ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2019 року

м. Дніпро

справа № 0440/6239/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року (головуючий суддя Неклеса О.М.)

у справі № 0440/6239/18

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

про визнання протиправною та скасування постанови -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову № 92/4.1-4/477 від 07.08.2018, винесену Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, про накладення штрафу у розмірі 7447,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зважаючи на фактичну діяльність, якою позивач займалася протягом 2016-2017 років, вона ніяким чином не підпадає під ознаки, визначені законодавцем для ідентифікації суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, а тому на неї не розповсюджується вимога п.4 ч.4 ст.36 Закону України «Про зайнятість населення» щодо подачі відомостей про чисельність осіб, працевлаштованих суб'єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні та не може бути накладено штраф.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 адміністративний позов задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що зважаючи на фактичну діяльність позивача протягом 2016-2017 року, вона не підпадає під ознаки, визначені законодавцем для ідентифікації суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, тому до позивача не можуть бути застосовані штрафні санкції за порушення п.4 ч.4 ст.36 Закону України «Про зайнятість населення».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач зазначає, що факт неподання позивачем обов'язкової звітності підтверджений результатами проведеної перевірки, позивачем не спростовується. Доводи позивача про необов'язковість подання відомостей про чисельність осіб, працевлаштованих суб'єктами господарювання, які надають послуги з посередництва к працевлаштуванні, є помилковими. Суд першої інстанції необґрунтовано зазначив, що наявність у ФОП ОСОБА_1 такого КВЕД як діяльність агентств працевлаштування (78.10) не свідчить про те, що вона фактично займалась саме такою діяльністю у спірний період.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає винесене судом першої інстанції рішення законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду від 05.12.2018 без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, інспектором Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про зайнятість населення в ФОП ОСОБА_1 з питань неподання обов'язкової звітності (форма 1-ПА) щодо працевлаштованих громадян суб'єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні та здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців за два звітні періоди підряд, за результатами якого складено акт №92/4.1-4 від 20.07.2018.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не подані обов'язкові відомості за 2016-2017 роки про чисельність працевлаштованих нею осіб у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, чим порушено вимоги п.4 ч.4 ст.36 Закону України «Про зайнятість населення».

Акт підписано позивачем із зауваженнями, 24.07.2018 позивачем надано заперечення, в яких зазначено, що висновки викладені в акті перевірки ґрунтуються лише на припущеннях та не можуть бути підставою для прийняття рішення про порушення вимог п.4 ч.4 ст.36 Закону України «Про зайнятість населення».

27 липня 2018 року Головним управлінням Держпраці в Дніпропетровській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № 92/4.1-4.

07 серпня 2018 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області у відповідності до п. 8. Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 та на підставі ч.4 ст.53 Закону України «Про зайнятість населення» винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 92/4.1-4/477, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 7447,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про безпідставність притягнення позивача до відповідальності згідно оскаржуваної постанови.

Частиною 1 статті 36 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що діяльність суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та інших суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, регулюється цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Згідно з ч.2 ст.36 Закону України «Про зайнятість населення» до послуг з посередництва у працевлаштуванні належать пошук роботи та сприяння у працевлаштуванні особи, добір працівників відповідно до замовлень роботодавців (у тому числі іноземних) у межах укладених з роботодавцями договорів (контрактів).

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про зайнятість населення» державний контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення здійснює уповноважений орган з реалізації державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в межах їх повноважень.

Виходячи з вказаного Закону та приписів Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, головне управління Держпраці у Дніпропетровській області (відповідач у справі) є повноважним органом з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно ч.4 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, в тому числі, неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів.

За правилами п.4 ч.4 ст.36 Закону України «Про зайнятість населення» суб'єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єкти господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, зобов'язані подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, відомості про чисельність працевлаштованих ними осіб у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики.

Відповідно до пункту 3 Розділу І Порядку подання форми звітності № 1-ПА «Інформація про кількість працевлаштованих громадян суб'єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні та здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 7 серпня 2015 року № 815, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 жовтня 2015 р. за № 1225/27670, звітність подається щороку не пізніше 15 січня після звітного року районним, міським, міськрайонним, районним у містах органам державної служби зайнятості за місцем здійснення діяльності. Якщо останній день строку попадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку подачі звіту є перший після нього робочий день.

Частиною 4 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що у разі неподання або порушення порядку подання суб'єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, відповідно до цього Закону відомостей про працевлаштованих ним осіб стягується штраф у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

Отже, за змістом наведеної норми умовою для притягнення особи до відповідальності є здійснення такою особою діяльності з надання посередницьких послуг у працевлаштуванні.

Пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, передбачено, що штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

В спірному випадку відповідач виходив із зафіксованих в акті перевірки від 20.07.2008 порушень позивачем вимог п.4 ч.4 ст.36 Закону України «Про зайнятість населення» щодо неподання обов'язкової звітності позивача, виходячи з інформації, яка наведена в листі Міністерства соціальної політики України № 5916/0/2-18/38 від 29.03.2018, листі Дніпровського міського центру зайнятості Дніпропетровського обласного центру зайнятості Державної служби зайнятості (Центральний апарат) Міністерства соціальної політики України № 4681 від 06.06.2018, що ФОП ОСОБА_1 не подані обов'язкові відомості за 2016-2017 роки про чисельність працевлаштованих нею осіб у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики.

Встановлені судом у справі обставини свідчать, що ФОП ОСОБА_1 з 01.12.2014 здійснює господарську діяльність як фізична особа-підприємець за видами діяльності згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: діяльність агентств працевлаштування (код КВЕД 78.10); інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами (код КВЕД 78.30); надання комбінованих офісних адміністративних послуг (код КВЕД 82.11); фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність (код КВЕД 82.19); надання інших допоміжних комерційних послуг (код КВЕД 82.99); консультування з питань комерційної діяльності й керування (код КВЕД 70.22).

Протягом 2016-2017 років у межах власної господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 укладено договори про кадрове забезпечення господарської діяльності з юридичними особами: ТОВ «КОМПЛЕТ ПЛЮС», ТОВ «АВ метал груп», ТОВ «Туристична компанія «Колумб», ТОВ «КОТОН-Д», ТОВ «АРСЕНАЛ ГРУП», ТОВ «Альфа-Синтез», ТОВ «АВ інцест груп», ТОВ «БОНТОЙ», ТОВ «Альтаір-Д», у відповідності до умов яких позивач надавала юридичним особам (замовникам) послуги із кадрового діловодства підприємства, про що свідчать договори про кадрове забезпечення господарської діяльності, додаткові угоди та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (т.1 а.с. 22-250, т. 2 а.с. 1-38), а саме: оформлення штатного розкладу, кадрових наказів по підприємству; ведення книги реєстрації кадрових наказів і розпоряджень; складання проектів щорічного графіку надання відпусток працівників замовника; оформлення та ведення особових карток по обліку кадрів тощо.

Чинним законодавством надається чітке визначення поняття послуг з посередництва у працевлаштування, а також наводяться умови, за яких суб'єкт господарювання вважається таким, що надає відповідні послуги.

До послуг з посередництва у працевлаштуванні належать пошук роботи та сприяння у працевлаштуванні особи, добір працівників відповідно до замовлень роботодавців (у тому числі іноземних) у межах укладених з роботодавцями договорів (контрактів).

Отже, виходячи з характеру та правової суті наданих протягом 20162017 років послуг, фактична діяльність позивача протягом вказаного періоду не входить до складу послуг з посередництва у працевлаштуванні, оскільки полягає у наданні послуг із кадрового діловодства підприємства, що підтверджується первинною документацією, яка міститься в матеріалах справи.

Докази, які б підтверджували, що позивачем у вказаному вище періоди проводилась і діяльність з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні та наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців, в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані.

Крім того, в цьому випадку слід враховувати, що відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому Кабінетом Міністрів України порядку формує та веде Перелік суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців.

У відповідності до п.п.5, 6 Порядку формування та ведення переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 05.06.2013 № 400, для включення до переліку посередники подають до Державної служби зайнятості рекомендованим листом з повідомленням про вручення заяву за формою, встановленою Мінсоцпотілики. Державна служба зайнятості протягом п'яти робочих днів з дня отримання заяви включає наведені у ній відомості про посередників до Переліку та оприлюднює їх на веб-сайті Служби.

До Переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, позивач не включений, заяву про включення її до цього списку ФОП ОСОБА_1 не подавала з огляду на те, що фактично не провадила діяльність, яка полягає в наданні послуг з посередництва у працевлаштуванні.

Що стосується видів економічної діяльності, які визначені у Реєстрі платників єдиного податку та інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФОП ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Чинна Класифікація видів економічної діяльності затверджена наказом Держспоживстандарту України № 457 від 11.10.2010, метою її є створення та впровадження сучасної системи національних статистичних класифікацій.

Відповідності до абз. 2 розділу 1 Класифікації, основне призначення КВЕД - визначити та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

З Класифікації видів економічної діяльності вбачається, що КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної діяльності, а тому сам по собі не створює прав та обов'язків для підприємств, організацій, фізичних осіб-підприємців та не створює ніяких правових наслідків.

Отже, передбачена у ФОП ОСОБА_1 за КВЕД діяльність агентств працевлаштування (78.10) не свідчить про фактичне здійснення такої діяльності у спірний період.

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не підпадає під ознаки, визначені законодавцем для ідентифікації суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, тому підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення п.4 ч.4 ст. 36 Закону України «Про зайнятість населення» відсутні.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 0440/6239/18 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко