Постанова

Іменем України

11 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 746/45737/17

провадження № 61-46127св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4.

відповідач - публічне акціонерне товариство «Альфа Банк»,

представник відповідача - ОСОБА_5,

відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович,

третя особа - відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2018 року у складі судді Макаренко І. О. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року у складі суддів Семенюк Т. А., Саліхова В. В., Прокопчук Н. О.,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» (далі - ПАТ «Альфа Банк», банк), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича (далі - приватний нотаріус КМНО), третя особа - відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції (далі - ВДВС Києво-Святошинського РУЮ, державна виконавча служба), в якому просив визнати виконавчий напис від 25 жовтня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за №14593, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Чуловським В. А. таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивовано тим, що 25 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості, що виникла по кредитному договору від 26 червня 2014 року за період з 02 лютого 2015 по 06 жовтня 2015 року, на суму 49025,99 грн - основного боргу, 7518,27 грн - відсотків за користування кредитом, 3000 грн - суми, що здійснена за вчинення виконавчого напису. Сума загальної заборгованості за виконавчим написом становить 59 544,26 грн.

Позивач вважає дії відповідачів незаконними з тих підстав, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм законодавства, він не відповідає вимогам закону, що є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року, позов задоволено.

Визнано виконавчий напис від 31 жовтня 2016 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. таким, що не підлягає виконанню.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що під час вчинення виконавчого напису нотаріусом не додержано строку 30 днів з моменту надісланих повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень боржнику.

У касаційній скарзі, ПАТ «Альфа-Банк», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що виконавчий напис вчинено в межах трьохрічного строку позовної давності, з дотриманням 30-денного строку з моменту повідомлення боржника про заборгованість у відповідності до положень статті 1050 ЦК України. При цьому, законодавством не передбачено необхідності особистого отримання вимоги про усунення порушень боржником. Кредитор повинен направити на адресу боржника письмову вимогу про усунення порушення, а нотаріусу надати лише докази направлення повідомлення. Банком були надані усі необхідні документи на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Учасники справи не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»).

Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічні правила і умови вчинення виконавчого напису містяться у пунктах 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, зокрема неповідомлення боржника про вимогу кредитора, так і необґрунтованість вимог до боржника.

На підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, судами установлено, що під час вчинення оспорюваного виконавчого напису про стягнення коштів на користь ПАТ «Альфа-Банк» нотаріусом не дотримано вимог, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій, оскільки письмова вимога про усунення порушень за кредитним договором датована 19 жовтня 2015 року була направлена ОСОБА_4, згідно списку згрупованих поштових відправлень та чеку про оплату послуг поштового зв'язку 17 жовтня 2017 року, тобто за вісім днів до вчинення виконавчого напису від 25 жовтня 2017 року. Крім того, матеріали справи не містять доказів отримання направленої кореспонденції боржнику із вказаною письмовою вимогою.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису через 8 днів після направлення банком боржнику письмової вимоги щодо усунення порушень за кредитним договором без дотримання 30-денного строку, встановленого підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, є порушенням прав боржника ОСОБА_4 щодо можливості спростування розміру заборгованості, а отже заявлена банком до стягнення кредитна заборгованість не могла вважатись безспірною на момент вчинення виконавчого напису.

Встановивши наведені обставини та правильно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки наявних у справі доказів.

Посилання у касаційній скарзі на відсутність необхідності доведення факту отримання боржником вимоги про усунення порушень та достатність для вчинення виконавчого напису лише доказу направлення такої вимоги, не мають правового значення для вирішення даної конкретної справи, оскільки в даному випадку судами встановлено вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису (25 жовтня 2015 року) через 8 днів, після направлення банком (17 жовтня 2015 року) боржнику відповідної вимоги, тобто без дотримання 30-денного строку, встановленого підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах які безпосередньо стосуються правильності застосування місцевим та апеляційним судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська