РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року справа № 707/2487/17

м . Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Руденко А.В.,

за участю:

секретаря – Сачинської В.С.,

позивача – ОСОБА_1, представника позивача – адвоката ОСОБА_2 (за ордером),

представника відповідача – адвоката ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання протиправним рішення та стягнення збитків у сумі 1 793 700 грн., -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2017 до Черкаського районного суду Черкаської області звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, в якій просить:

- визнати рішення №25-37 від 11.05.2017 неправомірним та скасувати його;

- стягнути з Червонослобідської сільської ради (ідентифікаційний код 26323717) збитки, завдані їй неправомірними діями та рішеннями у сумі 1 793 700 грн.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 18.10.2018 у справі №707/2487/17 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18.10.2018 скасовано, справу направлено на розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду за підсудністю.

Шляхом автоматизованого розподілу справу №707/2487/17 передано на розгляд судді Руденко А.В.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Руденко А.В. від 11.02.2019 прийнято до свого провадження справу №707/2487/17 та призначено підготовче засідання на 09 год. 00 хв. 06.03.2019.

Усною ухвалою від 06.03.2019, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 14 год. 00 хв. 26.03.2019.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що з 1976 року по серпень 2017 року була одружена з ОСОБА_4, який 06.08.2017 помер. 13.02.2012 ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,5 га в адміністративних межах с. Червона Слобода для ведення особистого селянського господарства. Відповідач рішенням №23-9 від 30.05.2012 у задоволенні вказаної заяви відмовив з підстав відсутності вільних земельних ділянок. ОСОБА_4 вказану відмову було оскаржено в судовому порядку та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 у справі №2340/5054/12 визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. За вказаним судовим рішенням відкрито виконавче провадження, проте станом на час звернення до суду вказане рішення суду не виконане.

11.05.2017 ОСОБА_4 звернувся до відповідача з черговою заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,75 га для ведення особистого селянського господарства. Відповідач листом №25-37 від 11.05.2017 відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Позивач вважає, що оскаржуваним рішенням відповідача №25-37 від 11.05.2017, рішенням №23-9 від 30.05.2012 та тривалою бездіяльністю відповідача щодо невиконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 у справі №2340/5054/12 порушено право ОСОБА_4М, на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки суб’єктивне право ОСОБА_4 на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства стало його майном в силу закону з дати подання заяви про виділення йому земельної ділянки в порядку частини 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Щодо порушення своїх прав позивач зазначає, що суб’єктивне майнове право чоловіка ОСОБА_4 на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства становить його майно. За умови, якщо б дозвіл на розробку проекту землеустрою був наданий ОСОБА_4, у позивача б після його смерті виникло право на таку земельну ділянку. За вказаних обставин, внаслідок дій відповідача позивач була позбавлена права власності на земельну ділянку, вартість якої просить відшкодувати. Крім цього зазначила, що внаслідок дій відповідача їй було завдано моральної шкоди.

Відповідач проти позову заперечив. 18.01.2018 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач у позовній заяві вказує, що позов пред’явлений про стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням або бездіяльністю, а в прохальній частині просить визнати рішення відповідача №25-37 від 11.05.2017 протиправним та скасувати його, що є різними вимогами за свою суттю.

Заява ОСОБА_4 від 15.04.2017 про надання йому 1,75 га землі для ведення особистого селянського господарства була розглянута 11.05.2017 на 25 сесії 7 скликання Червонослобідської сільської ради, за результатами розгляду якої було прийнято рішення №25-37, яким відмовлено ОСОБА_4 у наданні дозволу замовити в організації, яка має дозвіл (ліцензію), розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,75 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах с. Червона Слобода, між районом «Новобудов» та урочищем «Комуна» до закінчення кримінального провадження та винести повторно на розгляд чергової сесії.

Позивач не вказала, за яких обставин, якими діями (бездіяльністю) їй заподіяні моральні чи фізичні страждання або витрати немайнового характеру та не зазначила, з чого виходить зазначаючи суму шкоди у 17 937 000 грн.

Щодо строку звернення до суду зазначив, що позивач дізналась про прийняте рішення 11.05.2017, оскільки була присутня на сесії Червонослобідської сільської ради як представник ОСОБА_4 на підставі доручення та їй було відомо про прийняте депутатами сільської ради рішення, тому позов подано поза межами строку звернення до суду, який збіг 11.11.2017.

15.03.2019 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є тотожним поняттю права власності на конкретну земельну ділянку, а право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності є суб’єктивним та не може переходити спадкоємцям померлого.

З вказаних у відзивах підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши вступне слово позивача та представників сторін, дослідивши подані письмові докази, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_5 перебувала у шлюбі з померлим ОСОБА_4 з 22.05.1976 по 06.08.2017, що підтверджується копіями свідоцтва про укладення шлюбу І-СР №269769 від 22.05.1976 та витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №49200606 від 22.09.2017. (а.с. 22, 25).

13.02.2012 ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,5 га в адміністративних межах с. Червона Слобода для ведення особистого селянського господарства.

Відповідач рішенням №23-9 від 30.05.2012 відмовив ОСОБА_4 у наданні дозволу на розробку в організації, яка має дозвіл (ліцензію) на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,5 га, у зв’язку з відсутністю вільних земельних ділянок. (а.с. 68).

ОСОБА_4 оскаржив рішення відповідача №23-9 від 30.05.2012 в судовому порядку.

Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 24.01.2013 позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 задоволено частково, а саме зобов’язано Червонослобідську сільську раду Черкаського району розглянути питання про виділення позивачам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, для будівництва та обслуговування житлових будинків в межах території Червонослобідської сільської ради Черкаського району. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 у справі №2320/4054/12 постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 24.01.2013 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними. В цій частині прийнято нову постанову, якою визнано дії Червонослобідської сільської ради Черкаського району щодо відмови ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 у виділенні земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства неправомірними. В іншій частині постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 24.01.2013 залишено без змін. (а.с. 56-58).

15.04.2017 ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,75 га для ведення особистого селянського господарства. (а.с. 60).

Рішенням №25-37 від 11.05.2017 25-ї сесії 7-го скликання Червонослобідської сільської ради ОСОБА_4 відмовлено у наданні дозволу замовити в організації, яка має дозвіл (ліцензію), на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,75 га, для ведення особистого селянського господарства, в адміністративних межах с. Червона Слобода, між районом «Новобудов» та урочищем «Комуна» до закінчення кримінального провадження та винести повторно на розгляд чергової сесії. (а.с. 20).

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №49200606 від 22.09.2017 ОСОБА_4 помер 06.08.2017, 22.09.2017 Черкаською районною державною нотаріальною контрою на підставі заяви позивача ОСОБА_1 заведено спадкову справу.

Вважаючи, що внаслідок ненадання відповідачем ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства була позбавлена права власності на земельну ділянку як спадкоємиця, внаслідок дій відповідача щодо відмови її померлому чоловіку ОСОБА_4 у наданні у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,75 га їй було завдано майнової та моральної шкоди, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані Земельним кодексом України.

Згідно частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_8 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_8 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно частин 9, 10, 11 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Таким чином, для отримання земельної ділянки у власність зацікавлені особи звертаються до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. За результатами розгляду таких заяв відповідним органом може бути прийнято рішення про надання такого дозволу, або про відмову у його наданні.

Разом з цим, з приписів частин 9, 10, 11 статті 118 Земельного кодексу України вбачається, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її власність не означає безумовного отримання земельної ділянки у власність, оскільки за результатами розгляду погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки уповноважений орган може прийняти як рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, так і відмовити у передачі земельної ділянки у власність, або залишити клопотання без розгляду.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

П. 1 ч. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Згідно з вказаними приписами право власності на земельну ділянку виникає лише у разі внесення до Державного реєстру прав запису про право власності на земельну ділянку.

Судом встановлено, що відповідач оскаржуваним рішенням №25-37 від 11.05.2017 відмовив померлому ОСОБА_4 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,75 га для ведення особистого селянського господарства у власність, тому право власності на земельну ділянку у останнього не виникло.

З огляду на зазначене доводи позивача про виникнення у неї суб’єктивного майнового права на отримання у власність земельної ділянки у зв’язку з поданням ОСОБА_4 заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є необгрунтованими.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення відповідача №25-37 від 11.05.2017 суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Ст. 1219 Цивільного кодексу України передбачає права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини. Так, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права.

Оскарження рішення відповідача №25-37 від 11.05.2017 є особистим майновим правом, яке належало померлому ОСОБА_4, припинилось з його смертю і до складу спадщини не входить.

Отже, права позивача оскаржуваним рішенням відповідача №25-37 від 11.05.2017 не порушені, тому вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків, завданих її неправомірними діями та прийняттям оскаржуваного рішення, в сумі 1 793 700 грн., в тому числі і моральної шкоди в сумі 100000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Аналогічна норма передбачена і статтями 1173 - 1176 Цивільного кодексу України. Тобто при підтвердженні в установленому порядку фактів незаконних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень завдана юридичній або фізичній особі шкода відшкодовується за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

Згідно частини 1 статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Згідно частини 1 статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Отже юридичною підставою майнової відповідальності органів місцевого самоврядування є заподіяння шкоди юридичним чи фізичним особам у результаті прийняття незаконних рішень, вчинення неправомірних дій або бездіяльності при здійсненні ними виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування, передбачених Законом та іншими законами.

Згідно частини 1 та частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

З огляду на те, що права позивача оскаржуваним рішенням не порушені, підстави для відшкодування як майнової, так і моральної шкоди відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (вул. Польова, 94, с. Червона Слобода, Черкаський район, Черкаська область, 19604) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 15.04.2019.

Суддя А.В. Руденко