ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року

Львів

№ 857/2042/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Могила А.Б., м. Івано-Франківськ) у справі №0940/2082/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рогатинської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження про накладення дисциплінарного стягнення - звільнення з посади, поновлення на посаді, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної та матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

08 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Рогатинської районної державної адміністрації в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження про накладення дисциплінарного стягнення - звільнення з посади, поновити на посаді, виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, стягнути моральну та матеріальну шкоду.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Рогатинської районної державної адміністрації (вул.Галицька,65, м. Рогатин, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 23805775) про визнання протиправним та скасування розпорядження від 29.10.2018 №158-К про накладення дисциплінарного стягнення - звільнення з посади, поновлення на посаді, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Повернуто ОСОБА_1 зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп., сплачений згідно із платіжним документом 0.0.1178805501.1 від 07.11.2018.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема із неповним з'ясуванням всіх обставин справи, не застосуванням норм Закону України «Про державну службу», які повинні були бути застосовані з врахуванням викладених в апеляційній скарзі, тому таке рішення підлягає скасуванню.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу за вх. №К-6069/19 від 19 березня 2019 року в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законне, обґрунтованим та мотивованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права. Відповідач вважає, що наведені апелянтом у апеляційній скарзі підстави та обставини для скасування оскаржуваного рішення суду є надуманими, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та видно з матеріалів справи , що згідно розпорядження Рогатинської районної державної адміністрації від 22.03.2017 №54-к, за результатами конкурсу, ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу освіти районної державної адміністрації.

Розпорядженням відповідача №158-К від 29.10.2018 на позивача ОСОБА_1, накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з посади за вчинення дисциплінарного проступку - порушення Присяги державного службовця, яке вважає незаконним.

Підставою для звільнення позивача було розпорядження Рогатинської районної державної адміністрації від 26.10.2018 №157-к, на підставі листів райдержадміністрації від 23.10.2018 №3265/01-18/07 та від 26.10.2018 №3356/01-16/12, відкрито дисциплінарне провадження щодо порушення Присяги державного службовця, несумлінного виконання своїх посадових обов'язків начальником відділу освіти райдержадміністрації ОСОБА_1.

Суд першої інстанції вирішуючи спір по суті погодився з висновком дисциплінарної комісії , що незабезпечення позивачем як керівником відділу підготовку начальних закладів району до роботи в осінньо-зимовий період, допущені порушення законодавства, які привели до втрати фінансових та матеріальних ресурсів на загальну суму 378,15 тис. грн., ряду порушень фінансової дисципліни, законодавства про державні закупівлі, внесення ОСОБА_1 неправдивих даних у систему ІСУО, що стало загрозою для отримання випускниками Чагрівського НВК свідоцтв про базову загальну середню освіту, порушення документального забезпечення його діяльності, не приведення Інструкції з діловодства у відповідність з вимогами постанови КМУ, не визначення наказом відповідальної особи за ведення діловодства, не дотримання Інструкції при роботі із зверненням громадян та доступ до публічної інформації, містить склад дисциплінарного проступку - Порушення присяги державного службовця, тому за своєю суттю є проступком державного службовця проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків та відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог.

Однак колегія суддів частково не погоджується з рішенням суду першої інстанції та зазначає, що приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження державної служби, особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців врегульовано Законом України в «Про державну службу».

Статтею 43акону «Про державну службу» визначено принципи за якими здійснюється державна служба, а саме:

1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави;

2) законності - обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

3) професіоналізму - компетентне, об'єктивне і неупереджене виконання посадових обов'язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону;

4) патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові;

5) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень;

6) «ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики;

7) забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необгрунтованих обмежень або надання необгрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження;

8) політичної неупередженості - недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов'язків;

9) прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України;

10) стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.

Статтею 8 вказаного Закону, чітко передбачено, що державний службовець повинен: Державний службовець зобов'язаний: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; з повагою ставитися до державних символів України; обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Згідно частини 1 статті 64 Закону за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 65 Закону визначено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

В статті 36 Закону України «Про державну службу» наведено текст присяги державного службовця.

