ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року

м. Черкаси

справа № 703/1880/17 провадження № 22-ц/793/612/19

Категорія: 351000000

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

головуючого: Василенко Л.І.

суддів: Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2;

відповідач: комунальна установа «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради»;

представник позивача: ОСОБА_3

розглянувши в м. Черкаси в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до комунальної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» про бездіяльність Смілянської станції швидкої медичної допомоги,

в с т а н о в и в :

Описова частина

ОСОБА _1 зміст позовних вимог

13 червня 2017 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до комунальної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» про бездіяльність Смілянської станції швидкої медичної допомоги.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що її мати ОСОБА_2 після перенесених інсультів у 2011 році та 2013 році неодноразово перебувала на лікуванні в КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» Черкаської обласної ради та перебуває на обліку в цьому закладі.

8 липня 2016 року рішенням суду вона була визнана недієздатною та 12 жовтня 2016 року позивача було призначено опікуном над нею.

21 квітня 2017 року ОСОБА_2 вчинила вдома лайку, ображаючи рідних та погрожувала знищити оселю шляхом підпалу. 22 та 23 квітня 2017 року така її поведінка повторилась знову. 24 квітня 2017 року вона знову вела себе як попередні дні, а потім пішла блукати, після повернення розвела у дворі багаття, що загрожувало її безпеці та будівлям, які розташовані поруч. На зауваження ОСОБА_2 не реагувала, тому до неї було викликано лікаря психіатра, який, обстеживши хвору, видав направлення на госпіталізацію у психіатричну лікарню, в порядку ст. 14 ЗУ «Про психіатричну допомогу».

Після отримання направлення на госпіталізацію хворої ОСОБА_2, ОСОБА_1 та її представник неодноразово викликали швидку медичну допомогу, проте приїжджаючи на місце виклику вони відмовлялись госпіталізовувати ОСОБА_2 в примусовому порядку, мотивуючи це тим, що госпіталізація у примусовому порядку можлива лише за рішенням суду.

Вважає, що бездіяльність Смілянської міської станції медичної допомоги філії комунальної установи «Обласний центр медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської області» є незаконною, протиправною та такою, що порушує вимоги законодавства України.

Змінивши свої позовні вимоги, остаточно просила суд визнати бездіяльність Смілянської міської станції швидкої медичної допомоги філії комунальної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» щодо відмови госпіталізувати психічно хвору ОСОБА_2 неправомірною.

ОСОБА _1 зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що до повноважень бригад швидкої медичної допомоги не входять обов’язки по транспортуванню хворих до медичних установ на виконання направлень лікарів, якщо пацієнт не потребує негайної госпіталізації або супроводу. Оскільки лікарем-психіатром після прийняття рішення про госпіталізацію не було прийнято мір щодо екстреної госпіталізації, то стан ОСОБА_2 не потребував такої госпіталізації в екстреному порядку.

Суд врахував, що виклик швидкої медичної допомоги було здійснено родичами та опікуном ОСОБА_2 тільки на шостий день після отримання відповідного направлення, що також свідчить про відсутність підстав для екстреної госпіталізації, а відомості про проходження нею будь-якого лікування після отримання направлення лікаря-психіатра в матеріалах справи відсутні.

ОСОБА _1 зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 11 березня 2019 року, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 вважаючи, що оскаржуване рішення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, просили скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 лютого 2019 року, справу направити на новий розгляд до Смілянського міськрайонного суду в іншому складі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував існування Положення та Інструкції щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади, а також Інструкції про порядок перевезення хворих на психічні розлади, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру.

Зазначали, що 30 серпня 2017 року суд задовольнив заяву головного лікаря КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» та госпіталізував ОСОБА_2 до відповідного закладу в примусовому порядку.

15 квітня 2019 року від комунальної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначено, що оскаржуючи рішення суду позивач та його представник посилаються на невідповідність рішення вимогам закону, хоча таких невідповідностей не наводять, а тільки вводять суд в оману тим, що відповідач погодився «з фактами госпіталізації ОСОБА_2І.», нібито визнає позов, проте, на думку відповідача, це не відповідає дійсності, оскільки установа ніколи даного позову не визнавала.

Вважає рішення суду вірним, вмотивованим та таким, що відповідає обставинам справи та закону.

Наголошує на тому, що підстави для задоволення позову відсутні.

16 квітня 2019 року від скаржників ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи фотокопії повідомлення КП «Черкаська обласна психіатрична лікарня» від 04.11.2015 за № 4303/02 про визнання ОСОБА_2 недієздатною та копію рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 серпня 2017 року про госпіталізацію в примусовому порядку ОСОБА_2

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 25 березня 2019 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 28 березня 2019 року розгляд апеляційної скарги призначено на 17 квітня 2019 року на 14:30 год. в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи

Відповідно до рішення Смілянського міськрайонного суду у справі № 703/5811/15-ц від 8 липня 2016 року ОСОБА_2 визнано недієздатною (а.с. 30-31).

Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_2 в 2013 та 2014 роках знаходилась на лікуванні в КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня», а з 01 по 09 жовтня 2015 року перебувала на стаціонарному лікуванні в сомато-психіатричному відділенні №10 для геріатричних пацієнтів з супутніми сомато-неврологічними розладами.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду у справі № 703/5811/15-ц від 12 жовтня 2016 року над недієздатною ОСОБА_2 встановлено опіку та призначено опікуном ОСОБА_1 (а.с. 32).

Згідно з направленням на госпіталізацію у психіатричну лікарню від 3 травня 2017 року, після огляду лікарем психіатром Смілянської міської поліклініки для дорослих, ОСОБА_2 видано направлення на примусову госпіталізацію. Вказане направлення було видане цього ж дня опікуну ОСОБА_1В.(а.с.33).

Відповідно до карт виїзду швидкої медичної допомоги, працівниками швидкої медичної допомоги було зафіксоване наступне.

2 травня 2017 року виїхали на виклик до хворої ОСОБА_2, однак вона відмовилась від госпіталізації та огляду, рідні також не сприяли в її госпіталізації (а.с.60).

11 травня 2017 року після приїзду бригади швидкої медичної допомоги до хворої працівниками встановлено, що ОСОБА_2 категорично відмовилась від госпіталізації до КЗ «ЧОПЛ», а її зять, вказуючи на ст. 14 ЗУ «Про психіатричну допомогу» погрожував працівникам адміністративною відповідальністю та поданням позову до суду, вимагаючи примусової госпіталізації до психіатричного закладу. Працівниками бригади ШМД було повідомлено про те, що йому у транспортуванні хворої не відмовлено, але застосування фізичної сили без рішення суду не допустиме. Йому було запропоновано транспортувати ОСОБА_2 до психіатричного закладу самостійно під наглядом медичних працівників та працівників поліції, однак він відмовився та почав погрожувати адміністративною відповідальністю (а.с.61).

21 травня 2017 року, приїхавши на виклик, бригада швидкої медичної допомоги встановила зі слів представників, що хвора ОСОБА_2 відсутня за місцем проживання (а.с.62).

З листа-відповіді КУ «ОЦЕМД та МК ЧОР» № 594 вбачається, що ОСОБА_1 роз’яснено, що направлення на госпіталізацію бачили не всі медпрацівники, проте у разі виклику до хворої ОСОБА_2 для примусової госпіталізації, при наявності належного направлення, бригади ШМД із залученими співробітниками поліції докладуть всі зусилля для здійснення госпіталізації. Але бажано, щоб вона, як опікун і її представник, будучи зацікавленими в оздоровленні підлеглої, сприяли налагодженню контакту між хворою і медпрацівниками в момент госпіталізації (а.с. 63-64).

В листі-відповіді на звернення ОСОБА_1 Управлінням охорони здоров’я Черкаської ОДА від 26.07.2017 №02-08/К-368 зазначено, що факти, викладені у зверненні, розглянуто комісійно та доведено до відому, що у подальшому при зверненні за медичною допомогою до лікувально-профілактичних установ області ОСОБА_2 буде надано медичну допомогу відповідно до медичних показань та вимог чинного законодавства, згідно з галузевими стандартами та клінічними протоколами, затвердженими наказами Міністерства охорони здоров’я України, в межах бюджетного фінансування галузі (а.с. 50).

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду Черкаської області

Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала ОСОБА_4 Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Мотиви , з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підпунктом «е» пункту 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікованої Верховною Радою України прийняттям Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР) кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім законного затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законного затримання психічно хворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг відповідно до процедури, встановленої законом.

У справі Вінтерверп проти Нідерландів від 24 жовтня 1979 року ЄСПЛ звертає увагу на три вимоги, що зумовлюють наявність законних підстав для обмеження волі психічно хворої особи. Зокрема, особа повинна реально страждати психічним захворюванням, тобто реальні психічні розлади повинні бути встановлені компетентними органами на основі об’єктивної медичної експертизи; психічні розлади повинні досягти такого рівня, які виправдовують позбавлення волі; дійсність позбавлення волі залежить від наявності такого захворювання, особа може бути позбавлена волі до тих пір, поки є захворювання, що встановлено відповідним висновком.

Аналогічні висновки містяться й в інших рішеннях ЄСПЛ, а саме рішення від 28 жовтня 2003 року у справі Ракевич проти Російської Федерації, рішення від 27 березня 2008 року у справі Штукатуров проти Російської Федерації.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції і складається з ЗУ «Про основи законодавства України про охорону здоров'я», ЗУ «Про психіатричну допомогу» та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них (ст. 2 ЗУ «Про психіатричну допомогу»).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 280 ЦПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), за умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи, а заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подається до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.

У випадках, коли відповідно до закону госпіталізація у примусовому порядку була проведена за рішенням лікаря-психіатра і визнана доцільною комісією лікарів-психіатрів, психіатричний заклад, в якому перебуває особа, направляє до суду заяву про її госпіталізацію у примусовому порядку протягом 24 годин.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених ст. 14 цього Закону, підлягає обов'язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в психіатричному закладі, ця особа підлягає негайній виписці.

У випадках, коли госпіталізація особи до психіатричного закладу в примусовому порядку визнається доцільною, представник психіатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годин направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.

До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність такої госпіталізації.

До винесення судом рішення лікування може проводитися за рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів).

Керівник закладу з надання психіатричної допомоги зобов'язаний негайно повідомити про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку членів її сім'ї, інших родичів або її законного представника. У разі відсутності відомостей про наявність членів сім'ї, інших родичів або законного представника в особи, яку госпіталізовано, а також про їх місце проживання повідомляються органи Національної поліції за місцем проживання цієї особи.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про психіатричну допомогу» тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що особа, яка страждає на психічне захворювання може бути госпіталізована у примусовому порядку за рішенням лікаря-психіатра, а вже після цього на протязі 24 годин психіатричний заклад, в якому перебуває особа, направляє до суду заяву про її госпіталізацію у примусовому порядку. Тобто, наявність направлення від лікаря-психіатра є підставою для госпіталізації особи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на момент виникнення спірних відносин вже була визнана рішенням суду недієздатною у зв’язку із хронічним, стійким психічним розладом, не була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а опікуном є її дочка ОСОБА_1, позивач у справі.

До ОСОБА_2 за викликом ОСОБА_3 бригади ШМД виїжджали неодноразово, а саме 24.04.2017, 25.04.2017, 27.04.2017, 02.05.2017, 11.05.2017 та 21.05.2017. Усі виклики бригади ШМД здійснювали в супроводі працівників поліції.

Відповідно до п. 1 та п. 3 Порядку госпіталізації пацієнтів бригадами швидкої медичної допомоги у лікувально-профілактичні установи, затвердженого наказом МОЗ України № 370 від 01 червня 2009 року, госпіталізація пацієнтів за невідкладними станами здійснюється цілодобово бригадами швидкої медичної допомоги (далі - Бригада).

Бригада здійснює екстрену госпіталізацію за формою N 114/о «Супровідний листок станції швидкої медичної допомоги», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.08.99 N 197 (далі - форма N 114/о), за направленням/ордером на екстрену/планову госпіталізацію лікувально-профілактичного закладу.

Невідкладний стан людини - раптове погіршення фізичного або психічного здоров'я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров'ю людини або оточуючих її людей і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин (ст.1 ЗУ «Про екстрену медичну допомогу»).

03.05.2017 ОСОБА_2 було виписане направлення лікаря-психіатра на примусову госпіталізацію, яке підтвердило її невідкладний стан, проте при його наявності 11.05.2017, останню не було доправлено до психіатричного закладу, тоді як 21.05.2017 не було такої можливості, оскільки ОСОБА_2, за даними карти виїзду Швидкої медичної допомоги № 9205 від 21.05.2017 та не заперечувалось позивачем, втікла з дому.

