Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 456/4954/15-ц

провадження № 61-23935св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), УсикаГ. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - Львівська дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 листопада 2016 року у складі судді Шрамка Р. Т. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 січня 2017 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (далі - Львівська дирекція УДППЗ «Укрпошта») про стягнення премії за основні результати господарської діяльності за період листопад-грудень 2011 року та січень-вересень 2012 року у розмірі 11 606,58 грн, пені у розмірі 12 100,67 грн, трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 1431,51 грн, інфляційних втрат в сумі 9 988,47 грн та відшкодування моральної шкоди в сумі 3 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 13 липня 2004 року позивача прийнято на роботу до Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» на посаду інженера з охорони праці безстроково, без строку випробування. Керівником підприємства видано наказ від 13 липня 2004 року № 43/К про прийом на роботу на посаду інженера з охорони праці. З цього ж дня позивача допущено до роботи, яку виконував особисто із підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку до моменту звільнення.

19 жовтня 2012 року генеральним директором УДППЗ «Укрпошта» видано наказ № 828 про здійснення перерахунку премії за основні результати господарської діяльності та проведення донарахування заробітної плати працівникам з охорони праці із наданням копій підтверджуючих документів у строк до 22 листопада 2012 року. Згідно з витягом з акта перевірки УДППЗ «Укрпошта» сім працівників, серед яких є позивач, не отримували за період листопад-грудень 2011 року та січень-вересень 2012 року передбачену премію у розмірі 40,5 %, оскільки у відповідних виробничих підрозділах преміювання не проводилось, а три працівники служби охорони праці отримали премію у розмірі 5 %.

05 листопада 2015 року позивачем подано заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, у якій він вимагав провести з ним розрахунки з виплати заробітної плати на час його звільнення, а також здійснити виплату премії за основні результати господарської діяльності та провести донарахування заробітної плати, як працівнику з охорони праці згідно з наказом генерального директора УДППЗ «Укрпошта» від 19 жовтня 2012 року № 828.

20 листопада 2015 року позивача на підставі поданої заяви від 05 листопада 2015 року звільнено за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням та видано наказ (розпорядження) № 515/К про припинення трудового договору. Виплату належних сум 20 листопада 2015 року здійснено не було.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 січня 2017 року у, в позові відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2, оскільки позивачем не надано ні суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій доказів неправомірності дій відповідача щодо невиплати премії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27 лютого 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2

19 липня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу призначено до судового розгляду.

У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що наказом від 19 жовтня 2012 року зобов'язано здійснити перерахунок премії за основні результати господарської діяльності та провести донарахування заробітної плати працівникам охорони праці із наданням копії підтверджуючих документів у строк до 22 листопада 2012 року, що виконано не було.

26 травня 2011 року на конференції трудового колективу прийнято нову колективну угоду га 2011 - 2015 роки, до якої не входить додаток № 1 «Про преміювання працівників служби охорони праці».

Судом апеляційної інстанції проігноровано вимогу представника позивача про зобов'язання відповідача надати у судове засідання повний текст документа про результати перевірки, проведеної на підставі наказу від 19 жовтня 2012 року «Про вжиття заходів за результатами перевірки».

Відсутність аналізу та справедливого розгляду вимог та доводів позивача свідчить про порушення судами першої та апеляційної інстанцій права позивача на справедливий судовий розгляд, захист прав та інтересів судом, гарантоване статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, щозгідно з наказом від 13 липня 2004 року № 43/к ОСОБА_3 прийнято у Львівську дирекцію УДППЗ «Укрпошта».

Згідно з записом у трудовій книжці від 20 листопада 2015 року № 34 наказом від 16 листопада 2015 року ОСОБА_3 звільнено з роботи за власним бажанням, на підставі статті 38 КЗпП України.

Наказом від 06 листопада 2012 року № 238 «Про вжиття заходів за результатами перевірки», виданого директором Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» Веселим В. В., доручено заступнику директора з питань фінансів та економіки ОСОБА_5, провідному економісту з праці - керівнику групи заробітної плати ОСОБА_6, начальнику ОСОБА_7, начальнику ОСОБА_8 преміювання та заохочення працівників дирекції проводити з урахуванням фінансових можливостей дирекції, відповідно до Положень про оплату праці, переліку соціальних пільг та виплат Львівської дирекції, яке є додатком до Колективного договору.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною першою статті 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із статтею 15 Закону України «Про оплату праці» та частиною другою статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Частиною третьою статті 97 КЗпП України передбачено, що конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.

Згідно із статтею 13 КЗпП України зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції, а в колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін).

Статтею 18 КЗпП України визначено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь премії за основні результати господарської діяльності за період листопад-грудень 2011 року та січень-вересень 2012 року у розмірі 11 606,58 грн, пені у розмірі 12 100,67 грн, трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 1 431,51 грн, інфляційних втрат в сумі 9 988,47 грн не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що ЦПЗ № 4 та ЦПЗ № 5 за спірний період перебували на межі збитковості, а відповідно до дослідженого в судовому засіданні наказу від 06 листопада 2012 року № 238 «Про вжиття заходів за результатами перевірки» право на призначення премій та заохочень працівників надано керівництву, виходячи з фінансової можливості дирекції УДППЗ «Укрпошта».

Верховний Суд не погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням, зокрема фізичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та друга статті 11 ЦПК України 2004 року). Аналогічні приписи закріплені у частинах першій і третій статті 13 ЦПК України .

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України 2004 року).

Під час ухвалення рішення, відповідно до частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року, суд вирішує, зокрема, питання які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України 2004 року).

Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та ухвалює рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Верховний Суд зазначає, що визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, однак встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 14-61цс18.

Поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилося те, що належні сторони у справі є суб'єктами спірного матеріального правовідношення, трудовий договір укладається із власником підприємства або уповноваженим ним органом.

У вказаній справі Львівська дирекція УДППЗ «Укрпошта» не є належним відповідачем, оскільки не є юридичною особою, що підтверджено відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Положенням про Львівську дирекцію УДППЗ «Укрпошта». Належним відповідачем у справі є Публічне акціонерне товариство «Укрпошта», оскільки матеріально-правові відносини між ОСОБА_2 виникли саме з Публічним акціонерним товариством «Укрпошта», а не з його регіональним представництвом в особі Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта».

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи, що Верховний Суд встановив порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, тому наявні підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 січня 2017 року скасуватита ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2до Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про стягнення премії, пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В.О. Кузнєцов

А.С. Олійник

Г.І. Усик