Присяга державного службовця передбачає зокрема, зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.

За такого правового врегулювання, порушення Присяги слід розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

За таких обставин, звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Отже, звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Вказане стверджується і в ч. 5 статті 66 ЗУ «Про державну службу» згідно якої чітко зазначено, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, 4 передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Дану санкцію за вчинення вказаного дисциплінарного проступку слід розглядати як винятковий та виключний захід, який має застосовуватися лише в тих випадках, коли характер вчиненого проступку, з врахуванням усіх факторів, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також інші обставини справи свідчать про неможливість та/або недоцільність продовження перебування такої особи на вказаній посаді.

Як видно з матеріалів справи , що розглядаючи дисциплінарну справу, дисциплінарна комісія, а також суд першої інстанції, в обов'язки якого входила перевірка всіх обставин звільнення і надання оцінки прийнятому рішенню, не взяли до уваги і не врахував того факту, що ОСОБА_1 з 2002 року прийнята на державну службу, що з березня 2017 року така була призначена на посаду начальника відділу освіти Рогатинської РДА, на якій сумлінно працювала аж до моменту звільнення. Порушення, за яке ОСОБА_1 звільнена є одноразовим, а не повторним потягом року.

Жодних обтяжуючих відповідальність обставин ні комісією ні судом першої інстанції також встановлено не було.

При цьому, у відповідності до ст. 67 ЗУ «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.

Обставинами, що пом'якшують відповідальність державного службовця, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень;

3) високі показники виконання службових завдань, наявність заохочень та урядових відзнак, урядових і державних нагород;

4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Також, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про правомірність оскаржуваного наказу про звільнення, при цьому не врахувавши наступне.

Як чітко передбачено п. 1 та 2 ст. 77 ЗУ «Про державну службу» рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад.

Також дисциплінарною комісією під час розгляду дисциплінарної справи та судом першої інстанції, не враховано попередню поведінку та відсутність дисциплінарних стягнень відносно ОСОБА_1, вжиття заходів щодо усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди ОСОБА_1 в частині зазначених у дисциплінарній справі фінансових порушень (добровільне нею відшкодування коштів), тощо.

При цьому, суд першої інстанції, відмовляючи в позові, обмежився, формальним підходом до оцінки доводів позивачки, взяв до уваги лише доводи відповідачів, і не «врахував положень статті 66 Закону України «Про державну службу» тобто принципу індивідуалізації покарання, що випливає із норм статей 67, 74 цього Закону обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів також звертає увагу, що у Розпорядженні про звільнення позивачки, такі обов'язкові умови, не зазначені взагалі.

Це дало підстави відповідачу вже під час розгляду справи про звільнення в суді, довільно і на власний розсуд інтерпретувати за яке ж к порушення з перелічених у висновку Дисциплінарної комісії ОСОБА_1, таки було звільнено. Натомість, як вже було зазначено вище, звільнення, це є особливий вид стягнення, і не може бути застосований з формальним підходом.

Колегія суддів зазначає , що доводи, які були викладені ОСОБА_1 як під час розгляду її справи дисциплінарною комісією так і під час розгляду справи про її поновлення в суді першої інстанції, відносно того, що всі ці порушення, які стали підставою для її звільнення нею обгрунтовано заперечені, і об'єктивно не можуть бути причиною для застосування такого дисциплінарного стягнення, взагалі не відображені і не знайшли своїх характеристик в судовому рішенні.

Так судом при прийнятті оспорюваного рішення не було враховано наступне:

По-перше, щодо такого порушення як нібито зрив позивачкою опалювального «зону.

В своєму звернені на ім'я Голови Рожнятівської РДА, (№ 1159/01-14/03 від 24 жовтня 018 року) ОСОБА_1 вказувала на те, що жодної її вини, у тому що не розпочато опалювальний сезон в деяких школах району немає, адже таке сталося через об'єктивні причини.

Так, у зв'язку із плановими заходами по повірці газових лічильників в зазначених школах газові лічильники відділом освіти були передані на повірку в ПАТ «Івано-Франківськгаз» у відповідності до періодів, які були визначені Газканторою.

