Справа № 362/913/17

Провадження № 2/362/112/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2019 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участі: секретарів судового засідання – Лущик Т.М., Сілецької М.О., Шаблій Т.С.,

позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1,

представника позивача за первісним позовом та представника відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_2,

відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3,

представника відповідача за первісним позовом та представника позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати шлюб, укладений між ними, який зареєстрований 29.05.2011 р. виконавчим комітетом Ковалівсько сільської ради Васильківського району Київської області, актовий запис №31 - недійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з поданої відповідачем до суду позовної заяви про стягнення аліментів на дитину він дізнався, що відповідач є інвалідом 2-ї групи з дитинства довічно внаслідок психічного захворювання. Про вказані обставини він не був обізнаний під час укладення шлюбу, натомість відповідач йому повідомила лише про вади зору, а не про її психічну хворобу. Також зазначає, що протягом спільного сімейного життя ОСОБА_3 поводила себе неадекватно, влаштовувала скандали, не була самостійною, не орієнтувалась в сумі і кількості коштів, які він надавав. Вказані обставини стали підставою фактичного припинення шлюбних стосунків. Позивач зазначає, що якби він знав про тяжку хворобу відповідача, то не укладав би з нею шлюбу, а оскільки відповідач приховала від нього вказану інформацію, то вказаний шлюб має бути визнаний недійсним з усіма правовими наслідками. Відповідачем 04.10.2017 р. до суду подано зустрічну позовну заяву, в якій вона просить шлюб, укладений між нею та ОСОБА_1 – розірвати, оскільки вказаний шлюб існує лише формально, між подружжям дуже напружені стосунки, що спричиняє їй душевні страждання. Спільне проживання між ними припинено, шлюб існує лише формально, а поданий ОСОБА_1 позов вказує на неможливість зберегти сім'ю. Позивач вважає, що ОСОБА_1 незаконно, без будь-яких правових підстав подав позов про визнання шлюбу недійсним, чим принизив честь та гідність, що завдає фізичних та психічних страждань ОСОБА_3 та їх спільній дитині, що бачить страждання матері, завдану шкоду оцінює в розмірі 10000,00 грн. та просить стягнути з ОСОБА_1

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04.10.2017 р. вказаний зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом підтримав поданий ним позов з підстав, зазначених в ньому. Також додав, що познайомились вони з дружиною на відпочинку, вона була нормальною, вони зустрічались, однак разом не проживали. Було сватання, весілля. Родичі і сусіди до родини не допускались, коли вони проживали разом в родині відповідачки. Йому повідомили, що вона є інвалідом другої групи по зору, знав також, що є проблеми в сечовим міхуром. ОСОБА_5 була не самостійна, не могла сама виїхати за межі смт. Гребінки. Вважає, що його ввели в оману щодо стану здоров'я його майбутньої дружини, тому просить укладений між ними шлюб визнати недійсним. В задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав поданий позивачем первісний позов і зазначив, що шлюб був укладений внаслідок обману щодо тяжкої хвороби відповідачки, яку вважає обмежено дієздатною, а тому такий шлюб має бути визнаним недійсним. Щодо зустрічного позову зазначив, що не визнає його вимог, оскільки він є надуманим і необґрунтованим щодо моральної шкоди, тому просить в його задоволенні відмовити.

Відповідач за первісним та позивач за зустрічним позовом в судовому засіданні поданий нею позов про розірвання шлюбу підтримала, просила його задовольнити. Щодо первісного позову ОСОБА_1 зазначила, що вони перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_1, мали рівні права і обов'язки, були однією сім'єю, всі кошти сім'ї були зароблені спільною працею. Вони разом ростили дітей, разом будувались. Вона допомагала вибирати будівельні матеріали, їздили до Епіцентру, була на будівництві, там провела відпустку. В будівництві брала участь і фізично і фінансово. Вона давала кошти свої а також ті 500 доларів США від продажу батьківського гаражу. Була домовленість, що за кошти чоловіка будуються, а за її кошти – живуть. Коли відповідач купував земельну ділянку, були разом у нотаріуса. Жодних позик, в тому числі і банківських – не брали. Фінансово допомагала сестра чоловіка. У Фіалко кошти не позичали, чоловік її не знав, можливо познайомились в 2016 р. Останнього разу вона була в с. Кодаки в грудні 2015 р. та на початку 2016 р.

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти первісного позову та зазначив, що сторони познайомились на морі, почали зустрічатись. ОСОБА_5 їздила на навчання, а він на роботу. Потім одружились. Позивачу повідомляли, що ОСОБА_3 має інвалідність після перенесеного захворювання, проте він сказав, що це його не цікавить. ОСОБА_5 працювала музичним керівником ансамблю «Діброва». Коли ОСОБА_1 влаштувався в м.Київ на роботу, ОСОБА_3 допомогла перевезти позивачу речі, жили там самі. Коли ОСОБА_3 завагітніла, то сама поїхала до пологового будинку. Андрій прцевлаштувався на цукровий завод, мав гарний заробіток. Батьки запропонували сплачувати комунальні послуги, він спочатку сплачував, але потім почалися сварки. Він не хотів займатися дитиною, коли дитина хворіла, то жила у бабусі. ОСОБА_5 закінчила училище, Універститет культури, навчалася, співала в «Хорі Вірьовки» жила на квартирі, виступала на багатьох конкурсах. Після перенесеної хвороби, ОСОБА_3 мала слабкий зір, півтора місяці перебувала в комі, має ураження зорових нервів, ІІ групу інвалідності. Жодних психічних розладів не мала, недієздатною чи обмежено дієздатною не визнавалась. ОСОБА_1 сам підтвердив, що повідомлений про хворобу ОСОБА_3. За таких обставин в первісному позові просить відмовити, а зустрічний задовольнити.

Представник відповідача за первісним позовом – ОСОБА_4 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні первісного позову, оскільки він є безпідставним і не підтвердженим належними доказами. Відповідач є інвалідом по зору, позивачу про це було відомо. Інших діагнозів – не має. ОСОБА_7 проходила для того, щоб отримати посвідчення по інвалідності з зору. Ураження зорових нервів є неврологічним захворюванням, тому було МСЕК, обстеження проводив в невролог і психіатр.

Допитана судом свідок ОСОБА_8 суду показав, що він був одруженим на сестрі позивача, тому добре знає родину ОСОБА_6. ОСОБА_9 своєї точки зору зазначає, що ОСОБА_9 несамостійна, має проблеми зі здоров"ям, не може дати собі ради, батько водить її за руку. Бувша дружина розповідала йому, що у ОСОБА_9 в дитячих роках був нещасний випадок, її затравили газом в туалеті, потім вона впала в кому, її лікували. ОСОБА_5 є непрацездатна і не працює. ОСОБА_5 жила в м.Києві та в м. Переяслав-Хмельницький. Може назвати її "великою дитиною". Знайомі та родичі родинні свята не відвідують. ОСОБА_10 з квітня 2005 р., відомо, що вона має проблеми з зором.

Свідок ОСОБА_11, мати позивача ОСОБА_1, суду показала, що в 2010 р. її син поїхав на море, де познайомився з ОСОБА_10, в кінці вересня приїздив з нею додому. ОСОБА_5 не відповідала, де працюють її батьки, казала, не знає. Андрій повідомив, що ОСОБА_10 погано бачить. ОСОБА_5 майже весь час мовчала. Син працював спочатку в Броварах і їздив до ОСОБА_10, потім перейшов працювати в Київ. Вони їздили на ювілей 30-тирічччя ОСОБА_10, а потім, коли народилась онука. ОСОБА_5 не могла сказати вагу дитини, казала, що не знає. Батьки ОСОБА_5 спочатку були задоволені ОСОБА_1, коли він працював на городі і допомагав. Проблеми почалися, коли народилась дитина, ОСОБА_1 мив і доглядав дитину. ОСОБА_5 не помічала перед собою речей, наступала на них але це списувалося на слабий зір.

Свідок ОСОБА_12, яка є племінницею ОСОБА_3 суду показала, що ОСОБА_3 має проблеми лише з зором, ОСОБА_1 про це знав. Йому до одруження повідомили, що ОСОБА_3 хворіла в дитинстві. Вона самостійно виховує доньку, працює. Вона турботлива жінка і мати. Вона не помічала, щоб ОСОБА_3 мала труднощі в побуті, вони разом їздили на відпочинок. ОСОБА_5 сама жила в Києві до одруження. ОСОБА_5 працює керівником ансамблю в будинку культури вже 9 років.

Свідок ОСОБА_13, рідна сестра ОСОБА_3 суду показала, що ОСОБА_3 дуже турботлива і тендітна людина, все життя займалась музикою. Сімейні цінності у неї на першому місці. Андрія в сім"ї прийняли як сина. ОСОБА_5 має проблеми лише з зором, оскільки перенесла хворобу. Вона сама себе обходить, в школі навчалась сама, робила все по дому, а готувала більше вона з мамою. ОСОБА_5 жила в гуртожитку сама, потім у бабусі. Вони приїздили до батьків на дні народження, також приїздив і її бувший чоловік, який свідчив проти ОСОБА_3. Однак він бачив її лише кілька разів на рік, бо був у відрядженнях за кордоном. Андрій жив на утриманні їх сім"ї. Вона була присутня, коли ОСОБА_1 повідомили про хворобу ОСОБА_3. Після весілля ОСОБА_3 з ОСОБА_1 жили у батьків, а потім у Києві. Причиною розлучення стали фінансові проблеми. Андрію на заручинах говорили, що у ОСОБА_3 проблеми із здоров"ям, що у не ІІ група інвалідності, а ОСОБА_1 після весілля сказав ОСОБА_3, що у нього подагра. Психічних розладів у ОСОБА_3 не має. Вона сам їздила в Переяслав-Хмельницький, була музичним керівником. Ій невідомо, щоб ОСОБА_3 зверталась до психіатра. Вони з батьками розмовляли про те, що у ОСОБА_3 були проблеми з зором, діагнозу сестри вона не знає, знає лише, що з дитинства вона мала проблеми зі здоров"я, є інвалідом по зору. ОСОБА_5 повністю адекватна людина.

Свідок ОСОБА_14, мати ОСОБА_3, суду показала, що ОСОБА_3 в дитинстві (8 років) захворіла, каталась на велосипеді, прийшла додому і втратила свідомість. 1 місяць вона була в комі, була реабілітація, вчили читати, писати, їсти, було ушкоджено зоровий нерв. Порадили займатись реабілітацією - музикою. Вчила все на слух. Вступила до Київського обласного училища культури. Жила у бабусі. Після закінчення вступила в хор ім. Верьовки. Жила в гуртожитку з сестрою ОСОБА_13, їздила сама. З ОСОБА_1 познайомилась на морі. Він кожен тиждень їздив до ОСОБА_3. ОСОБА_5 дуже переживала, як йому сказати, що хворіла і має проблеми з зором. Заручини були в жовтні, а в травні весілля Після весілля вони жили в Києі. З пологового будинку ОСОБА_3 забрали додому. Андрій після скорочення на роботі півроку ніде не працював, лежав на дивані, йому допомогли влаштуватися на роботу, коштів ОСОБА_3 він дава мало. Проблеми почались після того, як ОСОБА_1 сказали приймати участь в сплаті за комунальні послуги. Психічних розладів ОСОБА_3 не має, вона все робить сама, розвиває доньку, водить на малювання, танці. ОСОБА_5 має ІІ групу інвалідності по зору, атрофія зорових нервів. Позивач був ознайомлений до шлюбу про проблеми з зором. ОСОБА_5 працювала керівником ансамблю "Діброва" і директором Будинку Культури. До психіатра звертались, коли встановлювали інвалідність. Жодних психічних захворювань не було. На сімейній раді позивачу повідомили про хворобу доньки, і сама донька сказала йому про свої проблеми. ОСОБА_9 втратила внаслідок вірусного енцефаліту.

Свідок ОСОБА_15, рідна сестра ОСОБА_3, суду показала, що сторони у даній справі познайомились на відпочинку на морі. Андрій працював в Броварах. В жовтні вони заручились. Коли ОСОБА_1 зробив пропозицію ОСОБА_3, їх батько особисто повідомив йому про хворобу сестри, і сама сестра йому повідомляла. В дитинстві вона перенесла захворювання - вірусний енцефаліт, після чого виникли проблеми з зором. Проте вона відновилась, навчалась у школі, вступила до Вузу, жила сама окремо в Києві. 2 роки жила сама на квартирі, коли навчалась в хорі ім. Верьовки. По дому робила все сама, сама їздила з Гребінок в Київ, працювала директором Будинку культури. Вона сама обходить дитину, займається її розвитком. ОСОБА_5 самостійно проходила медичне обстеження, коли була вагітна, після народження дитини з пологового будинку її забрав додому батько. Сестра повністю соціально адаптована.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази у справ, допитавши свідків, проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом достовірно встановлено, що сторони: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище «Руденко») перебували в шлюбі, зареєстрованому 29.05.2011 р. виконавчим комітетом Ковалівської сільської ради Васильківського району київської області, актовий запис № 31 (а.с.13).

Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.50).

Відповідно до ст. 42 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

Відповідно до ч. 1ст. 30 СК України наречені зобов'язані повідомити один одного про стан здоров'я.

Приховування відомостей про стан здоров'я одним із наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним (ч. 5ст. 30 СК України).

Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду за наявності підстав, передбаченихст. 41 СК України.

На підставі п. 3 ч. 1ст. 41 СК України шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого подружжя і (або) їхніх нащадків.

При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, на скільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (ч. 2ст. 41 СК України).

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у випадках, передбаченихст. 41 СК, шлюб за рішенням суду може бути визнаний недійсним. У даному разі вирішення цього питання залежить від встановлених судом обставин. Вирішуючи справу, судам слід брати до уваги те, наскільки цим шлюбом порушено права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Під час вирішення справи про визнання шлюбу недійсним з підстав приховання одним із подружжя тяжкої хвороби чи хвороби, небезпечної для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків, про яку він (вона) не повідомили один одному будучи у статусі наречених, суд має встановити наявність у одного з подружжя такої хвороби та з'ясувати чи є ця хвороба небезпечною для іншого з подружжя і (або) їхніх нащадків.

Так, під час судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи загального захворювання довічно, що стверджується пенсійним посвідченням серії ААЖ №962208, виданим Пенсійним фондом України 17.02.2012 р. (а.с.52).

Як вбачається з медичного заключення Українського медичного центру реабілітації дітей органічним ураженням нервової системи, ОСОБА_17 пройшла обстеження в центрі з 25.02.1998 р. по 26.02.1998 р. з приводу психоорганічного синдрому, як наслідку перенесеного вірусного енцефаліту, часткова атрофія дисків зорових нервів. Висновок психіатра: психічних відхилень не виявлене (а.с.70).

Відповідно до довідки серії КИО-І №266543, виданою Васильківською міжрайонною психіатричною МСЕК 05.09.2007 р., ОСОБА_17 з 01.07.2007 р. має інвалідність ІІ групи, причина - інвалідність з дитинства – довічно (а.с.12).

Наданим на запит суду листом №295 від 02.08.2017 р., КЗКОР ОПНМО повідомило, що ОСОБА_17 двічі зверталась до медобєднання: вперше -13.11.1996 р. за направленням обласної дитячої лікарні м. Боярка до психіатра, вдруге - 10.06.1998 р. за направленням Голови Київської обласної МСЕК для отримання висновку ЛКК для вирішення питання про ступінь страти працездатності (а.с.42а).

За таких обставин, позивачем за первісним позовом не надано суду жодного доказу на підтвердження психічної хвороби ОСОБА_3

З метою спростування доводів позивача щодо недієздатності та несамостійності ОСОБА_3, нею подано докази, які беруться судом до уваги, а саме: диплом молодшого спеціаліста ОСОБА_17, про закінчення у 2004 р. Київського обласного училища культури за спеціальністю «Народна художня творчість» і здобуття кваліфікації керівника аматорського хорового колективу, організатора культурно-дозвіллєвої діяльності (а.с.67); свідоцтво про вступ ОСОБА_17 в 2004 р. до студії по підготовці акторських кадрів при Національному заслуженому академічному українському народному хорі України ім. Г.Г. Рерьовки і закінчення в 2006 р. повного курсу навчання за фахом « Артист хору» (а.с.68)., дипломом спеціаліста про закінчення у 2011 р. державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія сковороди» і отримання повної вищої освіти за спеціальністю :»педагогіка і методика середньої освіти. Музика» та здобуття кваліфікації вчителя музики (а.с.69).

Вказані докази спростовують твердження позивача за первісним позовом ОСОБА_1 щодо неможливості ОСОБА_3 самостійно пересуватися та ознаки недієздатності, натомість підтверджують її всебічний і гармонійний розвиток.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про психіатричну допомогу» , кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Враховуючи встановлену Законом презумпцію психічного здоров’я, судом ОСОБА_17 вважається психічно здоровою, оскільки позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 - не надано суду належних доказів на підтвердження протилежного.

Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 мала захворювання, не пов’язане з психічним, мала проблеми з зором. Про вказану хворобу позивач був повідомленим, про що він особисто зазначив в своєму позові та підтвердив у судовому засіданні.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змістуст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, на які позивач ОСОБА_1 посилався в обгрунтування своїх позовних вимог – не знайшли підтвердження під час судового розгляду, не були доведені належними і допустимими доказами.

Отже, позивачем за первісним позовом не доведено, що відповідач приховала до реєстрації шлюбу свою хворобу і така хвороба є тяжкою чи носить небезпечний характер для оточуючих, у тому числі для нього, у зв’язку з чим поданий ним позов про визнання шлюбу недійним до задоволення не підлягає.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, суд приходить до переконання про його задоволення, враховуючи наступне.

Норми частин 3 і 4 статті 56 Сімейного кодексу України (далі по тексту СК України) передбачають, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини; примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини другої статті 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхньої дитини, що мають істотне значення.

Що стосується вимог ОСОБА_3 за зустрічним позовом про стягнення з ОСОБА_1 10000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, то суд вважає, що вони є необгрунтованими та недоведеними позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3

Враховуючи зібрані у справі докази суд доходить висновку, що відносини, які склалися між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вказують на те, що їх подальше спільне проживання є неможливе, суперечить інтересам подружжя, тому повні вимоги ОСОБА_3 підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 56, 76, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, зареєстрований Виконавчим комітетом Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області, актовий запис № 31 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. судового збору.

В іншій частині зустрічного позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Л.М.Кравченко