ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1812/19 Справа № 205/7667/16-ц

Суддя у 1-й інстанції - Шавула В.С. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Свистунової О.В.

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради,

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2018 року

по справі за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Регіонінвестгрупп”, Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району м. Дніпропетровська про витребування майна, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2016 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Регіонінвестгрупп”, Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району м. Дніпропетровська про витребування майна.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Регіонінвестгрупп”, Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району м.Дніпропетровська про витребування майна – відмовлено.

В апеляційній скарзі Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2018 року у справі №205/7667/16-ц та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Регіонінвестгрупп”, Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району м. Дніпропетровська про витребування майна.

У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2018 року просить рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки вважає що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та справедливим.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, суд першої інстанції дійшов до висновку, що задоволення вимог позивача у спосіб витребування майна у добросовісного набувача, не призведе до дійсного задоволення суспільних інтересів територіальної громади та порушить принцип справедливої рівноваги між інтересами суспільства і конкретної особи, втручання у майнові права якої може бути визнано правомірним виключно за умови надання їй справедливої компенсації збитків (рішення у справі «Федоренко проти України»).

Але з таким висновком суду погодитись неможливо з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991 року «Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів» та рішенням Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001 року було затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська. Належність об'єктів нерухомості, зазначених в переліках до вказаних рішень Дніпропетровської міської ради, підтверджено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.05.2013 року у справі №200/5829/13-ц за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту.

На виконання Програми реформування та розвитку житловокомунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 року (далі за текстом – рішення №16/9 від 02.03.2011 року), об'єкти нерухомого майна (у тому числі нежитлове приміщення по вул. Метробудівській, 12) з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, КВЖРЕП Ленінського району, передано на баланс Комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю».

Зазначене рішення органу місцевого самоврядування не оскаржувалося та є чинним, та, відповідно до ст. 144 Конституції України, є обов'язковим до виконання на відповідній території.

Отже, на час прийняття Дніпропетровською міською радою рішення №40/14 від 29.07.2011 року, Дніпропетровська міська рада, як орган уповноважений на розпорядження майном, що перебуває у власності територіальної громади, у встановленому законом порядку вже здійснив розпорядження нерухомим майном, що перебувало на балансі збиткових комунальних підприємств, а саме передав його на баланс іншого комунального підприємства.

Необхідність виконання рішення №16/9 від 02.03.2011 року підтверджується також рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 року у справі №7/5005/15290/2011, яким КВЖРЕП Ленінського району зобов'язано передати зі свого балансу на баланс КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради об'єкти нерухомого майна в тому числі і спірне нежитлове приміщення.

Вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 22.04.2016 року у справі №201/17998/15-к голову ліквідаційної комісії КВЖРЕП Ленінського району ОСОБА_2 притягнуто до кримінальної відповідальності за протиправне невиконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 року у справі №7/5005/15290/2011, що суперечить інтересам територіальної громади м. Дніпропетровська, як власника спірного нерухомого майна.

Зазначені судові рішення доводять, що станом на 29.07.2011 року спірне нерухоме майно перебувало на балансі КВЖРЕП Ленінського району за відсутності правових підстав.

Враховуючи викладене, рішення від 29.07.2011 року №40/14, яке регулює виключно питання припинення юридичних осіб – комунальних підприємств, відповідно ч.4 ст. 77 ЦПК України, не стосується предмету доказування.

Частиною 5 ст. 111 ЦК України визначено, що юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного реєстру запису про її припинення.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району, код ЄДРПОУ 20274082, є не ліквідованим.

Слід зазначити, що КВЖРЕП Ленінського району ніколи не був власником нежитлового приміщення №295 по вул. Метробудівська, 12 в м. Дніпро, а отже його ліквідація не може бути підставою для припинення права власності нього Дніпровської міської ради.

Разом із цим, в порушення вимог ст. 79 ЦПК України, судом першої інстанції не враховано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, судовими рішеннями у справі №38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району було встановлено, що спірне нерухоме майно не належало зазначеному підприємству, визнано неправомірними дії ліквідатора щодо включення майна до ліквідаційної маси боржника та подальшої його реалізації, а також визнано недійсними результати біржових торгів та договір купівлі-продажу, за яким відбулося відчуження спірного майна.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

З огляду на викладене, суд першої інстанції необґрунтовано дійшов до висновку про те, що спірне нерухоме майно вибуло із володіння Дніпровської міської ради за наявності волі власника, а тому безпідставно відмовив міській раді в її праві на його витребування від відповідача, як добросовісного набувача, на підставі положень ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Помилковість висновків суду першої інстанції та обгрунтованість позовних вимог прокурора у даній справі підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною у постановах по аналогічним справам, а саме від 20.03.2018 у справах №904/11143/16, №904/9637/16, від 21.03.2018 у справі №904/9652/16 та від 27.03.2018 року у справі №904/11141/16.

У постанові від 18.09.2013 року у справі № 6-92цс13 Верховний Суд України висловив свою думку щодо застосування положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішень Європейського суду з прав людини у справах про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Так, основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1 Першого Протоколу, зокрема, зазначено на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Розглядаючи питання щодо застосування до спірних правовідносин статті 1 Першого Протоколу до Конвенції та практики ЄСПЛ, що є джерелом права в Україні, колегія суддів прийняла до уваги те, що предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого Протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції ЄСПЛ, суд загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв'язку з обгрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно (рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 5 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 4 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 6 листопада 2008 року).

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, Дніпровська міська рада, здійснюючи свої функції в інтересах територіальної громади міста, як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову на підставі ст. 388 ЦК України.

Також, судом першої інстанції безпідставно застосовано положення законодавства про строки позовної давності.

Так, відповідно до положень ст.ст. 330, 388, 658 ЦК України, право власності на майно, яке було передане за угодами щодо його відчуження поза межами волі власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване.

Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, воно підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, а тому положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 року у справі № 3-604гс16 та від 29.06.2016 року у справі №6-1376-16.

Зважаючи на те, що Дніпровською міською радою рішення про відчуження спірного майна не приймалося, не було волевиявлення законного власника на його відчуження, а тому право власності територіальної громади на майно не припинялося, що у свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування спірного майна у ОСОБА_1 як добросовісного набувача в порядку ст. 388 ЦК України.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради підлягає задоволенню, а рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 лютого 2018 року необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Регіонінвестгрупп”, Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району м. Дніпропетровська про витребування майна - задовольнити.Витребувати від ОСОБА_1 (ж/м Комунар, 5-Е, кв. 49, м. Дніпро, Дніпропетровська область, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт: серія та номер АЕ 131489 виданий Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області) на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради нежитлове приміщення №295, що розташоване за адресою: вул.Метробудівська, 12 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна — 77097812101).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір в розмірі 1 3 445,00 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2018 року — скасувати.

Позовні вимоги Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Регіонінвестгрупп”, Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району м. Дніпропетровська про витребування майна - задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_1 (ж/м Комунар, 5-Е, кв. 49, м. Дніпро, Дніпропетровська область, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, паспорт: серія та номер АЕ 131489 виданий Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області) на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради нежитлове приміщення №295, що розташоване за адресою: вул.Метробудівська, 12 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна — 77097812101).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір в розмірі 1 3 445,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

ОСОБА_3