ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року

Справа № 160/9019/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Захарчук - Борисенко Н.В.

при секретарі судового засідання - Музиці Я.І.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного бюро розслідувань, Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Конкурсна комісія №2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2018 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державного бюро розслідувань, Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4, в якій з урахуванням уточненої позовної заяви від 06.12.2018 року, просить суд:

- визнати протиправними дії Директора Державного бюро розслідувань - ОСОБА_4 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1) щодо відмови в призначенні позивача, ОСОБА_3 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2), на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, відповідно до рішення конкурсної комісії № 32 від 20.07.2018 року;

- скасувати лист Державного бюро розслідувань №01-2102 від 07.09.2018 року щодо відмови в призначенні позивача, ОСОБА_3 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2), на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, як акт індивідуальної дії;

- зобов'язати Директора Державного бюро розслідувань - ОСОБА_4 призначити позивача, ОСОБА_3 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2), на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, на підставі рішення конкурсної комісії № 32 від 20.07.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним, як претендентом на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі було подано документи до конкурсної комісії № 2 згідно вимог Закону України «Про Державне бюро розслідувань». За наслідками розгляду поданого ОСОБА_3 пакету документів для участі у конкурсі для зайняття вакантної посади комісією №2 прийнято рішення про відповідність претендента кваліфікаційним вимогам для зайняття відповідної посади та допущення до участі у конкурсі, що підтверджується Протоколом №19 від 18.05.2018 року. Відповідно до рішення засідання конкурсної комісії №2, оформленого Протоколом № 32 від 20.07.2018 року, позивача було визначено переможцем конкурсу для зайняття посади. Однак, 11.09.2018 року позивачем отримано лист №01-2102 від 07.09.2018 року за підписом Директора Державного бюро розслідувань, відповідно до якого позивачу відмовлено у призначенні на посаду з причин невідповідності претендента кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для зайняття посади, а саме: відсутність досвіду роботи у галузі не менше п'яти років після здобуття вищої освіти та досвіду в організації та проведенні оперативно-розшукових заходів або слідчих та негласних слідчих дій на момент подання документів. Позивач вважає, що отриманий лист №01-2102 від 07.09.2018 року порушує його право на призначення його на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі, є таким, що не відповідає та суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки лист складено в довільній формі, відсутня інформація щодо непогодження призначення позивача на посаду першим заступником та заступником Директора Державного бюро розслідувань. Також, в тексті листа відсутні будь-які посилання на норми права, згідно яких Директором Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 було прийнято спірне рішення, оформлене в формі листа. Позивач зазначає про бездіяльність Директора Державного бюро розслідувань, що на його думку полягає у невиконанні приписів Порядку проведення конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2018 року за №176/31628, а саме: не призначено позивача на посаду не пізніше наступного робочого дня за днем подання Комісією рекомендації Директору Бюро про призначення переможця конкурсу на посаду, тобто не пізніше 23.07.2018 року. Також в обґрунтування протиправності листа Державного бюро розслідувань, позивач зазначає про наявність у нього необхідного досвіду роботи у галузі та досвіду в організації та проведенні оперативно-розшукових заходів або слідчих та негласних слідчих дій на момент подання документів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2018 року справу № 160/9019/18 передано на розгляд судді Ількову В.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 року заяву судді Ількова В.В. про самовідвід було задоволено, справу передано для здійснення розподілу між суддями.

За розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду №2988 д від 03.12.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл справи. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2018 року справу №160/9019/18 передано на розгляд судді Віхровій В.С.

06.12.2018 року ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрової В.С. було відкрито провадження у справі №160/9019/18 та призначено до розгляду у підготовчому провадженні за правилами загального позовного провадження.

16.01.2019 року судом було задоволено клопотання представника Державного бюро розслідувань та Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 про залучення третьої особи у справі №160/9019/18 за позовом ОСОБА_3 до Державного бюро розслідувань та Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії та залучено до участі в адміністративній справі №160/9019/18 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Конкурсну комісію №2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань (адреса: м. Київ, вул. С.Петлюри, 15).

Від Державного бюро розслідувань 16.01.2019 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 позов не визнає, з огляд у на те, що згідно з пунктом 7 Розділу VII Порядку проведення конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2018 року за №176/31628, Директор Бюро за результатами розгляду рекомендацій Комісії, а саме документів щодо призначення переможця конкурсу на посаду в Бюро вирішує питання про призначення (відмову у призначенні) особи на посаду. Директор Бюро відмовляє у призначенні переможця конкурсу на відповідну посаду в Бюро з підстав виявлення (встановлення) обставин, передбачених законодавством України, які унеможливлюють зайняття кандидатом відповідної посади у Бюро. Наказом Державного бюро розслідувань від 16.03.2018 року № 30 затверджено кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посади, на яку претендував позивач, зокрема, досвід роботи в галузі права не менше п'яти років (після здобуття вищої освіти), у тому числі на керівних посадах не менше трьох років; досвід в організації та проведенні оперативно-розшукових заходів або слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій. Виходячи з записів трудової книжки позивача, станом на 18.04.2018 року (дата подачі документів для участі у конкурсі) досвід роботи позивача становив чотири роки дев'ять місяців шість днів, що є меншим п'яти років. Отже, у Директора ДБР були підстави для відмови в призначенні Позивача як переможця конкурсу на посаду першого заступника Директора територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, оскільки виявлені обставини унеможливлюють зайняття позивачем відповідної посади у Державному бюро розслідувань. Крім того, на думку відповідача-1, позивачем не вірно обрано спосіб захисту, так як лист Державного бюро розслідувань вих. №01-2102 від 07.09.2018 року не є актом індивідуальної дії.

Також, 16.01.2019 року від Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач-2 заперечував щодо позовних вимог позивача, з тих же підстав, що і відповідач-1.Також посилався на невідповідність позивача спеціальним вимогам до професійних знань та на відсутність у позивача досвіду роботи, передбаченого Кваліфікаційними вимогами та критеріями професійної придатності для зайняття посади першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, про що позивач був проінформований листом вих. №01-3829 від 01.11.2018 року. Обраний позивачем спосіб судового захисту в частині зобов'язання відповідача-2, призначити ОСОБА_3 на посаду є безпідставним, необґрунтованим та передчасним, оскільки призначення позивача на посаду без проведення відповідачем процедури спеціальної перевірки щодо позивача та без погодження відповідного призначення з першим заступником Директора ДБР та заступником Директора ДБР є незаконним.

29.01.2019 року від відповідачів-1,2 надійшла заява, в якій останні просять суд розглянути справу № 160/9019/18 без участі уповноважених представників із урахуванням поданих відповідачами до суду документів.

Від представника позивача 30.01.2019 року надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що Законом визначений виключний суб'єкт прийняття рішення про відповідність кандидата кваліфікаційним вимогам - це конкурсна комісія № 2 Державного бюро розслідувань, яка, в свою чергу, розглянула пакет документів позивача та беззаперечно у рішенні, оформленому Протоколом №19 від 18.05.2018 року, вирішила питання про відповідність ОСОБА_3 кваліфікаційним вимогам, в тому числі щодо наявності трудового стажу кандидата та досвіду роботи в організації та проведенні оперативно-розшукових заходів або слідчих та негласних слідчих дій.

13.02.2019 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 року заяву судді Віхрової В.С. про самовідвід було задоволено, справу передано для здійснення розподілу між суддями.

За розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду №247 д від 18.02.2019 року призначено повторний автоматизований розподіл справи. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2019 року справу №160/9019/18 передано на розгляд судді Сліпець Н.Є.

18.02.2019 року від відповідачів-1,2 надійшли заяви (вх.8477/19 та вх.8478/19) про розгляд справи без участі уповноваженого представника із урахуванням вже поданих відповідачами до суду документів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 року заяву судді Сліпець Н.Є. про самовідвід було задоволено, справу передано для здійснення розподілу між суддями. За розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду №295 д від 20.02.2019 року призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2019 року справу №160/9019/18 передано на розгляд судді Захарчук-Борисенко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 року дану справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 19 березня 2019 р. о 10:00 год. У вказаній ухвалі відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

20.03.2019 року від відповідачів-1,2 надійшла заява про розгляд справи без участі їх представників.

02.04.2019 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в ньому.

Представник третьої особи в судовому засіданні позов підтримав.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Наказом Державного бюро розслідувань від 25 жовтня 2018 року №109 оголошено конкурс на посади у Територіальному управлінні Державному бюро розслідувань, розташованому у місті Мелітополі, зокрема й першого заступника Директора Територіального управління (т.1, а.с.193). Перелік посад визначено додатком до наказу Державного бюро розслідувань від 25.10.2018 року №109 (т. 1 а.с. 195.)

На офіційному сайті Державного бюро розслідувань оприлюднене Оголошення про проведення конкурсу для призначення на посади у Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Мелітополі.

Пунктом 4 вищезазначеного Наказу від 25.10.2018 року Конкурсній комісії №2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань наказано провести конкурс відповідно до Порядку проведення конкурсу для призначення на посади Державному бюро розслідувань, затвердженого наказом Державного бюро розслідувань від 14.02.2018 року № 13, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 лютого 2018 року за № 176/31628.

Так, виявивши бажання взяти участь у зазначеному конкурсі, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_2, 19.04.2018р. звернувся із заявою про допущення його до участі у конкурсі на зайняття посади першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі.

Відповідно до Протоколу №19 від 18.05.2018р. на засіданні конкурсної комісії №2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань було здійснено перевірку поданих учасниками конкурсу документів на відповідність вимогам, встановленим законодавством та Порядком, за результатом чого встановлено, що документи, подані ОСОБА_3 №144 у переліку осіб, відповідають встановленим вимогам і кандидат допущений до участі у конкурсі для призначення на вакантні посади у Державне бюро розслідувань (т.1, а.с.13-43).

Засіданням комісії №2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, оформленим Протоколом № 32 від 20.07.2018 року, визначено переможців конкурсу на зайняття вакантних посад у територіальних управліннях Державному бюро розслідувань та вирішено питання про надання рекомендацій Директору Державного бюро розслідувань для призначення переможців конкурсу на посади у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань.

Отже, за результатами голосування члени конкурсної комісії №2 вирішили визначити переможцем конкурсу та рекомендували Директору Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 для призначення на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, - ОСОБА_3 (т.1. а.с. 44-50).

Листом №01-2102 від 07.09.2018 року за підписом Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4, ОСОБА_3 повідомлено, що за результатами вивчення його освітнього і професійного рівня, з пакету документів, поданих для участі в конкурсі, встановлено, що призначення позивача на посаду є неможливим з наступних підстав.

Так, вища юридична освіта (спеціальність «Правознавсто») була отримана ОСОБА_3 відповідно до диплому від 30.05.2013 року НОМЕР_4. У листі №01-2102 від 07.09.2018 року зазначено, що згідно наданої копії трудової книжки НОМЕР_3 загальний досвід роботи позивача у галузі права після здобуття вищої освіти становить менше п'яти років. Також, проаналізувавши інформацію у трудовій книжці щодо займаних посад, вказано про те, що у позивача не виявлено досвіду в організації та проведенні ним оперативно-розшукових заходів або слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій. Додаткові документи для підтвердження цього досвіду до Бюро не надходили.

На підставі вищезазначеного, листом №01-2102 від 07.09.2018 року ОСОБА_3 відмовлено у призначені на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі.

Позивач вважає Лист Державного бюро розслідувань №01-2102 від 07.09.2018 року щодо відмови у призначенні його на посаду протиправним, на обґрунтування чого зазначає, що Директор Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 призначає переможця конкурсу на відповідну посаду в Бюро за погодженням із заступниками Директора Бюро, що здійснюється не пізніше наступного робочого дня за днем подання Комісією рекомендації Директору Бюро про призначення переможця конкурсу, а Конкурсна комісія №2 є суб'єктом, наділеним виключною компетенцією щодо розгляду документів, поданих кандидатом на посаду на зайняття вакантних посад у Державному бюро розслідувань.

Таким чином, позивач вбачає бездіяльність з боку Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 стосовно не призначення ОСОБА_3 на посаду першого заступника Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим адміністративним позовом про скасування листа Державного бюро розслідувань №01-2102 від 07.09.2018р., визнання протиправними дій Директора щодо відмови в призначені позивача на посаду та зобов'язання Директора призначити на посаду ОСОБА_3

Окрім того, представник третьої особи, а саме голова конкурсної комісії №2 у судовому засіданні повідомив суд, що позивач пройшов конкурсний відбір на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі, за результатами якого було прийнято рішення про відповідність претендента кваліфікаційним вимогам для зайняття відповідної посади та допущення до участі у конкурсі. Оскільки всі вимоги були виконані, тому конкурсній комісії №2 не відомо з яких підстав позивачу було відмовлено у призначенні на посаду, так як перевіряти на відповідність претендента кваліфікаційним вимогам для зайняття відповідної посади належить виключно до компетенції конкурсної комісії.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, слід зазначити про таке.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про Державне бюро розслідувань» від 12.11.2015р. №794-VІІІ (далі по тексту -Закон №794-VІІІ), Типовим порядком проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2017р. №1069 (далі по тексту - Типовий порядок №1069) та Порядком проведення конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, затвердженим наказом Державного бюро розслідувань від 14.02.2018р. №13 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.02.2018р. за №176/31628 (далі по тексту - Порядок №13).

Так, відповідно до статті 1 та частини першої статті 2 Закону №794-VІІІ Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції. Державне бюро розслідувань у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на їх основі.

Державне бюро розслідувань організовується і діє на засадах: 1) верховенства права, відповідно до якого людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; 2) законності; 3) справедливості; 4) неупередженості; 5) незалежності і персональної відповідальності кожного працівника Державного бюро розслідувань; 6) відкритості та прозорості діяльності Державного бюро розслідувань для суспільства та демократичного цивільного контролю, підзвітності і підконтрольності визначеним законом державним органам. Державне бюро розслідувань діє гласно тією мірою, що не порушує права і свободи людини і громадянина, не суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства та законодавства про державну таємницю; 7) політичної нейтральності і позапартійності. Використання Державного бюро розслідувань у партійних, групових чи особистих інтересах не допускається. Діяльність політичних партій у Державному бюро розслідувань забороняється; 8) єдиноначальності у поєднанні з колективним способом реалізації окремих повноважень Державного бюро розслідувань. Принцип єдиноначальності не заперечує принципу процесуальної самостійності слідчого органу Державного бюро розслідувань (стаття 3 Закону №794-VІІІ).

Частинами 4, 5, 6 статті 9 Закону №794-VІІІ визначено, що для забезпечення виконання завдань Державного бюро розслідувань утворюються такі його територіальні управління:

1) територіальне управління, розташоване у місті Львові, що поширює свою діяльність на Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську області;

2) територіальне управління, розташоване у місті Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Вінницьку, Житомирську, Рівненську, Хмельницьку, Чернівецьку області;

3) територіальне управління, розташоване у місті Миколаєві, що поширює свою діяльність на Кіровоградську, Миколаївську, Одеську області;

4) територіальне управління, розташоване у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим, Запорізьку, Херсонську області, місто Севастополь;

5) територіальне управління, розташоване у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську, Полтавську, Сумську, Харківську області;

6) територіальне управління, розташоване у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Донецьку і Луганську області;

7) територіальне управління, розташоване у місті Києві, що поширює свою діяльність на місто Київ, Київську, Черкаську та Чернігівську області.

Територіальні органи Державного бюро розслідувань є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Територіальні органи Державного бюро розслідувань діють на підставі положень, що затверджуються Директором Державного бюро розслідувань в порядку, передбаченому частиною другою статті 12 цього Закону.

Частиною третьою статті 14 Закону №794-VІІІ визначено, що на службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки. Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у цих підрозділах затверджуються Директором Державного бюро розслідувань. Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад, визначених у частині першій статті 10, частині першій статті 13 та частині першій статті 24 цього Закону, здійснюється за результатами відкритого конкурсу, що проводиться в порядку, визначеному Директором Державного бюро розслідувань на основі Типового порядку проведення відкритого конкурсу, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 ст. 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» директори територіальних органів, керівники підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань призначаються на посаду та звільняються з посади Директором Державного бюро розслідувань за поданням Конкурсної комісії в порядку, передбаченому частинами другою - одинадцятою статті 11 цього Закону.

Відповідно до частини 2, 4, статті 11 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» організацію та проведення конкурсу здійснює Конкурсна комісія відповідно до цього Закону.

Рішення Конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього на засіданні Конкурсної комісії проголосували не менше п'яти членів Конкурсної комісії.

Згідно частини 8 статті 11 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Конкурсна комісія:

1) визначає регламент своєї роботи;

2) розміщує оголошення про умови та строки проведення конкурсу;

3) розглядає документи, подані особами для участі в конкурсі;

4) відбирає із загального числа кандидатів осіб, з якими проводить на своєму засіданні співбесіду, та осіб, щодо яких проводиться спеціальна перевірка, передбачена Законом України"Про запобігання корупції", і перевірка, передбачена Законом України "Про очищення влади";

5) відбирає шляхом відкритого голосування з числа кандидатів, які пройшли співбесіду, одного кандидата, що відповідає вимогам до Директора Державного бюро розслідувань та, згідно з обґрунтованим рішенням Конкурсної комісії, має найкращі професійний досвід, знання і якості для виконання службових обов'язків на цій посаді; відбирає шляхом відкритого голосування з числа кандидатів, які пройшли співбесіду, двох кандидатів, що відповідають вимогам до першого заступника і заступника Директора Державного бюро розслідувань, мають найкращі професійний досвід, знання і якості для виконання службових обов'язків на цих посадах;

6) оприлюднює інформацію про кандидатів, які подали заяву на участь у конкурсі, а також інформацію про трьох кандидатів, відібраних для проходження співбесіди в Конкурсній комісії, про кандидатів, відібраних Конкурсною комісією для призначення на посади Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника і заступника Директора Державного бюро розслідувань;

7) проводить повторний конкурс у разі відхилення всіх кандидатів у зв'язку з їх невідповідністю встановленим вимогам або непроходженням спеціальної перевірки, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", чи перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади".

Частиною 11 ст.11 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» встановлено, що особа, яка претендує на участь у конкурсі, подає у зазначений в оголошенні строк такі документи:

1) заяву про участь у конкурсі з наданням згоди на проведення спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" та на обробку персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";

2) автобіографію, що містить прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), членство в політичних партіях, у тому числі в минулому, наявність трудових або будь-яких інших договірних відносин з політичною партією упродовж року, що передує поданню заяви (незалежно від тривалості), контактний номер телефону та адресу електронної пошти, а також відомості про наявність чи відсутність судимості;

3) декларацію за рік, що передує року, в якому оприлюднено оголошення про конкурс, в порядку, встановленому законом;

4) інші документи, передбачені законами України "Про державну службу" і "Про запобігання корупції".

Відомості з поданих відповідно до цієї частини документів підлягають оприлюдненню упродовж трьох робочих днів після закінчення строку подання заяв на конкурс на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України, крім відомостей, які відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" віднесені до інформації з обмеженим доступом, та відомостей про контактний номер телефону і адресу електронної пошти кандидата.

Відповідно до пункту 9, 10 Розділу IV «Прийняття та розгляд поданих для участі у конкурсі документів» Порядку №13 робоча група опрацьовує подані кандидатами документи та передає їх конкурсній комісії.

Конкурсна комісія перевіряє подані кандидатами документи на відповідність вимогам, встановленим законом, цим Порядком, а також кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності, після чого приймає рішення щодо відповідності поданих документів установленим вимогам та допущення/недопущення кандидата до проходження кваліфікаційного іспиту.

Список кандидатів, допущених до проходження кваліфікаційного іспиту, оприлюднюється на офіційному веб-сайті Бюро протягом трьох робочих днів з дня прийняття Комісією рішення щодо допущення кандидатів до проходження кваліфікаційного іспиту.

Пунктом 16 розділу ІІ Порядку №13 встановлено, що усі рішення Комісії протягом трьох днів з дня проведення засідання оформлюються протоколом, який підписується присутніми на засіданні членами Комісії, та оприлюднюються на офіційному веб-сайті Бюро наступного робочого дня після підписання протоколу.

Згідно пункту 19 Типового порядку №1069 кандидати, документи яких не відповідають встановленим вимогам та/або подані не в повному обсязі, до конкурсу не допускаються.

Судом встановлено, що Протоколом №19 від 18.05.2018 р. на засіданні конкурсної комісії №2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань було здійснено перевірку поданих учасниками конкурсу документів на відповідність вимогам, встановленим законодавством та Порядком, за результатом чого встановлено, що документи, подані ОСОБА_3 №144 у переліку осіб, відповідають встановленим вимогам, і кандидат допущений до участі у конкурсі для призначення на вакантні посади у Державне бюро розслідувань.

Протоколом № 32 від 20.07.2018 року визначено переможців конкурсу на зайняття вакантних посад у територіальних управліннях Державному бюро розслідувань та вирішено питання про надання рекомендацій Директору Державного бюро розслідувань для призначення переможців конкурсу на посади у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань.

ОСОБА_3 Протоколом № 32 від 20.07.2018 року був визнаний переможцем конкурсу на зайняття посади першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, та був рекомендований Конкурсною комісією №2 для зарахування на посаду Директору Державного бюро розслідувань ОСОБА_4

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 12 Закону України «Про державне бюро розслідувань» директор Державного бюро призначає на посади та звільняє з посад працівників центрального апарату Державного бюро розслідувань, директорів та заступників директорів територіальних органів Державного бюро розслідувань.

Частиною 2 статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» встановлено, що повноваження з питань, передбачених пунктами 2, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 19 частини першої цієї статті, Директор Державного бюро розслідувань реалізовує за погодженням із першим заступником та заступником Директора Державного бюро розслідувань, а рішення з питань діяльності територіальних органів, передбачених пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, також за поданням директорів територіальних органів Державного бюро розслідувань.

Відповідно до абз. 6, 7 пункту 7 Розділу VII «Визначення переможців конкурсу» Порядку №13 директор Бюро за результатами розгляду рекомендацій Комісії, а саме документів щодо призначення переможця конкурсу на посаду в Бюро, вирішує питання про призначення (відмову у призначенні) особи на посаду.

Директор Бюро відмовляє у призначенні переможця конкурсу на відповідну посаду в Бюро з підстав виявлення (встановлення) обставин, передбачених законодавством України, які унеможливлюють зайняття кандидатом відповідної посади у Бюро.

Згідно з пунктом 6 розділу VII Порядку №13 призначення переможця конкурсу на відповідну посаду в Бюро відбувається за погодженням із заступниками Директора Бюро, що здійснюється не пізніше наступного робочого дня за днем подання Комісією рекомендації Директору Бюро про призначення переможця конкурсу на посаду.

Перший заступник, заступник Директора Бюро мають право відмовити у погодженні призначення переможця конкурсу на посаду з підстав виявлення (встановлення) обставин, передбачених частиною першою статті 15 Закону України «Про Державне бюро розслідувань».

Частина 1 ст. 15 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Особа не може бути призначена на посаду в Державному бюро розслідувань, якщо вона:

1) за рішенням суду визнана недієздатною або обмежена у цивільній дієздатності;

2) має судимість за вчинення злочину, не погашену або не зняту в установленому законом порядку (крім реабілітованої особи), або протягом останнього року притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією;

3) у разі призначення матиме у прямому підпорядкуванні близьких їй осіб або буде прямо підпорядкована у зв'язку з виконанням повноважень близьким їй особам;

4) не пройшла спеціальну перевірку.

З аналізу вищевикладених норм суд приходить до висновку, що лише Директор Державного бюро розслідувань за поданою рекомендацією Конкурсної комісії №2 повноважний призначати за погодженням із першим заступником та заступником Директора Державного бюро розслідувань позивача на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі.

Натомість, Директор Державного бюро розслідувань Листом №01-2102 від 07.09.2018 року відмовив позивачу у призначенні його на посаду, через невідповідність позивача загальним та спеціальним вимогам для зайняття посади.

Суд звертає увагу на те, що призначення або відмова у призначенні на посаду є кадрове рішення, що приймає Директор Державного бюро розслідувань.

