ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/19895/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Коломійцевої А.О.,

представника позивача Волощука П.Ю.,

представника відповідача Вістяки О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року (суддя А.І. Кузьменко) у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та нечинною постанови №1512 від 23.11.2018, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просило визнати протиправною та нечинною постанову від 23 листопада 2018 року №1512 «Щодо заборони Публічному акціонерному товариству «Сумигаз» приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов».

14 лютого 2019 року публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» до Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23 листопада 2018 року №1512 «Щодо заборони Публічному акціонерному товариству «Сумигаз» приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов» до набрання законної сили рішенням, ухваленим за результатами судового розгляду даної адміністративної справи по суті;

- заборони Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до прийняття остаточного рішення у справі здійснювати заходи державного контролю (заходів) щодо дотримання ПАТ «Сумигаз» Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу щодо перевірки виконання обов'язкових для суб'єктів ринку природного газу рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а саме, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23 листопада 2018 року №1512 «Щодо заборони Публічному акціонерному товариству «Сумигаз» приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов»;

- заборони Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до прийняття остаточного рішення у справі надавати роз'яснення, рекомендації, вказівки в будь-якому вигляді (усно, письмово) щодо оскаржуваної постанови Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23 листопада 2018 року №1512 «Щодо заборони Публічному акціонерному товариству «Сумигаз» приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов»;

- заборони Експертно-апеляційній раді з питань ліцензування Державної регуляторної служби України, Генеральній прокуратурі України, в тому числі прокуратурі Сумської області, місцевим прокуратурам Сумської області, Міністерству внутрішніх справ України, Антимонопольному комітету України та обласним територіальним відділенням, Державній фіскальній службі України та її структурним підрозділам, Сумській обласній державній адміністрації, Сумській обласній раді та органам місцевого самоврядування вчиняти будь-які дії, що стосуються оскаржуваної постанови від 23 листопада 2018 року №1512 «Щодо заборони Публічному акціонерному товариству «Сумигаз» приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року заяву публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23 листопада 2018 року №1512 «Щодо заборони Публічному акціонерному товариству «Сумигаз» приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов» до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції фактично здійснив розгляд позовних вимог по суті, чим, в свою чергу грубо втрутився у дискреційні повноваження НКРЕКП та вирішив справу завчасно. Зазначено, що позивачем не було надано жодних належних доказів, які б підтверджували, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Апелянт також вказує, що суд першої інстанції передчасно приймаючи ухвалу про забезпечення позову, не досліджував чи існували чинники, передбачені чинним законодавством, що стали підставою для прийняття постанови НКРЕКП від 23.11.2018 №1512. Зазначає, що ознаки очевидної протиправності рішення суб'єкта владних повноважень відсутні.

03.04.2019 від позивача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якій такий просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначено у відзиві, що відповідач наполягає на безумовному виконанні Постанови №1512, яка оскаржується, вбачає в діях позивача щодо приведення об'ємів природного газу до стандартних умов порушення пункту 2.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 №201, та ініціює перед Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування Державної регуляторної служби України погодження на проведення позапланової перевірки ПАТ «Сумигаз», що в подальшому загрожує застосуванням до позивача з боку Регулятора таких санкцій як: штрафу ( від 3000 до 50000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб'єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню), зупинення дії ліцензії, анулювання ліцензії, а також від 20 до 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на посадових осіб суб'єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню. Також, зазначено, що на сьогоднішній день порушена нормальна робота позивача, основною функцією якого є безперебійне та безаварійне надання послуг з розподілу природного газу, утримання газових мереж, споруд на них, систем газопостачання та газифікації в належному стані, під час опалювального сезону майже кожного дня до ПАТ «Сумигаз» надходять процесуальні та інші документи з коротким терміном виконання, що, в свою чергу, потребує значного обсягу збору, обробки інформації, людських та матеріальних витрат на папір, копіювання документів та інше, що ставить під загрозу здійснення основної функції Оператора ГРМ, а тому вбачається нагальна потреба у застосування заходів забезпечення позову, яка на сьогодні не відпала, що у свою чергу спростовує твердження відповідача про відсутність доказів, які б підтверджували обставини, які покладені в основу оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції, задовольняючи частково заяву про забезпечення адміністративного позову, виходив з того, що відповідачем вчиняються дії, направленні на перевірку виконання оскаржуваної в судовому порядку постанови від 23 листопада 2018 року №1512.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23 листопада 2018 року №1512 «Щодо заборони Публічному акціонерному товариству «Сумигаз» приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов» до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, з огляду на наступне.

За приписами ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з частинами 1, 4, 5 та 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, в якій зазначено, зокрема, що судам необхідно враховувати, що, згідно з ч. 3 та 4 ст. 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Вирішуючи питання щодо правомірності вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною постановою від 23 листопада 2018 року №1512 «Щодо заборони Публічному акціонерному товариству «Сумигаз» приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов» заборонено публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об'єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами.

У разі приведення у жовтні 2018 року публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» об'ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» необхідно здійснити за жовтень 2018 року перерахунок об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єктах побутових споживачів відповідно до фактичних показань лічильників природного газу.

З доданих до заяви про забезпечення позову доказів вбачається, що відповідачем фактично вчиняються дії щодо реалізації вказаної постанови, зокрема, направлено лист до Експертно-апеляційної ради при Державній регуляторній службі України щодо надання погодження на здійснення позапланових заходів (перевірок) від 04 січня 2019 року №80/14/7-19, в якому зазначено, що позивачем не виконуються вимоги постанови від 23 листопада 2018 року №1512 «Щодо заборони Публічному акціонерному товариству «Сумигаз» приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов», що є порушенням пункту 2.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16 лютого 2017 року №201.

Крім того, у відзиві на апеляційні скаргу позивач звертає увагу суду на те, що відповідач наполягає на безумовному виконанні Постанови №1512, яка оскаржується, вбачає в діях позивача щодо приведення об'ємів природного газу до стандартних умов порушення пункту 2.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 №201, та ініціює перед Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування Державної регуляторної служби України погодження на проведення позапланової перевірки ПАТ «Сумигаз», що в подальшому загрожує застосуванням до позивача з боку Регулятора санкцій.

Також, позивач вказує, що Головним управління Національної поліції в Сумській області відкрито кримінальне провадження №42018201010000433 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 190, статтею 356 Кримінального кодексу України відносно посадових осіб ПАТ «Сумигаз».

Таким чином, з матеріалів справи та доданих до заяви про забезпечення позову документів, порядку денного засідання Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування №02-19 при Державній регуляторній службі України, колегією суддів встановлено, що наразі відповідачем дійсно вчиняються дії, направленні на перевірку виконання оскаржуваної в судовому порядку постанови від 23 листопада 2018 року №1512.

Рішенням Конституційного Суду України у справі N 3-рп/2003р від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Так, у справі "Мікалефф проти Мальти" Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа "Меркіка та інші проти Мальти").

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

В даному випадку, колегія суддів вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23 листопада 2018 року №1512 «Щодо заборони Публічному акціонерному товариству «Сумигаз» приводити об'єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов» до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, є забезпечувальним заходом, необхідним для збереження існуючого становища до вирішення справи по суті позовних вимог.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

При цьому, в даному випадку застосування заходів забезпечення адміністративного позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, встановлення їх обґрунтованості.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо часткового задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не підтверджують незаконність прийнятого судом рішення про забезпечення позову.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не надавав оцінки законності чи незаконності прийнятої відповідачем постанови, а лише послався на ту обставину, що оскаржувана постанова є предметом судового розгляду, а отже до розгляду справи щодо її законності для уникнення можливості заподіяння шкоди позивачу чи іншим особам, є необхідність зупинити її дію до набрання рішення суду законної сили.

Колегія суддів звертає увагу, що стаття 150 КАС України не містить стверджувального характеру стосовно обов'язкового надання письмових доказів унеможливлення виконання рішення суду, спричинення шкоди позивачу. Фактично законодавець покладає на позивача викладення його позиції щодо даного питання, тоді як суд лише перевіряє таку можливість і, виходячи із доводів та обґрунтувань позивача, ухвалює відповідне рішення.

Частиною 2 ст.151 КАС України визначено, що суд повинен врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Колегія суддів вважає, що зупинення дії оскаржуваної постанови ніяким чином не впливає на права та обов'язки інших осіб, у т.ч. і відповідача, оскільки таке забезпечення не скасовує постанову, а лише тимчасово зупиняє її дію до вирішення справи та набрання рішення суду законної сили.

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції врахував співвідношення прав (інтересу) позивача з урахуванням наявності оскаржуваної постанови із наслідками вжиття забезпечення позову. Крім того, судова колегія звертає увагу, що подання позивачем позову, відкриття провадження в адміністративній справі, не зупиняють дію оскаржуваної постанови суб'єкта владних повноважень, а лише на час забезпеченням позову дія такої постанови зупиняється.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставою для його скасування.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 12 квітня 2019 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.А. Губська

О.О. Беспалов