ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

15 квітня 2019 року Справа № 918/538/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Грязнов В.В. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт"

на рішення господарського суду Рівненської області від 15.11.2018 р.

(ухвалене о 15:23 год. у м. Рівне, повний текст складено 29.11.2018 р.)

у справі № 918/538/18 (суддя Марач В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова"

про стягнення в сумі 1 561 930 грн. 85 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Ткач В.В.;

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" в якому просить суд стягнути з останнього 1561930 грн. 85 коп., з яких 1227759 грн. 51 коп. основного боргу, 59660 грн. 18 коп. 3% річних, 267040 грн. 19 коп. інфляційних та 7470 грн. 97 коп. пені.

Позов обґрунтований тим, що ТОВ "Лотівка Еліт" на підставі Договору складського зберігання зерна № 13/07-16/ВК від 13.07.2016 р. надав послуги відповідачу по доробці, зберіганню і відвантаженню зерна, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), однак останнім свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг не виконані, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 1227759 грн. 51 коп.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 15.11.2018 р. у справі № 918/538/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" 3 % річних в сумі 59563 грн. 96 коп., інфляційних в сумі 247815 грн. 04 коп., пеню в сумі 474 грн. 72 коп. та судового збору в сумі 4617 грн. 81 коп. В решті позову відмовлено.

При ухвалені вказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 13.07.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" (Зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" (Поклажодавець) було укладено Договір складського зберігання зерна № 13/07-16/ВК за умовами якого, Зерновий склад зобов'язався прийняти, доробити, зберігати і відвантажити на першу вимогу, передане Поклажодавцем зерно, останньому чи його довіреній особі, а Поклажодавець зобов'язався оплатити надані послуги згідно даного Договору. Місце зберігання зерна: Хмельницька область, м. Славута, вул. Привокзальна, 86.

На виконання умов Договору складського зберігання зерна № 13/07-16/ВК, сторонами підписано та скріплено печатками останніх Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 364 від 31.07.2016р., № 366 від 31.07.2016р., № 417 від 31.08.2016р., № 441 від 31.08.2016р., № 432 від 31.08.2016р., № 466 від 07.09.2016р., № 628 від 30.09.2016р., № 775 від 31.10.2016р., № 806 від 31.10.2016р., № 807 від 31.10.2016р., № 880 від 30.11.2016р., № 897 від 30.11.2016р., № 980 від 31.12.2016р., № 1038 від 31.12.2016р., 32 від 30.01.2017р., № 60 від 31.01.2017р., № 159 від 28.02.2017р., № 182 від 28.02.2017р., № 178 від 01.03.2017р., №449 від 31.03.2017р., № 492 від 30.04.2017р., відповідно до яких ТОВ "Лотівка Еліт" були проведені, відповідно до умов Договору, роботи (зроблені послуги) на загальну суму 1233027 грн. 77 коп.

Судом відмічено, що відповідно до п. 5.2. Договору відповідач зобов'язався провести оплату за товар, однак вартість отриманого товару оплатив частково на суму 5268 грн. 26 коп.

Окрім того, судом зазначено, що 03.09.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений простір Поділля" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) за № 03/09/2018-47-ЗПП, за умовами якого Первісний кредитор оплатно передає (відступає) належне йому право вимоги згідно із договором поруки № 01/04-17 від 03.04.2017 р. на суму 2250000 грн., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеро Юкрейн" і Первісним кредитором, а Новий кредитор на умовах цього Договору приймає право вимоги, що належить Первісному кредитору за Основним договором.

Відповідачем надано суду лист ТОВ "Зелений простір Поділля" № 05/09/2018-47-ЗПП від 05.09.2018 року відповідно до якого повідомив ТОВ "Лотівка Еліт" про відступлення на підставі Договору № 03/09/2018-47-ЗПП від 03.09.2018 р. про відступлення права вимоги (цесії) на користь ТОВ СГП "Імені Воловікова", права вимоги за укладеними з ТОВ "Лотівка Еліт" та ТОВ "Челендж Аеро Юкрейн" договором поруки № 01/04-17 від 03.04.2017 р. на суму 2250000 грн.

05.09.2018 р. відповідач надіслав позивачу заяву № 713, в якій ТОВ СП "Імені Воловікова" заявлено про припинення зобов'язання щодо сплати ним для ТОВ "Лотівка Еліт" боргу в сумі 111210 грн. 11 коп. по Договору № 01/09-16/ВК від 01.09.2016 р., 1227759 грн. 51 коп. по Договору № 13/07-16/ВК від 13.07.2016 р., 221404 грн. 71 коп. по Договору 01/09-16/Ш від 01.09.2016 р., 292070 грн. по Договору № 01/09-16/ЛВ від 01.09.2016 р., 204982 грн. 72 коп. по Договору № 16 від 08.08.2017 р., 170038 грн. 48 коп. по Договору № 30/04-16/ЛВ від 30.04.2016 р., внаслідок зарахування боргу ТОВ "Лотівка Еліт" в сумі 2227465 грн. 53 коп. по Договору № 03/09/2018-47-ЗПП про відступлення права вимоги (цесії) від 03.09.2018 р.

Проаналізувавши обставини справи та положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, зокрема ст. ст. 11, 525, 526, 530, 601, 602, 629, 946, 956, 957 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 202, 203 Господарського кодексу України, ст. ст. 25, 26, 27, 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", суд дійшов висновку, що у відповідача виникло зобов'язання по оплаті вартості послуг по вищевказаних актах здачі - прийняття робіт (надання послуг).

В той же час, суд вказав, що ТОВ СП "Імені Воловікова" доведено належними та допустимими доказами факт припинення зобов'язання за Договором складського зберігання зерна № 13/07-16/ВК від 13.07.2016 р. зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за Договором № 03/09/2018-47-ЗПП про відступлення права вимоги (цесії) від 03.09.2018 р. з огляду на що, позовні вимоги ТОВ "Лотівка Еліт" в частині стягнення основного боргу в сумі 1227 759 грн. 51 коп. не підлягають задоволенню та відмовив в позові в цій частині.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 59660 грн. 18 коп. 3 % річних, 267040 грн. 19 коп. інфляційних, 7470 грн. 97 коп. пені, судом зазначено, що перевіривши подані розрахунки та період нарахування пені, з урахуванням поданої відповідачем заяви про застосування спеціальних строків позовної давності, судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено позивачем з порушенням періоду нарахування, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України та частковим пропущенням строку позовної давності встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Зокрема, здійснивши перерахунок 3% річних, інфляційних, пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме, що до стягнення з відповідача підлягає 247 815 грн. 04 коп. інфляційних, 59 563 грн. 96 коп. 3 % річних та 474 грн. 72 коп. пені.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивач довів часткову несвоєчасність виконання грошових зобов'язань зі сторони відповідача згідно Договору складського зберігання зерна № 13/07-16/ВК від 13.07.2016 р., а відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач - ТОВ "Лотівка Еліт" звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Рівненської області від 15.11.2018 р. у справі № 918/538/18 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення основного боргу в сумі 1227759 грн. 51 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Для зарахування вимог необхідне додержання трьох умов: вимоги повинні бути зустрічними, однорідними та такими, строк виконання яких або настав, або визначений моментом пред'явлення вимоги, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Зокрема, залік є можливим за тими зобов'язаннями, строк виконання яких вже настав. або, якщо строк виконання визначений моментом пред'явлення вимоги. До того ж важливо, щоб строк виконання зобов'язання настав за двома зобов'язаннями. Оскільки, якщо за одним договором строк виконання настав, а за другим ні, то зарахування стане можливим лише після настання строку виконання за другим зобов'язанням.

Однак, враховуючи те, що ні первісний кредитор -ТОВ "Зелений Простір Поділля", ні новий кредитор ТОВ СГП "Імені Воловікова" не звертались до позивача з вимогою про сплату заборгованості по Договору поруки №01/04-17 від 03.04.2017 р., то строк виконання зобов'язань по даному договору не настав.

Відтак, зазначені вимоги відповідача, щодо проведення, внаслідок зарахування, боргу позивача в сумі 1227759 грн. 51 коп. по договору №03/09/2018-47-ЗПП про відступлення права вимоги (цесії) від 03.09.2018 р. та при наявності спору, щодо такого зарахування, не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку ст.601 ЦК України.

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є ясність (прозорість) вимог, коли між сторонами немає спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що оскільки захист прав здійснюється судом в межах позовного провадження по суті розгляду позовних вимог, за наслідками яких вирішується спір, передбачена ст.601 ЦК України заява не є способом вирішення спору і наявність чи відсутність заборгованості позивача підлягала б встановленню в межах захисту відповідних прав відповідача (за його позовом). Відповідно, за відсутності заявленого Відповідачем зустрічного позову про наявність зустрічної заборгованості позивача, відповідні обставини щодо господарських взаємовідносин сторін за Договором (цесії), не підлягали дослідженню в матеріалах даної справи.

Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому, що у свою чергу ТОВ "Зелений простір Поділля" заборгувавши для ТОВ "Лотівка Еліт" кошти у сумі 15846591 грн. 20 коп. за Договором поставки №20/12-16/ЛЗ від 20.12.2016 р. та користуючись правом встановленим ст.603 ЦК України, ТОВ "Лотівка Еліт" заявою про припинення зобов'язання зарахуванням адресованою на ТОВ "Зелений Простір Поділля" від 02.11.2018р. за вих.№02/11 -2018/ЛЕ, заявило про припинення зобов'язання щодо сплати боргу в сумі 2250000 грн. за Договором поруки №01/04-17 від 03.04.2017 р. внаслідок зарахування частини боргу ТОВ "Зелений Простір Поділля" в сумі 2250000 грн. за Договором поставки №20/12-16/ЛЗ від 20.12.2016 р.

Листом за вих.№05/11-18 від 05.11.2018р. позивач повідомив відповідача про проведення вищезазначеного зарахування з первісним кредитором.

Однак, суд першої інстанції, у мотивувальній частині рішення, не вірно застосував норми частини 1 статті 603 ЦК України, якою передбачено, що у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.

Суд помилково дійшов висновку, що всупереч наведеним нормам закону, ТОВ "Лотівка Еліт" з ініціативою зарахування своїх вимог до старого кредитора - ТОВ "Зелений простір Поділля" за Договором поставки № 20/12-16/ЛЗ від 20.12.2016 р.. в рахунок його (ТОВ "Лотівка Еліт") боргу за договором поруки № 01/04-17 від 03.04.2017 р. на суму 2250000 грн. звернулося лише до старого кредитора (ТОВ "Зелений простір Поділля") без врахування того, що у вказаному зобов'язанні відбулася заміна кредитора і, відповідно, без звернення до нового кредитора (ТОВ СГП "Ім. Воловокова") з ініціативою зарахування вимог нового кредитора до боржника.

Тобто, всупереч нормі ст.603 ЦК України, що надає право в разі заміни кредитора боржнику (ТОВ "Лотівка Еліт" по Договору поруки № 01/04-17 від 03.04.2017) пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. Суд, посилаючись на норми ст.518 ЦК України, пов'язує це право з обов'язковим зверненням до нового кредитора (ТОВ СГП "їм. Воловікова") з ініціативою зарахування вимог нового кредитора до боржника.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ "Лотівка Еліт" вважає, що вищевказане судове рішення не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності.

Від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.

Основним аргументом хибності прийнятого судом першої інстанції рішення, на думку позивача, є те, що ні первісний кредитор (ТОВ "Зелений Простір Поділля"), як і новий кредитор (ТОВ СГП "Імені Воловікова") не звертались до позивача з вимогою про сплату заборгованості по Договору поруки № 01/04-17 від 03.04.2017 р., строк виконання зобов'язань по даному договору не настав. Відтак, зазначені вимоги відповідача, щодо проведення, внаслідок зарахування, боргу позивача в сумі 1227759 грн. 51 коп. по Договору № 03/09/2018-47-ЗПП про відступлення права вимоги (цесії) від 03.09.2018 р., та при наявності спору, щодо такого зарахування, не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку ст. 601 ЦК України.

Позивач посилаючись на те, що строк виконання зобов'язання за Договором поруки № 01/04-17 від 03.04.2017 р. не настав, сам же спростовує це у своїй апеляційній.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Тобто, позивач своєю заявою до ТОВ "Зелений Простір Поділля" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02 листопада 2018 року визнає, що строк виконання зобов'язань за Договором поруки № 01/04-17 від 03.04.2017 р. настав, спір щодо суми заборгованості відсутній, вимоги однорідні.

Крім того, позивач всупереч нормам чинного законодавства намагався провести зарахування зустрічних однорідних вимог із ТОВ "Зелений Простір Поділля" за Договором поруки № 01/04-17 від 03.04.2017 р. на суму 2250000 гривень уже після того, як право вимоги за вказаним Договором поруки було передано відповідачу.

Заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язання. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

В той же час, між ТОВ "Лотівка Еліт" та ТОВ СГП "Імені Воловікова" відсутні спори щодо оспорювання заяви про припинення зобов'язання зарахуванням.

За таких обставин, відповідач вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 15.11.2018 р. у справі № 918/538/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 15.11.2018 р. у справі № 918/538/18 слід скасувати в частині відмови у задоволенні вимог по стягненню основного боргу в сумі 1227759 грн. 51 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Від відповідача в судове засідання 15.04.2019 р. з'явилася ОСОБА_4. На підтвердження своїх повноважень ОСОБА_4 надала копію наказу ТОВ СГП "Імені Воловікова" № 76 від 12.04.2019 р., відповідно до якого директор ТОВ СГП "Імені Воловікова" вибув у часткову щорічну відпустку з 15.04.2019 р. по 16.04.2019 р. та покладено обов'язки директора на ОСОБА_4

В той же час, за приписами ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Судом констатується, що керівником є особа призначена на посаду відповідно до норм закону, положень статуту та зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як керівник.

Однак, ОСОБА_4 не зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ СГП "Імені Воловікова" та відсутні докази призначення її на посаду відповідно до норм закону, положень статуту.

За таких обставин, ОСОБА_4 як неналежний представник не допускається судом апеляційної інстанції до судового засідання 15.04.2019 р.

Враховуючи вимоги апеляційної скарги, а саме скасування рішення господарського суду Рівненської області від 15.11.2018 р. у справі № 918/538/18 в частині відмови у задоволенні вимог по стягненню основного боргу в сумі 1227759 грн. 51 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, то враховуючи положення ч. 1 ст. 269 ГПК, апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в зазначеній частині.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 13.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" (Зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" (Поклажодавець) було укладено Договір складського зберігання зерна № 13/07-16/ВК (далі - Договір) (т. 1, а. с. 54-57).

Відповідно до п. 1.1. Договору Зерновий склад зобов'язався прийняти, доробити, зберігати і відвантажити на першу вимогу, передане Поклажодавцем зерно, останньому чи його довіреній особі, а Поклажодавець зобов'язався оплатити надані послуги згідно даного Договору. Місце зберігання зерна: Хмельницька область, м. Славута, вул. Привокзальна, 86.

Згідно з п. 2.1., п. 2.2. та п. 2.4. Договору, Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання. Зерно передається на зберігання Зерновому складу на період вказаний у Додатку №1 до даного Договору. Термін зберігання зерна обчислюється календарними днями.

Оплата послуг (виконаних робіт), що надаються Зерновим складом по зберіганню, сушці, доробці, відвантаженню, переоформленню зерна та інші у процесі виконання даного Договору, оплачуються Поклажодавцем за цінами (тарифами) затвердженими Зерновим складом, включаючи ПДВ. Перелік найменування послуг та їх вартість на момент укладення Договору вказуються у Додатку № 2 до даного Договору. Поклажодавець на підставі актів виконаних робіт протягом п'яти банківських днів оплачує Зерновому складу за фактично надані послуги (виконані роботи). Послуги вказані в п. 5.1. Договору, оплачуються Поклажодавцем по тарифах, затверджених Зберігачем. Оплата послуг, зазначених у п. 5.1, Договору провадиться Поклажодавцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Зернового складу чи передачі у власність Зернового складу (за згодою сторін) зерна за договірною ціною. Остаточний розрахунок за надані послуги за даним Договором провадиться при повному поверненні зерна Поклажодавцю або при його переоформленні Поклажодавець зобов'язаний оплатити Зерновому складу послуги по переоформленню, відвантаженню, зберіганню залишків зерна і т.і. шляхом передоплати не пізніше ніж за один день до відвантаження чи переоформлення. При не внесенні передоплати Поклажодавцем до моменту відвантаження залишків зерна чи його переоформленні, Зерновий склад має право припинити відвантаження і відпуск зерна і не робити переоформлення до проведення Поклажодавцем повного розрахунку за надані послуги. Плата за зберігання стягується в даному випадку за фактичну кількість днів зберігання (п. 5.1. - п. 5.6. Договору).

В п. п. 7.1. - 7.3. Договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання умов цього Договору Сторони несуть відповідальність згідно із діючим законодавством та умовами даного Договору. За порушення термінів оплати наданих послуг (виконаних робіт), Поклажодавець виплачує Зернового складу, за вимогою останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми простроченого платежу. Зерновий склад має право на притримування продукції Поклажодавця до повної сплати наданих послуг. Вимоги Зернового складу, який притримує продукцію, задовольняються з її вартості, отриманої з продажу останньої. Продукція, що передається або притримується в рахунок оплати послуг Зерновому складу не повинна бути обтяжена зобов'язаннями в т.ч. заставою, арештом та інше. Сплата пені не звільняють Поклажодавця від виконання своїх зобов'язань за договором.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до "01" червня 2017 року, але у будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору. Закінчення терміну дії Договору не звільняє Сторони від виконання зобов'язань, які виникли у період дії Договору та від відповідальності за порушення цих зобов'язань (п. 9.1. Договору).

В подальшому, Додатковою угодою від 08.08.2016 р. до Договору складського зберігання зерна № 13/07-15/ВК від 13.07.2016 р. сторони внесли зміни в п.1.1. Договору та виклали в наступній редакції: "1.1. Відповідно до умов даного Договору Зерновий склад зобов'язується прийняти, доробити, зберігати і відвантажити на першу вимогу, передане Поклажодавцем зерно, останньому чи його довіреній особі, а Поклажодавець зобов'язується оплатити надані послуги згідно даного Договору. Місце зберігання зерна: Хмельницька область, м. Славута, вул. Привокзальна, 86; Хмельницька область, м. Шепетівка, провул. Подільський, 20; Хмельницька область, м. Полонне, вул. Залізнична, 27." (т. 1, а. с. 60)

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору, сторонами підписано та скріплено печатками останніх Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 364 від 31.07.2016 р. на суму 50508 грн. 09 коп.; № 366 від 31.07.2016 р. на суму 14750 грн. 99 коп.; № 417 від 31.08.2016 р. на суму 67793 грн. 25 коп.; № 441 від 31.08.2016 р. на суму 4425 грн. 47 коп.; № 432 від 31.08.2016 р. на суму 76747 грн. 67 коп.; № 466 від 07.09.2016 р. на суму 842 грн. 79 коп.; № 628 від 30.09.2016 р. на суму 56519 грн. 25 коп.; № 775 від 31.10.2016 р. на суму 5593 грн. 51 коп.; № 806 від 31.10.2016р. на суму 84432 грн. 16 коп.; № 807 від 31.10.2016 р. на суму 611911 грн. 33 коп.; № 880 від 30.11.2016 р. на суму 35079 грн. 17 коп.; № 897 від 30.11.2016р. на суму 95957 грн. 45 коп.; № 980 від 31.12.2016 р. на суму 21666 грн.; № 1038 від 31.12.2016 р. на суму 38908 грн. 53 коп.; № 32 від 30.01.2017 р. на суму 2758 грн. 71 коп.; № 60 від 31.01.2017 р. на суму 43057 грн. 29 коп.; № 159 від 28.02.2017р. на суму 3823 грн. 01 коп.; № 182 від 28.02.2017 р. на суму 15592 грн. 64 коп.; № 178 від 01.03.2017 р. на суму 70 грн.; № 449 від 31.03.2017 р. на суму 1989 грн. 46 коп.; № 492 від 30.04.2017 р. на суму 601 грн., відповідно до яких ТОВ "Лотівка Еліт" були проведені, відповідно до умов Договору, роботи (зроблені послуги) на загальну суму 1233027 грн. 77 коп. (т. 1, а. с. 61-81).

Як зазначає позивач, відповідач лише частково оплатив наданні послуги на суму 5268 грн. 26 коп. Відтак, позивач вказує на те, що сума основного боргу відповідача складає 1227759 грн. 51 коп.

Також, апеляційним господарським судом встановлено, що 03.09.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений простір Поділля" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) за № 03/09/2018-47-ЗПП, за умовами якого Первісний кредитор оплатно передає (відступає) належне йому право вимоги згідно із договором поруки № 01/04-17 від 03.04.2017 р. на суму 2250000, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Челендж Аеро Юкрейн" і Первісним кредитором (надалі-Основний договір), а Новий кредитор на умовах цього Договору приймає право вимоги, що належить Первісному кредитору за Основним договором (т. 1, а. с. 111).

Листом № 05/09/2018-47-ЗПП від 05.09.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелений простір Поділля" повідомив ТОВ "Лотівка Еліт" про відступлення на підставі Договору № 03/09/2018-47-ЗПП від 03.09.2018 р. вимоги (цесії) на користь ТОВ СГП "Імені Воловікова" права вимоги за укладеними з ТОВ "Лотівка Еліт" та ТОВ "Челендж Аеро Юкрейн" договором поруки № 01/04-17 від 03.04.2017 року на суму 2250000 грн. (т. 1, а. с. 112).

Також 05.09.2018 р. на адресу позивача відповідач направив заяву № 713, в якій ТОВ СП "Імені Воловікова" заявило про припинення зобов'язання щодо сплати ним для ТОВ "Лотівка Еліт" боргу в сумі 111210 грн. 11 коп. по Договору № 01/09-16/ВК від 01.09.2016 р., 1227759 грн. 51 коп. по Договору № 13/07-16/ВК від 13.07.2016 р., 221404 грн. 71 коп. по Договору 01/09-16/Ш від 01.09.2016 р., 292070 грн. по Договору № 01/09-16/ЛВ від 01.09.2016 р., 204982 грн. 72 коп. по Договору № 16 від 08.08.2017 р., 170038 грн. 48 коп. по Договору № 30/04-16/ЛВ від 30.04.2016 р., внаслідок зарахування боргу ТОВ "Лотівка Еліт" в сумі 2227465 грн. 53 коп. по Договору № 03/09/2018-47-ЗПП про відступлення права вимоги (цесії) від 03.09.2018 р. (а. с. 114).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч. 1 ст. 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Статтею 956 ЦК України встановлено, що товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

За приписами ч. ч. 1 - 2 ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад є складом загального користування і зобов'язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.

Статтею 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа. Зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, не може бути відчужене без правомірної передачі простого або подвійного складського свідоцтва. Якщо договір складського зберігання зерна передбачає, що зерновий склад має право розпоряджатися ним (або його частиною), то відносини сторін базуються на правилах про позику. Порядок повернення зерна обумовлюється окремо в договорі його зберігання.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення. Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред'явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.

Частиною 1 статті 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, за умовами п. 5.2. Договору поклажодавець на підставі актів виконаних робіт протягом п'яти банківських днів оплачує Зерновому складу за фактично надані послуги (виконані роботи).

За таких обставин, у відповідача виникло зобов'язання по оплаті вартості послуг по актах здачі - прийняття робіт (надання послуг): № 364 від 31.07.2016р.; № 366 від 31.07.2016р.; № 417 від 31.08.2016р.; № 441 від 31.08.2016р.; № 432 від 31.08.2016р.; № 466 від 07.09.2016р.; № 628 від 30.09.2016р.; № 775 від 31.10.2016р.; № 806 від 31.10.2016р.; № 807 від 31.10.2016р.; № 880 від 30.11.2016р.; № 897 від 30.11.2016р.; № 980 від 31.12.2016р.; № 1038 від 31.12.2016р.; № 32 від 30.01.2017р.; № 60 від 31.01.2017р.; № 159 від 28.02.2017р.; № 182 від 28.02.2017р.; № 178 від 01.03.2017р.; № 449 від 31.03.2017р.; № 492 від 30.04.2017р. протягом п'яти банківських днів. Всього на загальну суму 1233027 грн. 77 коп.

Враховуючи часткову оплату відповідачем послуг в сумі 5268 грн. 26 коп., сума основного боргу відповідача складає 1227759 грн. 51 коп. Доказів сплати даної заборгованості відповідачем суду як першої, так і апеляційної інстанції не надано.

Водночас 03.09.2018 р. між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений простір Поділля" було укладено Договір № 03/09/2018-47-ЗПП, за умовами якого ТОВ "Зелений простір Поділля" передало відповідачу належне йому право вимоги до позивача згідно з Договором від 03.04.2017 р. № 01/04-17 на суму 2250000 грн. Про відступлення права вимоги позивач був повідомлений листом № 05/09/2018-47-ЗПП від 05.09.2018 р.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно з вимогами статті 601 ЦК України.

Однак якщо ця угода суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, то сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування частини першої, пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.

Таким чином, зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Судом констатується, що за Договором від 13.07.2016 р. № 13/07-16/ВК позивач є кредитором, а відповідач - боржником, а за Договором від 03.04.2017 р. № 01/04-17 відповідач є кредитором, а позивач - боржником.

Припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однією з сторін. Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з моменту, коли є у наявності всі умови для зарахування.

Заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування, а якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду, що в подальшому буде підставою для перегляду рішення в даній справі за новивиявленими обставинами.

Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язань (наприклад, недопустимість зарахування зустрічних вимог згідно з статтею 203 ГК України та статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Поруч з тим, матеріалами справи не підтверджено оскарження позивачем вимоги про зарахування зустрічних вимог чи докази неможливості зарахування зустрічних вимог, зазначених у заяві відповідача від 05.09.2018 р. № 05/09/2018-47-ЗПП

З матеріалів справи вбачається, що строк виконання зобов'язань за Договором від 03.04.2017р. № 01/04-17 вже настав.

Водночас, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме - відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань.

В матеріалах господарської справи № 918/538/18 відсутні докази про наявність оспорювання позивачем змісту, умов виконання та розміру зобов'язань передбачених за Договором № 03/09/2018-47-ЗПП від 03.09.2018 р.

Крім того, в матеріалах справи також відсутні докази оспорювання відповідачем - змісту, умов виконання та розміру зобов'язань передбачених Договором від 13.07.2016 р. № 13/07-16/ВК.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про безспірність вимог, як зарахованих у рахунок виконання зобов'язань за Договором від 13.07.2016 р. № 13/07-16/ВК, так і переданих за Договором № 03/09/2018-47-ЗПП від 03.09.2018 р.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що ТОВ СП "Імені Воловікова" доведено належними та допустимими доказами факт припинення зобов'язання за Договором складського зберігання зерна № 13/07-16/ВК від 13.07.2016 р. зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за Договором № 03/09/2018-47-ЗПП про відступлення права вимоги (цесії) від 03.09.2018 р., у зв'язку із чим позовні вимоги ТОВ "Лотівка Еліт" в частині стягнення основного боргу в сумі 1227759 грн. 51 коп. не підлягають задоволенню.

Щодо доводів позивача про те, що ТОВ "Зелений простір Поділля" заборгувало ТОВ "Лотівка Еліт" кошти у сумі 15846591 грн. 20 коп. за Договором поставки № 20/12-16/ЛЗ від 20.12.2016 р., у зв'язку із чим ТОВ "Лотівка Еліт", користуючись правом, встановленим ст. 603 ЦК України, звернулося із заявою про припинення зобов'язання зарахуванням, до ТОВ "Зелений Простір Поділля" від 02.11.2018 р. за вих. №02/11-2018/ЛЕ про припинення зобов'язання щодо сплати боргу в сумі 2250000 грн. за Договором поруки №01/04-17 від 03.04.2017 року внаслідок зарахування частини боргу ТОВ "Зелений Простір Поділля" в сумі 2250000 грн. за Договором поставки №20/12-16/ЛЗ від 20.12.2016 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Статтею 518 ЦК України унормовано, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Згідно із приписами ст. 603 ЦК України у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

З аналізу вищевказаного, суд приходить до висновку, що позивач не вірно тлумачить положення ст. 603 ЦК України щодо не врахування судом обставин не можливості проведення зарахування між позивачем та відповідачем, оскільки між позивачем та ТОВ "Зелений простір Поділля" вже було проведено зарахування вимог в листопаді 2018 року.

На думку суду таке зарахування (на підставі ст. 603 ЦК України) було б можливе тільки у тому разі коли відповідач (ТОВ СП "Імені Воловікова") звернувся з грошовою вимогою до позивача (ТОВ "Лотівка Еліт") сплатити уступлені йому на підставі Договору № 03/09/2018-47-ЗПП про відступлення права вимоги (цесії) від 03.09.2018 р. 2250000 грн., оскільки б в такому разі боржник (ТОВ "Лотівка Еліт") пред'явив би проти вимоги (сплатити 2250000 грн.) нового кредитора (ТОВ СП "Імені Воловікова") свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.

Саме в такому випадку положення ч. 1 ст. 601 ЦК України дають можливість провести зарахування однорідних грошових вимог позивачу, в той час коли в даному випадку зарахування було проведено саме відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вищевказані доводи позивача є помилковими, у зв'язку із немірним тлумаченням ст. 603 ЦК України.

Суд зазначає, що при ухваленні даної постанови було взято до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 04.04.2019 р. у справі № 918/329/18 та від 02.04.2019 р. у справі № 918/539/18, котрі були ухвалені за результатом розгляду подібних правовідносин та між тими ж сторонами.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

В той же час, відсутні підстави передбачені ст.277 ГПК України для скасування ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Рівненської області від 15.11.2018р. у справі № 918/538/18 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-280, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 15.11.2018 р. у справі № 918/538/18 в частині відмови у задоволенні вимог по стягненню основного боргу в сумі 1227759 грн. 51 коп. - без змін.

2. Справу № 918/538/18 надіслати до господарського суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "22" квітня 2019 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Філіпова Т.Л.