ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року

Справа № 160/1220/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить:

- визнати протиправними дії ОСОБА_2 Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування стажу роботи при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за періоди роботи: з 1 січня 1999 по 30 листопада 2007 року; з 25.04.2008 р. по 19.11.2008 р.; з 01.05.2009 р. по 12.12.2009 р.; з 27.04.2010р. по 13.12.2010р.; з 27.04.2011р. по 21.12.2011р.; з 14.03.2012р. по 19.11.2012р.; з 04.03.2013р. по 19.12.2013р. та службу в ОСОБА_3 в період з 16.11.1981р. по 18.10.1983р.;

- зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу стаж роботи за періоди роботи: з 1 січня 1999 по 30 листопада 2007 року; з 25.04.2008 р. по 19.11.2008 р.; 01.05.2009 р. по 12.12.2009 р.; з 27.04.2010р. по 13.12.2010р.; з 27.04.2011р. по 21.12.2011р.; з 14.03.2012р. по 19.11.2012р.; з 04.03.2013р. по 19.12.2013р.; службу в ОСОБА_3 в період з 16.11.1981р. по 18.10.1983р. при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з моменту настання права на призначення пенсії;

- зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію та провести нарахування у повному обсязі за весь минулий час, з моменту настання права на її призначення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив йому в призначенні пенсії за віком, посилаючись на те, що в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах. Проте, як зауважено позивачем, весь трудовий стаж його складається з роботи тракториста, перерва була тільки в період служби в ОСОБА_3 з 16.11.1981р. по 18.10.1983 рік, що підтверджується військовим квитком серії НУ №7856035. Однак, Комісією не зараховано до пільгового стажу позивача службу у Збройних Силах, що є порушенням, адже на службу до ОСОБА_3 він пішов з посади тракториста і служба в армії повинна бути зарахована до пільгового стажу.

Також вказано, що для призначення пенсії за віком позивач подав належним чином заповнену трудову книжку, у якій містяться відповідні записи, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а тому, на думку позивача, вимогу відповідача про надання додаткових документів, надання яких вимагається лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, не можна визнати обґрунтованою та законною.

Позивач вважає відмову протиправною, у зв’язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

04.03.2019 року (вх. № 11275/19) на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову.

Зауважив, що відмова в призначенні пенсії на пільгових умовах є обгрунтованою та такою, що відповідає чинному пенсійному законодавству, оскільки у позивача відсутній необхідний пільговий стаж 20 років; запис в трудовій книжці за період роботи з 02.01.2004 року по 12.12.2009 року первинними документами не підтверджено.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно данних, які містяться у трудовій книжці колгоспника ОСОБА_1, №0920419, позивач працював:

в колгоспі ім. Чкалова, на базі якого створено колгосп ім. Шевченка, правонаступником якого став СВК ім. Шевченка:

- з 01.10.1980 по 12.06.1998 працював трактористом;

в Приватному підприємстві ім. Шевченка, яке перетворено в ТОВ ім. Шевченка:

- з 01.01.1999 по 01.01.2004 - механізатором (трактористом дописано);

в ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка»:

- з 02.01.2004 по 30.11.2007- механізатором - трактористом по контракту;

- з 26.04.2008 по 19.11.2008 - трактористом;

- з 01.05.2009 по 12.12.2009 - трактористом;

- з 27.04.2010р. по 13.12.2010р. - трактористом;

- з 27.04.2011р. по 21.12.2011р. - трактористом;

- з 14.03.2012р. по 19.11.2012р. - трактористом;

- з 04.03.2013р. по 29.12.2013р. - трактористом.

Військовим квитком серії НУ №7856035, долученим до матеріалів справи, підтверджується служба позивача в ОСОБА_3 з 16.11.1981р. по 18.10.1983р.

19.07.2018 року позивач звернувся до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком у зв’язку з досягненням 55 років.

ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №23909/03-01/26 від 04.10.2018 року позивачу було повідомлено про результати розгляду заяви та документів з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років, до якого було долучено Рішення про результати розгляду заяви від 28.09.2018 року № 9.

Також, 05.11.2018 року Комісією при ОСОБА_2 управлінні Пенсійного фонду в Дніпропетровській області за результатами розгляду заяви позивача від 19.07.2018 року було прийнято Рішенння №262, в якому, зокрема, зазначено, що для призначення пенсії позивач надав наступні документи: копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, копію трудової книжки, архівну довідку від 28.03.2018 №74/01-25 про відпрацьовані вихододні та заробітну плату в колгоспах ім. Чкалова, ім. Шевченка, КДСП ім. Шевченка з 1 липня 1980 по 1 грудня 1981 та з 1 грудня 1983 по 31 грудня 2000, видану КУ «Магдалинівський районний трудовий архів», довідку від 31.12.2009 №309, видану ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка» про роботу (без зазначення посади) з 2004-2009 роки, пільгову довідку №278 від 19.07.2018, видану ТОВ «Агродніпроцентр», довідки Магдалинівської РДА про реорганізацію та ліквідацію колгоспу ім. Шевченка та ТОВ «АФ ім. Шевченка».

Згідно трудової книжки колгоспника №0920419, позивач працював трактористом в колгоспі ім. Чкалова (згодом к-сп ім. Шевченка, СВК ім. Шевченка) з 01.10.1980 по 31.12.1998, з 01.01.1999 по 01.01.2004 в ПП ім. Шевченка (потім ТОВ ім. Шевченка) - механізатором-трактористом, та з 02.01.2004 по 30.11.2007 в ТОВ «АФ ім. Шевченка» - механізатором-трактористом. В трудовій книжці заявника відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме: не зазначено про безспосреднью зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Також, в Рішеннні від 05.11.2018 року зазначено, що в пільговій довідці ТОВ «Агродніпроцентр» від 19.07.2018 року №278 за період роботи 01.09.2013 року по 30.11.2013 року на посаді тракториста-машиніста відсутні підстави видачи, а саме: не зазначено первинні документи, у зв’язку з чим, Комісія прийшла до висновку, що загальний трудовий стаж заявника складає 30 років 10 місяців 11 днів, стаж роботи на посаді «тракторист-мишиніст» - 14 років 05 місяців 22 дня, а відтак, право на пенсію на зазначених умовах заявник не має.

В Рішенні від 28.11.2018 року № 9, зокрема, зазначено, що в довідці трудового архіву Магдалинівського району від 28.03.2018 № 74 вказано, що згідно книг обліку розрахунків по оплаті праці колгоспу (КДСП) ім. Шевченка ОСОБА_1 значиться трактористом (трактор): з липня по грудень - 1980 року, з грудня 1983 року по грудень 1998. Для підтвердження пільгового стажу роботи надаються первинні документи на час виконання таких робіт.

Також, в Рішеннні зазначено, що запис в трудовій книжці за період роботи з 02.01.2004 по 12.12.2009 первинними документами не підтверджено, у зв’язку з чим, комісією прийнято рішення підтвердити періоди роботи з 01.07.1980 по 31.12.1980, з 01.12.1983 по 31.12.1998, для зарахування до пільгового стажу відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Позивач, вважаючи, що дії пенсійного органу щодо відмови йому у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Пенсійне забезпечення» з урахуванням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є неправомірними та такими, що порушують гарантовані Конституцією України соціальні права позивача на пенсійне забезпечення, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.п. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1, до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженимпостановою КМУ від 12.08.1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 року № 10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.

Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону України від 54.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до п. "в" ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" (із внесеними змінами ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015р. № 213-VIII) право на пенсію за віком на пільгових умовах мають трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції, відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи (на стаціонарних і причепних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо) /пункт 1/.

Трактористи допоміжних сільських господарств, які не мають самостійного балансу і знаходяться в складі промислових, будівельних, транспортних та інших підприємств і організацій, мають право на пільгову пенсію при виконанні умов, передбачених пунктом 1 цього роз'яснення /пункт 2/.

Зі змісту довідки встановленої форми згідно додатку до цього роз'яснення слідує, що в ній повинно бути зазначено періоди роботи трактористом-машиністом та те, що він був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду в рослинництві або протягом календарного року в тваринництві, і вказано, що зазначені періоди зараховуються до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення згідно з пунктом "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Виходячи з положень зазначених норм, визначальними обставинами для визначення пільгового стажу є встановлення фактів роботи позивача на посаді тракториста-машиніста та його безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах.

Згідно з п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 року, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

У вищевказані, спірні, періоди роботи позивача діяли Списки, затверджені ОСОБА_4 ОСОБА_5 СРСР № 1173 від 22.08.1956, ОСОБА_4 ОСОБА_5 СРСР № 10 від 26.01.1991, відповідно до яких, професії, за якими працював позивач у вказані ним періоди, віднесені до Списку № 2.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом ОСОБА_5 України.

У відповідності до п.1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою ОСОБА_5 ОСОБА_5 СРСР від 21.04.1975 року №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Пункт 2 вказаних Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Згідно абзацу 2 пункту 2 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, трудові книжки колгоспників раніше встановленого взірця обміну на нові не підлягають.

Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки (п.6).

Обов'язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13).

Так у п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого ОСОБА_4 Кабінету ОСОБА_5 України від 12.08.93 № 637, також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до вказаного вище Порядку № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За правилами п.3 Порядку №637 в редакції станом на час звернення позивача до управління Пенсійного фонду України, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 за № 383, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 12 серпня 1993 року.

Отже, основним документом для призначення пенсії на пільгових умовах є трудова книжка.

Разом з тим, для підтвердження пільгового стажу лише на підставі трудової книжки існує певна вимога, визначена в абз.4, 5 п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.93 за № 110, згідно яких якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Виходячи з наведених правових норм, суд зазначає, що первинні документи вимагаються лише у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що належать до списку №1 або списку № 2.

Відповідно до трудової книжки позивача, копія якої знаходиться в матеріалах справи, позивач з 01.10.1980 по 12.06.1998, 01.01.1999 по 01.01.2004, з 02.01.2004 по 30.11.2007, - з 26.04.2008 по 19.11.2008, з 01.05.2009 по 12.12.2009, з 27.04.2010р. по 13.12.2010р., з 27.04.2011р. по 21.12.2011р., з 14.03.2012р. по 19.11.2012р., з 04.03.2013р. по 29.12.2013р. працював на посаді тракториста.

Дані трудової книжки підтверджуються, долученими до матеріалів справи копіями довідок, а саме: довідкою із трудового архіву за №74/01-25 від 28.03.2018 року, яка підтверджує стаж роботи позивчва в якості тракториста з 1980 по 2000 роки, за виключенням служби в армії; довідкою №3/01-25 від 22.01.2019 року, яка підтверджує стаж роботи на посаді тракториста з 2001 по 2003 роки, довідкою №308 від 31.12.2009 року, яка пдтверджує роботу позивача в ТОВ «АФ ім.Шевченко» в період з 2004 по 2009, яка видана даним підприємством, що, в свою чергу, збігається з записом у трудовій книжці, де вказана посада «тракторист». Також, посада «тракторист» підтверджена довідкою №309 від 31.12.2009 року, яка видана тим же підприємством.

Таким чином, суд зазначає, що відомості, які містяться у трудовій книжці позивача, в повній мірі визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2. При цьому зазначені записи в трудовій книжці позивача в установленому порядку недійсними не визнані.

Крім того, в трудовій книжці міститься посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, тобто оформлені належним чином.

Отже, суд зазначає, що відповідачем не спростовані відомості, які зазначені у трудовій книжці, а також не надано доказів того, що позивач не працював на вказаному підприємстві або відповідні періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до загального стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому, суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пільгове пенсійне забезпечення.

Приймаючи до уваги, що стаж роботи позивача у відповідний період, підтверджений оформленими належним чином записами про займану посаду у його трудовій книжці, суд приходить до висновку, що за відсутністю первинних документів, позивач не може бути позбавлений за викладених причин права на призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідачем не доведено, що позивач не працював в ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка» у період з 02.01.2004 по 12.12.2009, періоди роботи його на даному підприємстві не спростовані.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку № 22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Таким чином, суд зазначає, що витребування та перевірка первинніх документів є також правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для відмови в зарахуванні спірних періодів роботи позивача, оскільки вони підтверджені ним належними та допустимими доказами - копією трудової книжки, довідками.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 періоду служби в ОСОБА_3 з 16.11.1981 року по 18.10.1983 року, суд враховує таке.

У частині третій статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788), зокрема, зазначено, що до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на день прийняття судового рішення) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

На день звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії частина перша статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачала, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Водночас, у період проходження позивачем строкової військової служби діяло «Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій», затверджене 03.08.1972 ОСОБА_4 ОСОБА_5 СРСР №590 (далі Положення).

Відповідно до пункту 109 Положення крім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також служба у складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; служба у військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МГБ, Комітету державної безпеки при ОСОБА_5 СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції. Перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в установленому порядку.

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти "а" і "б" пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника членам їх сімей, а також пенсій по старості працівницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" і "л", прирівнюються за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

До служби у Збройних Силах СССР з 16.11.1981 по 18.10.1983 позивач з 01.10.1980 по 29.12.2013 працював трактористом. Враховуючи зазначене, суд вважає, що строк військової служби позивача у Збройних Силах СРСР має, зважаючи на його вибір, прирівнюватися до роботи, яка передувала вказаному строку, а страховий стаж за вказаний період роботи, відповідно, має обраховуватись на пільгових умовах.

На підставі вищевикладеного та з урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства України, суд вважає, що період проходження позивачем строкової військової служби в армії має бути зарахований до пільгового стажу позивача.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 (провадження №К/9901/2399/17).

Враховуючи, що трудова книжка позивача є належним чином оформленою, містить всі необхідні записи, суд дійшов висновку про неправомірність підстав для відмови у призначенні позивачеві пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови позивачу в зарахуванні пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є протиправними.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов слід задовольнити.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 764,80 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься квитанція №0.0.1259998458.1 від 06.02.2019 року.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 764,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу роботи при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за періоди роботи: з 1 січня 1999 по 30 листопада 2007 року; з 25.04.2008 р. по 19.11.2008 р.; з 01.05.2009 р. по 12.12.2009 р.; з 27.04.2010р. по 13.12.2010р.; з 27.04.2011р. по 21.12.2011р.; з 14.03.2012р. по 19.11.2012р.; з 04.03.2013р. по 19.12.2013р. та службу в ОСОБА_3 в період з 16.11.1981р. по 18.10.1983р.

Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи за періоди роботи: з 1 січня 1999 по 30 листопада 2007 року; з 25.04.2008 р. по 19.11.2008 р.; 01.05.2009 р. по 12.12.2009р.; з 27.04.2010р. по 13.12.2010р.; з 27.04.2011р. по 21.12.2011р.; з 14.03.2012р. по 19.11.2012р.; з 04.03.2013р. по 19.12.2013р.; службу в ОСОБА_3 в період з 16.11.1981р. по 18.10.1983р. при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 19.07.2018 року.

Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та провести виплату нарахованої пенсії з 19.07.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 764,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник