Провадження № 1-кп/734/101/19 Справа № 734/1148/19

В И Р О К

іменем України

17 квітня 2019 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі- ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР 21.08.2018 р. за № 42018270300000049 у відношенні:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Прохори, Борзнянського району, Чернігівської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця за контрактом військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 31.03.2016 року призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на строкову військову службу за контрактом. Наказом № 66 від 31.03.2016 року командира військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) ОСОБА_5 включений до списків особового складу частини, поставлений на всі види забезпечення. Під час проходження військової служби в умовах особливого періоду старший солдат ОСОБА_5 відповідно до положень Військової присяги та ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок та вимоги військових статутів.

Однак, 17.05.2018 року ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, проходячи службу в умовах особливого періоду, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не маючи на те поважних причин, діючи з прямим умислом та з метою тимчасово ухилитися від військової служби, знаючи про те, що він повинен проходити військову службу, враховуючи стан у Державі, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та без поважних причин та дозволу керівництва самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) і лише 28.03.2019 року був затриманий співробітниками військової прокуратури Деснянського гарнізону на підставі ухвали слідчого судді Козелецького районного суду Чернігівської області.

Отже, старший солдат ОСОБА_5 був незаконно відсутнім на місці служби у військовій частині - польова пошта НОМЕР_1 в період з 17.05.2018 року по 28.03.2019 року включно. Дії останнього органом досудового кваліфіковані за ч. 4 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військовослужбовцем військової частини в умовах особливого періоду.

29 березня 2019 року між прокурором військової прокуратури Деснянського гарнізону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , у присутності захисника ОСОБА_4 укладена угода про визнання винуватості у відповідності ст. 472 КПК України.

Згідно вказаної угоди прокурор військової прокуратури Деснянського гарнізону ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_5 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 407 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин. При цьому, обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.

За вказаною угодою обвинуваченому ОСОБА_5 узгоджене покарання з урахуванням рівня суспільної небезпечності вчиненого злочину, його особи, а саме те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, щиро кається та беззастережно визнає свою винуватість, активно сприяв розкриттю злочину, враховуючи засади гуманізму та виховної ролі кримінального судочинства, з урахуванням кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, на підставі ст.69КК України призначити обвинуваченому більш м`який вид покарання, що не зазначений в санкції ч. 4 ст. 407 КК України, у виді 2 місяців арешту на гауптвахті.

В угоді викладені наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 476 КПК України, та наслідки невиконання цієї угоди.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.314КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.468КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. Відповідно до ч. 2 ст.469КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано органами досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби вчинене в умовах особливого періоду.

Обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання.

Суд дійшов висновку про те, що угода про визнання винуватості між прокурором військової прокуратури Деснянського гарнізону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди не суперечать вимогам КПК України і КК України,відповідають інтересамсуспільства,не порушуютьправа свободита інтересисторін абоінших осіб.При цьому, сторонами угоди при узгодженні покарання враховані характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Вивчивши угоду про визнання винуватості, вислухавши думку прокурора, захисника, пояснення обвинуваченого, суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди між прокурором військової прокуратури Деснянського гарнізону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 та призначення узгодженого сторонами із застосуванням ст. 69 КК України більш м`якого покарання, яке не зазначене в санкції ч. 4 ст. 407 КК України у виді 2-х місяців арешту на гауптвахті.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_5 залишити тримання під вартою.

Цивільний позов не заявлено.

Судові витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст.368,369, 371, 373- 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 29 березня 2019 року між прокурором військової прокуратури Деснянського гарнізону ОСОБА_3 з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_5 з іншого боку у кримінальному провадженні № 42018270300000049 від 30.05.2018 року.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст.407КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту на гауптвахті строком 2 місяці.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з 13 год. 20 хв. 28 березня 2019 року, тобто з моменту його фактичного затримання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_5 залишити тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ст.376ч.6КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя