ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2019 р. справа № 0940/2246/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Тимків У.Л.,

за участю: представників позивача - Креховецького Р.Є., Пундик С.А., представників відповідача - Юрчук Ю.В., Клівчуцької Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Галагробізнес МЗ" до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Галагробізнес МЗ" 23.11.2018 звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2018 №№0007971401, 0007981401, 0007991401, 0008001401, 0008011401, 0008021401.

Позовні вимоги мотивовано тим, що контролюючий орган дійшов до помилкових висновків та безпідставно прийняв податкові повідомлення-рішення від 04.09.2018 №№0007971401, 0007981401, 0007991401, 0008001401, 0008011401, 0008021401. Зокрема, представник позивача не погоджується із доводами контролюючого органу про те, що приватне підприємство "Галагробізнес МЗ" здійснювало реалізацію продукції нижче рівня звичайних цін у 2016-2017 роках, оскільки якість реалізованої продукції не відповідала встановленим стандартам. Також, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту з ПДВ за грудень 2015 року в загальній сумі податку 535152,00 грн. та січні 2016 року 122026,00 грн. за товарами, придбаними у товаристві з обмеженою відповідальністю «Солани», що підтверджується договором купівлі-продажу №7/12, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, які складені належним чином. Окрім цього, приватне підприємство "Галагробізнес МЗ" задекларувало та сплатило до бюджету податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб з суми нарахованого (виплаченого) доходу у вигляді орендної плати в натуральній формі на користь платників податку за 2017 рік у відповідності з вимогами Податкового кодексу України. За вказаних обставин, представник позивача просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.09.2018 №№0007971401, 0007981401, 0007991401, 0008001401, 0008011401, 0008021401.

Ухвалою від 28.11.2018 Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 17.12.2018, відповідно до якого представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив (том 1, а.с.147-158). В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що відповідач правильно нарахував позивачу фінансові зобов'язання в податкових повідомленнях-рішеннях від 04.09.2018 №№0007971401, 0007981401, 0007991401, 0008001401, 0008011401, 0008021401, оскільки приватне підприємство "Галагробізнес МЗ" допустило ряд порушень, які були виявлені контролюючим органом під час планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, та документальної позапланової виїзної перевірки з питань, наведених у запереченні від 30.07.2018 №23 на акт планової виїзної документальної перевірки від 23.07.2018 №617/09-19-14-01-01/35490797. Представник відповідача зокрема зазначив, що позивачем завищено податковий кредит при проведенні господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Солани», оскільки на дату здійснення фінансово-господарських операцій керівником вказаного товариства був Ковальов Дмитро Сергійович, якого згідно вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.07.2017 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України, а тому наведені господарські операції фактично не відбулися. Також, позивач здійснював реалізацію продукції сільськогосподарського призначення за цінами нижче звичайних цін та виплатив орендну плату за земельні ділянки фізичним особам в натуральній формі без нарахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору. Таким чином, під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 04.09.2018 №№0007971401, 0007981401, 0007991401, 0008001401, 0008011401, 0008021401, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області діяло в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений нормами діючого законодавства.

31.12.2018 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду представник приватного підприємства "Галагробізнес МЗ" подав відповідь на відзив, згідно якого повідомив, що продукція, яка реалізовувалась є низькосортною, тому ціну на таку продукцію не можна порівнювати з ціною продукції визначених сортів. Також, пшениця, яка реалізовувалась в рахунок орендної плати за земельні паї за 2016 рік, не відповідала стандартам якості, при цьому контролюючим органом не надано належного обґрунтування рівня ринкових цін. Щодо визнання керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Солани» Ковальова Д.М. винним у вчиненні злочинів, то це не є підставою для визнання договору, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Солани» недійсним (том 2, а.с.1-10).

08.01.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду представник Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області подав заперечення на відповідь на відзив, згідно якого зазначив, що позивачем не представлено документів, які б підтверджували сорт продукції та відповідність стандартам якості. Також, за результатами відпрацювання оперативним управлінням відповідача відібрано пояснення фізичних осіб, які підтвердили факт виплати орендної плати фізичним особам в натуральній формі, що не відображено в бухгалтерському обліку підприємства. Оскільки виплата орендної плати відбулась в натуральній формі, тому продукція, відпущена «кінцевому споживачу» є виплатою орендної плати (том 2, а.с.80-82).

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представники відповідача щодо задоволення позову заперечили, просили суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства приватним підприємством "Галагробізнес МЗ" за період з 01.10.2015 по 31.12.2017.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 23.07.2018 за №617/09-19-14-01-01/35490797 (том 1, а.с.23-61).

У висновках вказаного акту перевіркою зафіксовано такі порушення:

1) пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, в загальній сумі 1156112,00 грн., в т.ч. серпень 2015 року в сумі 44516,00 грн., жовтень 2015 року в сумі 164464,00 грн., грудень 2015 року в сумі 208661,00 грн., квітень 2017 року в сумі 634125,00 грн., жовтень 2017 року в сумі 104346,00 грн. та завищено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в декларації за грудень 2017 року в сумі 366867,00 грн.;

2) пункту 176.1, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті відображення недостовірних даних у поданих розрахунках форми 1-ДФ за 3, 4 кв. 2015 року, 4 кв. 2016 року;

3) пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 2432,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивач 30.07.2018 подав до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області заперечення за №23 (том 1, а.с.98-104).

Відповідач на підставі наказу №1097 від 07.08.2018 провів документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства "Галагробізнес МЗ" з питань, наведених у запереченні від 30.07.2018 №23 на акт планової виїзної документальної перевірки від 23.07.2018 №617/09-19-14-01-01/35490797 «Про результати планової виїзної перевірки приватного підприємства "Галагробізнес МЗ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017».

За результатами вказаної перевірки складено акт від 21.08.2018 за №706/09-19-14-11/35490797 (том 1, а.с.62-97).

У висновках вказаного акту перевіркою зафіксовано такі порушення:

1) пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, в загальній сумі 799092,00 грн., в т.ч. грудень 2015 року в сумі 208661,00 грн., за квітень 2017 року в сумі 486085,00 грн., жовтень 2017 року в сумі 104346,00 грн. та завищено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в декларації за грудень 2017 року в сумі 366867,00 грн.;

2) підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.4, підпункту 168.1.5 пункту 168.1, підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, підпункту 170.1.1 пункту 170.1 статті 170, пункту 171.2 статті 171, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб при нарахуванні орендної плати за земельні ділянки за вересень 2017 року в сумі 3260,45 грн.;

3) підпункту 163.1.2 пункту 163.1 статті 163, підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.4, підпункту 168.1.5 пункту 168.1, підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, підпункту 170.1.1 пункту 170.1 статті 170, пункту 171.2 статті 171, пункту 176.2 статті 176, підпункту 1.2, підпункту 1.3, підпункту 1.5 пункту 16 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму військового збору за вересень 2017 року в сумі 222,80 грн.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки від 21.08.2018 за №706/09-19-14-11/35490797, позивач 29.08.2018 подав до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області заперечення за №25, однак відповідач згідно відповіді від 31.08.2018 №9543/10/09-19-14-11-19 залишив заперечення позивача без задоволення, а висновки викладені в акті перевірки - без змін (том 1, а.с.129-140).

На підставі актів перевірки від 23.07.2018 за №617/09-19-14-01-01/35490797 та від 21.08.2018 за №706/09-19-14-11/35490797, Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області 04.09.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0007971401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 998865,00 грн., з яких 799092,00 грн. податкове зобов'язання та 199773,00 грн. штрафні санкції (том 1, а.с.17);

- №0007981401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 366867,00 грн. (том 1, а.с.18);

- 0007991401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на 2646,46 грн., з яких 2117,17 грн. податкове зобов'язання та 529,29 грн. штрафні санкції (том 1, а.с.19);

- №0008001401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на 1429,08 грн., з яких 1143,26 грн. податкове зобов'язання та 285,82 грн. штрафні санкції (том 1, а.с.20);

- №0008011401, яким застосовано штрафні санкції за платежем на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п, в сумі 510,00 грн. (том 1, а.с.21);

- №0008021401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на 278,50 грн., з яких 222,80 грн. податкове зобов'язання та 55,70 грн. штрафні санкції (том 1, а.с.22).

Приватне підприємство "Галагробізнес МЗ" направило до Державної фіскальної служби України скаргу №33 від 14.09.2018 про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 04.09.2018 №№0007971401, 0007981401, 0007991401, 0008001401, 0008011401, 0008021401.

08.11.2018 Державна фіскальна служба України прийняла рішення №36488/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги позивача, згідно якого податкові повідомлення-рішення від 04.09.2018 №№0007971401, 0007981401, 0007991401, 0008001401, 0008011401, 0008021401 залишено без змін, а скаргу приватного підприємства "Галагробізнес МЗ" - без задоволення (том 1, а.с.129-140).