Отже, Директор Державного бюро розслідувань при отриманні рекомендацій Конкурсної комісії повинен призначити на посаду позивача, що виражається у оформленні рішення, за погодженням із першим заступником та заступником Директора Державного бюро розслідувань. До повноважень Директора Державного бюро розслідувань не входить перевірка поданих позивачем документів на відповідність вимогам, встановленим законодавством та Порядком для участі у конкурсі на посаду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Директор Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 при отриманні рекомендацій Конкурсної комісії №2 про призначення ОСОБА_3 на посаду, протиправно листом від 07.09.2018року №01-2102 відмовив у призначенні позивача, на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, на підставі рішення конкурсної комісії № 32 від 20.07.2018 року, оскільки до його компетенції не належить перевірка пакета документів позивача для прийняття ним участі у конкурсі на зайняття вакантної посади.

Крім того, відмова у призначенні позивача на посаду є кадровим рішенням, в зв'язку з чим остання не може бути оформлена у формі листа.

З огляду на зазначене вище, позовні вимоги про визнання протиправними дій Директора Державного бюро розслідувань - ОСОБА_4 щодо відмови в призначенні позивача, ОСОБА_3, на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, відповідно до рішення конкурсної комісії № 32 від 20.07.2018 року, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування листа Державного бюро розслідувань №01-2102 від 07.09.2018 року про відмову в призначенні позивача, ОСОБА_3, на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, як акту індивідуальної дії, то суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України одним із способів судового захисту є визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно КАС України (пункт 19 частина 1 статті 4) акт індивідуальної дії - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Водночас, у даному випадку позивач фактично оскаржує рішення про відмову у призначенні його на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що мало бути прийнято відповідачем-2, на підставі рекомендацій та рішення конкурсної комісії № 32 від 20.07.2018 року.

Враховуючи вище викладене, лист Державного бюро розслідувань вих. № 01-2102 від 07.09.2018 року за підписом Директора, не є актом індивідуальної дії, а отже не створює для позивача правових наслідків.

Таким чином, позовні вимоги стосовно скасування листа Державного бюро розслідувань №01-2102 від 07.09.2018 року задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги про зобов'язання Директора Державного бюро розслідувань - ОСОБА_4 призначити позивача, ОСОБА_3 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2) на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, на підставі рішення конкурсної комісії № 32 від 20.07.2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Натомість, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Так, дискреційне повноваження суб'єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження.

При реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Суд зазначає, що вчинення Директором Державного бюро розслідувань - ОСОБА_4 дій з призначення позивача на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, є дискреційним повноваженням. Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Проте, у будь-якому випадку суб'єкт владних повноважень має діяти керуючись ст. 2 КАС України, а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У ході розгляду справи відповідачі-1,2 не довели, що у спірних правовідносинах діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та не допущено протиправних дій.

Навпаки, судом встановлено, що Директор Державного бюро розслідувань - ОСОБА_4 протиправно відмовив ОСОБА_3 у формі листа №01-2102 від 07.09.2018 року в призначенні на посаду та не прийняв рішення за наслідками отриманих рекомендацій від Конкурсної комісії №2 про призначення позивача на посаду.

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Директора Державного бюро розслідувань - ОСОБА_4 розглянути рішення засідання Конкурсної комісії № 2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань № 32 від 20.07.2018 року та прийняти відповідне рішення.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з КАС України (ч.1 ст.77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами статті 139 КАС України, та вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державного бюро розслідувань (код ЄДРПОУ 41760289) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 гривень.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) до Державного бюро розслідувань (вул.Симона Петлюри, 15, м.Київ, 01032), Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 (вул.Симона Петлюри, 15, м.Київ, 01032), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Конкурсна комісія №2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань (01032, м.Київ, вул. С.Петлюри,15) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Директора Державного бюро розслідувань - ОСОБА_4 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1) щодо відмови в призначенні позивача, ОСОБА_3 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2), на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, відповідно до рішення конкурсної комісії № 32 від 20.07.2018 року.

Зобов'язати Директора Державного бюро розслідувань - ОСОБА_4 розглянути рішення засідання Конкурсної комісії №2 з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань №32 від 20.07.2018 року та прийняти відповідне рішення.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Державного бюро розслідувань (код ЄДРПОУ 41760289) судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 12 квітня 2019 року.

Суддя

Н.В. Захарчук-Борисенко