ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/1005/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,

за участю представників:

позивача - Пронюк В.Я.

відповідача - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 (головуючий суддя Геза Т.Д., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.) та рішення Господарського суду Донецької області від 24.07.2018 (суддя Фурсова С.М.) у справі № 905/1005/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України"

до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"

про стягнення 136 336 620,38 грн,

Історія справи

Короткий зміст вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (далі - відповідач) про стягнення 136 336 620,38 грн, з яких: 74 657 076,84 грн основного боргу, 28 798 077,21 грн пені, 6 136 528,38 грн - 3% річних, 26 744 937,95 грн інфляційних втрат.

1.1. Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1625/15-БО-6 від 31.12.2014, внаслідок чого утворилася заявлена у позові сума заборгованості.

Короткий зміст оскаржуваних рішень, прийнятих судами попередніх інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.07.2018 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заявлену суму основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат. Позовні вимоги в частині стягнення 28 798 077,21 грн пені задоволено частково, стягнуто 20 158 654,05 грн пені, в решті вимог в розмірі 8 639 423,16 грн - відмовлено.

2.1. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів, які спростують факт споживання відповідачем зазначеної кількості природного газу та/або доказів його своєчасної оплати у спірний період, з огляду на що визнав позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи. Водночас, приймаючи до уваги те, що відповідачу потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати та на підтримання нормального функціонування підприємства з метою виконання функцій держави з виробництва та постачання теплової енергії, дійшов висновку щодо зменшення розміру пені на 30% на підставі статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з огляду на що відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 8 639 423,16 грн пені.

3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін з аналогічних підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 8 639 423,16 грн, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

5. Позивач зазначає, що в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій не врахували аргументів, доводів чи доказів позивача, не зазначили мотивів такого неврахування, чим порушили вимоги ГПК України, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

5.1. Суди не мали права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ГК України, не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачено даною нормою.

5.2. Під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.

5.3. Враховуючи те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, суди не надали належної уваги ступеню виконання зобов'язання боржником, не виконали вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інших інтересів сторін, що призвело до порушення положень статті 233 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України.

Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

6. 29.03.2019 відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому він зазначає про дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та наголошує на тому, що судами в повній мірі з'ясовано всі обставини, які підлягають з'ясуванню відповідно до положень ст. 233 Господарського кодексу України, та правильно встановлено, що даний випадок є винятковим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

7. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1625/15-БО-6, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

7.1. Відповідно до пункту 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

7.2. За умовами договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Ціна газу узгоджена сторонами у розділі 5 Договору.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1).

7.3. Сторони неодноразово змінювали ціну договору шляхом підписання додаткових угод.

7.4. Господарські суди установили, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за договором, підписаними уповноваженими особами сторін та скріпленими печатками підприємств, на загальну суму 159 010 315,53 грн, а відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ в загальному розмірі 84 353 238,69 грн, що підтверджується сальдо по підприємству, а також виписками по рахунку позивача.

7.5. Не здійснивши своєчасну оплату вартості отриманого природного газу, відповідач допустив порушення строків розрахунків, що й зумовило звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу за зобов'язаннями квітня-грудня 2015 року у розмірі 74 657 076,84 грн.

7.6. Судами установлено, що матеріали справи не містять доказів на спростування факту споживання відповідачем зазначеної кількості природного газу та/або доказів його своєчасної оплати у спірний період.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

8. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

9. Предметом спору у цій справі є стягнення основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною оплатою поставленого газу.

10. Колегія суддів зазначає, що, як убачається із тексту та прохальної частини касаційної скарги, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду позивачем оскаржуються лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 8 639 423,16 грн. В іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються, а тому згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України в касаційному порядку не переглядаються.

11. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

12. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

13. Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

14. Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

15. Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

16. Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, стаття 216 Господарського кодексу України, передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

17. Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

18. У пункті 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 договору умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

19. Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського кодексу України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

20. З позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути 28 798 077,21 грн пені. Відповідач у відзиві на позов просив відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на низку обставин, які унеможливили виконання зобов'язання.

21. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

22. Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

23. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

24. Як встановили господарські суди попередніх інстанцій, відповідач просив відмовити у стягненні пені, інфляційних втрат та 3% річних, посилаючись на скрутне фінансове становище, яке виникло не з його вини, а викликане економічною та соціально-політичною ситуацією в країні, що підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати. Через дефіцит коштів державного бюджету не погашена заборгованість перед ОКП "Донецьктеплокомуненерго" з різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії державним тарифам у розмірі 215,3 млн.грн, що підтверджується довідкою №04/1722 від 05.07.2018 про прогнозовану різницю в тарифах.

Також, відповідач посилався на відсутність правового механізму щодо надання субвенцій з державного бюджету України, несвоєчасну сплату населенням та організаціями заборгованості за спожиту енергію, перебування майже половини об'єктів теплопостачання відповідача на території, не підконтрольній українській владі, необхідності виплачувати заробітну плату в неопалювальний період.

Окрім вказаного, судами також враховано надану відповідачем Інформацію про стан заборгованості на 01.06.2018, звіт про фінансовий стан за 1 квартал 2018 року, Наказ №30 від 01.02.2018 за підписом в.о. генерального директора про перехід працівників на чотириденний робочий тиждень, Аналіз збитковості тарифів за період 2011-2017 років.

25. Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

26. Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій правомірно взяли до уваги вищенаведені доводи відповідача, вказали про врахування інтересів сторін та дійшли обгрунтованого висновку про зменшення розміру присудженої до стягнення пені на 30%.

27. Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

28. З огляду на викладене, Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання позивача в касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми, закріпленої у статті 233 Господарського кодексу України, оскільки суди з'ясували обставини, передбачені зазначеною нормою, з урахуванням наявних у справі доказів.

29. Доводи касаційної скарги про те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, та його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, не може свідчити про помилковість висновків судів щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки це не було єдиною підставою для зменшення розміру пені та оцінено в сукупності з іншими обставинами.

30. Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно скористались наданим статтею 233 Господарського кодексу України та частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України правом щодо зменшення розміру пені на 30 %, забезпечивши баланс інтересів сторін.

31. Стосовно доводів касаційної скарги, викладених в п. 5 даної постанови, які зводяться до неврахування судами попередніх інстанцій аргументів, доводів чи доказів позивача, не зазначення мотивів такого неврахування, колегія суддів зазначає, що в силу ч. 2 ст. 309 ГПК України не може бути скасовано правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правомірності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень, то Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законних рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та вважає, що їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Щодо судових витрат

33. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 та рішення Господарського суду Донецької області від 24.07.2018 у справі № 905/1005/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.