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення від 04.09.2018 №№0007971401, 0007981401, 0007991401, 0008001401, 0008011401, 0008021401, протиправними, приватне підприємство "Галагробізнес МЗ" звернулось з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Зокрема, податок на додану вартість регламентований розділом V Податкового кодексу України, а податковий кредит - статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послут (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно матеріалів справи суд встановив, що 21.12.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю «Солани», в особі директора Ковальова Дмитра Сергійовича, та приватним підприємством «Галагробізнес МЗ», в особі директора Захарчука Василя Васильовича, укладено договір купівлі-продажу №7/12, згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю «Солани» як продавець зобов'язалось поставляти позивачу засоби захисту рослин (том 1, а.с.110-111).

На виконання вищевказаного договору товариством з обмеженою відповідальністю «Солани» складено: видаткову накладну №20 від 18.12.2015 на суму 2000304,00 грн., в т.ч. ПДВ 333384,00 грн. (том 1, а.с.115); товарно-транспортну накладну №02-01 від 05.01.2016 (том 1, а.с.116); товарно-транспортну накладну №04-12 від 29.12.2015 (том 1, а.с.117); товарно-транспортну накладну №03-12 від 18.12.2015 (том 1, а.с.118); видаткову накладну №40 від 29.12.2015 на суму 1210608,00 грн., в т.ч. ПДВ 201768,00 грн. (том 1, а.с.119); видаткову накладну №2 від 05.01.2016 на суму 732156,00 грн., в т.ч. ПДВ 122026,00 грн. (том 1, а.с.120). Всі вищевказані документи підписані зі сторони постачальника директором товариства з обмеженою відповідальністю «Солани» Ковальовим Дмитром Сергійовичем.

Також, згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ на рівні ДФС України щодо позивача та його контрагента, контролюючим органом встановлено розбіжність у січні 2016 року на суму 122026,00 грн.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 цього ж Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Так, згідно пункту 2.1 наведеного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо (пункт 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Відповідно до пунктів 2.14-2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи. Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

В матеріалах справи наявна копія вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.07.2017 в справі 490/4979/17 (н/п 1-кп/490/708/2017), який набрав законної сили 19.08.2017, про затвердження угоди від 29 травня 2017 року про визнання винуватості, укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Волинської області Галян А.М. та обвинуваченим Ковальовим Дмитром Сергійовичем у кримінальному проваджені №32017030000000034 за обвинуваченням Ковальова Дмитра Сергійовича у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.205-1 КК України (том 1, а.с.167-169).

Згідно вказаного вироку від 19.07.2017 Ковальова Дмитра Сергійовича визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.205-1КК України і призначено йому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого: - за ч.1 ст.205 КК України у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.; - за ч.1 ст.205-1 КК України у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Окрім цього, з огляду на зміст вироку від 19.07.2017 в справі 490/4979/17 Центрального районного суду м. Миколаєва встановлено, що Ковальов Д.С. вчинив внесення в документи товариства з обмеженою відповідальністю «Солани», які відповідно до Розділу IV Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей.

Вищевказані умисні дії Ковальова Д.С. щодо перереєстрації на своє ім'я ТОВ «Солани» в якості службової особи-директора товариства, вчинені останнім без мети зайняття фінансово-господарською діяльністю й досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а також без мети здійснення самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, чим порушено ст.ст.81, 87, 89 Цивільного кодексу України, ст.56, 57, 62, 79, 80, 89 Господарського кодексу України та Розділу IV Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», які встановлюють підстави і порядок реєстрації (перереєстрації) юридичних осіб, та загальні принципи здійснення господарської діяльності.

Крім цього, Ковальов Д.С. після проведення реєстрації ТОВ «Солани» жодних документів бухгалтерського обліку, звітності, та інших документів що пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Солани» не готував та не підписував, де знаходиться печатка підприємства йому не відомо, банківськими рахунками він не розпоряджався.

Отже, у осіб, досудове розслідування стосовно яких здійснюється у кримінальному провадженні № 32016030000000036 від 27.05.2016, перебувала печатка ТОВ «Солани», що надало можливість таким особам здійснювати незаконну діяльність, що полягала в наданні послуг по незаконному формуванню податкового кредиту та валових витрат третім особам, створенні транзитних грошових потоків, чим сприяло в зменшенні платежів до бюджету з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року.

Таким чином, Ковальов Д.С. своїми діями вчинив фіктивне підприємництво, а саме створення суб'єкта господарської діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, а також підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, а саме внесення завідомо неправдивих відомостей в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, чим скоїв злочини, передбачені ч.1 ст.205, ч.1 ст. 205-1 КК України.

В даному випадку, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12.02.2019 за результатом розгляду справи №826/21585/15, згідно якої надані позивачем первинні документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку, беручи до уваги обставини, встановлених вироком суду, який набрав законної сили,

Верховний Суд вказує, згідно правового висновку Верховного Суду України, податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами.

