Теплотранспортуючій організації завдані збитки у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору.

5.3 У разі невиконання своїх грошових зобов'язань Теплогенеруюча організація зобов'язана сплатити Теплотранспортуючій організації пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення.

5.4 У разі порушення Теплогенеруючою організацією п. 4.3 Договору Теплогенеруюча організація зобов'язана сплатити штраф Теплотранспортуючій організації у розмірі 0,5 % від вартості теплової енергії, обсяг якої визначається на підставі п. 1.2. Договору та тарифу на виробництво теплової енергії, встановленого Теплогенеруючій організації.

6. ОБСТАВИНИ НЕПЕРЕБОРНОЇ СИЛИ

6.1 Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за Договором, якщо це невиконання зумовлено дією обставин непереборної сили (стихійні лиха, воєнні дії та ін.). Про настання обставин непереборної сили Сторони повідомляють одна одну протягом 10 днів з моменту, коли їм стало відомо про настання таких обставин. У випадку дії обставин непереборної сили понад 30 днів кожна Сторона має право на розірвання Договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови повідомлення про це другої Сторони не пізніше як за 5 днів до розірвання. Належним доказом настання таких обставин є довідка Торгово-промислової палати України.

7. ОСОБЛИВІ УМОВИ

7.1. Цей Договір може бути змінений або доповнений за письмовою домовленістю Сторін, оформленою додатковою угодою до цього Договору, яка є його невід'ємною частиною.

7.2. Розбіжності, що можуть виникнути між Сторонами за цим Договором, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Розбіжності, за якими Сторонами не буде досягнуто згоди, вирішуються в порядку, визначеному чинним законодавством України.

7.3. Договір набуває чинності з дати підписання та діє до ___ квітня 2020 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із Сторін. Умови, визначені цим Договором, також поширюються на зобов'язання, що виникли до укладання цього Договору, оскільки в період з 10 жовтня 2017 року та до моменту укладання цього Договору Теплотранспортуюча організація фактично здійснювала транспортування теплової енергії, яка виробляється Теплогенеруючою організацією, тепловими мережами, які перебувають в користуванні Теплотранспортуючої організації.

7.4. Будь-які зміни та доповнення до цього Договору є невід'ємною частиною цього Договору та обов'язковими для виконання Сторонами лише в разі, якщо вони оформлені таким чином: викладені письмово, підписані повноважними представниками Сторін, скріплені печатками Сторін. Усі виправлення у тексті, зміни та доповнення до Договору мають юридичну силу лише у разі їх взаємного посвідчення повноважними представниками Сторін.

7.5. Усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним).

7.6. Сторони є платниками податку на прибуток на загальних умовах.

7.7. Податкові накладні та розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до них складаються Теплогенеруючою організацією в електронній формі та отримуються Товариством шляхом надсилання в електронному вигляді запиту до Єдиного реєстру податкових накладних відповідно до Податкового кодексу України у передбачені законодавством терміни.

7.8. Розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних для реєстрації в Єдиному реєстрі Теплотранспортуючій організації у випадках, передбачених Податковим кодексом України, надаються підприємством засобами електронного документообігу в програмі M.e.Doc. Такі розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних можуть бути передані Товариству також у будь-який інший спосіб, що не суперечить вимогам Закону України від 22.05.2003 р. №851-ІУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та Податковому кодексу України, та потребує додаткового узгодження Сторонами.

7.9. До цього Договору додається та є його невід'ємними частинами:

- Додаток 1 - Річний план виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на відповідний рік ПАТ «Сумське НВО»;

- Додаток 2 - Перелік теплових навантажень, назв та місце знаходження об'єктів

споживачів;

- Додаток 3 - Перелік теплових камер, які визначають межі між тепловими мережами, по яким Теплотранспортуюча організація здійснює транспортування теплової енергії;

- Додаток 4 - Акт про надання послуг транспортування теплової енергії;

- Додаток 5 - Акт меж експлуатаційної відповідальності між Теплогенеруючою організацією та Теплотранспортуючою організацією.

7.10 Жодна Сторона не має права передавати свої права та зобов'язання за цим Договором третім особам без письмової згоди на це другої Сторони.

7.11 Договір укладено в двох оригінальних примірниках українською мовою, по одному для кожної із Сторін.

8. РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН

Публічне акціонерне товариство Товариство з обмеженою

«Сумське машинобудівне науково- відповідальністю

виробниче об'єднання» «Сумитеплоенерго»

40004, м. Суми, вул. Горького, 58 40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична,

буд. 10

40000, м. Суми, вул. Лебединська,

буд. 7

ідентифікаційний код ідентифікаційний код

05747991 33698892

рахунок № НОМЕР_1

В ПАТ «АЛЬФА-банк» в м. Київ

300346

Генеральний директор Директор

ПАТ «Сумське МНВО» ТОВ «Сумитеплоенерго»

___________О.Ю. Цимбал ___________Д.Г. Васюнін

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково- виробниче об'єднання» (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 58; код ЄДРПОУ 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, буд. 10; код ЄДРПОУ 33698892) 881,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.04.2019.

Суддя

О.Ю. Соп`яненко