ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 924/270/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімексім Трейд"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018

(головуючий суддя Саврій В.А., судді Дужич С.П., Юрчук М.І.)

та рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.08.2018

(суддя Муха М.Є.)

у справі №924/270/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Давос"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімексім Трейд"

про стягнення 784 478,58 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Давос" (далі - ТОВ "Давос") звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімексім Трейд" (далі - ТОВ "Вімексім Трейд") про стягнення 784 478,58 грн, з яких 261 040,27 грн основного боргу; 476 398,49 грн пені; 39 538,93 грн інфляційних втрат; 7 500,89 грн 3% річних.

1.2. Позов мотивований тим, що відповідач у порушення умов п. 4.1, п. 4.3 договору на транспортно-експедиторське обслуговування №23/16 ТЕО від 23.09.2016, вимог ст. 316 ГK України, ст.ст. 901, 903 ЦК України понад рік будь-яких заходів щодо погашення існуючої заборгованості за послуги транспортно-експедиторського обслуговування, згідно з коносаментом №1 від 03.03.2017, не вживає.

На думку позивача, на теперішній час термін прострочення грошових зобов'язань ТОВ "Вімексім Трейд" перед ТОВ "Давос" по договору від 23.09.2016 за послуги із відвантаження сільськогосподарської продукції склав 400 днів, що включає в себе період часу з 07.03.2017 по 10.04.2018. У зв'язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань по договору №23/16 ТЕО від 23.09.2016 ТОВ, "Давос" було нараховано до сплати ТОВ "Вімексім Трейд" пеню, інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми заборгованості.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 23.09.2016 між ТОВ "Вімексім Трейд" (замовник) та ТОВ "Давос" (виконавець) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №23/16 ТЕО (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає виконавцю виконання робіт з перевалки і транспортно-експедиторського обслуговування вантажу (сільськогосподарської продукції) у кількості 20.000 тонн +/-10% у портопункті Кілія (п. 1.1 договору).

Кінцева вага вантажу, що відвантажується виконавцем на судно, визначається по закінченню його завантаження на судно замовника в порту відповідно до даних коносаментів (п. 1.2 договору). Перевалка вантажу у портопункті Кілія здійснюється за схемою "баржа-морське судно". Баржі, в яких здійснюється накопичення та зберігання вантажу, надаються виконавцем (п. 1.3, п. 1.4 договору).

Пунктом 1.5 договору передбачено, що ТОВ "Вімексім Трейд" передає ТОВ "Давос" вантаж в порту за актами приймання-передачі, підписаними сторонами. У зазначених актах сторони договору фіксують вагу вантажу на вагах порту.

Виконавець повинен забезпечити своєчасне оформлення документів, необхідних для експорту вантажу, в т.ч.: (1) повний комплект морських коносаментів та штурманських розписок, (2) екологічну декларацію, (3) фітосанітарний сертифікат, (4) сертифікат походження, (5) сертифікат нерадіоакивності. Вказані документи передаються позивачем відповідачу негайно після їх оформлення шляхом надсилання кур'єрською службою (п. 2.4 договору).

Виконавець зобов'язаний надати замовнику реєстр транспортних засобів, з яких прийнятий для накопичення вантаж. Реєстр повинен надаватися у електронному вигляді, а також у письмовому вигляді, за підписом уповноваженого представника та скріплений печаткою виконавця шляхом надсилання поштою. Реєстр повинен містити таку інформацію: дата отримання, відправник, пункт відправки, кількість та найменування вантажу (п. 2.12 договору).

Згідно з п. 3.1 договору замовник зобов'язаний за 4 доби до підходу судна у порт Кілія видати виконавцю детальну інструкцію для оформлення доручення на завантаження судна. Інструкція повинна містити умови оформлення коносаменту, перелік необхідних сертифікатів та умови їх оформлення.

Комплексна ставка виконавця за транспортно-експедиторське обслуговування 1 тонни вантажу визначена у розмірі 155,52 грн по офіційному курсу долара США за даними Національного банку України на 23.09.2016, що дорівнює 6 доларів США за 1 тонну. Ставка, зазначена у даному договорі, не є фіксованою у гривнях та підлягає коригуванню залежно від змін офіційного курсу НБУ на день виконання робіт та фіксується сторонами на дату складання коносаменту (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору оплата здійснюється замовником згідно з виставленим рахунком у розмірі 100% комплексної ставки протягом 3-х робочих днів після дати підписання відповідного коносаменту за умови надання виконавцем повного комплекту оригіналів документів згідно з п. 2.3 і п. 4.1 договору.