Крім цього, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як встановлено приписами Податкового кодексу України, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Платнику необхідно проявляти розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Така позиція Верховного Суду неодноразово викладалась під час розгляду інших справ, зокрема в постановах від 12.02.2019 справа №813/7159/14, від 05.03.2019 справа №802/843/17-а, від 12.03.2019 справа №816/870/17.

Таким чином, суд вважає, що вироком суду, який набрав законної сили, встановлено факти вчинення Ковальовим Д.С. фіктивного підприємництва, а також підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, а саме внесення завідомо неправдивих відомостей в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, чим скоїв злочини, передбачені ч.1 ст. 205, ч.1 ст. 205-1 КК України. Дана обставина є несумісною з легальною підприємницькою діяльністю, і первинні документи, які стали підставою для формування витрат приватного підприємства "Галагробізнес МЗ" по операціям з контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Солани», підписані від імені Ковальова Дмитра Сергійовича, який заперечує свою участь у господарській діяльності товариства і в складанні та підписанні будь-яких бухгалтерських документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, є лише формально складеними і не надають належних та необхідних правових підстав для легалізації відображених у них господарських операцій.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позивач безпідставно включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними контрагента товариства з обмеженою відповідальністю «Солани» в загальній сумі 657178,00 грн., в т.ч. за грудень 2015 року в сумі 535152,00 грн., за січень 2016 року в сумі 122026,00 грн.

Що стосується дотримання позивачем вимог при нарахуванні (перерахуванні) до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті орендної плати за земельні ділянки, то суд зазначає наступне.

Порядок сплати податку на доходи фізичних осіб, визначення платників такого податку, об'єкта та бази оподаткування визначає розділ IV Податкового кодексу України.

Так, згідно пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (підпункт 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Згідно підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

Під час проведення позапланової виїзної перевірки, контролюючим органом встановлено та зафіксовано в акті перевірки від 21.08.2018 за №706/09-19-14-11/35490797 те, що дебіторська заборгованість станом на 01.01.2015 - 66537,32 грн., нараховано податку на доходи фізичних осіб по орендній платі в загальній сумі 746192,18 грн. (в т.ч. за 2015 рік в сумі 240249,28 грн., за 2016 рік в сумі 390958,60 грн., за 2017 рік в сумі 114984,30 грн.), перераховано податок до бюджету в загальній сумі 699414,52 грн. ( в т.ч. за 2015 рік в сумі 261255,97 грн., за 2016 рік в сумі 438158,55 грн., за 2017 рік в сумі 0,00 грн.), відповідно територіальної приналежності платників податку з доходів фізичних осіб у вигляді орендної плати за земельні ділянки дебіторська заборгованість станом на 31.12.2017 - 19759,66 грн.

У зв'язку із відсутністю бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб за 2017 рік Управлінням аудиту направлено службову записку до Оперативного управління Головного управління ДФС в Івано-Франківській області щодо нарахування та виплати орендної плати фізичними особами за користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення та направлено запити до сільських рад та ОТГ, на території яких знаходяться орендовані землі.

Оперативне управління Головного управління ДФС в Івано-Франківській області надало результати відпрацювання, згідно яких, на підставі пояснень фізичних осіб відповідачем встановлено, що виплата орендної плати відбувалась в натуральній формі (пшениця) в кількості 3850 кг в присутності представника позивача у вересні 2017 року, що не відображено в бухгалтерському обліку підприємства. За вказаних обставин, контролюючий орган дійшов висновку, що оскільки виплата орендної плати відбувалася в натуральній формі, тому продукція, відпущена «кінцевому споживачу» є виплатою орендної плати, а приватне підприємство "Галагробізнес МЗ" занизило базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб на суму 18113,60 грн. та відповідно занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 3260,45 грн.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

В свою чергу, згідно статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) регламентовано пунктом 170.1 статті 170 Податкового кодексу України.

Так, згідно підпункту 170.1.1 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Відповідно до підпункту 170.1.2 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар.

Таким чином, податковим агентом орендодавця є орендар, а об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди.

Представник позивача в судовому засіданні та у відповіді на відзив зазначив, що в 2017 році приватне підприємство "Галагробізнес МЗ" здійснювало реалізаціювласносї вирощеної сільськогосподарської продукції - пшениці нестандартної та пшениці 6-го класу у рахунок виплати орендної плати за землю пайовикам за 2016 рік.

На підтвердження своїх доводів, представник позивача надав суду копію наказу директора приватного підприємства "Галагробізнес МЗ" від 05.01.2017 №1 «Про виплату орендної плати за земельні паї за 2016 рік та встановлення ціни на продукцію в рахунок орендної плати» (том 2, а.с.58). Згідно вказаного наказу від 05.01.2017 №1 визначено здійснити виплату орендної плати власникам земельних паїв за 2016 рік на їх вибір, згідно умов договорів оренди, у грошовій формі або натуральній власно вирощеною продукцією - пшеницею урожаю 2016 року за ціною 2592,44 грн. з ПДВ за тонну, що являється договірною вартістю. З метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість та податком на доходи фізичних осіб операцій з постачання пшениці у рожаю 2016 року у рахунок орендної плати за земельні паї визначено ціну у розмірі 2896,00 грн. за тонну з ПДВ, що є звичайною середньо-ринковою ціною в аналогічних операціях та економічних умовах. Для виплати орендної плати у натуральній формі визначено використовувати пшеницю нестандартну урожаю 2016 року, що зберігається на токах підприємства.

Натомість, що стосується наданих суду копій пояснень фізичних осіб, які були відібрані працівниками Оперативного управління Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, то суд звертає увагу на те, що вказані пояснення містять приблизні відомості про обсяги отриманої пшениці, при цьому відсутня інформація в рахунок якого періоду здійснено виплату орендної плати, і лише два із шести пояснень містять дату відібрання таких пояснень.

Так, в поясненні від 10.08.2018 Івасишин І.Р. зазначила, що як спадкоємиця Багрій Г.І. отримала один раз в 2017 році приблизно 500-600 кг пшениці (том 2, а.с.88). В той же час, позивач надав суду копію акту прийому-передачі зерна №15 від 16.03.2019, згідно якого за користування трьома земельними ділянками, які належали Багрій Г.І., виплачено в рахунок орендної плати за 2017 рік пшеницю в загальній кількості 915 кг, про що свідчать підписи про отримання (том 2, а.с.161).

В поясненні Момот Г.С. зазначила, що отримала в 2017 році 300 кг пшениці, однак відсутня дата надання такого пояснення (том 2, а.с.83). Натомість, згідно копії акту прийому-передачі зерна №15 від 16.03.2019 за користування двома земельними ділянками виплачено в рахунок орендної плати за 2017 рік пшеницю в загальній кількості 340 кг, про що свідчать підписи про отримання (том 2, а.с.164).

Костробій М.Ф. в поясненні вказала, що отримала в 2017 році більше 200 кг пшениці, однак відсутня дата надання такого пояснення (том 2, а.с.83), а згідно копії акту прийому-передачі зерна №15 від 16.03.2019 за користування однією земельною ділянкою виплачено в рахунок орендної плати за 2017 рік пшеницю в кількості 305 кг, про що свідчать підпис про отримання (том 2, а.с.163).

Андрусишин Ю.Д. в поясненні зазначила, що отримала в 2017 році близько 2000 кг пшениці (том 2, а.с.87). Відповідно до копії акту прийому-передачі зерна №7 від 16.03.2019 за користування чотирма земельними ділянками виплачено в рахунок орендної плати за 2017 рік пшеницю в загальній кількості 1050 кг, про що свідчать підписи про отримання (том 2, а.с.159).

В поясненні Катрінець В.Ю. зазначив, що отримав в 2017 році 350 кг пшениці, однак відсутня дата надання такого пояснення (том 2, а.с.84). Натомість, згідно копії акту прийому-передачі зерна №15 від 16.03.2019 за користування двома земельними ділянками виплачено в рахунок орендної плати за 2017 рік пшеницю в загальній кількості 340 кг, про що свідчать підписи про отримання (том 2, а.с.162).

Білоус О.Д. в поясненні зазначила, що отримала в 2017 році близько 500 кг пшениці (том 2, а.с.86). Відповідно до копії акту прийому-передачі зерна №7 від 16.03.2019 за користування двома земельними ділянками виплачено в рахунок орендної плати за 2017 рік пшеницю в загальній кількості 525 кг, про що свідчать підписи про отримання (том 2, а.с.159).

Пунктом 164.5 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Згідно акту перевірки від 21.08.2018 №706/09-19-14-11/35490797 контролюючий орган зазначив, що вартість виданої в рахунок орендної плати продукції становить 14853,30 грн., де кількість пшениці 3850 кг, а ціна за одну тонну 3858,00 грн. На думку представника відповідача, приватне підприємство "Галагробізнес МЗ" занизило базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб на 18113,60 грн., і, відповідно, занижено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за вересень 2017 року на 3260,45 грн.

Однак наведені доводи відповідача є безпідставними, оскільки, як встановлено судом вище, кількість виданої в рахунок орендної плати продукції не відповідає дійсності, так само як і період користування земельними ділянками, за який надавалась пшениця.

Окрім цього, акт перевірки від 23.07.2018 №617/09-19-14-01-01/35490797 не містив жодних зауважень щодо недотримання позивачем вимог при нарахуванні (перерахуванні) до бюджету податку на доходи осіб при виплаті орендної плати за земельні ділянки (том 1, а.с.48).

Також, в судовому засіданні 05.03.2019 суд зобов'язав представника відповідача надати відповіді на запити контролюючого органу до Старобогородчанської ОТГ та Глибівської сільської ради з питань виплати фізичним особам в натуральній формі орендної плати, однак відповідач таких відповідей суду не надав, вказавши на їх відсутність (том 2, а.с.120).

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт здійснення оплати орендної плати громадянам Івасишин І.Р., Момот Г.С., Костробій М.Ф., Андрусишин Ю.Д., Катрінець В.Ю., Білоус О.Д., суду надано не було.

За наведених обставин, суд вважає, що висновки Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про не нарахування та неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету при нарахуванні орендної плати за земельні ділянки за вересень 2017 року в сумі 3260,45 грн. є безпідставними, оскільки відсутні підстави для збільшення суми оподатковуваного доходу на 14853,30 грн., і, відповідно, відсутні підстави для збільшення суми податкового зобов'язання з військового збору на 222,80 грн.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №№0007991401, 0008001401, 0008011401, 0008021401 від 04.09.2018 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо визначення бази оподаткування податком на додану вартість виходячи з ціни реалізації продукції нижче рівня звичайних цін у 2016-2017 роках, то суд зазначає наступне.

Відповідач в акті перевірки від 21.08.2018 за №706/09-19-14-11/35490797 вказав, що приватне підприємство "Галагробізнес МЗ" у 2016-2017 роках визначило податкові зобов'язання з податку на додану вартість виходячи з ціни реалізації готової продукції, яка була нижче звичайних цін, та відповідно занижені податкові зобов'язання в сумі 508781,00 грн. при реалізації:

- продукції "Соя та ріпак урожаю 2017" товариству з обмеженою відповідальністю «Оскар Агро Трейд» (товариство з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківський зерноприймальний комплекс») в сумі 327172,00 грн., в т.ч. у липні 2017 року в сумі 187654,00 грн., у жовтні 2017 року в сумі 139518,00 грн.;

- продукція «Соя урожаю 2016 року» товариству з обмеженою відповідальністю «Оліяр Захід» в сумі 1427,00 грн., в т.ч. у лютому 2017 року в сумі 1427,00 грн.;

- продукції «Пшениця 6 класу урожаю 2016 року» приватному підприємству «Галичина Органік» та кінцевим споживачам в сумі 160040,00 грн., в т.ч. у січні 2017 року в сумі 160040,00 грн.;

- продукція «Соя урожаю 2016 року» приватному підприємству «Вектор М» в сумі 20142,00 грн., в т.ч. у грудні 2016 року в сумі 20142,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Так, за договором поставки №15/02/ІФЗК-ГМЗ від 15.02.2017, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Оскар Агро Трейд» (товариство з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківський зерноприймальний комплекс») приватне підприємство "Галагробізнес МЗ" здійснило продаж сільськогосподарської продукції товариству з обмеженою відповідальністю «Оскар Агро Трейд» (товариству з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківський зерноприймальний комплекс»). Згідно вказаного договору №15/02/ІФЗК-ГМЗ від 15.02.2017 місцем та умовами поставки продукції (ріпак, пшениця, соя) визначено самовивіз товару з поля постачальника у момент збору урожаю. Ціна продукції не враховувала її доставку на елеватор, доведення до стану придатного до зберігання (очистка від сміттєвих домішок та осушки), визначення сорту (класу), а також витрат на її зберігання. Згідно умов договору, покупцем здійснено попередню оплату за товар у квітні 2017 року у розмірі 70% вартості поставленого товару, поставку якого здійснено у липні - жовтні 2017 року. Надавши попередню оплату покупець здійснив кредитування продавця на період вирощування продукції, що складає біля шести місяців. Втрати між фактичною та заліковою вагою зерна визначені зерновим складом у залежності від якісних показників поставленого зерна можуть складати до 20% і більше його фізичної маси. Залікова маса зерна розраховується елеватором визначивши його фізичну вагу зменшену на величину убутку вологи та смітних домішок. Вартості послуг елеватора з осушки зерна залежить від базисних якісних показників зданого зерна та показників зерна доведеного до стану готової продукції, придатної для зберігання та продажу у залежності від стандарту (сорту) такої продукції. Сторони угоди є взаємно незалежними, володіють достатньою інформацією про товари, а також ціни, що склалися на ринку ідентичних товарів (том 2, а.с.11-13).

Згідно видаткових накладних ріпак озимий (врожаю 2017 року) реалізований за ціною 7500,00 грн. без ПДВ (том 2, а.с.15-22), соя с/г (врожаю 2017 року) - за ціною 7500,00 грн. з ПДВ (том 2, а.с.23).

28.12.2016 між позивачем та приватним підприємством «Вектор-М» було укладено договір поставки №270635, за умовами якого визначено зобов'язання продавця поставити покупцеві сою урожаю 2016 року, що відповідає якості згідно ДСТУ 4964:2008 у строк до 31.12.2016 у кількості 306 тонн за ціною 10100,00 грн. за тону за якісними параметрами: вологість - 12%, сміттєва домішка - 2%, зернова домішка - 60%, білок - мін. 35,5% (том 2, а.с.24-27). Вартість поставки товару враховує фактичні показники продукції згідно видаткової накладної №3 від 29.12.2016 (том 2, а.с.28), складської квитанції №150 від 29.12.2016 (том 2, а.с.29) та карточки аналізу зерна (вологість - 12%, сміттєва домішка - 2%, зернова домішка - 63%, у т.ч. зі зміненим кольором продукції - 15,4%, білок - 36%).

07.02.2017 між приватним підприємством "Галагробізнес МЗ" та товариством з обмеженою відповідальністю «Оліяр Захід» було укладено договір поставки №КЮ/0702-03, за умовами якого визначено зобов'язання продавця поставити покупцеві сою урожаю 2016 року в кількості 57,088 тонн за ціною 10650,00 грн. з ПДВ за тону (том 2, а.с.32-37). Враховуючи фактичні показники якості поставленого товару згідно видаткової накладної №1 від 15.02.2017(том 2, а.с.52) та карточки аналізу зерна (вологість - 12%, сміттєва домішка - 2,79%, з'їдені зерна 18,8%, побиті зерна - 15,1%, ушкоджені зерна - 15,9%, забарвлений залишок - 0,20%, білок - 36%) скоригована сторонами договору ціна товару склала 10100,00 грн. за тону (том 2, а.с.53).

01.11.2016 між позивачем та приватним підприємством «Галичина-Органік» укладено договір поставки, на виконання якого приватне підприємство "Галагробізнес МЗ" здійснило поставку пшениці нестандартної урожаю 2016 року в кількості 299,523 тонн за ціною 2896,00 грн. з ПДВ за тонну (том 2, а.с.54-56), що підтверджується видатковою накладною №3 від 31.01.2017 (том 2, а.с.57).

Також, як встановлено судом вище, згідно наказу директора приватного підприємства "Галагробізнес МЗ" від 05.01.2017 №1 «Про виплату орендної плати за земельні паї за 2016 рік та встановлення ціни на продукцію в рахунок орендної плати» проведено виплату орендної плати власникам земельних паїв за 2016 рік на їх вибір, згідно умов договорів оренди, у грошовій формі або натуральній власно вирощеною продукцією - пшеницею урожаю 2016 року за ціною 2592,44 грн. з ПДВ за тонну, що являється договірною вартістю. З метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість та податком на доходи фізичних осіб операцій з постачання пшениці у рожаю 2016 року у рахунок орендної плати за земельні паї визначено ціну у розмірі 2896,00 грн. за тонну з ПДВ, що є звичайною середньо-ринковою ціною в аналогічних операціях та економічних умовах. Для виплати орендної плати у натуральній формі визначено використовувати пшеницю нестандартну урожаю 2016 року, що зберігається на токах підприємства (том 2, а.с.58).

Натомість, в акті перевірки від 21.08.2018 за №706/09-19-14-11/35490797 зазначено, що звичайна ціна сої на внутрішньому ринку станом на 22.02.2017 становила 10800,00 грн. за 1 тонну, станом на 19.07.2017 становила 10200,00 грн. за тону, станом на 30.10.2017 становила 10254,00 грн. за 1 тонну; звичайна ціна ріпаку урожаю 2017 року на внутрішньому ринку станом на 19.07.2017 становила 10200,00 грн. за 1 тонну; звичайна ціна пшениці 6 класу урожаю 2017 року на внутрішньому ринку станом на 30.01.2017 становила 3858,00 грн. за 1 тонну.

Суд звертає увагу на те, що визначення звичайної ціни, вказаної в підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, передбачає порівняння цін, які склалися на ринку ідентичних товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних умовах. При цьому, звичайна ціна, в першу чергу, визначена сторонами договору. Тобто, існує свобода вибору сторонами умов договору, в тому числі узгодження між собою ціни товару, яка прийнятна як для продавця, так і покупця.

Зокрема, що стосується виплати орендної плати за земельні паї за 2016 рік пшеницею нестандартною та 6-го класу, то наказом Держспоживстандарту України від 31.03.2010 №108 затверджено ДСТУ 3768:2010 "Пшениця. Технічні умови". Відповідно до пункту 4.7 вказаного Стандарту у разі невідповідності граничній нормі якості пшениці мінімальним нормам 6-го класу для м'якої і 5-го класу для твердої пшениці хоча б за одним із показників її визначають для обліку як "нестандартна" із зазначенням показника/показників невідповідності.

В даному випадку, реалізація пшениці нестандартної та 6-го класу фізичним особам в рахунок виплати орендної плати за земельні паї за 2016 рік, не проходила процедуру очистки від сміттєвих домішок, осушки і зберігання на елеваторах. Таким чином, ціну на таку продукцію не можна порівнювати з ціною продукції визначених сортів, яка постачається замовникам з елеваторів та відповідає встановленим якісним вимогам.

Щодо цін, які взяті контролюючим органом при визначенні звичайної ціни для порівняння із цінами, за якими позивач здійснив реалізацію продукції, то за основу взято дані за посиланням https://graintrade.com.ua/novosti/zakupivelni-tcini-na-zerno-v-ukraini (том 2, а.с.122-125). При цьому, вищевказаний сайт, на показники з якого посилається відповідач щодо ціни пшениці, не відноситься до Аграрної біржі, а належить Електронній зерновій біржі України.

В свою чергу, Аграрна біржа - це єдина державна товарна біржа в Україні, створена Кабінетом Міністрів України у 2005 році на підставі постанови від 26.12.2005 №1285, та є власником сайту http://agrex.gov.ua.

Предметом діяльності Аграрної біржі є, зокрема, формування ринкової ціни на сільськогосподарську продукцію (пов'язані з нею послуги) та інші біржові товари (пункт 14 Статуту Аграрної біржі).

Таким чином, відповідач не надав суду жодних обґрунтувань на необхідність застосування долучених до матеріалів справи показників про середньозважені ціни на закупівлю сільськогосподарської продукції, які взяті з сайту за посиланням https://graintrade.com.ua, а не з офіційного сайту Аграрної біржі, а також якість такої продукції в порівнянні з реалізованою позивачем.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що твердження контролюючого органу про заниження позивачем цін реалізованої продукції нижче рівня звичайних цін у 2016-2017 роках є безпідставними, ґрунтуються виключно на припущеннях представників Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, а не на фактичних обставинах справи.

Згідно наданого відповідачем розрахунку штрафних санкцій по податкових повідомленнях-рішеннях в розрізі кожного порушення, встановленого в акті перевірки від 21.08.2018 за №706/09-19-14-11/35490797, суд встановив, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0007971401 від 04.09.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 998865,00 грн., з яких 799092,00 грн. податкове зобов'язання та 199773,00 грн. штрафні санкції, прийнято, в тому числі: за завищення податкового кредиту позивачем в господарських операціях з товариством з обмеженою відповідальністю «Солани» на 657178,00 грн. та штрафних санкцій 164295,00 грн.; заниження податкових зобов'язань при реалізації продукції сільськогосподарського призначення за цінами, нижче звичайних цін, в тому числі: приватному підприємству «Вектор-М» 20142,00 грн. та 5036,00 грн. штрафні санкції; неплатникам 111940,00 грн. та 27985,00 грн. штрафні санкції; приватному підприємству «Галичина-Органік» 9832,00 грн. та 2458,00 грн. штрафні санкції (том 2, а.с.121).

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними контрагента товариства з обмеженою відповідальністю «Солани» в загальній сумі 657178,00 грн., в т.ч. за грудень 2015 року в сумі 535152,00 грн., за січень 2016 року в сумі 122026,00 грн., податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0007971401 від 04.09.2018 слід визнати протиправним та скасувати в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та за штрафними санкціями в сумі 177392,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь приватного підприємства "Галагробізнес МЗ" частину сплаченого судового збору в розмірі 8236,84 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №№0007981401, 0007991401, 0008001401, 0008011401, 0008021401 від 04.09.2018.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0007971401 від 04.09.2018 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, та за штрафними санкціями в сумі 177392 (сто сімдесят сім тисяч триста дев'яносто два) гривні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь приватного підприємства "Галагробізнес МЗ" (код 35490797, вул. Фермерська, буд. 21, с. Підгір'я, Богородчанський р-н, Івано-Франківська обл., 77706) частину сплаченого судового збору в розмірі 8236 (вісім тисяч двісті тридцять шість) грн. 84 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.

Рішення складене в повному обсязі 12 квітня 2019 р.