ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2019 р. Справа№ 911/364/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Чорної Л.В.

секретар судового засідання: Мельничук О.С.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явились,

від відповідача 1 - Коновал Р.О.,

від відповідача 2 - Разумов М.А.,

від третьої особи 1 - Самборська Г.М.,

від третьої особи 2 - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР РЕАЛТІ"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.02.2019 (повний текст рішення складено 29.01.2019)

про вжиття заходів забезпечення позову

у справі № 911/364/19 (суддя Кошик А.Ю.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АККО-ГРУП"

до:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР РЕАЛТІ",

2. Акціонерного товариства "СБЕРБАНК"

за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІ-СТЕЙТ"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ СТЕЙТ СЕРВІС"

про усунення перешкод у користуванні майном, -

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році Товариства з обмеженою відповідальністю "АККО-ГРУП" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР РЕАЛТІ" та Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" про усунення перешкод у користуванні майном.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії АТ «Сбербанк» щодо передачі в оренду спірних приміщень, належних на праві користування ТОВ «АККО-Груп» на підставі договорів оренди незаконними і такими, що порушують права та інтереси позивача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/364/19.

Товариством з обмеженою відповідальністю "АККО-ГРУП" у справі №911/364/19 подано до Господарського суду Київської області заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Заява обґрунтована тим, що спірне майно перебуває в оренді у позивача на підставі укладених у відповідності до норми чинного законодавства договорів: Договору оренди № 46-СС від 01.06.2017 року та Договору оренди № 29-СС від 22.09.2017 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "АККО ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІ-СТЕЙТ", та Договору оренди № 4/18-ССС від 01.06.2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АККО ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІ СТЕЙТ СЕРВІС", проте на даний час відповідачі здійснюють дії, які перешкоджають господарській діяльності ТОВ "АККО ГРУП", зокрема, обмежують доступ позивача до орендованого ним майна, про усунення перешкод у користуванні яким подано позов.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.02.2019 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АККО-ГРУП" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено Публічному акціонерному товариству "СБЕРБАНК" в особі будь-яких його органів, посадових осіб, працівників та представників вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у користування третім особам приміщень, що є об'єктом оренди згідно з Договором оренди № 46-СС від 01.06.2017 року, Договором оренди № 29-СС від 22.09.2017 року та Договором оренди № 4/18-ССС від 01.06.2017 року, зокрема майна, що розташоване за адресою Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14, а саме:

- частина офісного приміщення №11 секції № 9 загальною площею 91,6 кв.м;

- нежитлове приміщення № 12 загальною площею 77,1 кв.м;

- нежитлове приміщення №216.1 загальною площею 112,9 кв.м;

- нежитлове приміщення № 217 загальною площею 190,2 кв.м;

- квартира № 184 загальною площею 75,3 кв.м, житловою площею 54,4 кв.м;

- квартира № 185 загальною площею 69,7 кв.м, житловою площею 48,4 кв.м;

- квартира № 186 загальною площею 71,7 кв.м, житловою площею 51,0 кв.м;

- квартира № 187 загальною площею 71,2 кв.м, житловою площею 50,9 кв.м;

- квартира № 188 загальною площею 69,4 кв.м, житловою площею 48,0 кв.м;

- квартира № 189 загальною площею 72,9 кв.м, житловою площею 52,5 кв.м;

- квартира № 190 загальною площею 70,6 кв.м, житловою площею 49,9 кв.м;

- квартира № 191 загальною площею 68,6 кв.м, житловою площею 47,5 кв.м;

- квартира № 192 загальною площею 71,2 кв.м, житловою площею 50,4 кв.м;

- квартира № 196 загальною площею 66,8 кв.м, житловою площею 45,4 кв.м;

- квартира № 197 загальною площею 63,9 кв.м, житловою площею 45,4 кв.м;

- квартира № 198 загальною площею 71,2 кв.м, житловою площею 49,7 кв.м;

- нежитлове приміщення № 218 загальною площею 229,4 кв.м;

- нежитлове приміщення № 200 загальною площею 65,8 кв.м;

- нежитлове приміщення № 201 загальною площею 69,1 кв.м;

- нежитлове приміщення № 202 загальною площею 69,5 кв.м;

- нежитлове приміщення № 203 загальною площею 66,3 кв.м;

- нежитлове приміщення № 204 загальною площею 68,8 кв.м;

- нежитлове приміщення № 205 загальною площею 69,4 кв.м;

- нежитлове приміщення № 206 загальною площею 66,4 кв.м;

- нежитлове приміщення № 207 загальною площею 69,6 кв.м;

- нежитлове приміщення № 208 загальною площею 69,3 кв.м;

- нежитлове приміщення № 209 загальною площею 65,3 кв.м;

- нежитлове приміщення № 223, загальною площею 136,4 кв.м;

- нежитлове приміщення № 224, загальною площею 28,1 кв.м;

- офісне приміщення № 8 площею 144,3 кв.м.;

Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "СТАР РЕАЛТІ" в особі будь-яких його органів, посадових осіб, працівників та представників вчиняти будь-які дії, спрямовані на здійснення користування приміщеннями, що є об'єктом оренди згідно з Договором оренди № 46-СС від 01.06.2017 року, Договором оренди № 29-СС від 22.09.2017 року та Договором оренди № 4/18-ССС від 01.06.2017 року, зокрема майном, що розташоване за адресою Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14, а саме:

- частина офісного приміщення №11 секції № 9 загальною площею 91,6 кв.м;

- нежитлове приміщення № 12 загальною площею 77,1 кв.м;

- нежитлове приміщення №216.1 загальною площею 112,9 кв.м;

- нежитлове приміщення № 217 загальною площею 190,2 кв.м;

- квартира № 184 загальною площею 75,3 кв.м, житловою площею 54,4 кв.м;

- квартира № 185 загальною площею 69,7 кв.м, житловою площею 48,4 кв.м;

- квартира № 186 загальною площею 71,7 кв.м, житловою площею 51,0 кв.м;

- квартира № 187 загальною площею 71,2 кв.м, житловою площею 50,9 кв.м;

- квартира № 188 загальною площею 69,4 кв.м, житловою площею 48,0 кв.м;

- квартира № 189 загальною площею 72,9 кв.м, житловою площею 52,5 кв.м;

- квартира № 190 загальною площею 70,6 кв.м, житловою площею 49,9 кв.м;

- квартира № 191 загальною площею 68,6 кв.м, житловою площею 47,5 кв.м;

- квартира № 192 загальною площею 71,2 кв.м, житловою площею 50,4 кв.м;

- квартира № 196 загальною площею 66,8 кв.м, житловою площею 45,4 кв.м;

- квартира № 197 загальною площею 63,9 кв.м, житловою площею 45,4 кв.м;

- квартира № 198 загальною площею 71,2 кв.м, житловою площею 49,7 кв.м;

- нежитлове приміщення № 218 загальною площею 229,4 кв.м;

- нежитлове приміщення № 200 загальною площею 65,8 кв.м;

- нежитлове приміщення № 201 загальною площею 69,1 кв.м;

- нежитлове приміщення № 202 загальною площею 69,5 кв.м;

- нежитлове приміщення № 203 загальною площею 66,3 кв.м;

- нежитлове приміщення № 204 загальною площею 68,8 кв.м;

- нежитлове приміщення № 205 загальною площею 69,4 кв.м;

- нежитлове приміщення № 206 загальною площею 66,4 кв.м;

- нежитлове приміщення № 207 загальною площею 69,6 кв.м;

- нежитлове приміщення № 208 загальною площею 69,3 кв.м;

- нежитлове приміщення № 209 загальною площею 65,3 кв.м;

- нежитлове приміщення № 223, загальною площею 136,4 кв.м;

- нежитлове приміщення № 224, загальною площею 28,1 кв.м;

- офісне приміщення № 8 площею 144,3 кв.м.;

Заборонено Публічному акціонерному товариству "СБЕРБАНК" в особі будь-яких його органів, посадових осіб, працівників та представників, та Товариству з обмеженою відповідальністю "СТАР РЕАЛТІ" в особі будь-яких його органів, посадових осіб, працівників будь-яким чином перешкоджати Товариству з обмеженою відповідальністю "АККО ГРУП" у здійсненні володіння та користування приміщеннями, що є об'єктом оренди згідно з Договором оренди № 46-СС від 01.06.2017 року, Договором оренди № 29-СС від 22.09.2017 року та Договором оренди № 4/18-ССС від 01.06.2017 року, зокрема майном, що розташоване за адресою Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14, а саме:

- частина офісного приміщення №11 секції № 9 загальною площею 91,6 кв.м;

- нежитлове приміщення № 12 загальною площею 77,1 кв.м;

- нежитлове приміщення №216.1 загальною площею 112,9 кв.м;

- нежитлове приміщення № 217 загальною площею 190,2 кв.м;

- квартира № 184 загальною площею 75,3 кв.м, житловою площею 54,4 кв.м;

- квартира № 185 загальною площею 69,7 кв.м, житловою площею 48,4 кв.м;

- квартира № 186 загальною площею 71,7 кв.м, житловою площею 51,0 кв.м;

- квартира № 187 загальною площею 71,2 кв.м, житловою площею 50,9 кв.м;

- квартира № 188 загальною площею 69,4 кв.м, житловою площею 48,0 кв.м;

- квартира № 189 загальною площею 72,9 кв.м, житловою площею 52,5 кв.м;

- квартира № 190 загальною площею 70,6 кв.м, житловою площею 49,9 кв.м;

- квартира № 191 загальною площею 68,6 кв.м, житловою площею 47,5 кв.м;

- квартира № 192 загальною площею 71,2 кв.м, житловою площею 50,4 кв.м;

- квартира № 196 загальною площею 66,8 кв.м, житловою площею 45,4 кв.м;

- квартира № 197 загальною площею 63,9 кв.м, житловою площею 45,4 кв.м;

- квартира № 198 загальною площею 71,2 кв.м, житловою площею 49,7 кв.м;

- нежитлове приміщення № 218 загальною площею 229,4 кв.м;

- нежитлове приміщення № 200 загальною площею 65,8 кв.м;

- нежитлове приміщення № 201 загальною площею 69,1 кв.м;

- нежитлове приміщення № 202 загальною площею 69,5 кв.м;

- нежитлове приміщення № 203 загальною площею 66,3 кв.м;

- нежитлове приміщення № 204 загальною площею 68,8 кв.м;

- нежитлове приміщення № 205 загальною площею 69,4 кв.м;

- нежитлове приміщення № 206 загальною площею 66,4 кв.м;

- нежитлове приміщення № 207 загальною площею 69,6 кв.м;

- нежитлове приміщення № 208 загальною площею 69,3 кв.м;

- нежитлове приміщення № 209 загальною площею 65,3 кв.м;

- нежитлове приміщення № 223, загальною площею 136,4 кв.м;

- нежитлове приміщення № 224, загальною площею 28,1 кв.м;

- офісне приміщення № 8 площею 144,3 кв.м.

Решту вимог заяви від 18.02.2019 року б/н Товариства з обмеженою відповідальністю "АККО-ГРУП" про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/364/19 шляхом зупинення дії Договору оренди № 28_199 від 22.12.2018 року, укладеного між Акціонерним товариством "СБЕРБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАР PEAJITI", відхилено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заборона користуватись спірними приміщеннями дозволить зберегти поточний стан спірного майна і в першу чергу розташованого в ньому особистого майна позивача від заволодіння ним іншими особами в непередбачений законодавством спосіб, що дозволить уникнути негативних наслідків від дій, про усунення яких позивач просить в позові. Крім того судом першої інстанції зазначено, що заборона відповідачам будь-яким чином перешкоджати позивачу у здійсненні володіння та користування спірним майном є тимчасовим заходом, необхідним для попередження подальших неправомірних дій, про усунення яких позивач просить в позові, та необхідна для уникнення збитків від блокування господарської діяльності позивача, яка нерозривно пов'язана з використанням спірного майна та майна готельно-ресторанного комплексу, розташованого в спірних приміщеннях. При цьому, відповідний захід є тимчасовим і не вирішує наявності будь-якого права, застосовується з огляду на тривале користування позивачем майном. Крім того, відповідний захід не пов'язаний з правом, а стосується вчинення будь-яких дій поза правовим полем до вирішення спору про право і дозволить уникнути непорозумінь на період вирішення спору і запобігти порушенню прав позивача.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство "СБЕРБАНК" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 20.02.2019 року та в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" мотивовані тим, що вжиті ухвалою суду першої інстанції заходи забезпечення позову, безпосередньо порушують права та інтереси АТ «Сбербанк», який є законним власником нерухомого майна. На думку відповідача 2 господарські договори оренди, що додані до позовної заяви ТОВ «АККО-Груп» в силу ч. 3, ст. 12 Закону України «Про іпотеку» є нікчемними і визнання їх недійсними не вимагається. Також на думку скаржника місцевий господарський суд застосував заходи забезпечення позову на підставі заяви позивача, яка ґрунтується лише на припущеннях на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування. Крім того, відповідач 2 вважає, що оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції вирішив спір по суті, оскільки позовними вимогами у цій справі є усунення перешкод у користуванні майном, що є тотожнім вжитим заходам забезпечення позову. Також на думку АТ «Сбербанк», останній, як власник спірного майна на сьогоднішній день не має можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своїм нерухомим майном, а тому вжиті оскаржуваною ухвалою заходи забезпечення позову є такими, що не ґрунтуються на принципах пропорційності, співмірності, справедливої рівноваги та порушує право на мирне володіння майном. Й наостанок, як окрему, самостійну та безумовну підставу для скасування заходів забезпечення позову скаржник зазначає, що суддя Кошик А.Ю. за наявності прийнятого рішення Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про відсторонення його від здійснення правосуддя строком на 3 місяці в той же день ухвалив оскаржувану ухвалу.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорна Л.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.02.2019 року у справі №911/364/19 та призначено розгляд справи на 11.04.2019 року.

Також, не погодившись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР РЕАЛТІ" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 20.02.2019 року та в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР РЕАЛТІ" мотивовані тим, що заявлені заходи забезпечення позову фактично спрямовані на негайне вирішення судом цього спору на користь заявника без здійснення розгляду справи по суті. Також, відповідач 1 вважає, що позивачем не подано до суду першої інстанції жодних достовірних доказів реєстрації будь-яких його звернень у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, а також не надано доказів того, що «вказані невідомі особи» (як стверджує позивач) діють за вказівкою або від імені АТ «Сбербанк» та/або ТОВ «Стар Реалті», отже фактичних та реальних доводів, які підтверджують факт перешкоджання ТОВ «Акко-Груп» у здійсненні їх господарської діяльності заявник не наводить, не наводить також доказів законного права користування майном. Відповідач 1 також наголошує, що в силу ч. 3, ст. 12 Закону України «Про іпотеку» господарські договори оренди додано до позову є нікчемними і визнання їх недійсними не вимагається. Скаржник також звертає увагу, що позивачем було подано безліч заяв про забезпечення позову та позовних заяв, з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями, з огляду на викладене, вбачається, що дії позивача направлені на створення «штучних» позовних заяв, шляхом підміни понять, перекручування фактів, подачі неналежних доказів, що вводить суд в оману та створює ситуацію для необґрунтованого розгляду одних і тих же заяв/позовних заяв повторно.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорна Л.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР РЕАЛТІ" на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.02.2019 року у справі №911/364/19.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, звертає увагу, що ухвала господарського суду Київської області від 20.02.2019 року у справі № 911/364/19 оскаржується в апеляційній інстанції Акціонерним товариством "СБЕРБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАР РЕАЛТІ".

З метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом вирішено об'єднати апеляційні скарги Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР РЕАЛТІ" на ухвалу господарського суду Київської області від 20.02.2019 року у справі № 911/364/19 в одне апеляційне провадження.

16.04.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від третьої особи 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 18.04.2019 року представники відповідача 1 та відповідача 2 надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційну скаргу. Представник третьої особи 1 надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг. Представники позивача та третьої особи 2 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Частина 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про забезпечення позову (п. 3), про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову (п. 4).

Згідно з ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (ч. 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Частиною 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд може застосувати кілька заходів до забезпечення позову.

Відповідно до частини 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Частиною 5 статті 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Оцінюючи доводи учасників справи, суд апеляційної інстанції наголошує, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

За своїм змістом питання співмірності, не є ідентичним питанню тотожності, яке відображено в ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У відповідності до ч.ч. 3, 5 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді заяви суд враховує всі обставини справи.

Матеріалами оскарження підтверджується, що обґрунтовуючи підстави заявленого позову та заяву про забезпечення позову, позивач посилався на те, що 01.06.2017 року між заявником ТОВ «АККО ГРУП» (орендар) та ТОВ «Сітістейтсервіс» (орендодавець) було укладено господарський договір оренди №4/18-ССС (а.с. 15-23), за яким заявник прийняв у тимчасове платне користування частину багатоповерхового житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями, розташованого за адресою вул. Лесі Українки 14 у селі Щасливе Бориспільського району Київської області, а саме:

- нежитлове приміщення №223, площею 136,4 кв.м.

- нежитлове приміщення №224 площею 28,1 кв.м.;

- тамбур ХІІ секції 10, площею 4,0 кв.м.;

- тамбур ХVІІ секції 11 площею 3,8 кв.м.;

- тамбур ХХІІ секції 11 площею 2,1 кв.м.;

- тамбур ХХІІІ секції 12 площею 3,8 кв.м.;

- тамбур ХХVІІ секції 12 площею 2,2 кв.м.;

- електрощитову №17 секції 12 площею 8.4 кв.м.;

- ліфт №Х секції 12, площею 2,1 кв.м, на доказ чого заявник подає копію господарського договору оренди №4/18-ССС від 01.06.2017 з Додатками №№1, 2, 3, 4 та Актом прийому-передачі приміщення від 01.06.2018.

У пункті 1.6.1 договору сторони підтвердили, що частина приміщень, а саме нежитлові приміщення №223 та №224, передані орендодавцем в іпотеку АТ «Сбербанк» відповідно до іпотечного договору від 19.12.2011 №18699.

Строк оренди сторони визначили 2 роки 11 місяців (пункт 2.1), дата початку строку оренди 01.06.2018 (пункт 2.2). Пунктом 2.4 сторони передбачили, що зміна власника нерухомого майна не є підставою для припинення чи зміни умов даного договору. У випадку звернення стягнення на приміщення як предмет іпотеки цей договір може бути достроково розірваний за рішенням суду.

Також 01.06.2017 року між заявником ТОВ «АККО ГРУП» (орендар) та ТОВ «Сіті-Стейт» (орендодавець) було укладено господарський договір оренди №46-СС (а.с. 30-37), за яким заявник прийняв у тимчасове платне користування частину багатоповерхового житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями, розташованого за адресою вул. Лесі Українки 14 у селі Щасливе Бориспільського району Київської області, загальною площею 2544,6 кв.м., а саме:

- у секції №9: частину офісного приміщення №11, площею 91,6 кв.м.;

- у секції №10: нежитлове приміщення №12 площею 77,1 кв.м.; нежитлове приміщення №216.1 площею 112,9 кв.м.

- у секції №11: нежитлове приміщення №217 площею 190,2 кв.м.; квартиру №184 площею 75,3 кв.м. ; квартиру №185 площею 69,7 кв.м.; квартиру №186 площею 71, 7 кв.м.; квартиру №187 площею 71,2 кв.м.; квартиру №188 площею 69,4 кв.м.; квартиру №189 площею 72,9 кв.м.; квартиру №190 площею 70,6 кв.м.; квартиру №191 площею 68,6 кв.м.; квартиру №192 площею 71,2 кв.м.; квартиру №196 площею 66,8 кв.м.; квартиру №197 площею 63,9 кв.м.; квартиру №198 площею 71,2 кв.м.;

- у секції №12: нежитлове приміщення №218 площею 229,4 кв.м.; нежитлове приміщення №200 площею 65,8 кв.м.; нежитлове приміщення №201 площею 69,1 кв.м.; нежитлове приміщення №202 площею 69,5 кв.м.; нежитлове приміщення №203 площею 66,3 кв.м.; нежитлове приміщення №204 площею 68,8 кв.м.; нежитлове приміщення №205 площею 69,4 кв.м.; нежитлове приміщення №206 площею 66,4 кв.м.; нежитлове приміщення №207 площею 69,6 кв.м.; нежитлове приміщення №208 площею 69,3 кв.м.; нежитлове приміщення №209 площею 65,3 кв.м.; нежитлове приміщення №210 площею 70,2 кв.м.; нежитлове приміщення №211 площею 69,2 кв.м.; нежитлове приміщення №212 площею 61,3 кв.м.; нежитлове приміщення №213 площею 60,7 кв.м.; нежитлове приміщення №214 площею 60,0 кв.м., на доказ чого заявник подає копію господарського договору оренди №46-СС від 01.06.2017 з додатками №№ 1, 2, 3, 4, 5.

У пункті 1.6.1 договору сторони підтвердили, що частина орендованих приміщень передані орендодавцем в іпотеку АТ «Сбербанк» відповідно до іпотечного договору від 19.12.2011 №18684 та іпотечного договору від 24.02.2011 №2259.

Строк оренди сторони визначили 2 роки 11 місяців (пункт 2.1), дата початку строку оренди 01.06.2018 (пункт 2.2). Пунктом 2.4 сторони передбачили, що зміна власника нерухомого майна не є підставою для припинення чи зміни умов даного договору. У випадку звернення стягнення на приміщення як предмет іпотеки цей договір може бути достроково розірваний за рішенням суду.

Також 22.09.2017 року між заявником ТОВ «АККО ГРУП» (орендар) та ТОВ «Сіті-Стейт» (орендодавець) було укладено господарський договір оренди №29-СС (а.с. 49-54), за яким заявник прийняв у тимчасове платне користування частину багатоповерхового житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями, розташованого за адресою вул. Лесі Українки 14 у селі Щасливе Бориспільського району Київської області, а саме:

- нежитлове приміщення №8, площею 144,3 кв.м. на першому поверсі 7 секції, на доказ чого заявник подає копію господарського договору оренди №29-СС від 22.09.2017 з Додатками №№1, 2, 3, 4, 5.

У пункті 1.5.1 договору сторони підтвердили, що орендоване приміщення передано орендодавцем в іпотеку АТ «Сбербанк» відповідно до іпотечного договору від 19.12.2011 №18684.

Строк оренди сторони визначили 2 роки 11 місяців (пункт 2.1), дата початку строку оренди з дати підписання Акту прийому-передачі приміщень (пункт 2.2). Пунктом 2.4 сторони передбачили, що зміна власника нерухомого майна не є підставою для припинення чи зміни умов даного договору. У випадку звернення стягнення на приміщення як предмет іпотеки цей договір може бути достроково розірваний за рішенням суду.

Додатком №1 від 22.09.2017 сторони оформили приймання-передачу приміщення в оренду.

Заявник зазначає, що Іпотекодержатель АТ «Сбербанк» надавав згоду на укладення договорів оренди, на доказ чого долучає копії листів від 29.07.2014 №167/5/50, 168/5/50, 169/5/50. (а.с. 60-62).

Заявник використовує орендоване майно для розміщення та діяльності готелю «GreLive» та ресторану «Anise», на доказ чого надає зокрема копію відповідного Експлуатаційного дозволу від 29.09.2014 року №08325/18/13. (а.с. 69).

Також, заявник зазначає, що іпотекодержатель АТ «Сбербанк» 20.12.2017 року набув право власності на предмет іпотеки за іпотечними договорами, укладеними з орендодавцями спірного нерухомого майна, на доказ чого подає роздруківки Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. (а.с. 74-169).

Разом із тим, заявник вказує, що в силу ст. 770 ЦК України до нового власника речі, переданої у найм, переходять права наймодавця, а відповідно до ст. 285 ГК України орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.

Відтак, на думку заявника, він є законним та належним користувачем вищеперерахованого нерухомого майна, оскільки господарські договори оренди №46-СС від 01.06.2017 року, №29-СС від 22.09.2017 року та №4/18-ССС від 01.06.2017 року є чинними, за згодою сторін або в судовому порядку не розірвані та не визнані судом недійсними.

Разом із тим, заявник зазначає, що частина нерухомого майна у багатоповерховому будинку за адресою вул. Лесі Українки 14 у селі Щасливе Бориспільського району Київської області, яку він орендує та використовує для провадження своєї господарської діяльності, а саме:

- частина офісного приміщення №11 секції 9 площею 91,6 кв.м.;

- нежитлове приміщення №12 площею 77,1 кв.м.;

- нежитлове приміщення №216.1 загальною площею 112,9 кв.м.;

- нежитлове приміщення №217 площею 190,2 кв.м.;

- квартира №184 площею 75,3 кв.м.;

- квартира №185 площею 69,7 кв.м.;

- квартира №186 площею 71,7 кв.м.;

- квартира №187 площею 71,2 кв.м.;

- квартира №188 площею 69,4 кв.м.;

- квартира №189 площею 72,9 кв.м.;

- квартира №190 площею 70,6 кв.м.;

- квартира №191 площею 68,6 кв.м.;

- квартира №192 площею 71,2 кв.м.;

- квартира №196 площею 66,8 кв.м.;

- квартира №197 площею 63,9 кв.м.;

- квартира №198 площею 71,2 кв.м.;

- нежитлове приміщення №218 площею 229,4 кв.м.;

- нежитлове приміщення №200 площею 65,8 кв.м.;

- нежитлове приміщення №201 площею 69,1 кв.м.;

- нежитлове приміщення №202 площею 69,5 кв.м.;

- нежитлове приміщення №203 площею 66,3 кв.м.;

- нежитлове приміщення №204 площею 68,8 кв.м.;

- нежитлове приміщення №205 площею 69,4 кв.м.;

- нежитлове приміщення №206 площею 66,4 кв.м.;

- нежитлове приміщення №207 площею 69,6 кв.м.;

- нежитлове приміщення №208 площею 69,3 кв.м.;

- нежитлове приміщення №209 площею 65,3 кв.м.;

- нежитлове приміщення №223 площею 136,4 кв.м.;

- нежитлове приміщення №224 площею 28,1 кв.м.;

- офісне приміщення №8 площею 144,3 кв.м.

передана Акціонерним товариством «Сбербанк» в оренду іншій особі - товариству з обмеженою відповідальністю «Стар Реалті», на доказ чого подає копію договору оренди №28_199 від 22.12.2018 року. (а.с. 170-182).

Разом із тим, заявник стверджує, що існує реальна загроза порушення права ТОВ «АККО ГРУП» на здійснення ним господарської діяльності та реалізації права користування орендованим майном з подальшим ускладненням або унеможливленням відновлення порушених прав без невідкладного вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки Акціонерним товариством «Сбербанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Реалті» вживаються заходи до перешкоджання та незаконного позбавлення заявника права користування орендованим майном.

Оскільки станом на 08.01.2019 року невідомі особи продовжують вчинення незаконних дій щодо нерухомого майна, орендованого ТОВ «АККО ГРУП», а також щодо рухомого майна (обладнання меблі, техніка тощо), що знаходиться в орендованих приміщеннях та належать на праві власності ТОВ «АККО ГРУП».

Також заявник наполягає, що представники ТОВ «Стар Реалті» не допускають адміністрацію та працівників до приміщень готелю та ресторану, вчиняють дії щодо обмеження права ТОВ «АККО ГРУП» у користуванні його рухомим майном, за фактом чого готується звернення до правоохоронних органів.

У доказ зазначених вище перешкод позивач надає повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 08.01.2019 року. (а.с. 71-73).

На підставі наведеного, заявник вказує, що існує необхідність вжиття судом невідкладних заходів до забезпечення позову шляхом зупинення дії договору оренди №28_199 від 22.12.2018 року в частині майна, орендованого ТОВ «АККО ГРУП» та шляхом заборони АТ «Сбербанк» вчиняти дії до передачі вказаного майна у користування іншим особам, заборони ТОВ «Стар Реалті» вчиняти дії на здійснення користування приміщеннями, орендованими ТОВ «АККО ГРУП» та шляхом заборони АТ «Сбербанк» та ТОВ «Стар Реалті» будь-яким чином перешкоджати товариству «АККО ГРУП» у здійсненні володіння та користування орендованими приміщеннями, тому, як вважає заявник, невжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, позбавить його можливості на ефективний захист або поновлення його порушених прав, як орендаря за діючими договорами оренди, за захистом яких він звернувся до суду з позовом.

Колегія суддів звертає увагу, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому, заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

З аналізу згаданих положень закону вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Однак, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

В ході вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника про необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

За приписами ч. 3 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна фізична та юридична особа згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду, який полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, мають тимчасовий характер і діють до закінчення розгляду справи по суті заявлених вимог.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Дослідивши матеріал справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви про забезпечення позову виходячи з наступного.

З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити фактичне вчинення відповідачем дій, спрямованих на порушення або позбавлення законних прав заявника, або ухилення від виконання зобов'язань. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість таких дій з боку відповідачів або можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без подання відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

В матеріалах справи наявне повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 08.01.2019 року. (а.с. 71-73).

Колегія суддів звертає увагу, що представник ТОВ «СТАР РЕАЛТІ» в судовому засідання не заперечував факт того, що його представники на даний момент замають спірне приміщення.

Тобто, доказів, які б свідчили про наявність здійснення перешкод позивачу у користуванні спірним майном вказаними особами матеріали справи не містять, проте відповідачем 1 зазначений факт підтверджено.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. При цьому, суд, вирішуючи питання щодо способу забезпечення позову, має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо співрозмірності позовних вимог та адекватності засобів забезпечення позову.

За таких обставин, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову можна визнати адекватними.

Отже, прийнята судом першої інстанції оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою.

Колегія суддів також зазначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Колегією суддів оцінено співрозмірність наслідків застосування та незастосування заходів забезпечення позову та встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до появи нових обставин, які ускладнюватимуть відновлення прав позивача. В той час, як забезпечення позову має тимчасовий характер.

Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач є належним користувачем спірного нерухомого майна, оскільки господарські договори оренди №46-СС від 01.06.2017 року, №29-СС від 22.09.2017 року та №4/18-ССС від 01.06.2017 року є чинними, за згодою сторін або в судовому порядку не розірвані та не визнані судом недійсними.

Зміна власника орендованого майна не припиняє орендних відносин і у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

В матеріалах справи наявні докази, що Іпотекодержатель АТ «Сбербанк» надавав згоду на укладення договорів оренди, копії листів від 29.07.2014 №167/5/50, 168/5/50, 169/5/50. (а.с. 60-62).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, заявник використовує орендоване майно для розміщення та діяльності готелю «GreLive» та ресторану «Anise», на доказ чого є зокрема копія відповідного Експлуатаційного дозволу від 29.09.2014 року №08325/18/13. (а.с. 69).

Іпотекодержатель АТ «Сбербанк» 20.12.2017 року набув право власності на предмет іпотеки за іпотечними договорами, укладеними з орендодавцями спірного нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1, ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Колегія суддів також звертає увагу, що умовами договорів оренди також встановлено, що сторони підтвердили, що орендоване приміщення передано орендодавцем в іпотеку АТ «Сбербанк» відповідно до іпотечних договорів, а також визначено, що зміна власника нерухомого майна не є підставою для припинення чи зміни умов даного договору. У випадку звернення стягнення на приміщення як предмет іпотеки цей договір може бути достроково розірваний за рішенням суду.

Таким чином, доводи АТ «Сбербанк» стосовно того, що останній не надавав згоду на укладання зазначених вище договорів оренди спростовуються матеріалами справи, оскільки сторони передбачили дострокове розірвання договорів оренди, як того і просив АТ «Сбербанк» при наданні згоди на укладання зазначених договорів.

Колегія суддів також, звертає увагу, що даним забезпеченням позову судом не порушуються права АТ «Сбербанк» на мирне володіння своїм майном, оскільки останнім було надано згоду на передання спірного майна в оренду, позивач є чинним орендарем спірного майна, господарські договори оренди №46-СС від 01.06.2017 року, №29-СС від 22.09.2017 року та №4/18-ССС від 01.06.2017 року є чинними, за згодою сторін або в судовому порядку не розірвані та не визнані судом недійсними.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що заборона користуватись спірним майном дозволить зберегти поточний стан спірного майна і в першу чергу розташованого в ньому особистого майна позивача від заволодіння ним іншими особами в непередбачений законодавством спосіб, що дозволить уникнути негативних наслідків від дій, про усунення яких позивач просить в позові.

Доводи апелянтів стосовно того, що господарські договори оренди, що додані до позовної заяви ТОВ «АККО-Груп» в силу ч. 3, ст. 12 Закону України «Про іпотеку» є нікчемними і визнання їх недійсними не вимагається колегією суддів відхиляються, оскільки даний факт підлягає встановленню під час розгляду справи по суті.

Місцевим господарським судом також вірно вказано, що навіть в разі набуття відповідача1 законного права користування, звільнення приміщення попереднім орендарем має відбуватись в межах правового поля і у разі існування спору, вирішуватись в судовому порядку з визначенням умов та порядку повернення майна з оренди, розрахунків, пов'язаних з поліпшеннями та забезпечення позивачу можливості забрати власне майно.

Отже, заходи забезпечення позову вживались судом саме у зв'язку з існуванням реальної загрози не лише порушення права користування орендованими приміщеннями, а й, в першу чергу, розташованим в них майном позивача та здійснення господарської діяльності, безпосередньо повязаної з користуванням спірним майном, оскільки питання щодо виселення позивача з орендованих приміщень в установленому порядку не вирішено.

Відтак, колегія суддів зазначає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають ст. 137 Господарського процесуального кодексу України і спрямовані на тимчасове збереження поточного статусу спірного майна, з яким наразі нерозривно пов'язаний належний позивачу готельно-ресторанний комплекс, який використовується ним у своїй господарській діяльності.

Щодо доводів АТ «Сбербанк», що суддя Кошик А.Ю. за наявності прийнятого рішення Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про відсторонення його від здійснення правосуддя строком на 3 місяці в той же день ухвалив оскаржувану ухвалу колегія суддів зазначає наступне.

Зокрема, Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя на засіданні 20.02.2019 року було прийнято рішення про внесення подання про тимчасове, строком на три місяці, відсторонення судді від здійснення правосуддя, яке після закінчення тридцяти денного строку на оскарження підлягає розгляду на засіданні Вищої ради правосуддя. (а.с. 268-271).

Як визначено ст. 68 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя в порядку дисциплінарної відповідальності здійснюється Вищою радою правосуддя на підставі рішення Дисциплінарної палати про застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Виключні підстави тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя наведені в ст. 62 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», ч. 1 якої передбачає, що в порядку застосування дисциплінарного стягнення суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя саме за рішенням Вищої ради правосуддя, а не Дисциплінарної палати.

Згідно з ч. 2 ст. 62 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» суддя вважається тимчасово відстороненим від здійснення правосуддя без ухвалення Вищою радою правосуддя окремого рішення виключно в разі ухвалення Дисциплінарною палатою рішення про застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді.

Частиною 3 ст. 62 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя з інших підстав не допускається.

Таким чином, до прийняття рішенням саме Вищою радою правосуддя посилання заявника на відсторонення судді Кошика А.Ю. від здійснення правосуддя є безпідставним.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачам вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції, вважає за необхідне звернути увагу на положення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Цей обов'язок сторони закріплено, зокрема, і у Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка не тільки надає особі право на справедливий суд, але і забороняє зловживання наданими їй правами.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, апелянти не подали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР РЕАЛТІ" на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.02.2019 року №911/364/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 20.02.2019 року №911/364/19 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду Київської області матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 20.02.2019 року №911/364/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.04.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

Л.В. Чорна