Подаючи заяву про зміну позовних вимог, а саме відкликання вимоги щодо зобов’язання відповідача виконати рішення лікаря-психіатра у відповідності до ст. 14 ЗУ «Про психіатричну допомогу», як на підставу таких змін позивач посилалась на те, що 21 серпня 2017 року ОСОБА_2 у відповідності до ст. 14 ЗУ «Про психіатричну допомогу» каретою швидкої медичної допомоги Смілянської міської станції швидкої медичної допомоги – філії КУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» була госпіталізована до КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» Черкаської обласної ради.

Таким чином, станом на час винесення рішення в матеріалах справи були дані про направлення ОСОБА_2 на примусове лікування, проте суд першої інстанції їх не перевірив.

На ряду з викладеним апеляційним судом враховується і те, що рішенням Смілянського міськрайонного суду від 30 серпня 2017 року про госпіталізацію в примусовому порядку ОСОБА_2 було задоволено заяву головного лікаря КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» Черкаської обласної ради ОСОБА_5 про госпіталізацію в примусовому порядку ОСОБА_2

І вищевказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_2 була доставлена до КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» ЧОР згідно направлення лікаря Смілянської міської поліклініки для дорослих ОСОБА_6 у зв’язку із погіршенням психічного стану, що проявлялося в неадекватній та агресивній поведінці до оточуючих, висловлюваннях маячних ідей, а згідно висновку ЛКК КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» ОСОБА_2 виявляє ознаки тяжкого психічного розладу і виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для себе та оточуючих, тому потребує примусової госпіталізації до психіатричного стаціонару для примусового лікування.

З листів-відповідей на звернення ОСОБА_1, відповідача та Управління охорони здоров’я Черкаської ОДА вбачається, що на підставі даних, які також існували на момент виникнення спірних правовідносин, а саме наявності направлення лікаря-психіатра та фактичний психічний стан ОСОБА_2 є достатніми підставами для доправлення останньої до КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» Черкаської обласної ради, що і було зроблено 21 серпня 2017 року.

Крім того, висновок суду першої інстанції про те, що виклик швидкої медичної допомоги було здійснено родичами та опікуном ОСОБА_2 тільки на шостий день після отримання відповідного направлення, що свідчить про відсутність підстав для екстреної госпіталізації є необґрунтованим, оскільки направлення лікаря-психіатра про необхідність примусової госпіталізації є достатньою підставою для такої госпіталізації.

Враховуючи викладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що дії відповідача по відмові 11.05.2017 року госпіталізувати ОСОБА_2 в КЗ «Черкаська обласна психіатрична лікарня» Черкаської обласної ради є неправомірними.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на наказ МОЗ України від 08.10.2001 № 397 «Про затвердження нормативно-правових документів з окремих питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади», пунктом 1.6 якого затверджено Порядок переведення хворих на психічні розлади, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, то апеляційний суд звертає увагу, що вказаний порядок, затверджений наказом МОЗ від 08.10.2001 року за №397, стосуються саме переведення осіб, відносно яких вже застосовані примусові заходи медичного характеру, з одного закладу в інший.

Оскільки відносно ОСОБА_2, станом на час виникнення спірних відносин, не було застосовано примусові заходи медичного характеру, то і підстав для застосування вищевказаного порядку не було.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення повністю або частково та ухвалює у відповідній частині нове рішення або змінює рішення у разі неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги в частині направлення справи на новий судовий розгляд не підлягають до задоволення за відсутності у суду апеляційної інстанції таких повноважень, визначених цивільним процесуальним законодавством.

У зв’язку із частковим задоволенням позову із комунальної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 800 (320+480) грн., що складається із 1/2 судового збору за подачу позову 640 (1600*0,4) грн. та 1/2 судового збору за подачу апеляційної скарги 960 (640*150%) грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 лютого 2019 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до комунальної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» про бездіяльність Смілянської станції швидкої медичної допомоги задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Смілянської міської станції швидкої медичної допомоги філії комунальної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» щодо відмови 11 травня 2017 року госпіталізувати психічно хвору ОСОБА_2 неправомірною.

Стягнути із Смілянської міської станції швидкої медичної допомоги філії комунальної установи «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради» на користь держави 800 грн. судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 17 квітня 2019 року.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: В.Г. Бородійчук

ОСОБА_7