Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 573/1822/16-ц

провадження № 61-34230св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі: директор Комунального закладу Білопільської районної ради Сумської області «Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад «Білопільська музична школа» ОСОБА_4, Сектор культури Білопільської районної державної адміністрації Сумської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 01 березня 2017 року у складі судді Свиргуненко Ю. М., та рішення Апеляційного суду Сумської області від 13 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Семеній Л. І., Шевченка В. А., Бойка В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до директора Комунального закладу Білопільської районної ради Сумської області «Початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад «Білопільська музична школа» (далі - КЗ Білопільської РР Сумської області «ПСМНЗ «Білопільська музична школа» ОСОБА_4, Сектору культури Білопільської районної державної адміністрації Сумської області (далі - Сектору культури Білопільської РДА Сумської області) про скасування наказу про відсторонення від роботи, встановлення факту, що має юридичне значення, та зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що із самого початку працювала в музичній школі викладачем та заступником директора з навчально-виховної роботи, що підтверджується посадовими інструкціями, табелями обліку робочого часу, табелями нарахування заробітної плати працівникам за формою Ф-15, затвердженими директором ОСОБА_4 Розпорядженням останнього від 01 вересня 2016 року групи із сольфеджіо та музичної літератури, які фактично вела вона, передані іншим викладачам. Вважає, що цим розпорядженням її фактично відсторонено від виконуваної роботи, про що під підпис не ознайомлено, чим порушено вимоги статті 46 КЗпП України.

Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просила скасувати як незаконне розпорядження директора КЗ Білопільської РР «ПСМНЗ «Білопільська музична школа» ОСОБА_4 без номера та назви від 01 вересня 2016 року про відсторонення її від роботи; встановити факт її перебування в трудових відносинах із 01 вересня 2015 року з КЗ Білопільської РР «ПСМНЗ «Білопільська музична школа» на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи за основним місцем роботи та викладача сольфеджіо і музичної літератури за сумісництвом, а також зобов'язати директора КЗ БРР «ПСМНЗ «Білопільська музична школа» ОСОБА_4 укласти з нею трудові угоди (видати накази) про роботу на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи за основним місцем роботи та викладача сольфеджіо і музичної літератури за сумісництвом.

02 листопада 2016 року ОСОБА_3 уточнила заявлені вимоги до директора КЗ БРР «ПСМНЗ «Білопільська музична школа» ОСОБА_4, які стосуються зобов'язання укласти трудову угоду (видати наказ) про роботу на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи за основним місцем роботи, пред'явивши їх до Сектора культури Білопільської районної державної адміністрації Сумської області.

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 01 березня 2017 року позовні вимоги до Сектора культури Білопільської районної державної адміністрації Сумської області про зобов'язання укласти трудову угоду (видати наказ) про роботу на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи за основним місцем роботи залишені без розгляду за заявою позивача.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 01 березня 2017року позов ОСОБА_3 задоволений частково. Встановлено факт перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах із КЗ Білопільської РР «ПСМНЗ «Білопільська музична школа» на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи за основним місцем роботи з 14 вересня 2015 року до дня ухвалення рішення. Встановлено факт перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах із КЗ Білопільської РР «ПСМНЗ «Білопільська музична школа» на посаді викладача сольфеджіо та музичної літератури за сумісництвом із 14 вересня 2015 року по серпень 2016 року включно. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із доведеності факту перебування позивача у трудових відносинах із КЗ Білопільської РР «ПСМНЗ «Білопільська музична школа» з моменту його створення, яким відповідно до положень частини четвертої статті 87 ЦК України є день державної реєстрації закладу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто з 14 вересня 2015 року до дня ухвалення цього рішення на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи за основним місцем та з 14 вересня 2015 року до серпня 2016 року включно на посаді викладача сольфеджіо і музичної літератури за сумісництвом. В іншій частині позову ОСОБА_3 не довела належними та допустимими доказами обставин, на які посилалася у позові.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 13 квітня 2017року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позов пред'явлено не до належного відповідача, оскільки директор КЗ Білопільської РР «ПСМНЗ «Білопільська музична школа» ОСОБА_4 згідно з частиною другою статті 30 ЦПК України 2004 року не може бути стороною у справі.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У травні 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справкасаційну скаргу на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 01 березня 2017року та рішення Апеляційного суду Сумської області від 13 квітня 2017року, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.Вказує на те, що в справі брав участь ще один відповідач - Сектор культури Білопільської РДА Сумської області, залучений нею як співвідповідач. Апеляційний суд позбавлений можливості скасувати рішення суду з направленням справи на новий розгляд, а зобов'язаний ухвалити нове рішення при наявності будь-яких порушень закону судом першої інстанції. Внаслідок цього в судовій практиці є випадки, коли апеляційний суд позбавлений можливості усунути суддівську помилку та завершити провадження у справі на цій стадії процесу.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року зазначену справу передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що на підставі наказу від 01 серпня 1983 року № 38к ОСОБА_3 прийнята у Білопільську дитячу музичну школу на посаду викладача музично-теоретичних дисциплін, із якої звільнена 06 жовтня 2009 року на підставі наказу від 06 жовтня 2009 року № 46 у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років.

Наказом від 08 жовтня 2009 року № 50 позивач прийнята на посаду викладача музично-теоретичних дисциплін у Білопільську дитячу музичну школу, а наказом від 01 лютого 2010 року № 5 призначена на посаду заступника директора з навчально виховної роботи ДМШ.

Наказами завідувача Сектору культури Білопільської РДА ОСОБА_5 від 11 квітня 2016 року № 35-к та № 36-к ОСОБА_3 звільнено з роботи за пунктом 5 статті 36 КЗпП України в порядку переведення за її згодою на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи КЗ Білопільської РР «ПСМНЗ «Білопільська музична школа» з 12 квітня 2016 року.

Розпорядженням директора КЗ Білопільської РР «ПСМНЗ «Білопільська музична школа» ОСОБА_4 від 01 вересня 2016 року позивача відсторонено від роботи.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_3 просила захистити її порушені трудові права незаконними дія директора КЗ Білопільської РР «ПСМНЗ «Білопільська музична школа» ОСОБА_4 щодо її відсторонення від роботи та неукладення з нею трудових угод.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 10 Закону України «Про позашкільну освіту» центральні та місцеві органи виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади та які проводять діяльність у сфері позашкільної освіти, здійснюють управління діяльністю зазначених навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності. Державний контроль за діяльністю позашкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, та місцевими органами управління освітою.

Згідно із статтею 23 Закону України «Про позашкільну освіту» трудові відносини в системі позашкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України«Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.

На відміну від позивача відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що ОСОБА_3 звернулася за захистом своїх трудових прав до директора КЗ Білопільської РР «ПСМНЗ «Білопільська музична школа» ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки директор цього комунального закладу не є належним відповідачем у справі. У справах про захист трудових прав працівника позашкільного закладу освіти, належним відповідачем є цей позашкільний заклад освіти.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про скасування судового рішення суду першої інстанції, оскільки до повноважень цього суду не належить залучення до участі у справі належного відповідача.

Твердження заявника про те, що у справі брав участь ще один відповідач - Сектор культури Білопільської РДА Сумської області, залучений нею як співвідповідач, є безпідставними, оскільки за заявою самої ОСОБА_3 провадження в частині вимог до сектору культури Білопільської РДА Сумської області залишено без розгляду.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. Однак згідно з частиною першою статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційні скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Сумської області від 13 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

О.В. Ступак

Г. І. Усик