2.2. Між ТОВ "Вімексім Трейд" (покупець) та ТОВ "Давос" (постачальник) укладено договори поставки №ККЯ30/09-16-01Д від 30.09.2016, №ККЯ03/10-16-01Д від 03.10.2016, №ККЯ05/10-16-01Д від 05.10.2016, №ККЯ19/10-16-01Д від 19.10.2016, №ККЯ25/10-16-01Д від 25.10.2016, №ККЯ13/12-16-01Д від 13.12.2016, №ККЯ14/12-16-01Д від 14.12.2016, №ККЯ15/12-16-01Д від 15.12.2016, відповідно до яких постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки покупцеві ячмінь 3-го класу врожаю 2016 року, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього передбачену договором грошову суму. Товар поставляється на умовах EXW - Франко-склад (в редакції Інкотермс 2010) за адресою: зерновий комплекс фірми "Давос" на території портопункту Кілія, Одеська область, м. Кілія, вул. Железнякова 4, надалі іменується як "зерновий склад". Товар поставляється насипом. Остаточні вага та якість продукції визначаються згідно з складськими квитанціями, виданими зерновим складом.

2.3. Відповідно до видаткових накладних, позивачем поставлено, а відповідачем - отримано ячмінь 3-го класу у кількості 1 764,78 тонн, а саме: за договором поставки №ККЯ30/09-16-01Д від 30.09.2016 - 124,360 тонн ячменю, згідно з видатковою накладною №РН-0000035 від 30.09.2016; за договором поставки №ККЯ03/10-16-01Д від 03.10.2016 - 200,500 тонн ячменю, згідно з видатковою накладною №РН-0000036 від 03.10.2016; за договором поставки №ККЯ 05/10-16-01Д від 05.10.2016 - 118,300 тонн ячменю, згідно з видатковою накладною №РН-0000037 від 05.10.2016; за договором поставки №ККЯ19/10-16-01Д від 19.10.2016 - 940,383 тонн ячменю, згідно з видатковою накладною №РН-0000038 від 19.10.2016; за договором поставки №ККЯ25/10-16-01Д від 25.10.2016 - 24,350 тонн ячменю, згідно з видатковою накладною №РН-0000041 від 25.10.2016; за договором поставки №ККЯ13/12-16-01Д від 13.12.2016 - 74,800 тонн ячменю, згідно з видатковою накладною №РН-0000068 від 14.12.2016; за договором поставки №ККЯ14/12-16-01Д від 14.12.2016 - 281,490 тонн ячменю, згідно з видатковою накладною №РН-0000069 від 14.12.2016, за договором поставки №ККЯ15/12-16-01Д від 15.12.2016 - 600 тонн ячменю, згідно з видатковою накладною №РН-0000070 від 16.12.2016.

2.4. Відповідно до коносаменту №1 від 03.03.2017, ТОВ "Вімексім Трейд" у порту завантаження - Кілія (Україна) було завантажено на торгове судно "Порада" насипом фуражний ячмінь (врожаю 2016 року) у кількості 1 610,167 м.т. (вага нетто) порт розвантаження Фамагуста, Кіпр.

З електронної декларації UA500540/2017/000006 ТОВ "Вімексім Трейд" (відправник) було відправлено товар (ячмінь українського походження, врожаю 2016 року) у кількості 1 610,167 м.т. до CINAR HUBUBAT DIS TICARET LIMITED, Туреччина.

Відповідно до повідомлення (дата оформлення - 23.02.2017) про фактичне вивезення товарів ячмінь українського походження врожаю 2016 року перетнув митницю на торговому судні "Порада", пункт пропуску 500071300 Усть-Дунайський.

2.5. Згідно з судновим маніфестом (Cargo Manifest) на ньому наявні відмітки ДП "МТП Усть-Дунайськ", Одеської митниці ДФС, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, капітану торговельного судна про проходження митного контролю, дозволу на вивезення товару з України. Відповідно до змісту суднового маніфесту, на теплохід "Порада" завантажено 2810.167 м.т. насипом ячмінь врожаю 2016 року, відправником значиться - ТОВ "Вімексім Трейд": згідно з коносаментом №1 насипом ячмінь врожаю 2016 року у кількості 1 610,167 м.т., згідно з коносаментом №2 насипом фуражний ячмінь врожаю 2016 року у кількості 1.200 м.т., відправник - ТОВ "Вімексім".

Листом від 22.02.2017 №2/08 ДП "МТП Усть-Дунайськ" підтвердило ТОВ "Давос" готовність на приймання та обробку теплоходу "Порада" з вантажем ячмінь в кількості 3 тис. тонн. Між ДП "МТП Усть-Дунайськ" та ТОВ "Давос" також підписано акт виконаних робіт із завантаження ячменю в кількості 2.810,167 м.т. на т/х "Порада" №8/7 від 25.02.2017.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 07 серпня 2018 року рішенням Господарського суду Хмельницької області позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Вімексім Трейд" на користь ТОВ "Давос" 261 040,27 грн основного боргу, 33 591,95 грн пені; 36 878,02 грн інфляційних втрат, 7 500,89 грн 3% річних, 5 085,17 грн судового збору. У позові в частині стягнення 442 806,54 грн пені; 2 660,91 грн інфляційних втрат відмовлено.

3.2. 12 грудня 2018 року постановою Північно-західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.08.2018 залишено без змін.

3.3. Приймаючи такі рішення, господарські суди виходили з того, що відповідач неналежно виконав свої зобов'язання за договором, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 261 040,27 грн вартості наданих послуг транспортно-експедиторського обслуговування є обґрунтованими.

3.3.1. Щодо позовних вимог в частині стягнення із відповідача 7 500,89 грн 3% річних за період з 07.03.2017 по 06.04.2018 та 39 538,93 грн інфляційних нарахувань за період з 07.03.2017 по 06.04.2018, суди виходили з такого.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Тому, враховуючи несплату боргу відповідачем, господарський суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, дійшов висновку про стягнення з відповідача 36 878,02 грн інфляційних втрат за період з квітня 2017 року по квітень 2018 року. В іншій частині (2 660,91 грн) інфляційних втрат відмовлено.

3.3.2. Щодо вимоги позивача про стягнення 476 398,49 грн пені, то у цьому зв'язку суди встановили, що п. 4.5 договору передбачено, що за затримку оплати згідно з п. 4.3 договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми платежу за кожну добу затримки оплати, але не більше 2 облікових ставок НБУ в рік.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями договору від 23.09.2016 не передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання більше ніж за 6 місяців.

Суди, здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку та враховуючи п. 4.3 договору від 23.09.2016 (яким передбачено строк виконання зобов'язань з оплати наданих послуг - третій робочий день після дати підписання коносаменту - 10.03.2017), дійшли висновку, що правильною до стягнення буде сума у розмірі 33 591,95 грн пені за період з 10.03.2017 по 07.09.2017.

В іншій частині стягнення 442 806,54 грн пені суди відмовили.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 09 січня 2019 року ТОВ "Вімексім Трейд" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018, рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.08.2018 та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. Господарські суди під час вирішення спору не надали правової оцінки доводам і наданим позивачем доказам, формально послались лише на те, що відповідач не довів факт невиконання позивачем договору обслуговування.

4.2.2. Суди попередніх інстанції попри той факт, що скаржник звертав увагу на недоведеність набуття ОСОБА_4 процесуальних прав на представництво позивача та відсутність належного доказу в матеріалах справи, залишили поза увагою доводи відповідача, що копія довіреності, завірена самим представником, не може бути належним доказом повноважень на підписання позовної заяви, а відтак, відкриття провадження по справі відбулось у порушення ч. 5 ст. 164 ГПК України.

4.2.3. Скаржник вважає, що всі докази по справі були подані позивачем із порушенням ч. 5 ст. 91 та ч. 8 ст. 162 ГПК України. Суд першої інстанції без постановлення протокольної ухвали про приєднання до матеріалів справи доказів, поданих позивачем з порушенням строку їх подання (ч. 2 ст. 80 ГПК України), неправомірно взяв за основу докази позивача, а відтак, суд першої інстанції порушив приписи змагальності сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України) та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

4.2.4. Суди попередніх інстанції поклали в основу рішень недопустимий та неналежний доказ, а саме копію коносаменту від 03.03.2017 №1 зі штампом "COPY NOT NEGOTIABLE", оригінал якого, на виконання ухвали суду першої інстанції від 30.05.2018, не був наданий позивачем, тим самим суди порушили ч. 6 ст. 91 ГПК України

4.2.5. Скаржник звертає увагу на той факт, що судновий маніфест не є доказом виконання позивачем умов договору обслуговування, оскільки вказаний документ не передбачений умовами договору обслуговування, а відтак, є недопустимим доказом.

4.2.6. Суди попередніх інстанції в основу судових рішень поклали недопустимі докази, як то договори поставки та видаткові накладні, які є окремими правочинами, що були укладені не на виконання договору обслуговування, чим порушили приписи ч.ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України.

4.2.7. Позивачем не наданий жодний доказ, який свідчив би про виконання позивачем договору обслуговування (п. 1.2, п. 2.4, п. 2.6, п. 4.1 договору обслуговування), а відтак, у судів попередніх інстанції відсутні підстави задля задоволення позовних вимог.

4.3. 27 лютого 2019 року ТОВ "Давос" подало відзив на касаційну скаргу в якому заперечує проти доводів та вимог, наведених у касаційній скарзі, та просить залишити її без задоволення, а судові рішення, що оскаржуються, - без змін.

4.3.1. Позивач вважає, що враховуючи зміст прав та обов'язків сторін по договору на транспортно-експедиторське обслуговування №23/16 ТЕО від 23.09.2016, останній є договором транспортного експедирування, який регулюються положеннями ст. 316 ГК України, а також глави 63 ЦК України "Послуги".

Відповідно до умов п. 4.3 договору на транспортно-експедиторське обслуговування №23/16 ТЕО від 23.09.2016 замовником були прийняті на себе зобов'язання по оплаті транспортно-експедиторського обслуговування вантажу у розмірі 100% "комплексної ставки" протягом 3-х робочих днів після дати підписання відповідного коносаменту.

4.3.2. Коносамент (Bill of Lading) - документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов'язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

Коносамент виконує три основні функції:

- свідчить про укладення договору перевезення вантажу морським шляхом, за яким перевізник зобов'язується доставити вантаж та видати отримувачу;

- засвідчує факт прийняття вантажу для перевезення;

- є товаросупровідним документом, оскільки дає право на одержання вантажу тому, на кого він виписаний.

4.3.3. У зв'язку з передачею оригіналів морських коносаментів, належними доказами виконання своїх зобов'язань TOB "Давос" по договору транспортно-експедиторського обслуговування №23/16 ТЕО від 23.09.2016 є також оформлення суднового маніфесту (Cargo Manifest) з відмітками ДП "МТП Усть-Дунайськ", Одеської митниці ДФС, Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, капітанів торговельних суден із відомостями про проходження митного контролю, дозволу на вивезення товару з України.

Судновий маніфест - перелік перевезених на судні вантажів, який містить номер кожного коносамента, найменування, вагу, обсяг вантажу і число вантажних місць, перевезених за даним коносаментом, найменування вантажовідправника і вантажоодержувача, ставку провізної плати та її загальну суму.

4.3.4. Відповідно до електронної декларації UA500540/2017/000006 TOB "Вімексім Трейд" (відправник) було відправлено товар (ячмінь українського походження) у кількості 1 610,167 м.т. до CINAR HUBUBAT DIS TICARET LIMITED, Туреччина.

Відповідно до повідомлення про фактичне вивезення товарів, вищезазначений товар перетнув митницю на торговому судні "Порада".

Згідно з п. 30 Положення №450 "Про митні декларації" вивезення товарів за межі митної території України в митному режимі експорту підтверджується: митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, чи додатковою декларацією, а також повідомленням про фактичне вивезення товарів за межі митної території України.

4.3.5. З урахуванням встановлених судами обставин щодо належного виконання TOB "Давос" в повному обсязі своїх зобов'язань по договору транспортно-експедиторського обслуговування №23/16 ТЕО від 23.09.2016, позивач вважає, що твердження TOB "Вімексім Трейд" про невиконання договору №23/16 ТЕО від 23.09.2016 є безпідставними.

4.3.6. Окрім цього, непідписання між TOB "Давос" та TOB "Вімексім Трейд" актів виконаних робіт про надані транспортно-експедиційні послуги також не може свідчити про ненадання послуг позивачем відповідачу, оскільки п. 4.4 договору від 23.09.2016 передбачено, що виконавець надає замовнику оригінали актів виконаних робіт лише протягом 3 днів після оплати рахунків виконавця. При цьому, у матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів оплати рахунків виконавця.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.3. З урахуванням визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про неправильну оцінку судом апеляційної інстанції документів, що містяться у матеріалах справи, необхідність надання оцінки доказам у справі та повторного встановлення фактичних обставин справи.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення з відповідача 261 040,27 грн основного боргу, 476 398,49 грн пені, 39 538,93 грн інфляційних втрат та 7 500,89 грн 3% річних у зв'язку з порушенням умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування №23/16 ТЕО від 23.09.2016.

5.2.2. Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

5.2.3. Як встановлено у ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторською діяльністю є підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів, а транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст. 929 ЦК України).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

5.2.4. Відповідно до п. 30 положення Про митні декларації, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 (далі - Положення Про митні декларації), передбачено, що вивезення товарів за межі митної території України підтверджується у разі поміщення товарів у митні режими: безмитної торгівлі чи вільної митної зони - митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, чи додатковою декларацією; реекспорту згідно з п. 5 ч. 1 статті 86 Митного кодексу України чи експорту - митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, чи додатковою декларацією, а також повідомленням про фактичне вивезення товарів за межі митної території України.

Повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України містить відомості про кількість та номери у митній декларації товарів, вивезених за межі митної території України, дату їх фактичного вивезення, а у разі митного оформлення товарів за електронною митною декларацією - також відомості про номер митної декларації. За однією митною декларацією може бути надано кілька повідомлень про фактичне вивезення товарів за межі митної території України з урахуванням дат фактичного вивезення товарів.

Згідно з п. 32 Положення Про митні декларації, якщо митне оформлення товарів здійснювалося з використанням електронної митної декларації (митної декларації, заповненої у звичайному порядку, тимчасової митної декларації, періодичної митної декларації, додаткової декларації), не пізніше наступного робочого дня після її оформлення така декларація, засвідчена електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка її оформила, Держмитслужбою надсилається ДПС.

Повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, які поміщені у митні режими, визначені абзацом третім пункту 30 цього Положення, засвідчене електронним цифровим підписом відповідальної посадової особи Держмитслужби, надсилається Держмитслужбою ДПС: у разі декларування товарів з використанням електронної митної декларації, заповненої у звичайному порядку, без попереднього оформлення періодичної або тимчасової митної декларації - не пізніше наступного робочого дня після внесення посадовою особою митного органу в пункті пропуску через державний кордон до Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів інформації про вивезення товарів за межі митної території України; у разі декларування товарів з використанням періодичної або тимчасової митної декларації - не пізніше наступного робочого дня після оформлення електронної додаткової декларації на товари, вивезені за межі митної території України на підставі періодичної або тимчасової митної декларації. Якщо електронна додаткова декларація на товари, оформлені з використанням періодичної або тимчасової митної декларації, оформлюється до вивезення задекларованих у цій додатковій декларації товарів, повідомлення про фактичне вивезення таких товарів за межі митної території України надсилається Держмитслужбою ДПС згідно з абзацом третім цього пункту.

Електронна митна декларація, а також повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України надсилаються Держмитслужбою ДПС в узгоджених ними форматах за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

Засвідчене електронним цифровим підписом відповідальної посадової особи Держмитслужби повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України також надсилається Держмитслужбою у визначені цим пунктом строки декларанту або уповноваженій ним особі.

5.2.5. Згідно з ст.ст. 73, 74, 77, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Господарські суди встановили, що підтвердженням належного виконання TOB "Давос" в повному обсязі своїх зобов'язань по договору транспортно-експедиторського обслуговування №23/16 ТЕО від 23.09.2016 є:

- коносамент №1, виданий 03.03.2017;

- судновий маніфест (Cargo Manifest) від 25.02.2017;

- доручення №BRL-01/17 від 22.02.2017 на відвантаження експортних товарів;

- лист ДП "МТП Усть-Дунайськ" від 22.02.2017 №2/08;

- акт виконаних робіт №8/7 від 25.02.2017;

- електронна декларація TOB "Вімексім Трейд" UA500540/2017/000006;

- повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України.

Господарські суди врахували наведені вимоги ГПК України та фактичні обставини справи і відхилили твердження скаржника про невиконання позивачем умов договору, зокрема, щодо обов'язку відповідача передати позивачу вантаж в порту за актами приймання-передачі, підписаними між сторонами, оскільки відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних позивачем поставлено, а відповідачем отримано ячмінь 3 класу у загальній кількості 1.764,78 тонн. Видаткові накладні містять підписи сторін про отримання товару.

Крім того господарські суди обґрунтовано відхилили доводи скаржника, що копія коносаменту не свідчить про надання саме позивачем транспортно-експедиторських послуг за договором на транспортно-експедиторське обслуговування №23/16 ТЕО від 23.09.2016, оскільки ст.ст. 137-140 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов'язані видати відправнику коносамент, який є доказом прийому перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті. Перевізник може видати інший, ніж коносамент, документ на підтвердження отримання вантажу для перевезення. Такий документ є першорядним доказом укладання договору морського перевезення і приймання перевізником вантажу, як його описано в цьому документі. Коносамент складається на підставі підписаного відправником документа, в якому, зокрема, повинні міститися дані, зазначені в пунктах 4-8 статті 138 цього Кодексу. Відправник відповідає перед перевізником за всі наслідки, що виникли в результаті неправильності або неповноти відомостей, зазначених у згаданому документі.

Враховуючи встановлений господарськими судами факт неналежного виконання своїх зобов'язань відповідачем, Верховний Суд погоджується з висновком обох судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 261 040,27 грн вартості наданих послуг транспортно-експедиторського обслуговування.

5.2.6. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7 500,89 грн 3% річних, 39 538,93 грн інфляційних втрат та 476 398,49 грн пені, то у цьому зв'язку Верховний Суд виходить з такого.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи факт несплати боргу відповідачем, господарські суди, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, з урахуванням ст.ст. 230, 232 ГПК України, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України та умов укладеного сторонами договору, дійшли цілком обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 33 591,95 грн пені; 36 878,02 грн інфляційних втрат, 7 500,89 грн 3% річних та відмову у задоволенні позову в частині стягнення 442 806,54 грн пені та 2 660,91 грн інфляційних втрат.

5.2.7. Щодо аргументів скаржника, що всі докази по справі були подані позивачем із порушенням ч. 5 ст. 91 та ч. 8 ст. 162 ГПК України, оскільки суд першої інстанції без постановлення протокольної ухвали про приєднання до матеріалів справи доказів, поданих позивачем з порушенням строку їх подання (ч. 2 ст. 80 ГПК України), неправомірно взяв за основу докази позивача, чим порушив приписи змагальності сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України) та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

За змістом ст.ст. 181, 182 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, у тому числі, з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що всі докази подавалися позивачем в межах підготовчого провадження до постановлення ухвали Господарського суду Хмельницької області від 18.07.2018 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 194 ГПК України).

Отже, господарський суд першої інстанції на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів ухвалив рішення у справі 07.08.2018, тому доводи скаржника про всі докази по справі були подані позивачем із порушенням вимог ГПК України, а судом їх прийнято з порушенням процесуальних строків є такими, що не заслуговують на увагу.

5.2.8. Також Верховний Суд вважає безпідставними доводи відповідача про недоведеність набуття ОСОБА_4 процесуальних прав на представництво позивача (подання позову) та відсутність належного доказу в матеріалах справи, оскільки до позовної заяви додана копія довіреності на підтвердження повноважень ОСОБА_4 від 05.01.2018, яку суд першої інстанції визнав належним доказом повноважень на підписання позовної заяви.

5.2.9. Верховний Суд зауважує, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду, а також що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечено можливість реалізувати зазначені права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

5.2.10. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову та не довів неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення позову обґрунтованим. Скаржником не доведено, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімексім Трейд" без задоволення, а рішень, що оскаржуються, - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімексім Трейд" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вімексім Трейд" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.08.2018 у справі №924/270/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець