П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 761/10730/18

Провадження № 14-116цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н.П.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до якої приєдналося Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», на постанову Київського апеляційного суду (судді Сліпченко О. І., Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О.) від 20 листопада 2018 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», про захист прав споживача фінансових послуг та стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу,

ВСТАНОВИЛА:

Уберезні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), третя особа - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), про захист прав споживача фінансових послуг та стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу.

Позовну заяву мотивувала тим, що 03 липня 2014 року між нею та ПАТ «КБ «Надра» було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, за умовами якого вона передала банку грошові кошти у розмірі 3 769 доларів 02 центи США строком на три місяці, на які банк зобов'язався нарахувати та виплатити 12,5% річних.

05 лютого 2015 року ПАТ «КБ «Надра» віднесено до категорії неплатоспроможних та 06 лютого 2015 року у ньому запроваджено тимчасову адміністрацію в особі уповноваженої особи Фонду.

Фонд 22 квітня 2015 року виплатив позивачці суму вкладу разом з нарахованими процентами за користування грошовими коштами у розмірі 70 тис. 204 грн 12 коп.

Позивачка вважала, що Фонд під час перерахунку суми валютного вкладу, розміщеного у неплатоспроможному ПАТ «КБ «Надра», застосував неправильний курс долара США до гривні, чим зменшив розмір належних їй сум до сплати.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила суд стягнути з Фонду на свою користь 28 тис. 665 грн 16 коп., з яких: 20 тис. 011 грн 62 коп. - різниця між виплаченими коштами та повною сумою, яка підлягає до виплати; 6 тис. 603 грн 63 коп. - інфляційні втрати за період з травня 2015 року по лютий 2018 року; 2 тис. 049 грн 91 коп. - три проценти річних за прострочення грошового зобов'язання за період з травня 2015 року по лютий 2018 рік.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року клопотання Фонду про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Фонду, третя особа - ПАТ КБ «Надра», про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу закрито.

Суд першої інстанції виходив з того, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, є суб'єктом публічного права та наділений владними управлінськими функціями. Відтак спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим. Тому справа підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства. При цьому суд послався на правову позицію ВеликоїПалати Верховного Суду, викладену в постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанову мотивовано тим, що спори стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовими та належать до юрисдикції адміністративних судів. Разом з тим спір між ОСОБА_3 та Фондом стосується захисту прав споживача фінансових послуг, стягнення коштів за договором банківського вкладу. При цьому вимоги позивачки ґрунтуються на неправильній виплаті у гривнях, а саме застосування неправильного курсу долара США до гривні.

У грудні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фонду в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, ухвалу районного суду залишити без змін.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки не врахував, що Фонд у вказаному спорі не виступає як сторона цивільно-правового спору, так як відповідно до положень спеціального Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) Фонд здійснює владні, управлінські повноваження у сфері гарантування вкладів фізичним особам, зокрема вчиняє дії та приймає рішення в межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством. Таким чином, Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління, у зв'язку із чим спори, які виникають щодо права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим, а тому підлягають розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства. При цьому відповідач посилається на відповідні правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року за касаційною скаргою Фонду на постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду м. Києва.

02 січня 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ПАТ «КБ «Надра», від імені якого діє уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра», про приєднання до касаційної скарги Фонду, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ПАТ КБ «Надра» погоджується з наведеними в касаційній скарзі Фонду доводами та просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, ухвалу районного суду залишити без змін.

Заяву про приєднання до касаційної скарги мотивовано тим, що спір між сторонами стосується права позивачки на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду, а тому цей спір є публічно-правовим, оскільки пов'язаний з виконанням Фондом владної, управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. Отже, цей спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, на чому наголошує Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, від 06 червня 2018 року у справі № 813/6392/15, від 28 листопада 2018 року у справі № 761/15111/16. Апеляційний суд дійшов аналогічного висновку про те, що такі спори підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, пославшись на відповідні постанови Великої Палати Верховного Суду, проте, вказавши на право позивачки на судовий захист та справедливий судовий розгляд, зазначив, що справу за позовом ОСОБА_3 до Фонду необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства. При цьому апеляційний суд не зазначив обставини, які б перешкоджали позивачці реалізувати своє право на судовий захист та справедливий судовий розгляд за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2019 року заяву ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» про приєднання до касаційної скарги Фонду на постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 16 січня 2019 року призначив справу за позовом ОСОБА_3 до Фонду, третя особа - ПАТ «КБ «Надра», про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення грошових коштів за договором банківського владу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 лютого 2019 року прийнято заяву ПАТ «КБ «Надра», від імені якого діє уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра», про приєднання до касаційної скарги Фонду на постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року.

Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 20 лютого 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна скарга та заява про приєднання до неї містять доводи щодо порушення судами правил предметної та суб'єктної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду вважала мотиви, на підставі яких постановлено зазначену ухвалу Верховного Суду, обґрунтованими та ухвалою від 11 березня 2019 року прийняла справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 Цивільного процесуального кодексу Україин (далі - ЦПК України), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону Українивід 2 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних,господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.

На підставі частин першої та другої статті 6 цього Закону в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Відповідно до частин першої та другої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. гривень. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

У разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку (частина шоста статті 26 Закону № 4452-VI).

Нормами статті 27 цього Закону установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, зокрема: уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку; уповноважена особа Фонду формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду та оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

Відповідно до частини першої статті 28 цього Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом № 4452-VI. Для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження щодо виведення з ринку неплатоспроможних банків.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер.

У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.

Отже, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону № 4452-VI не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов'язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 6 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 285/489/18-ц).

Спір щодо включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і про стягнення за договором банківського вкладу коштів, що перевищують граничну суму відшкодування, є приватноправовим і залежно від суб'єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства. Фонд (його уповноважена особа) у таких правовідносинах виконує не владні управлінські функції, а здійснює представництво інтересів банку-відповідача як сторони відповідного договору.

У цій справі позивачка просила стягнути з Фонду кошти у межах установленого законом граничного розміру відшкодування за вкладом.

Вимоги ж позивачки про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення грошового зобов'язання за період з травня 2015 року по лютий 2018 року (тобто за період після виплати Фондом 22 квітня 2015 року відшкодування за вкладами) звернені позивачкою до Фонду та стосуються безпосередньо правомірності дій останнього пов'язаних із виплатою ОСОБА_3 відшкодування за вкладами, відповідно також підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції та доводами Фонду й уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» про те, що ця справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та скасував ухвалу суду першої інстанції з порушенням норм процесуального закону.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження в справі залишити в силі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Таким чином, постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року слід скасувати, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року залишити без змін.

Керуючись статтями255, 409, 413, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до якої приєдналося Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року скасувати, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.П. Лященко Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.М. Ситнік О.С. Золотніков О.С. Ткачук О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич В.С. Князєв О.Г. Яновська