ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/10702/18

УХВАЛА

16 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцєва Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Міністерства освіти і науки України про роз'яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року та встановлення способу її виконання у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Міжрегіональна Академія управління персоналом про визнання протиправним та скасування наказу в частині №89 від 01 лютого 2018 року, визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА _2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Міжрегіональна Академія управління персоналом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати абзац 3 пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 01 лютого 2018 року №89 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 01 лютого 2018 року» в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 ВНЗ «Міжрегіональна академія управління персоналом» від 26 березня 2014 року, протокол №16, про присудження наукового ступеню доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» та в частині відмови у видачі диплома доктора юридичних наук ОСОБА_2 на підставі висновку;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо відмови затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 ВНЗ «Міжрегіональна академія управління персоналом» від 26 березня 2014 року, протокол №16, про присудження наукового ступеню доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» та щодо відмови у видачі йому диплома доктора юридичних наук;

- зобов'язати Міністерство освіти і науки України затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 ВНЗ «Міжрегіональна академія управління персоналом» від 26 березня 2014 року, протокол №16, про присудження наукового ступеню доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» та зобов'язати видати ОСОБА_2 диплом доктора юридичних наук;

- встановити Міністерству освіти і науки України 30-денний строк на виконання судового рішення з моменту набрання ним законної сили;

- зобов'язати Міністерство освіти і науки України подати до Окружного адміністративного суду м. Києва звіт про виконання судового рішення в 60-денний строк з моменту набрання ним законної сили;

- стягнути з Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року даний адміністративний позов - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року - скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_2 до Міністерства освіти і науки України задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано абзац 3 пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 01 лютого 2018 року № 89 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 01 лютого 2018 року» в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 ВНЗ «Міжрегіональна академія управління персоналом» від 26 березня 2014 року, протокол №16, про присудження наукового ступеню доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» та в частині відмови у видачі диплома доктора юридичних наук ОСОБА_2 на підставі висновку.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо відмови затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 ВНЗ «Міжрегіональна академія управління персоналом» від 26 березня 2014 року, протокол №16, про присудження наукового ступеню доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» та щодо відмови у видачі йому диплома доктора юридичних наук.

Зобов'язано Міністерство освіти і науки України затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 ВНЗ «Міжрегіональна академія управління персоналом» від 26 березня 2014 року, протокол №16, про присудження наукового ступеню доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» та зобов'язати видати ОСОБА_2 диплом доктора юридичних наук.

Стягнуто з Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати в суді апеляційної інстанції у розмірі 2115 грн.

19 березня 2019 року відповідач звернувся до апеляційного суду з заявою про роз'яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року та встановлення способу виконання зазначеного рішення. Свою вимогу Міністерство освіти і науки України мотивує тим, що відповідачу не зрозуміло як виконувати рішення суду, а отже він не може реалізувати своє право добровільного виконання рішення.

Так, відповідно до зразка диплома доктора наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2011 року № 1183, дата засідання атестаційної колегії вказується в дипломі. Для цього необхідне затверджене МОН позитивне рішення атестаційної колегії. Прийняте МОН рішення про затвердження рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 ВНЗ «Міжрегіональна академія управління персоналом» від 26 березня 2014 року, протокол №16, про присудження ОСОБА_2 наукового доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» та про видачу йому диплома диктора юридичних наук без дотримання вказаної процедури суперечитиме законодавству і завідома буде нелегітимним, оскільки неможливо буде вписати в диплом дату засідання атестаційної колегії, на якій затверджено рішення ради Д 26.142.02 щодо дисертації ОСОБА_2

На думку заявника, наведене вказує на те, що зобов'язання затвердити рішення ради Д 26.142.02 щодо дисертації ОСОБА_2 і зобов'язання видати йому диплом доктора юридичних наук суперечить нормативно-правовим актам з питань атестації наукових кадрів і є завідома таким, що не може бути виконаним.

За правилами ч. 1 статті 378 КАС України у чинній редакції, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

За ч.3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що уповноваженим на розгляд питань щодо відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є адміністративний суд першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист).

Водночас, у межах даної справи №826/10702/18 Шостий апеляційний адміністративний суд є адміністративним судом апеляційної інстанції, що свідчить про відсутність у нього повноважень на розгляд та вирішення заяви про встановлення способу виконання судового рішення.

Згідно ч. 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України - за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Отже, роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання, тобто, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а із змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.

Вказана стаття КАС України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.

Виходячи із системного тлумачення наведеної норми, роз'яснено може бути судове рішення, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини.

Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що механізм, визначений цією статтею, не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення чи не згодний з такою мотивацією. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це рішення до суду вищої інстанції, якщо таке право надане цим Кодексом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки суду щодо способу, строків, порядку виконання рішення є факультативними елементами резолютивної частини рішення, а тому вони можуть виступити предметом роз'яснення лише у тому разі, коли суд закріпив їх у рішення. Якщо ж висновки суду щодо способу виконання у постанові відсутні, то ухвала суду про їх роз'яснення фактично є додатковим рішенням і прямим порушенням статті 254 КАС України, що забороняє змінювати (в тому числі доповнювати) зміст такої постанови.

На думку суду, наведені заявником обґрунтування жодним чином не свідчать про нечіткість, незрозумілість чи двозначність резолютивної частини постанови Шостого апеляційного адміністративного суду, про роз'яснення якої наразі ставиться питання.

Таким чином, проаналізувавши безпосередньо постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, колегія дійшла висновку, що вона не містить неточностей чи розбіжностей, що могли би стати перешкодою для його виконання, а недбале відношення сторін до своїх прав та обов'язків в адміністративному процесі не є підставою для роз'яснення рішення.

Враховуючи зазначене вище, заяву відповідача та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 254 КАС України, для роз'яснення судового рішення.

А тому відсутні підстави для задоволення заяви Міністерства освіти і науки України про роз'яснення судового рішення та встановлення способу та порядку її виконання.

Керуючись ст.ст. 254, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Міністерства освіти і науки України про роз'яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року та встановлення способу її виконання у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Міжрегіональна Академія управління персоналом про визнання протиправним та скасування наказу в частині №89 від 01 лютого 2018 року, визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Є.В. Чаку