КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2019 року № 320/1066/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Мілієнко О.М., за участю: представника позивача -Бондаренко Г.П., представника відповідача - Шевченка В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Салді Сервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Торговий дім "Салді Сервіс" з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 29.11.2018 №1007052/35997828 та від 06.12.2018 №1015318/35997828.

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 19.05.2018 № 9 датою її подання на реєстрацію, а саме 26.11.2018, та податкову накладну від 27.11.2018 № 14 датою її подання на реєстрацію, а саме 30.11.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суд від 11.03.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач не погоджується з рішеннями Комісії ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1007052/35997828 від 29.11.2018 та №1015318/35997828 від 06.12.2018 і вважає їх безпідставними та протиправними, такими, що підлягають скасуванню, оскільки, як стверджує позивач, вони не відповідають затвердженій формі, не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, не містять чіткої підстави їх прийняття, натомість відображають недостовірну інформацію про неподані Позивачем документи. Подані позивачем документи та пояснення не були розглянуті та досліджені Комісією ГУ ДФС у Київській областіта не були враховані норми чинного законодавствапри прийнятті рішень,що є підставою для визнання їх необґрунтованим та протиправним.

Також позивач зазначає, що прийняття оскаржуваних рішень стало наслідком незаконної зупинки реєстрації податкових накладних №9 від 19.05.2018 та №14 від 27.11.2018, вчиненої з підстав, не передбачених чинним законодавством, оскільки Критерії ризиковості платника податків, які стали причиною зупинки реєстрації вказаних податкових накладних, не погоджені Міністерством фінансів України у встановленому нормами права порядку, а тому не можуть бути застосовані до платника податків.

Відповідачі позов не визнали, подали до суду письмові відзиви в яких просили суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не надав документів, необхідних для прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної\розрахунку коригування в Реєстрі, встановлених п.14 Порядку зупинення реєстрації ПН\РК.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Просила суд позов задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів викладених у відзиві. Просив у задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "Торговий дім "Салді Сервіс" є юридичною особою, має статус платника податку на додану вартість та є платником податку на загальних підставах.

Видами діяльності за КВЕД-2010 підприємства згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний), 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво, 43.22 Монтаж водопровіднихмереж, систем опалення та кондиціонування, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Щодо відмови у реєстрації податкової накладної № 9 від 19.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Позивач, здійснюючи свою господарську діяльність, уклав договір поставки №04/18 від 04.10.2018 з Товариством з обмеженою відповідальністю «САЛДІ СЕРВІС», згідно якого Позивач (Продавець) передає у власність покупця ТОВ «САЛДІ СЕРВІС» товар, зазначений у п. 2.1. цього Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та по цінам, узгодженим Сторонами у порядку визначеному цим Договором. Згідно п. 2.1. договору поставки №04/18 Позивач виставив рахунок на оплату №93 від 02.11.2018, за яким продав товар - матеріал ПВХ TDS TentGlossy 650 White 2,50 50 у кількості 5000 кв. м. на суму 310200,00 грн., у тому числі 51700,00 грн. ПДВ.

Матеріал ПВХ за вказаним рахунком на оплату відвантажувався Позивачем Покупцю на умовах самовивозу частинами. Позивач зазначає, що 05.11.2018 відвантажено товар на суму 68244, 00 грн. та на дану операцію Позивачем було подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну №3 від 05.11.2018. Дана податкова накладна була зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується витягом з ЄРПН №25485 від 19.02.2019 та рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 26.11.2018 №46189/35997828/2.

Матеріалу ПВХ на суму 241 956,00 грн. відвантажено на підставі видаткової накладної №108 від 19.11.2018. Позивач, як постачальник товару, згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на дану операцію склав податкову накладну №9 від 19.11.2018 та подав її на реєстрацію до ЄРПН.

Через автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України, позивачем отримано квитанцію №1 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, відповідно до якої податкову накладну №9 від 19.11.2018 прийнято, проте реєстрації її зупинена. Причина зупинки зазначена наступна: «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 19.11.2018 №9 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6. п.1 «Критеріїв ризиковості платника податків». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.»

Товариством до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області надано пояснення та копії документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, та які розкривають зміст описаної операції, а саме: договір поставки №04/18 від 04.10.2018, рахунок на оплату №93 від 02.11.2018, видаткова накладна №108 від 19.11.2018, довіреність №266 від 19.11.2018, договір оренди №31 від 01.12.2017, додаток №1 до договору оренди №31 від 01.12.2017, Додаткова угода №01 про зміну умов договору оренди №31 від 01.02.2018, видаткова накладна по складу №108 від 19.11.2018, зовнішньоекономічний контракт №3-05 від 21.05.2018, комерційний інвойс №TAYA180283 від 26.07.2018 з перекладом, платіжні доручення в іноземній валюті SWIFT №194 від 30.05.2018 та №386 від 22.08.2018, митна декларація №UA125200/2018/691572 від 01.11.2018, товаро-транспортна накладна CMR №419787, договір №8313 про транспортно-експедиторське обслуговування від 11.08.2016, прибуткова накладна по складу №82 від 17.09.2018.

29.11.2018 Позивачем отримано рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №1007052/35997828 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким було відмовлено в реєстрації податкової накладної №9 від 19.11.2018 через ненадання платником податків копій документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Надалі Позивачем дане рішення було оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення 04.12.2018 до ДФС України засобами електронного зв'язку скарги на Рішення №1007052/35997828 з копіями документів, що подавалися попередньо з поясненнями для реєстрації податкової накладної №9 від 19.11.2018. Рішенням Комісії ДФС з питань розгляду скарг від 13.12.2018 №50924/35997828/2 скаргу Позивача залишено без задоволення, а Рішення №1007052/35997828 без змін.

Щодо відмови у реєстрації податкової накладної № 14 від 27.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Позивач уклав договір купівлі-продажу №12/02/15-1 від 12.02.2015 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколайт Україна», згідно якого Позивач зобов'язується поставляти покупцеві ТОВ «Еколайт Україна» товар у кількості, в асортименті та по цінам, що узгоджуються в рахунках-фактурах, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Згідно договору купівлі-продажу №12/02/15-1 Позивач продав ТОВ «Еколайт Україна» товар - корпус вуличного світильника з вмонтованою лінзою арт.ECOPRO 77-180, виставивши рахунок на оплату №102 від 26.11.2018 року на суму 213561,60 грн., у тому числі 35593,60 грн. ПДВ.

Товар за даним рахунком на оплату відвантажувався Позивачем покупцю на умовах самовивозу за видатковою накладною №113 від 27.11.2018 р. На дану операцію згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України Позивачем, як продавцем товару, було складено та подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну №14 від 27.11.2018.

30.11.2018 позивачем отримано квитанцію №1 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, відповідно до якої податкову накладну №14 від 27.11.2018 прийнято, проте реєстрації її зупинена. Причина зупинки зазначена наступна: «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 27.11.2018 №14 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6. п.1 «Критеріїв ризиковості платника податків». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.»

Позивачем до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було надано пояснення та копії документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, а саме: договір купівлі-продажу №12/02/15-1 від 12.02.2015, рахунок на оплату №102 від 26.11.2018, видаткова накладна №113 від 27.11.2018, довіреність №121 від 27.11.2018, договір оренди №31 від 01.12.2017, додаток №1 до договору оренди №31 від 01.12.2017, Додаткова угода №01 про зміну умов договору оренди №31 від 01.02.2018, видаткова накладна по складу №113 від 27.11.2018р., зовнішньоекономічний контракт №20170601 від 01.06.2017, комерційний інвойс №20170907 від 07.09.2017р. з перекладом, платіжні доручення в іноземній валюті SWIFT №1805 від 18.09.2017 та №1816 від 27.09.2017, митна декларація №UA125200/2017/614810 від 06.12.2017, міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №400636, договір №LCL - 11870 на транспортно-експедиторське обслуговування збірних вантажів від 01.09.2017, прибуткова накладна по складу №195 від 06.12.2017.

06.12.2018 Позивачем отримано рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №1015318/35997828 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким було відмовлено в реєстрації податкової накладної №14 від 27.11.2018 через ненадання платником податків копій документів, а саме:

- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних;

- документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Надалі Позивачем дане Рішення №1015318/35997828 оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення 14.12.2018 до ДФС України засобами електронного зв'язку скарги з копіями документів, що подавалися попередньо з поясненнями для реєстрації податкової накладної №14 від 27.11.2018. Рішенням Комісії ДФС з питань розгляду скарг від 26.12.2018 № 53931/35997828/2 скаргу Позивача залишено без задоволення, а Рішення №1015318/35997828 без змін.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 29.11.2018 №1007052/35997828 та від 06.12.2018 №1015318/35997828, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Абзацом першим пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246, у редакції, чинній на час формування та надіслання податкових накладних на реєстрацію).

Згідно з п. 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192 та п. 201.10 ст. 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до п. п. 201.3 і 201.9 ст. 201 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується, факту реєстрації/зупинення реєстрації/ відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з пунктом 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 14 Порядку №1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Відповідно до положень пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 (далі - Порядок №117).