В той момент, коли відділ освіти, повинен був здійснити оплату коштів за повірку таких лічильників, що б дало змогу їх забрати і встановити у школі, казначейською службою в м. Рогатин, були заблоковані рахунки відділу освіти у зв'язку із заборгованістю по заробітній платі перед педагогічними працівниками. Таке блокування рахунків відбулося не через дії чи діяльність ОСОБА_1 а через не фінансування зі сторони держави.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що після зняття блокування рахунків, а саме 23 жовтня 2018 року кошти були перераховані в тому числі і ПАТ «Івано-Франківськгаз» за повірку, газові лічильники були забрані і їх встановлення відбулося 25 жовтня 2018 року в школах.

А тому колегія суддів вважає, що вини ОСОБА_1 у такій затримці запуску опалення в школах, не було .

Проте, такі її пояснення взагалі не знайшли свого відображення в дисциплінарній справі і рішення суду першої інстанції вони також не оцінені і не відображені.

Також колегія суддів вважає, що питання щодо порушень по забезпеченню діловодства, не є порушення ОСОБА_1 присяги державного службовця.

Також слід погодитись з апелянтом, що порушення трудової дисципліни можуть бути виявлені шляхом проведення відповідної перевірки, і повинні бути належним чином зафіксовані. У разі, якщо такі порушення мають місце, і якщо виявлено особу, яка допустила такі порушення, то відповідно перед застосуванням дисциплінарного стягнення , винна особа повинна дати пояснення по цьому порушенню.

Натомість як вбачається із Наказу Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 223-в від 22 жовтня 2018 року, до Рогатинської РДА було направлено заступника начальника управління - начальника відділу контролю апарату облдержадміністрації та начальника відділу кадрової роботи апарату, з метою проведення моніторингу стану виконавської дисципліни.

Тобто, жодної перевірки відносно правил документообігу не проводилося (проводився моніторинг), і за наслідком такого моніторингу жодної фіксації порушень здійснено не було. Жодних пояснень по наслідкам моніторингу ОСОБА_1 не давала та і у відповідності до чинного трудового законодавства чи ЗУ «Про державну службу» надавати і не могла оскільки таке і не передбачено, даний факт також залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Також, щодо перевірки управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано- Франківській області, та виявлених розтрат на суму 378,15 тис. грн., то така перевірка і документи, прийняті за її наслідком, не свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 порушень фінансової дисципліни чи тим паче розтрат з її сторони.

При цьому, після надходження матеріалів перевірки до Голови Рогатинської РДА, останній передав його ОСОБА_1 і дав доручення надати по свої письмові пояснення з приводу цієї перевірки до 31.10.2018 року.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, вже 29.10.2018 року, Дисциплінарна комісія, не дочекавшись письмових пояснень, до визначеної дати, поспішно прийняла рішення про рекомендацію щодо звільнення ОСОБА_1, в тому числі за наслідком нібито розтрат бюджетних коштів з її сторони - тобто за наслідком матеріалів Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області.

Що не дало змоги позивачці, довести той факт, і довести це документально, що нею порушення не вчинялися.

Зокрема, ОСОБА_1 посилається на Постанову про закриття кримінального провадження від 28.09.2018 року, яке було зареєстроване за фактом умисної розтрати службовими особами відділу освіти державного майна на суму 248 333,34 грн.

Також слід зазначити, що з Постанови вбачається, що ОСОБА_1 допитувалася в рамках даної кримінальної справи як свідок, а не як підозрювана чи обвинувачена. Сама ж справа, стосувалася головного бухгалтера відділу освіти.

Також закриваючи кримінальне провадження, слідчим також було додатково

встановлено, що згідно посадової інструкції начальника відділу освіти Рогатинської РДА ОСОБА_1, затвердженої першим заступником голови РДА, на ОСОБА_1 не покладено обов'язку щодо організації ведення бухгалтерського обліку та прямо не передбачено відповідальність за порушення порядку його ведення.

Частиною другою статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВРза правилами, передбаченими Порядом обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100). Відповідно до наданих відповідачем довідок (а.с. 21, 22) середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці роботи перед звільненням (серпень (22 робочі дні ) - вересень (20 робочі дні) 2018 року) склала 10 999,50 грн., відповідно середньоденна 261,89 грн. Період вимушеного прогулу позивача обраховується в робочих днях починаючи з першого дня після звільнення до дати прийняття рішення про поновлення позивача на посаді (з 31.10.2018 по 11.04.2019). Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 27236,56 грн. (104 р.д.*261,89 грн/день). Суд встановлює, що при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу роботодавцеві слід утримати з цієї суми та перерахувати у відповідні бюджети/фонди передбачені законодавством податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації та стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Зі змісту цієї норми випливає, що основною умовою такого розгляду є те, що моральна шкода повинна бути заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин.

Частиною 1 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

Позивач не надав суду жодних доказів заподіяння їй моральної шкоди (у вигляді душевних страждань, психологічних переживань, тощо).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою та безпідставною, а тому не підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до статті 1 якого, адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.

Згідно зі статтею 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поняття «витрати на правову допомогу» у даному контексті - це витрати, пов'язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судових засіданнях та інші витрати, пов'язані з розглядом справи в суді.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що компенсація судових витрат здійснюється саме за участь особи, яка надавала правову допомогу, та є фахівцем у галузі права, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій, поза судовим засіданням, та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Судом встановлено, що Гордій Василь Григорович має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.04.1994р. №2 (а.с. 30).

Відповідно до наявного у матеріалах справи Акту наданих послуг від 07 листопада 2018 року, адвокатом надано ОСОБА_1 наступні послуги: - надання консультацій - 800 грн., з яких кількість витраченого часу - 4 години, вартість однієї години - 200 грн.; - виїзд у м. Рогатин для збирання документів - 1000 грн., з яких кількість витраченого часу - 5 годин, вартість однієї години - 200 грн.; - збирання та вивчення матеріалів - 800 грн., з яких кількість витраченого часу - 4 години, вартість однієї години - 200 грн.; - складання та відправлення адвокатських запитів - 600 грн., з яких кількість витраченого часу - 2 години, вартість однієї години - 300 грн.; - написання скарги в суд з метою оскарження розпорядження вказаного у позовній заяві - 2000 грн., з яких кількість витраченого часу - 4 години, вартість однієї години - 500 грн. Таким чином, всього 5200,00 грн. (а.с. 26).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань Рогатинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу у загальному розмірі 5200,00 грн, що підтверджується квитанцією №000250 від 06 листопада 2018 року (а.с. 27).

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням всіх обставин справи, із неповною відповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Не застосування судом першої інстанції положень ЗУ «Про державну службу» в частині індивідуальності до застосування дисциплінарних стягнень, в частині не вирішення питання відносно обтяжуючих і пом'якшуючих обставин при застосуванні конкретного виду стягнення, а також в частині відсутності будь-якого мотивування звільнення безпосередньо в розпорядженні, що унеможливлює встановлення фактичних обставин які слугували підставами для звільнення з посади, а тому доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, 329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у справі №0940/2082/18 - скасувати, та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Рогатинської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження про накладення дисциплінарного стягнення - звільнення з посади, поновлення на посаді, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження №158-К Рогатинської РДА від 29 жовтня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади начальника відділу освіти Рогатинської РДА».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації з 31 жовтня 2018 року.

Стягнути з Рогатинської районної державної адміністрації (м. Рогатин, вул. Галицька, 65, код ЄДРПОУ 23805775) в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 жовтня 2018 року по 11 квітня 2019 року в сумі 27 236,56 грн. Стягнення заробітку в користь ОСОБА_1 за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Рогатинської районної державної адміністрації (77000, вул. Галицька, 65, м. Рогатин, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 23805775) в розмірі 5200 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя

В. Я. Макарик

судді

О. О. Большакова

І. В. Глушко

Повний текст постанови складений 22 квітня 2019 року.