Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2019 р. Справа№200/4278/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хохленкова О.В. за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. 27.10.2017 року він звернувся до відповідача з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ч.1 та п.2 ч.2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». 26.01.2018 року відповідачем було прийняте рішення № 25 від 02.10.2018 року про відмову в призначені пенсії. Відповідач в цьому рішенні зазначає, що відповідно до п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці – за списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України за результатами атестації робочих місць мають право на пенсію – після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 - не менше 27 років у чоловіків. На думку відповідача, на момент звернення у позивача був наявний пільговий стаж по списку № 2 – 8 років 8 місяців 4 дні та загальний страховий стаж 31 рік 04 місяця 13 днів. За таких обставин відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах. При цьому у цьому рішенні не вказано з яких саме підстав було відмовлено. Про причини відмови йому було повідомлено в листах № 44-7799484 від 26.01.2018 року та № 1007-Ч-01 від 30.03.2018 року з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, та зазначено що не враховано період його роботи з 12.04.1985 року 06.07.1992 року на Зуєвському енергомеханічному заводі у зв’язку з тим, що довідка підтверджуюча пільговий характер роботи не була надана. Позивач надав довідку № 198 від 16.11.2017 року про пільговий характер роботи з 12.04.1985 року 06.07.1992 року на Зуєвському енергомеханічному заводі, але відповідач виніс чергове рішення № 3430 від 18.01.2019 року яким знову відмовив позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах.

Позивач не погоджується з такими висновками відповідача та просить суд визнати протиправним дії Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у призначенні йому пенсій зі зменшенням віку по Списку №2, визнати неправомірними та скасувати рішення від 26.01.2018 року № 25 та від 18.01.2019 року № 3430 про відмову в призначені пенсії, зобов’язати відповідача повторно розглянути його заяву від 27.10.2017 року про призначення пенсії зі зменшенням віку по Списку № 2, зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати йому періоди роботи на Зуєвському енергомеханічному заводі з 12.04.1985 року по 06.07.1992 року, а саме в якості електрогазозварника 3 розряду з 12.04.1985 року та газорізальника 3 розряду з 29.01.1987 року по 06.07.1992 року та зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та виплачувати йому пенсію із зменшенням віку за Списком № 2 відповідно до норм ЗУ «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» в редакції чинній на дату звернення з 27.10.2017 року.

Ухвалою суду від 27 березня 2019 року суд відкрив провадження по справі, призначивши до розгляду на 22 квітня 2019 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

17 квітня 2019 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Свою позицію відповідач вмотивовував наступним. Відповідно до п.20 ОСОБА_2 КМУ № 637 від 12.08.1993 року «Про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючи довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Згідно з п.2 Порядку застосування Списків, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80% робочого часу, установленого для працівника даного підприємства, професії. В трудовій книжці позивача відсутні дані про роботу не менше 80% від загального часу праці на Зуєвському енергомеханічному заводі з 12.04.1985 року по 06.07.1992 року. Довідка підприємства підтверджуюча особливі умови праці позивачем до управління надана не була.

Про дату, час та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, але в судове засідання не з’явилися.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії ВЕ 068048, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце реєстрації, згідно паспортних даних: Донецька область, м. Маріуполь, пров.Банний, буд.5 (а.с.31-34).

В рішенні № 25 про відмову в призначені пенсії від 26.012018 року відповідач, зазначає, що заявник претендує на призначення пенсії згідно п.1 п.п.2 п.2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Але на момент звернення у позивача був наявний пільговий стаж по Списку № 2 – 8 років 8 місяців 4 дні та загальний страховий стаж 31 рік 04 місяця 13 днів. За таких обставин відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах (а.с.13).

В рішенні № 3430 про відмову в призначені пенсії від 18.01.2019 року відповідач, зазначає, що заявник претендує на призначення пенсії згідно п.1 п.п.2 п.2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зазначено що не враховано період його роботи з 12.04.1985 року 06.07.1992 року на Зуєвському енергомеханічному заводі у зв’язку з тим, що документи були відправлені на розгляд Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах та листом № 11098/02-4 від 16.08.2018 року Головним управлінням ПФУ в Донецькій області документи позивача були повернути без розгляду у зв’язку з тим що ним були порушені вимоги по оформленню документів. На момент звернення у позивача був наявний пільговий стаж по списку № 2 – 9 років 2 місяці 08 днів та загальний страховий стаж 31 рік 10 місяців 16 днів (а.с.10-12).

Відповідно до запису 3 у трудовій книжці позивача 12.04.1985 року він був прийнятий газоелектрозварником 3 розряду на Зуєвський енергомеханічний завод. 29.01.1987 року був переведений газорезником 3 розряду, а 06.07.1992 року був звільнений за власним бажанням по ст..38 КЗпП України (а.с.17-17об.)

Згідно з довідкою № 198 від 16.11.2017 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії з відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній яка видана ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 він працював повний робочий день на підприємстві Зуєвський енергомеханічний завод в період з 12.04.1985 року по 06.07.1992 року за професією електрогазозварник, гозорезник на газорезних машинах за Списком № 2 (а.с.28).

Довідками про заробітну плату для обчислення пенсії № 328 від 16.11.2017 року та № 327 від 16.11.2017 року вказані суми заробітної плати за 1985-1992 роки (а.с.29-30).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Основного Закону людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Закон України “Про пенсійне забезпечення”№1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності не менше 15 років стажу.

Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: зокрема з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Згідно зі ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічне положення закріплене пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) відповідно до якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пункт 3 зазначеного Порядку також вказує, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, записи про прийняття на роботу та про звільнення провадяться з додержанням певних правил, а саме необхідним є вказівка порядкового номеру запису (графа 1), дата прийняття на роботу/звільнення (графа 2), факт прийняття на роботу із вказівкою посади, відділу, підрозділу тощо/причина звільнення (графа 3), підстава внесення запису - наказ (розпорядження), його дата і номер (графа 4).

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

При цьому, приписи законодавства встановлюють, що записи у трудовій книжці підтверджують спеціальний стаж, а уточнюючі довідки підтверджують такий стаж тільки коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах.

Отже, трудовою книжкою позивача підтверджується відповідний пільговий стаж роботи на посадах, що передбачені Списком №2, із зайнятістю повний робочий день. Отже, позивачем надано усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження пільгового стажу.

Стосовно посилання відповідача на те, що довідки видані підприємством, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, а тому не можливо провести перевірку їх достовірності, суд зазначає наступне.

Довідки які видані установою розташованою в м. Зугрес, яке відноситься до населених пунктів, визначених розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення». Разом з цим, суд зазначає, що з наданих позивачем довідок, а саме печаток та штампів підприємства, вбачається, що воно створено у порядку, передбаченому законами України та доказів зворотного відповідачем не надано.

Отже, посилання Пенсійного фонду, на не можливість зарахування до спеціального стажу періоду роботи позивача на Зуєвському енергомеханічному заводі в період з 12.04.1985 року по 06.07.1992 року за професією електрогазозварник, гозорезник на газорезних машинах за Списком № 2 за довідкою, що уточнює особливий характер праці, які підтверджують пільговий характер роботи, оскільки підприємства знаходяться на тимчасово непідконтрольній території України, сприймається судом критично, оскільки зазначені обставини не можуть порушувати право позивача на отримання пенсії та порушувати гарантовані останньому статтею 46 Конституції України право на соціальний захист особи, зокрема права на пенсію, що є основним джерелом існування та має забезпечувати необхідний особі рівень життя.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті є недійсним та не створює правових наслідків.

При цьому, суд зауважує, що позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через захоплення незаконними озброєними формуваннями території м. Зугрес.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 грудня 1996 року «Лоізіду проти Туреччини» дійшов такого висновку «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».

Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду, Пенсійний фонд повинен був взяти до уваги інформацію зазначену у довідках та накази про проведення атестації робочих місць, аби у повному обсязі захистити права позивача, який звернувся до Управління за призначенням пенсії на пільгових умовах.

Щодо посилання відповідача на неможливість проведення перевірки достовірності документів щодо підтвердження пільгового характеру роботи позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 44 Закону України №1058 та п. 4.2 Порядку №22-1 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

При цьому суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема у зв`язку з проведенням АТО та неможливістю проведенням перевірки періодів роботи, оскільки підприємства розташовані на тимчасово окупованій території України), а тому неможливість проведення перевірки правомірності видачі довідки не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи при його підтвердженні записами у трудовій книжці.

Крім того, частиною 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Суд зауважує про те, що посади, які займав позивач віднесенні до списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення затверджених ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, ОСОБА_2 Кабінету СРСР від 26.01.1991 року № 10, Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, що відповідно діяли до набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

З врахуванням наведених обставин та норм чинного законодавства, судом було встановлено, що стаж роботи позивача (за спірний період часу) визначений в довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній підлягає зарахуванню до пільгового стажу.

Таким чином, суд приходить до висновку, щодо визнання протиправним дії Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у призначенні позивачу пенсій зі зменшенням віку по Списку №2, визнати неправомірними та скасувати рішення від 26.01.2018 року № 25 та від 18.01.2019 року № 3430 про відмову в призначені пенсії позивачу, зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 27.10.2017 року про призначення пенсії зі зменшенням віку по Списку № 2, зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати позивачу періоди роботи на Зуєвському енергомеханічному заводі з 12.04.1985 року по 06.07.1992 року, а саме в якості електрогазозварника 3 розряду з 12.04.1985 року та газорізальника 3 розряду з 29.01.1987 року по 06.07.1992 року.

Що стосується позовної вимоги про зобов’язання Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та виплачувати позивачу пенсію із зменшенням віку за Списком № 2 відповідно до норм ЗУ «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» в редакції чинній на дату звернення з 27.10.2017 року, суд зазначає наступне.

Оскільки судом приймається рішення про визнання неправомірними та скасування рішень від 26.01.2018 року № 25 та від 18.01.2019 року № 3430 про відмову в призначені пенсії та зобов’язується Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької повторно розглянути заяву позивача від 27.10.2017 року про призначення пенсії їз зменшенням віку по Списку № 2, то відповідач повинен діяти відповідно до вимог Закону і розглянути заяву позивача від 27.10.2017 року, звісно в редакції ЗУ «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» чинній на дату звернення, тобто на 27.10.2017 року.

Розглядати заяву про призначення пенсії є дискреційними повноваженнями управління пенсійного фонду і суд не має втручатися в управлінську діяльність суб’єкта владних повноважень, вказувати йому як саме розглядати цю заяву, та підміняти його в цій діяльності. Тому в цієї частині позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського 27-а, код ЄДРПОУ 42171861) щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, Донецька обл., м. Маріуполь, пров. Банний, буд.5) зі зменшенням віку по Списку №2.

Визнати неправомірними та скасувати рішення Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського 27-а, код ЄДРПОУ 42171861) від 26.01.2018 року № 25 та від 18.01.2019 року № 3430 про відмову в призначені пенсії на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, Донецька обл., м. Маріуполь, пров. Банний, буд.5).

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського 27-а, код ЄДРПОУ 42171861) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, Донецька обл., м. Маріуполь, пров. Банний, буд.5) від 27.10.2017 року про призначення пенсії зі зменшенням віку по Списку № 2.

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського 27-а, код ЄДРПОУ 42171861) зарахувати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, Донецька обл., м. Маріуполь, пров. Банний, буд.5) періоди роботи на Зуєвському енергомеханічному заводі з 12.04.1985 року по 06.07.1992 року, а саме в якості електрогазозварника 3 розряду з 12.04.1985 року та газорізальника 3 розряду з 29.01.1987 року по 06.07.1992 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського 27-а, код ЄДРПОУ 42171861) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, Донецька обл., м. Маріуполь, пров. Банний, буд.5) сплачену ним суму судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 22 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Хохленков О.В.