ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
___________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2019 р.
м. Херсон
Справа № 766/15119/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Попова В.Ф.,
секретар: Мельниченко В.В.
за участю:
позивачки ОСОБА_1,
представника позивачки ОСОБА_2
представника відповідача Муценко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання дій державного виконавця щодо штрафу протиправними та скасування постанови про накладення штрафу,
встановив:
03.08.2018 р. ОСОБА_1 звернулась до Херсонського міського суду Херсонської області із позовом до Корабельного РВ ДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанови у виконавчому провадженні № 53370842, від 21.02.2017 р., яка винесена головним державним виконавцем Корабельного РВ ДВС м. Херсона ГТУЮ в Херсонській області Семенчевим А.І. та від 20.07.2018 р., винесену заступником начальника відділу Корабельного РВ ДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області Муценком Д.О. про накладення штрафу.
28.11.2018 р. ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області заяву позивача про забезпечення позову задоволено та зупинено стягнення на підставі оскаржуваних постанов.
26.02.2019 р. ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області справу передано на розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду за підсудністю.
05.04.2019 р. ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.
11.04.2019 р. у судовому засіданні було розглянуто заяву адвоката Мінаєвої В.В. про залучення ОСОБА_6 до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. За результатами розгляду, у задоволенні заяви відмовлено.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити. Пояснила, що рішенням суду її зобов'язано не перешкоджати ОСОБА_6 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з донькою ОСОБА_7 ОСОБА_6, визначено що недільне спілкування з дитиною у вихідний день неділю з 18.00 год. до 20.00 год., в присутності матері дитини за місцем реєстрації дитини або іншою адресою, обумовленою сторонами заздалегідь. Судом був виданий виконавчий лист на підставі якого відкрито виконавче провадження. 19.02.2017 року державним виконавцем Семенчевим А.І. було здійснено вихід на адресу боржника та складено акт про чинення позивачем перешкод у спілкуванні дитини зі стягувачем, на підставі якого, 21.02.2017 р. до закінчення десятиденного строку на добровільне виконання, винесена оскаржувана постанова та накладено на позивача штраф у розмірі 1700 грн. Позивач зазначає, що оскаржила цю постанову 13.03.2017 р. начальнику Корабельного РВ ДВС, на що отримала усну відповідь про її скасування. В подальшому, при отриманні другої постанови про накладення штрафу 28.06.2018 року, стало відомо про наявність першої постанови, у зв'язку із чим позов до суду було подано з пропущенням строку. Позивач вважає, що викладені нею обставини є поважними, тому просить поновити строк на оскарження постанови від 21.02.2017 р. та скасувати її.
Щодо другої постанови від 20.07.2018 р. позивачем зазначено, що державний виконавець не врахував поважні обставини, які перешкоджали боржнику виконати рішення суду. Позивач вказує, що зустрічі не відбувались, оскільки дитина то хворіла, то перебувала на морі, про що стягувач та державний виконавець були повідомлені. На думку позивача, батько для дитини є джерелом стресу, що завдає шкоди психоемоційному стану дитини. Вказані обставини не були враховані при винесенні оскаржуваних постанов.
Позивач у судовому засіданні просить позов задовольнити та скасувати оскаржувані постанови, оскільки на її думку, вони винесені без урахування поважних обставин та з порушеннями вимог ЗУ "Про виконавче провадження".
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, пояснив, що оскаржувані постанови прийняті у відповідності до ЗУ "Про виконавче провадження". Державним виконавцем неодноразово були встановлені факти не виконання боржником рішення суду без поважних причин.
Судом встановлені наступні обставини справи.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від. 03.12.2015 р. зобов'язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_6 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні зі своєю донькою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 26.10.2016 р. вищезазначене рішення змінено та викладено в такій редакції:
Визначити спосіб участі ОСОБА_6 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановивши що недільне спілкування батька з дитиною у вихідний день - неділю з 18.00 год. до 20.00 год. в присутності матері дитини за місцем реєстрації дитини або іншою адресою, обумовленою сторонами заздалегідь.
11.11.2016 р. Херсонським міським судом Херсонської області видано виконавчий лист.
10.02.2017 р. державним виконавцем Корабельного РВ ДВС міста Херсона відкрито виконавче провадження № 53370979.
21.02.2017 р. постановою державного виконавця Корабельного РВ ДВС міста Херсона за невиконання рішення суду на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 1700 грн.
20.07.2018 р. постановою начальника відділу Корабельного РВ ДВС міста Херсона на ОСОБА_1 за невиконання рішення суду накладено штраф у сумі 1700 грн.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню визначає Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 р. (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно з ст. 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 6 Закону № 1404-VIII, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Правила виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною передбачені статтею 64-1 Закону № 1404-VIII, за змістом якої, виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем (ч. 2).
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 3).
Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону (ч. 7).
Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Щодо оскаржуваної постанови від 21.02.2017 року суд зазначає наступне.
Позивач вказує, що вищевказану постанову оскаржила 13.03.2017 року начальнику Корабельного РВ ДВС м. Херсона ГТУЮ в Херсонській області і в усній формі їй повідомили про скасування цього документа.