Згідно п. 5 даного Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Пунктом 6 Порядку №117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно п. 7 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна /розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної - критеріям ризиковості здійснення операції.

Суд зазначає, що положення пунктів 6 та 7 Порядку є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов'язків контролюючих органів.

Разом з тим, як зазначено у квитанціях №1 від 26.11.2018 та від 30.11.2018, реєстрація податкових накладних №9 від 19.11.2018 та №14 від 27.11.2018 зупинена через те, що податкові накладні відповідають вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Суд приходить до висновку, що контролюючим органом застосовано формулювання, яке пунктами 6 та 7 Порядку №117 не передбачено.

Вказане свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкової накладної зупинено з підстав, які не передбачені законодавством.

Згідно п. 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Офіційний веб-сайт Державної фіскальної служби України за адресою: http://sfs.gov.ua/baneryi/zupinennya-reestratsii-pn/357077.html містить інформацію за 13.11.2018 про те, що Критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій (з урахуванням внесених змін, погоджених Міністерством фінансів згідно листа від 31.10.2018 № 26010-06-05/28170), перелік показників та коефіцієнтів, що визначають позитивну податкову історію платника податку (погоджений Міністерством фінансів згідно листа від 22.03.2018 № 26010-06-10/7849), які опубліковані на даній сторінці, визначені у відповідності до вимог пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117.

Суд звертає увагу на вищевказаний лист Міністерства фінансів України від 31.10.2018 № 26010-06-05/28170, завірену копію якого Міністерство надало на адвокатський запит представника Позивача. Даним листом Мінфін погодив критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, надіслані листом Державної фіскальної служби України від 29.10.2018 № 3104/4/99-99-07-05-04-13, за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.

Погодження Міністерства фінансів України критеріїв з умовою їх перегляду протягом місяця, свідчить про те, що вказані критерії містили недоліки, які мали би бути у встановлений Міністерством фінансів України строк усунуті і повторно погоджені у встановленому порядку. Таке умовне погодження Критерії свідчить, що вони не могли бути застосовані до платників податків до їх повторного погодження і оприлюднення у встановленому порядку. До такого висновку прийшли також Шостий апеляційний адміністративний суд у постановах від 03.12.2018 у справі № 810/2575/18, від 18.12.2018 у справі № 826/7498/18, Харківський апеляційний адміністративний суд у постанові від 13.12.2018 у справі № 2040/6060/1, Перший апеляційний адміністративний суд у постанові від 30.10.2018 у справі №805/3956/18-а.

Вищевказану інформацію відповідачі не спростували, будь-яких доказів остаточного погодження критеріїв ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій до суду не надали.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що контролюючим органом зупинено реєстрацію податкових накладних №9 від 19.11.2018 та №14 від 27.11.2018 без законних на те підстав, що як наслідок, призвело до безпідставного прийняття ГУ ДФС у Київській області оскаржуваних рішень №1007052/35997828 та №1015318/35997828.

Відповідно до вимог п. 12 та 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Суд звертає увагу на те, що квитанції №1 від 26.11.2018 та від 30.11.2018 містять лише загальне посилання на п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, без зазначення конкретних критеріїв, яким відповідає платник податків чи податкові накладні, а також не розраховано жодних показників за відповідними критеріями, що свідчить про те, що зупинення реєстрації податкових накладних №9 від 19.11.2018 та №14 від 27.11.2018 здійснено необґрунтовано.

Крім того, квитанції №1 від 26.11.2018 та від 30.11.2018, не містять конкретного переліку документів, які має подати Позивач для того, щоб комісія ГУДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, прийняла рішення про реєстрацію податкових накладних №9 від 19.11.2018 та №14 від 27.11.2018.

Відповідно до пункту 14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Суд зауважує, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав податковому органу ті документи, які стосувалися описаних вище господарських операцій, а також документи, що підтвердили попереднє придбання (імпорт) товарів Позивачем, що відповідають переліку документів, визначених пунктом 14 Порядку №117.

Згідно з пунктами 18-21 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про:

- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що в спірних рішеннях ГУ ДФС у Київській області рішень від 29.11.2018 №1007052/35997828 та від 06.12.2018 №1015318/35997828 в якості підстави для відмови в реєстрації податкових накладних №9 від 19.11.2018 та №14 від 27.11.2018 зазначено про ненадання платником податку копій таких документів:

- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (в обох рішеннях);

- документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством (у рішенні від 06.12.2018 року №1015318/35997828) .

Отже, у спірних рішеннях комісії ГУ ДФС у Київській області фактично було лише процитоване положення пункту 14 Порядку №117, а саме четвертий та шостий абзаци цього пункту, тобто викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації податкових накладних №9 від 19.11.2018 та №14 від 27.11.2018, а також без повідомлення причин, за яких надані позивачем документи не були враховані.

Пунктом 18 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 566, передбачено, що комісія ДФС може перевірити подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, в тому числі електронні, одержані від інших платників податків, засобів масової інформації тощо).

Зміст оскаржуваних рішень дає підстави стверджувати, що комісія ДФС, розглядаючи подані позивачем документи, не перевіряла їх відповідність вимогам чинного законодавства (наявність обов'язкових реквізитів, дотримання встановленої законом форми тощо), не з'ясовувала специфіку проведених господарських операцій та не визначала документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу, а також не дослідила, чи встановлена законодавством обов'язкова наявності всіх документів, що передбачена пунктом 14 Порядку №117, так як дана норма не зобов'язує подавати абсолютно всі перераховані в ній документи.

У той же час, аналіз наданих позивачем згідно з вичерпним переліком документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу положень ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Таким чином, оскаржувані рішення є необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними №9 від 19.11.2018 та №14 від 27.11.2018, у реєстрації яких було відмовлено.

Також суд звертає увагу, що додатком 2 до Порядком № 117 визначена форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Із форми такого рішення вбачається, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані рішення ГУ ДФС у Київській області від 29.11.2018 №1007052/35997828 та від 06.12.2018 №1015318/35997828 містять позначки «Х» напроти переліку документів, передбачених формою такого рішення, і не містить підкреслених документів, які Позивачем на думку відповідача не надано, а тому дані рішення не відповідають затвердженій формі.

Суд зазначає, що орган влади зобов'язаний "виправдати" свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Вмотивоване рішення дає можливість його оскаржити та отримати перегляд в судовому порядку.

Оскаржувані позивачем рішення ГУ ДФС у Київській області від 29.11.2018 №1007052/35997828 та від 06.12.2018 №1015318/35997828 є актами індивідуальної дії.Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.Дана позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 01.12.2009 № 09/236.

Суд вважає, що оскаржувані рішення комісії ГУ ДФС у Київській області від 29.11.2018 №1007052/35997828 та від 06.12.2018 №1015318/35997828 не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжують їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку позивача. Все це свідчить про їх необґрунтованість, безпідставність та незаконність, що передбачає необхідність скасування таких рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; ) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що вищевказані оскаржувані рішення прийняті не у спосіб, визначений законом, та необґрунтовано, відтак, є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача зареєструвати податкові накладні №9 від 19.11.2018 та №14 від 27.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктами 2, 3 та 4 частини 1 статті 5 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, а також визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

Згідно з пунктом 28 Порядку № 117 податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання, зокрема, такої події:

прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічна норма викладена у пункті 19 Порядку №1246. При цьому, пунктом 20 Порядку №1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДФС України.

Згідно статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Суд дійшов висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Враховуючи встановлені судом обставини протиправного прийняття комісією ДФС України рішень про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН спірні податкові накладні.

При цьому, задовольняючи вимоги позивача про зобов'язання відповідача зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, суд виходить з того, що такий спосіб захисту порушеного права не є формою втручання у дискреційні повноваження відповідача та є належним і ефективним способом відновлення порушених прав позивача, що виключають необхідність повторного звернення до суду.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Оскільки під час розгляду справи позивачем доведено надання ним до комісії ГУ ДФС у Київській областідокументів, які є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, суд вважає, що, у даному випадку, у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв'язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов'язання ДФС України здійснити реєстрацію податкових накладних ТОВ "Торговий дім "Салді Сервіс" №9 від 19.11.2018 та №14 від 27.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykinav. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання ДФС зареєструвати в ЄРПН податкові накладні є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності свого рішення, а тому останнє підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 3842,00 грн. (платіжне доручення від 01.03.2019 № 68). Крім того позивачем до суду надано докази понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 грн. (копію договору про надання правничої допомоги від 17.11.2017 №17/11/2017, копію Акту наданих послуг від 14.03.2019, копії платіжних доручень №91 від 18.03.2019 та №117 від 10.04.2019, витяг з Книги обліку доходів).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів підлягають судові витрати у сумі 12842,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 КАС, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 29 листопада 2018 року №1007052/35997828.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 06 грудня 2018 року №1015318/35997828.

4. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 19 травня 2018 року № 9 датою її подання на реєстрацію, а саме 26.11.2018р.

5. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 27 листопада 2018 року № 14 датою її подання на реєстрацію, а саме 30.11.2018р.

6. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) крн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛДІ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 33415524) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

7. Стягнути судові витрати на правову допомогу у розмірі 9000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛДІ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 33415524) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 16 квітня 2019 р.