Справа № 638/11841/18

Провадження № 2/638/1681/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.

за участю секретаря Тягунової Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (на теперішній час Акціонерне товариство «Укрсоцбанк») до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей Дзержинського району у м. Харкові про виселення та зняття з реєстраційного обліку, -

В С Т А Н О В И В:

15.08.2018 позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просить виселити у примусовому порядку відповідачів, зобов'язати відповідачів звільнити квартиру від особистих речей, зняти з реєстраційного обліку, стягнути солідарно судовий збір. В обґрунтування позову зазначено, що ПАТ «Укрсоцбанк» оформило право власності на кв. АДРЕСА_1. Правовою підставою для реєстрації права власності ПАТ «Укрсоцбанк» на нерухоме майно є відповідне застереження в п.п.4.5.3 Договору іпотеки від 26.04.2007. Законним власником є банк, а отже відповідачі втратила право користуванням житловим приміщенням. У зв'язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Позивач у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи були повідомлені належним чином та своєчасно. 16.01.2018 від представника АТ «Укрсоцбанк» надійшла заява про розгляд справи за відсутності банку на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Відповідачі в судове засідання не з'явились , про день та час слухання справи були повідомлені належним чином та своєчасно, про прчиини неявки суд не сповістили.

Третя особа у судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Судом встановлено:

З іпотечного договору №840/5-27/16/10/7-203 від 26.04.2007 вбачається, що сторонами договору є: сторона 1 юридична особа за законодавством України АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк»; сторона 2 фізична особа ОСОБА_1, яка є майновим поручителем за заюов'язаннями фізичної особи ОСОБА_6

П.1.1 зазначеного іпотечного договору передбачає, що іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання нерухоме майно: трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

ПАТ «Укрсоцбанк» оформлено право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

На час розгляду справи у спірній кватирі зареєстровані та проживають ОСОБА_1,, ОСОБА_2, ОСОБА_3, малолітні ОСОБА_4, ОСОБА_5

27.07.2018 ПАТ «Укрсоцбанк» направлено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 вимогу про усунення порушень, відповідно до якої банк вимагає протягом одного місця з дня отримання вимоги добровільно звільнити всіма мешканцями житлове приміщення від особистих речей, яке є предметом іпотеки.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплено в статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України "Про іпотеку", згідно з частиною третьою статті 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку". Так, згідно із частинами першою, другою цієї статті в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є жилий будинок або жиле приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Спеціальним правилом, яким визначається порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК, у частині першій якої передбачено підстави виселення. У частині третій статті 109 цього Кодексу урегульовано порядок виселення осіб. За змістом частини другої статті 40 Закону України "Про іпотеку" та частини третьої статті 109 ЖК після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити жилий будинок чи жиле приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють жилий будинок або жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Отже, у частині другій статті 109 ЖК встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України "Про іпотеку" підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так й статті 109 ЖК. Таким чином, особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому, відповідно до положень частини другої статті 109 ЖК постійне житло має бути визначено в рішенні суду.

Судом також встановлено, що придбання спірної квартири відбулося 01.10.2004, тобто до укладання іпотечного договору, а також до фактичного отримання позичальником кредитних коштів.

Позивач в позовній заяві не зазначив адреси іншого постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову про виселення.

Такі ж правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 року у справі N 303/1590/15-ц, провадження N 61-9284св18.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 81, 133, 141, 264, 265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ЗУ «Про іпотеку», ст. ст. 575,589,590 ЦК України, ст. 109 ЖК України, -

ВИРІШИВ:

В позові Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (на теперішній час Акціонерне товариство «Укрсоцбанк») до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей Дзержинського району у м. Харкові про виселення та зняття з реєстраційного обліку - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ - І.В. Семіряд