ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/2403/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Овчарик В. М.,

за участю представників:

позивача - Ромащенка К. В. (адвокат, ордер)

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Н"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2018 (суддя Ліпинський О. В.) і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 (судді: Орєшкіна Е. В. (головуючий), Широбокова Л. П., Кузнецова І. Л.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апекс Н"

до Нікопольської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,

про визнання недійсним рішення та визнання додаткової угоди укладеною.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Апекс Н" (далі - ТОВ "Апекс Н") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням поданих уточнень, просило суд:

- визнати недійсним пункт 3 рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 № 32-60/VII "Про надання ТОВ "Апекс Н" в оренду земельної ділянки на вул. Шевченка, 81а за фактичним розміщенням нежитлової будівлі";

- визнати недійсним пункт 9 договору оренди земельної ділянки по вул. Шевченка, 81а у м. Нікополі Дніпропетровської області від 15.07.2015 (кадастровий номер 1211600000:03:009:0024), зареєстрованого 15.09.2015 за № 24418989, у частині визначення розміру орендної ставки;

- з моменту набрання рішенням законної сили визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки по вул. Шевченка, 81а у м. Нікополі Дніпропетровської області від 15.07.2015 (кадастровий номер 1211600000:03:009:0024), зареєстрованого 15.09.2015 за № 24418989, у редакції, зміст якої наведено у прохальній частині позову і згідно з якою розмір орендної плати становить 3 % чинної нормативної грошової оцінки земель м. Нікополя на рік з урахуванням щорічного коефіцієнта індексації.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні пункти рішення Нікопольської міської ради і договору оренди, укладеного між сторонами, не відповідають положенням Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" і Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки встановлений для позивача розмір ставки орендної плати відрізняється (є більшим) від розміру ставок за користування земельними ділянками з аналогічним цільовим (функціональним) призначенням, відведеними відповідачем іншим орендарям, такий розмір становив для них 3 % чинної нормативної грошової оцінки землі.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019, у задоволенні позову відмовлено.

4. Судові рішення аргументовано тим, що:

- аналіз положень чинних законодавчих актів, обставин справи і змісту пункту 3 оскаржуваного рішення Нікопольської міської ради дає підстави вважати, що приймаючи оспорюване рішення, відповідач діяв у межах законодавчо наданих повноважень та у належний спосіб;

- у рішенні Адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.01.2018 № 3/01-14/04-18 у справі № 44/04-03-3/17, на яке позивач послався в обґрунтування заявлених вимог, не встановлено дискримінаційного характеру рішень стосовно саме позивача, оскільки орендну плату у розмірі 12 % чинної нормативної грошової оцінки землі було встановлено і для інших суб'єктів господарювання, а для будівель магазину визначено ставки орендної плати 3 %, 5 %, 10 % і 12 % від нормативної грошової оцінки землі;

- рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2018 у справі № 200/10545/17, на яке позивач послався в обґрунтування заявлених вимог, не має преюдиційного характеру, оскільки спір вирішувався між іншими сторонами, до того ж на час розгляду справи це рішення скасовано за результатами перегляду в апеляційному порядку;

- вимоги щодо визнання недійсним пункту договору оренди і визнання укладеною додаткової угоди до цього правочину мають похідний характер, їх задоволення залежить від задоволення основної вимоги (визнання недійсним пункту рішення Нікопольської міської ради), у задоволенні якої суд відмовив.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі ТОВ "Апекс Н" просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, ТОВ "Апекс Н" зазначає про порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 10, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", статей 4, 13, 15, 16, 21 Закону України "Про оренду землі", статей 15, 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статей 1, 2, 3, 6, 14 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", статей 12, 93, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 11, 627, 628, 638, 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 25, 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 14, 288 Податкового кодексу України, статей 2, 74, 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і наголошує, що:

1) суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, необґрунтовано і незаконно надав критичну оцінку рішенню територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.01.2018 № 3/01-14/04-18 у справі № 44/04-03-3/17, фактично акцентуючи його незаконність, і порушив у такий спосіб диспозитивність господарського процесу, оскільки законність цього рішення не була предметом розгляду у зазначеній справі, обставин його ухвалення суд не досліджував;

2) визначення різних ставок орендної плати є дискримінацією суб'єктів підприємницької діяльності, внаслідок чого одним надається перевага, а для інших створюються несприятливі умови;

3) суд апеляційної інстанції проігнорував факт порушення відповідачем вимог антиконкурентного законодавства, у т. ч. і стосовно позивача, достеменно встановлений на час розгляду цієї справи у суді;

4) позивач не обґрунтовував своїх вимог посиланням на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2018 у справі № 200/10545/17 як на таке, що має преюдиційне значення, а лише зазначив, що про порушення своїх прав (факт антиконкурентної поведінки відповідача) позивач дізнався із цього рішення;

5) суд першої інстанції не розглянув доводів позивача про наявність у діях відповідача ознак дискримінації, а суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про їх відсутність;

6) оскільки пункт 9 договору оренди землі суперечить нормам чинного законодавства України, зокрема пункту 1 частини 1 статті 2, частині 2 статті 6, пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінацїї в Україні", статтям 15, 50 Закону "Про захист економічної конкуренції", оспорюваний пункт договору оренди землі слід визнати недійсним відповідно до положень статті 215 ЦК України;

7) помилковими є посилання суду апеляційної інстанції на неможливість задовольнити позовні вимоги у частині внесення змін до договору оренди землі, а також хибним є аргумент, що тільки після виконання відповідачем рішення Антимонопольного комітету України може бути розглянуто питання про внесення змін до договору оренди землі.

7. Також ТОВ "Апекс Н" заявило клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з тих міркувань, що порушена у цій господарській справі проблема є виключною, оскільки може стосуватися значного кола осіб як у м. Нікополі, так і в інших містах України, в яких, ймовірно, склалася така сама ситуація. Крім того, на думку скаржника, вирішення проблеми, що є предметом розгляду у цій справі, буде поштовхом до формування та розвитку конкурентного права, подальшого усталення договірної практики і правозастосування у цій частині.

Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

За змістом наведеної норми права для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з урахуванням кількісного та якісного показників. Тобто йдеться про правову проблему не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, наявих або таких, що можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; наявні обставини, з яких убачається, що немає усталеної судової практики з відповідних питань, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, немає процесуальних механізмів вирішення такого питання тощо; як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Розглянувши подане клопотання, суд касаційної інстанції відмовляє у його задоволенні, оскільки ТОВ "Апекс Н" не довело наявності виключної правової проблеми, не зазначено, як саме вирішення питання щодо визнання частково недійсними рішення органу місцевого самоврядування і договору оренди, а також визнання додаткової угоди укладеною вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, не обґрунтувало відсутності сталої судової практики у відповідних питаннях, у зв'язку з якою необхідно передати справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.

Узагальнені доводи інших учасників справи

8. Нікопольська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. 27.03.2015 Нікопольською міською радою прийнято рішення № 32-60/VI "Про надання ТОВ "Апекс Н" в оренду земельної ділянки на вул. Шевченка, 81а за фактичним розміщенням нежитлової будівлі", за змістом якого:

- затверджено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (кадастровий номер 1211600000:03:009:024) на території м. Нікополь, вул. Шевченка, 81а ТОВ "Апекс Н" (пункт 1);

- надано ТОВ "Апекс Н" в оренду терміном на 10 років земельну ділянку площею 0,1418 га для обслуговування будівель торгівлі (код цільового призначення земельної ділянки згідно з КВЦПЗ - 0.07) (пункт 2);

- встановлено розмір орендної плати - 12 % від чинної нормативної грошової оцінки земель.

10. На підставі зазначеного рішення 15.07.2015 між сторонами укладено договір оренди землі, за умовами якого:

- орендодавець (відповідач) надає, а орендар (позивач) приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, розташовану за адресою: м. Нікополь, вул. Шевченка, 81а (кадастровий номер 1211600000:03:009:024) (пункт 1);

- договір укладено строком на 10 років (пункт 8);

- орендар вносить орендну плату у грошовій формі у виді відсотків від чинної нормативно-грошової оцінки земель м. Нікополя із врахуванням щорічного коефіцієнту індексації. Розмір орендної плати становить 12 % (пункт 9).

11. У лютому 2018 року із рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2018 у справі № 200/10545/17 позивачеві стало відомо, що Нікопольська міська рада у порушення положень Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлювала для різних суб'єктів господарювання різні ставки орендної плати за землю.

12. Рішенням Адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.01.2018 № 3/01-14/04-18 у справі № 44/04-03-3/17 визнано дії Нікопольської міської ради щодо прийняття рішень міської ради (зазначених у графі 6 таблиці 1) про надання в оренду земельних ділянок, на підставі яких укладаються договори з орендарями, та прийняття рішень міської ради 2016- 2017 років із застосуванням різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками однакового цільового (функціонального) призначення такими, що можуть ущемлювати права землекористувачів і бути спрямованими на зниження конкурентоспроможності підприємств-конкурентів, настання негативних наслідків для їхніх ринкових позицій, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначеним абзацом 8 частиною 2 статті 15 цього Закону, у виді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, внаслідок яких для окремих суб'єктів господарювання створюються дискримінаційні умови порівняно з конкурентами.

Із наведеної у рішенні таблиці № 1 убачається, що для орендарів, яким надано земельні ділянки із цільовим призначенням 03.07 установлено розмір орендної плати від 3 % до 12 % нормативної грошової оцінки землі.

13. Посилаючись на те, що Нікопольська міська рада вчинила стосовно ТОВ "Апекс Н" дії дискримінаційного характеру, а також допустила грубе порушення вимог конкурентного законодавства, у листі від 05.03.2018 позивач звернувся до міської ради із пропозицією внести зміни до рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 № 32-60/VI та встановити для ТОВ "Апекс Н" річну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки.

14. Крім того, позивач направив міській раді проект додаткової угоди до договору оренди землі від 15.07.2015, за змістом якої пропонується внести зміни до пункту 9 договору і визначити розмір орендної плати на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки землі.

15. Оскільки міська рада відхилила пропозицію щодо внесення змін до зазначеного рішення і договору, позивач звернувся із цим позовом до суду та вимагає визнати недійсним відповідні пункти рішення й договору, а також просить суд визнати укладеною додаткову угоду до договору у запропонованій ним редакції.

Позиція Верховного Суду

16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

17. Згідно з частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

18. Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Нікопольська міська рада Дніпропетровської області є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законодавством України.

19. Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди), шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

20. За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (частина 1 статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

22. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 зазначеного Закону).

23. Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

24. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

25. Як убачається із матеріалів справи, позивач просив, зокрема, скасувати пункт 3 рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015. Як на підставу позову ТОВ "Апекс Н" послало на положення Закону України "Про захист економічної конкуренції", стверджуючи, що орган місцевого самоврядування, встановивши у спірному рішенні ставку орендної плати - 12 % від нормативної грошової оцінки землі, хоча при цьому для інших суб'єктів господарювання встановлено меншу ставку орендної плати за користування земельними ділянками з таким само цільовим призначенням, створив для позивача дискримінаційні умови господарської діяльності порівняно з іншими суб'єктами господарювання, порушив права та інтереси позивача, незважаючи на те, що Законом України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про засади запобігання протидії дискримінації в Україні" заборонено дискримінацію з боку органів місцевого самоврядування.

26. За змістом статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" непряма дискримінація (яка, є однією з форм дискримінації) - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

27. 30.01.2018 Адміністративна колегія Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 3/01-14/04-18, яким визнала дії Нікопольської міської ради щодоприйняття рішень міської ради (зазначених у графі 6 таблиці 1, у т. ч. оскаржуване рішення Нікопольської міської ради від 27.03.2015 № 32-60/VII "Про надання Товариству з обмеженою відповідністю "Апекс Н" в оренду земельної ділянки на вул. Шевченка. 81а за фактичним розміщенням нежитлової будівлі") про надання в оренду земельних ділянок, на підставі яких укладаються договори з орендарями, та прийняті рішення міської ради 2016- 2017 років із застосуванням різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками однакового цільового (функціонального) призначення, такими, що можуть ущемлювати права землекористувачів і бути спрямованими на зниження конкурентоспроможності підприємств-конкурентів, настання негативних наслідків для їхніх ринкових позицій, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначеним абзацом 8 частини 2 статті 15 цього Закону, у виді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, внаслідок яких окремим суб'єктам господарювання створюються дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.