За правилами встановленими п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву про оскарження рішення державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 123 КАС України встановлено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Постанова від 21.02.2017 року була оскаржена до суду лише 03.08.2018 року, хоча позивач зазначає, що їй стало відомо про наявність цього документа 13.03.2017 року.
Враховуючи вищевказані обставини, суд вважає, що позивач пропустила строк звернення до суду в частині оскарження постанови від 21.02.2017 року, а підстави викладені у позовній заяві щодо поновлення строку звернення суд вважає неповажними, у зв'язку із чим позовна заява в частині оскарження цієї постанови підлягає залишенню без розгляду.
Щодо постанови від 20.07.2018 року суд зазначає, що оскаржуючи її протиправність позивачка зазначає, що по кожній даті невиконання судового рішення вона повідомляла державного виконавця про поважність причин неможливості виконання, надавала відповідні довідки з медичних закладів, або зазначала про перебування з дитиною на відпочинку для оздоровлення.
Підставою винесення цієї постанови слугувало те, що 19.07.2018 року державним виконавцем в рамках ВП 53370979 складено акт, згідно якого зазначено дати зустрічей, що не відбулись, без об'єктивних на це причин.
Так, відповідно до цього акта, зустрічі батька з дитиною не відбулись 14.05.2017, 07.06.2017, 30.06.2017, 10.07.2017, 16.07.2017, 23.07.2017, 06.08.2017, 13.08.2017, 19.11.2017, 26.11.2017, 24.12.2017, 04.02.2018, 11.02.2018, 08.04.2018 та 24.06.2018 року.
Причинами невиконання судового рішення стали заяви позивачки де вона вказувала про хворобу дитини чи перебування з нею на відпочинку з метою оздоровлення дитини.
На підтвердження вищевикладених обставин відповідачем надано суду наступні документи:
- заяви ОСОБА_1 в яких вона повідомляла про те, що зустрічі на заплановані дати не відбудуться через хворобу дитини та через виїзди на море;
- заяви стягувача про примусове виконання рішення із вимогою вжити заходів щодо забезпечення виконання боржником рішення суду;
- звернення стягувача про те, що на обумовлені дати зустріч не відбулась;
- акти державного виконавця;
- вимога державного виконавця від 20.06.2018 року, адресована боржникові, про неухильне виконання рішення суду з попередженням про відповідальність.
Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши всі письмові докази, дослідивши всі медичні довідки та повідомлення ОСОБА_1 про неможливість проведення зустрічей, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 без поважних причин не виконувала рішення суду.
Посилання позивачки на хворобу дитини суд відхиляє, оскільки із наданих медичних документів тільки одного разу дитина знаходилась на стаціонарному лікуванні у зв'язку з чим ОСОБА_1 знаходилась на лікарняному, що вона підтвердила в судовому засіданні. Позивачка також пояснила, що під час хвороби вона працювала, а дитина залишалась із бабусею або нянею, але не змогла надати обґрунтувань не допуску до дитини батька в цей період.
Таким чином, суд вважає, що зазначені в довідках хвороби дитини не є такими, що виключають право батька на побачення з нею, оскільки таке побачення відповідно до рішення суду може проводиться за місцем проживання дитини та можливе в інші часові проміжки та тривалістю за домовленістю сторін. Днями побачень є вихідні дні коли може і повинна бути присутня позивачка.
Суд вважає, що позбавлення права батька на побачення з дитиною навіть під час хвороб які зазначені в довідках наданих позивачкою, є не тільки порушення його прав та невиконанням судового рішення без поважних причин, але є і порушенням прав дитини, оскільки вона позбавляється турботи за нею батьком.
Жодним нормативним актом не передбачено усунення батька від виховання, турботи за дитиною внаслідок її хвороби.
Суд погоджується з позивачкою, що в деяких виключних випадках, за наявності медичних висновків, тяжкого захворювання та тяжкого стану дитини, можливе перенесення чи відмова у побаченні, але систематичність дій позивачки та кількість відмов у побаченні з батьком в досить короткий проміжок часу, дає підстави суду прийти до висновку про зловживання з її сторони та невиконання нею рішення суду без поважних причин.
Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3, ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Суд зазначає, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням суду.
Враховуючи наведені обставини в сукупності, суд відхиляє всі обґрунтування позивача, у зв'язку із чим, позовна заява в частині скасування постанови від 21.02.2017 року підлягає залишенню без розгляду, а в частині скасування постанови від 20.07.2018 року задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині скасування постанови про накладення штрафу від 21.02.2017 року у ВП № 53370979, винесену головним державним виконавцем Корабельного районного відділу державної виконавчої служби міста Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області залишити без розгляду.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в частині скасування постанови про накладення штрафу від 20.07.2018 року у ВП № 53370979, винесену заступником начальника відділу Корабельного районного відділу державної виконавчої служби міста Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області відмовити.
Заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення з ОСОБА_1 штрафу на підставі постанов від 21.02.2017 року та від 20.07.2018 року у ВП № 53370979, що застосовані ухвалою Херсонського міського суду від 28.11.2018 року - скасувати.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.
кат. 105000000
