Справа № 442/2703/17 Головуючий у 1 інстанції: Кучаковський Ю.С.

Провадження № 22-ц/811/2300/18 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в складі судді Кучаковського Ю.С. від 18 вересня 2018 року у справі за позовом Заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури до Дрогобицької міської ради, Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради та ОСОБА_2 про скасування рішення Дрогобицької міської ради, визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку площею 24 кв.м, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 вересня 2018 року позов задоволено частково.Визнано незаконним та скасовано п. 1.7 рішення сесії Дрогобицької міської ради «Про укладення договорів особистого строкового сервітуту для встановлення та обслуговування об'єктів торгівельного призначення» від 23.09.2015 за № 1728.Зобов'язано ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, площею 24 кв.м, вартістю 52 726 гривень 32 копійки, привівши її у стан, не гірший ніж було отримано за договором.Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Прокуратури Львівської області судовий збір у розмірі 5 600 (п'ять тисяч шістсот) гривень.В іншій частині позову відмовлено.

Дане рішення оскаржила ОСОБА_2

В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Зазначає, що у відповідності до повноважень наданих чинним законодавством, Дрогобицька міська рада уклала Договір №4 про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 03.10.2016р. між ФОП ОСОБА_2 та ВК Дрогобицької міської ради відповідно до рішення Дрогобицької міської ради «Про укладення договорів особистого строкового сервітуту для встановлення та обслуговування об'єктів торгівельного призначення» від 23.09.2015р. №1728. Вказує на те, що в п. 1.5 Договору сторони зазначили, що даний договір не є договором оренди земельної ділянки чи будь-яким іншим договором користування земельною ділянкою. Також, звертає увагу на те, що відповідно до Генерального плану м. Дрогобича, затвердженого рішенням 25 сесії шостого скликання Дрогобицької міської ради №769 «Про затвердження містобудівної документації «Коригування Генерального плану м. Дрогобича», територія на якій встановлено особистий сервітут ОСОБА_2 - це частина території запланованої у генплані міста автостоянки (знаходиться між автомобільною дорогою та парком на вул. В.Великого), а аж ніяк не паркова зона. Вважає, що прокурором не було обґрунтовано належними доказами порушення державного інтересу встановленням особистого строкового сервітуту ОСОБА_2 на території запланованої містом автостоянки, за захистом якого він міг би звернутися у цій справі. Вказує на те, що суд не перевірив та не встановив, якими доказами прокурор підтвердив свої підстави для представництва інтересів держави та чим їх обґрунтовував. Також зазначає, що ні суд першої інстанції, ні позивач по справі не встановив до компетенції якого органу віднесені відповідні повноваження захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, пов'язаних із використанням спірної земельної ділянки; не вказав з посиланням на норми чинного законодавства, які саме функції здійснює такий орган у спірних відносинах, а також не визначив коли саме такий довідався, або міг довідатися про вчинення спірного договору. Вказує, що Цивільним кодексом України не встановлено форми для договору особистого строкового сервітуту, а тому відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладено в будь-якій формі, а відтак вважає, що при підписанні договору сторонами не було порушено вимог закону. Також, звертає увагу, що по даній справі зазначено трьох відповідачів, однак незаконно стягнуто та документально підтверджені позивачем судові витрати лише з неї.

Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, заперечення на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну саргу, а також усні та письмові заяви та пояснення учасників справи у судах обох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч. 3 ст. 3, ст. 13, ч.1 ст. 81, ст.ст. 4, 5, 12, ч. 7 ст. 158, п. 6 ч. 1 ст. 264, ст. 141 ЦПК України, ст.ст. 16, 21, ч. 1 ст. 210, ч.1,2 ст. 215, ст. 203 ЦК України, ст. 152, ст. 52, ч. 1 ст. 98, ч. 1 ст. 99, ст.ст.124, 79-1, 152, абз. 2 ч.2 ст.100 Земельного кодексу України, ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України „Про прокуратуру", ст.ст. 38, 60, 63 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", Главу 9 Земельного кодексу України, ч.1 ст. 13, ст.14, п. 9 ч. 1 ст. 21 Закону України „Про благоустрій населених пунктів", ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 1, ч. 1 ст. 20 Закону України „Про землеустрій", п. 2 ч.1 ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 8 постанови Пленуму Верхового Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9, - задовольняючи позов частково, виходив з того, що звертаючись до суду із заявою про захист державних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави у суді і є самостійним учасником процесу.Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.У зв'язку з тим, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах, проявив бездіяльність заступник керівника Дрогобицької місцевої прокуратури звернувся з даним позовом в суд.Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2, на даний час, не є суб'єктом підприємницької діяльності, оскільки вказану діяльність 28.12.2016 припинено за власним рішенням - номер запису 24140060002013749, вид діяльності-роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям. Матеріалами справи встановлено та сторонами не оспорюється, що 23.09.2015 65 сесією шостого скликання Дрогобицької міської ради прийнято рішення № 1728 „Про укладення договорів особистого строкового сервітуту для встановлення та обслуговування об'єктів торгівельного призначення". Даним Рішення, зокрема, у пункті 1.7 надано дозвіл ОСОБА_2, що прож. на АДРЕСА_2, на укладення договору особистого строкового сервітуту на територію площею 24 кв.м на встановлення малої архітектурної форми на вул. В. Великого в м. Дрогобичі для встановлення та обслуговування об'єктів торгівельного призначення, строком на 5 (п'ять) років. Пунктом 2.2 Рішення № 1728 від 23.09.2015 передбачено суб'єктам підприємницької діяльності зазначеним в п. 1, укласти договори особистого строкового сервітуту з управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради (Р. Росоха) на територію (об'єкти благоустрою) в м. Дрогобич, визначені для розміщення тимчасових споруд. 03.10.2016 між Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено Договір № 4 про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності. Згідно з пунктами 1.1 та 1.2 предметом цього Договору є особистий строковий сервітут, встановлений виключно „Сервітуарію" (ОСОБА_2.) на територію (об'єкт благоустрою) в м. Дрогобич на вул. В. Великого (навпроти магазину „Океан"), на якій буде розміщено тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності площею 24,0 кв.м, об'єктом особистого строкового сервітуту за цим Договором є територія (об'єкт благоустрою) в м. Дрогобич на вул. В. Великого (навпроти магазину „Океан") загальною площею 24,0 кв.м, розташування та межі якої зазначено в схемі розміщення земельної ділянки для встановлення тимчасової споруди для розміщення підприємницької діяльності. 09.11.2012 на 25 сесії шостого скликання Дрогобицької міської ради прийнято Рішенням № 769 „Про затвердження містобудівної документації „Коригування Генерального плану (внесення змін) м. Дрогобича". Відповідно до Генерального плану міста Дрогобича, територія, яка відведена під розміщення тимчасових споруд згідно умовних позначень, належить до території лісів та лісопарків та згідно експлікації відноситься до міських та районних парків, скверів, зон відпочинку. 20.02.2013 сесією шостого скликання Дрогобицької міської ради прийнято рішення № 964 „Про затвердження містобудівної документації „План зонування території м. Дрогобича (зонінг)". Згідно з планом зонування території міста Дрогобич, вищезгадана територія належить до ландшафтно-рекреаційної зони - зона озеленених територій загального користування. 30.01.2017 Дрогобицька місцева прокуратура звернулась з запитом до Відділу Держгеокадастру у м. Дрогобичі Львівської області з вимогою надати наступну інформацію: до якої категорії земель належать землі парку по вул. В. Великого у м. Дрогобичі, навпроти магазину „Наш край" (колишній магазин „Океан") і хто є власником чи землекористувачем земель належать землі парку по вул.. В. Великого у м. Дрогобичі ,навпроти магазину „Наш край" (колишній магазин „Океан"). 01.02.2017 у відповідь на запит прокурора Відділ Держгеокадастру у м. Дрогобичі надав лист, яким повідомив, що землі парку по вул. В. Великого у м. Дрогобичі відповідно до Державної статистичної звітності форми 6-зем належать до категорії земель рекреаційного призначення шифр рядка 86. Інформація щодо власників чи землекористувачів земель парку по вул. В. Великого у м. Дрогобичі, навпроти магазину „Наш край" (колишній магазин „Океан") у відділі відсутня, відповідно відділом не погоджувалась протягом 2014-2016 років технічна документація щодо земельних ділянок по вказаній адресі. 06.02.2017 Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради у відповідь на запит позивача № 04/13-2555 від 06.12.2016 повідомив, що договори на встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності не були зареєстровані відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Також повідомляється, що територія, яка відведена під будівництво тимчасових споруд, належить до території лісів та лісопарків та згідно експлікації відноситься до міських та районних парків, скверів, зон відпочинку. А згідно з планом зонування території міста Дрогобича вищевказана територія відноситься до ландшафтно-рекреаційної зони - зона озеленених територій загального користування. 17.02.2017 Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради у відповідь на лист позивача від 13.02.2017 № 04/13-263 вказує, що рішенням сесії № 215 від 31.03.2016 „Про визнання виконавчого комітету Дрогобицької міської ради органом приватизації та орендодавцем комунального майна територіальної громади м. Дрогобича" не передбачено повноважень щодо укладення договорів земельного сервітуту у м. Дрогобичі. 22.03.2017 позивач отримав відповідь на запит від 21.03.2017, в якій, зокрема, Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради вказує, що акти прийому-передачі земельних ділянок у м. Дрогобичі по вул. В. Великого згідно з договорами земельних сервітутів відсутні. Крім того, надано Акт обстеження земельної ділянки від 21.03.2017, яким встановлено, що робочою комісією здійснено виїзд по вул. В. Великого у м. Дрогобичі, навпроти магазину „Наш край" (колишній магазин „Океан") та проведено обстеження використання вищезазначених земельних ділянок згідно з умовами укладених договорів. Встановлено, що на земельних ділянках ведуться земельні роботи по влаштуванню залізобетонного монолітного фундаменту глибиною приблизно 1 м та шириною 1,2 м по периметру сімох земельних ділянок виділених відповідно до рішення № 1728 від 23.09.2015. Таким чином будівельні роботи на вищевказаній земельній ділянці проводяться без погодження з контролюючими органами та Дрогобицькою міською радою та з порушенням умов п.п. 4.4.5 договорів про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності. Судом встановлено, що земельна ділянка площею 24 кв.м, яка передана Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 за Договором № 4 про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, належать до категорії земель рекреаційного призначення. Так, судом встановлено, що приймаючи оскаржене рішення, Дрогобицька міська рада не дотрималася ряду вимог передбачених законом, зокрема тих, які стосуються складення проекту землеустрою ОСОБА_2 у передбаченому законом порядку. На підтвердження чого у матеріалах справи наявний лист Відділу Держгеокадастру у м. Дрогобичі, яким повідомив, що землі парку по вул. В.Великого у м. Дрогобичі згідно до Державної статистичної звітності форми 6-зем належить до категорії земель рекреаційного призначення (шифр рядка 86). Інформація про власників чи землекористувачів земель парку по вул. В. Великого у м. Дрогобичі у відділі відсутня, протягом 2014-2016 років технічна документація щодо земельних ділянок відділом Держгеокадастру не погоджувалася. Проте, як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті оскарженого рішення від 23.09.2015 № 1728 Дрогобицькою міською радою, не було дотримано наведених вище вимог земельного та природоохоронного законодавства, зокрема, Дрогобицькою міською радою неправомірно надано дозвіл ФОП ОСОБА_2 на укладення договору особистого строкового сервітуту, та передано в користування частину земельної ділянки площею 24 кв.м, адже така не є ні власником жодного об'єкту нерухомості, ні землекористувачем суміжної земельної ділянки, для обслуговування яких їй потрібен сервітут. Як вбачається з матеріалів справи, фактично СПД - ФО ОСОБА_2 передано в оренду частину земельної ділянки без дотримання порядку такої передачі, без визначення меж земельної ділянки, внаслідок чого було вирито котлован та зруйновано родючий шар ґрунту на площі, що значно перевищує надану відповідачу по договору особистого строкового сервітуту, і, згідно поданих документів, заходить на територію парку. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації. Досліджені судом матеріали справи, свідчать про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення № 1728 від 23.09.2015 Дрогобицькою міською радою не було дотримано вимог чинного законодавства, що встановлено вище. Крім того, прийняте рішення, спрямоване на порушення державних інтересів, що заборонено законом. Тому, розглянувши вимоги позивача щодо визнання незаконним та скасування п. 1.7. рішення сесії Дрогобицької міської ради № 1728 від 23.09.2015 „Про укладення договорів особистого строкового сервітуту для встановлення та обслуговування об'єктів торгівельного призначення", суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Пунктом 2.2 рішення Дрогобицької міської ради „Про укладення договорів особистого строкового сервітуту для встановлення та обслуговування об'єктів торгівельного призначення" від 23.09.2015 № 1728 визначено суб'єктам підприємницької діяльності зазначеним в п. 1, укласти договори особистого строкового сервітуту з управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради (Р. Росоха) на територію (об'єкти благоустрою) в м. Дрогобич, визначені для розміщення тимчасових споруд. 03.10.2016 укладено оспорюваний Договір між Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та ФОП ОСОБА_2 № 4 про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 03.10.2016. Судом встановлено, що Виконавчий комітет на момент укладення оспорюваного Договору не був наділений повноваженнями на укладення такого договору, що підтверджується листом самого відповідача від 17.02.2017, наданого позивачу на вимогу. Відтак, судом встановлено та зазначене підтверджується матеріалами справи, що Договір між Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 № 4 від 03.10.2016 про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності підлягав державній реєстрації, однак такої реєстрації проведено не було, тому позовні вимоги позивача про визнання недійсним зазначеного договору є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, адже такий договір вважається таким, що не укладений (не вчинений). Щодо позовних вимог про зобов'язання суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, привівши її у стан, не гірше, ніж було її отримано за договором, суд зазначає таке. 21.03.2017 робочою комісією Дрогобицької міської ради здійснено виїзд по вул. В. Великого у м. Дрогобичі, навпроти магазину „Наш край" (колишній магазин „Океан") та проведено обстеження використання вищезазначених земельних ділянок згідно з умовами укладених договорів. Встановлено, що на земельних ділянках ведуться земельні роботи по влаштуванню залізобетонного монолітного фундаменту глибиною приблизно 1 м та шириною 1,2 м по периметру сімох земельних ділянок виділених відповідно до рішення № 1728 від 23.09.2015. Таким чином будівельні роботи на вищевказаній земельній ділянці проводяться без погодження з контролюючими органами та Дрогобицькою міською радою та з порушенням умов п.п. 4.4.5 договорів про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності. Також зазначені факти проведення будівельних робіт підтверджуються долученими до матеріалів справи фотокопіями. Враховуючи наведене, вимоги позивача про зобов'язання відповідача ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, розташовану по вул. В. Великого у м. Дрогобичі площею 24 кв.м, вартістю 52 726,32 грн, привівши її у стан, не гірший ніж було отримано за договором є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Таким чином, суд, на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає задоволенню, оскільки відповідачем ОСОБА_2 не спростовано доводи позовної заяви, яка визнана відповідачами: Дрогобицькою міською радою та Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради, крім того, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі.

Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції - немає, висновки суду відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

Заступник керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області звернувся до суду із позовом до Дрогобицької міської ради, Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради та ОСОБА_2, у якому просив:

-визнати незаконним та скасувати п. 1.7 рішення сесії Дрогобицької міської ради від 23.09.2015 за № 1728 «Про укладення договорів особистого строкового сервітуту для встановлення та обслуговування об'єктів торгівельного призначення»;

-визнати недійсним договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 03.10.2016, укладеного між Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та СПД - ФО ОСОБА_2;

-зобов'язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, площею 24 кв.м, вартістю 52726,32грн., привівши її у стан, не гірший ніж було отримано за договором.

В обґрунтування позову посилається на те, що п. 1.7 рішення сесії Дрогобицької міської ради„Про укладення договорів особистого строкового сервітуту для встановлення та обслуговування об'єктів торгівельного призначення" від 23.09.2015 за № 1728 надано дозвіл на укладення договору особистого строкового сервітуту СПД-ФО ОСОБА_2 на встановлення малої архітектурної форми по вул. В. Великого у м. Дрогобичі для встановлення та обслуговування об'єкту торгівельного призначення строком на 5 років. П. 2.2. даного рішення передбачено зобов'язання суб'єкта підприємницької діяльності на укладення договору особистого строкового сервітуту з управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради. На підставі вищевказаного рішення між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради в особі міського голови та СПД-ФО ОСОБА_2 03.10.2016 укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності площею 24 кв.м в м. Дрогобичі по вул. В. Великого терміном дії 5 років з моменту підписання. П. 1.1 Договору передбачено, що предметом такого є особистий строковий сервітут, встановлений виключно СПД-ФО ОСОБА_2 на територію (об'єкт благоустрою) в м. Дрогобич на вул. В. Великого (навпроти магазину „Океан"), на якій буде розміщено тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності площею 24,0 кв.м, а об'єктом особистого строкового сервітуту є територія (об'єкт благоустрою), розташування та межі якої зазначено в схемі розміщення земельної ділянки для встановлення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності. Однак зазначає, що укладений договір особистого строкового сервітуту суперечить вимогам земельного, природоохоронного законодавства та підлягає визнанню недійсним, а рішення ради скасуванню з наступних підстав. 09.11.2012 сесією Дрогобицької міської ради прийнято рішення № 769 „Про затвердження містобудівної документації „Коригування Генерального плану (внесення змін) м. Дрогобича". Відповідно до генерального плану міста Дрогобича територія, яка відведена під розміщення тимчасових споруд згідно умовних позначень, належить до території лісів та лісопарків та згідно експлікації відноситься до міських та районних парків, скверів, зон відпочинку. Згідно плану зонування території міста Дрогобича, затвердженого рішенням сесії Дрогобицької міської ради № 964 від 20.02.2013, вищезгадана територія відноситься до ландшафтно-рекреаційної зони - зона озеленених територій загального користування. Згідно відповіді відділу Держгеокадастру у м. Дрогобичі Львівської області від 01.02.2017 № 10/1322/0.0-295/2-17 землі парку по вул. В. Великого у м. Дрогобичі згідно до Державної статистичної звітності форми 6-зем належить до категорії земель рекреаційного призначення (шифр рядка 86). Інформація про власників чи землекористувачів земель парку по вул. В. Великого у м. Дрогобичі у відділі відсутня, протягом 2014-2016 років технічна документація щодо земельних ділянок відділом Держгеокадастру не погоджувалася. Вказує, що згідно відповіді відділу Держгеокадастру у м. Дрогобичі Львівської області від 20.03.2017 № 10/1322/0.0-653/2-17 нормативно грошова оцінка наданої земельної ділянки становить 52 726,32 грн. Наголошує, що прийняте рішення сесії Дрогобицької міської ради від 23.09.2015 № 1728 та укладений між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та СПД-ФО ОСОБА_2 договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 03.10.2016 унеможливлює таке використання. Згідно листа Дрогобицької міської ради № 3-32/1303 від 17.02.2017 вбачається, що рішенням сесії „Про визнання виконавчого комітету Дрогобицької міської ради органом приватизації та орендодавцем комунального майна територіальної громади м. Дрогобича" від 31.03.2013 № 215 повноваження виконавчому комітету на укладення договорів земельних сервітутів не надавались. Однак наголошує, що в даному випадку договір земельного сервітуту укладено саме виконавчим комітетом ради, а не Дрогобицькою міською радою. При винесені рішення сесії Дрогобицької міської ради „Про укладення договорів особистого строкового сервітуту для встановлення та обслуговування об'єктів торгівельного призначення" від 23.09.2015 за № 1728 та укладення договору особистого строкового сервітуту було порушено ряд законодавчих актів. Зокрема, даним рішенням сесії семи суб'єктам підприємницької діяльності надано дозвіл на укладення договору особистого строкового сервітуту та в подальшому укладеного договори особистого строкового сервітуту на територію в м. Дрогобич по вул. В. Великого (навпроти магазину „Океан") без виготовлення проекту землеустрою та зазначення конкретного місця розташування земельних ділянок. Згідно п. 1.2 договору розташування та межі території зазначається в схемі розміщення земельної ділянки для встановлення тимчасової споруди, яка є додатком до договору. Дана схема розміщення ТС для здійснення підприємницької діяльності, затверджена начальником відділу містобудування та архітектури Дрогобицької міської ради, засвідчує фактичне передання земельної ділянки площею 24 кв.м саме СПД-ФО ОСОБА_2 за договором для розміщення тимчасової споруди для ведення підприємницької діяльності. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (ст. 100 Земельного кодексу України). Однак, укладений 03.10.2016 між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та СПД-ФО ОСОБА_2 договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності не зареєстровано відповідно до вимог Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що підтверджується листом Дрогобицької міської ради від 06.02.2017 № 3-32/905. Крім цього наголошує, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2, на даний час не є суб'єктом підприємницької діяльності, оскільки вказану діяльність 28.12.2016 припинено за власним рішенням - номер запису 24140060002013749, вид діяльності-роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям. Таким чином, укладання вищезгаданого договору особистого строкового сервітуту в парковій зоні призвело до порушення низки норм земельного законодавства України, використання землі не за їх функціональним, цільовим призначенням, порушення прав територіальної громади м. Дрогобича, повернення спірної земельної ділянки у державну власність, безумовно становить суспільний інтерес.

З матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2, на даний час, не є суб'єктом підприємницької діяльності, оскільки вказану діяльність 28.12.2016 припинено за власним рішенням - номер запису 24140060002013749, вид діяльності-роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям, відповідно спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.09.2015 року 65 сесією шостого скликання Дрогобицької міської ради прийнято рішення № 1728 „Про укладення договорів особистого строкового сервітуту для встановлення та обслуговування об'єктів торгівельного призначення".

Згідно пункту 1.7 вказаного рішення надано дозвіл ОСОБА_2, що прож. на АДРЕСА_2, на укладення договору особистого строкового сервітуту на територію площею 24 кв.м на встановлення малої архітектурної форми на вул. В. Великого в м. Дрогобичі для встановлення та обслуговування об'єктів торгівельного призначення, строком на 5 (п'ять) років.

Пунктом 2.2 Рішення № 1728 від 23.09.2015 передбачено суб'єктам підприємницької діяльності зазначеним в п. 1, укласти договори особистого строкового сервітуту з управлінням комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради (Р. Росоха) на територію (об'єкти благоустрою) в м. Дрогобич, визначені для розміщення тимчасових споруд.

03.10.2016 між Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено Договір № 4 про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

Згідно з пунктами 1.1 та 1.2 предметом цього Договору є особистий строковий сервітут, встановлений виключно „Сервітуарію" (ОСОБА_2.) на територію (об'єкт благоустрою) в м. Дрогобич на вул. В. Великого (навпроти магазину „Океан"), на якій буде розміщено тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності площею 24,0 кв.м, об'єктом особистого строкового сервітуту за цим Договором є територія (об'єкт благоустрою) в м. Дрогобич на вул. В. Великого (навпроти магазину „Океан") загальною площею 24,0 кв.м, розташування та межі якої зазначено в схемі розміщення земельної ділянки для встановлення тимчасової споруди для розміщення підприємницької діяльності.

Відповідно до Генерального плану міста Дрогобича, територія, яка відведена під розміщення тимчасових споруд згідно умовних позначень, належить до території лісів та лісопарків та згідно експлікації відноситься до міських та районних парків, скверів, зон відпочинку. 20.02.2013 сесією шостого скликання Дрогобицької міської ради прийнято рішення № 964 „Про затвердження містобудівної документації „План зонування території м. Дрогобича (зонінг)", що додатково підтверджено у відповіді відповідача виконавчого комітету Дробогобицької міської ради прокурору від 6.02.2017 року №3-32/905 (а.с. 33).

Згідно з планом зонування території міста Дрогобич, вищезгадана територія належить до ландшафтно-рекреаційної зони - зона озеленених територій загального користування. 30.01.2017 Дрогобицька місцева прокуратура звернулась з запитом до Відділу Держгеокадастру у м. Дрогобичі Львівської області з вимогою надати наступну інформацію: до якої категорії земель належать землі парку по вул. В. Великого у м. Дрогобичі, навпроти магазину „Наш край" (колишній магазин „Океан") і хто є власником чи землекористувачем земель належать землі парку по вул.. В. Великого у м. Дрогобичі, навпроти магазину „Наш край" (колишній магазин „Океан").

У відповідь на запит прокурора Відділ Держгеокадастру у м. Дрогобичі надав лист від 01.02.2017, у якому додатково підтвердив, що землі парку по вул. В. Великого у м. Дрогобичі відповідно до Державної статистичної звітності форми 6-зем належать до категорії земель рекреаційного призначення шифр рядка 86. Інформація щодо власників чи землекористувачів земель парку по вул. В. Великого у м. Дрогобичі, навпроти магазину „Наш край" (колишній магазин „Океан") у відділі відсутня, відповідно відділом не погоджувалась протягом 2014-2016 років технічна документація щодо земельних ділянок по вказаній адресі.

06.02.2017 Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради у відповідь на запит позивача № 04/13-2555 від 06.12.2016 повідомив, що договори на встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності не були зареєстровані відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Також повідомляється, що територія, яка відведена під будівництво тимчасових споруд, належить до території лісів та лісопарків та згідно експлікації відноситься до міських та районних парків, скверів, зон відпочинку. А згідно з планом зонування території міста Дрогобича вищевказана територія відноситься до ландшафтно-рекреаційної зони - зона озеленених територій загального користування.

17.02.2017 Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради у відповідь на лист позивача від 13.02.2017 № 04/13-263 вказує, що рішенням сесії № 215 від 31.03.2016 „Про визнання виконавчого комітету Дрогобицької міської ради органом приватизації та орендодавцем комунального майна територіальної громади м. Дрогобича" не передбачено повноважень щодо укладення договорів земельного сервітуту у м. Дрогобичі.

22.03.2017 прокурор отримав відповідь на запит від 21.03.2017, в якій, зокрема, Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради вказує, що акти прийому-передачі земельних ділянок у м.Дрогобичі на вул. В. Великого згідно з договорами земельних сервітутів відсутні. Крім того, надано Акт обстеження земельної ділянки від 21.03.2017, яким встановлено, що робочою комісією здійснено виїзд на вул. В. Великого у м. Дрогобичі, навпроти магазину „Наш край" (колишній магазин „Океан") та проведено обстеження використання вищезазначених земельних ділянок згідно з умовами укладених договорів. Встановлено, що на земельних ділянках ведуться земельні роботи по влаштуванню залізобетонного монолітного фундаменту глибиною приблизно 1 м та шириною 1,2 м по периметру сімох земельних ділянок виділених відповідно до рішення № 1728 від 23.09.2015. Таким чином будівельні роботи на вищевказаній земельній ділянці проводяться без погодження з контролюючими органами та Дрогобицькою міською радою та з порушенням умов п.п. 4.4.5 договорів про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

Статтею 60 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що особливій охороні підлягають природні території та об'єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ. Природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і включають території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об'єктів, що визначаються законодавством України.

Згідно з статтею 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» рекреаційними зонами є ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму. На території рекреаційних зон забороняються: а) господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням; б) зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням. Режим використання цих територій визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства України.

Главою 9 Земельного кодексу України встановлено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Частиною третьою та четвертоюстатті 52 Земельного кодексу України встановлено, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка площею 24 кв. м., яка передана Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради ОСОБА_2 за Договором № 4 про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, належать до категорії земель рекреаційного призначення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: території загального користування: парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам'ятки культурної та історичної спадщини; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; пляжі; кладовища; інші території загального користування.

Статтею 14 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Згідно з частиною першою статті 20 вищевказаного закону встановлено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Елементами (частинами) об'єктів благоустрою є: малі архітектурні форми (п. 9 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Крім того, частиною 2 вищезазначеної статті закріплено, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) згідно з ч. 1 ст. 98 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм).

Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Згідно з ч. першою ст. 20 вказаного вище закону землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); тощо.

Судом першої інстанції, також, правильно встановлено, що приймаючи оскаржене рішення, Дрогобицькою міською радою не було дотримано ряд вимог передбачених законом, зокрема тих, які стосуються складення проекту землеустрою ОСОБА_2 у передбаченому законом порядку.

На підтвердження чого, у матеріалах справи наявний лист Відділу Держгеокадастру у м. Дрогобичі, яким повідомив, що землі парку на вул. В. Великого у м. Дрогобичі відповідно до Державної статистичної звітності форми 6-зем належать до категорії земель рекреаційного призначення шифр рядка 86. Інформація щодо власників чи землекористувачів земель парку на вул. В. Великого в м. Дрогобичі у відділі відсутня, відповідно відділом не погоджувалась протягом 2014 - 2016 років технічна документація, щодо земельних ділянок по вказаній адресі.

Крім того, частиною другою статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.

Як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті оскарженого рішення Дрогобицькою міською радою, не було дотримано наведених вище вимог земельного та природоохоронного законодавства, зокрема, Дрогобицькою міською радою неправомірно надано дозвіл ОСОБА_2 на укладення договору особистого строкового сервітуту, та передано в користування частину земельної ділянки площею 24 кв. м., адже така не є ні власником жодного об'єкту нерухомості, ні землекористувачем суміжної земельної ділянки, для обслуговування яких їй потрібен сервітут.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично відповідачу ОСОБА_2 передано в оренду частину земельної ділянки без дотримання порядку такої передачі, без визначення меж земельної ділянки, внаслідок чого було вирито котлован та зруйновано родючий шар ґрунту на площі, що значно перевищує надану відповідачу по договору особистого строкового сервітуту, і, згідно поданих документів, заходить на територію парку, що належить територіальній громаді м.Дрогобича.

Так, статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Положеннями статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з статтю 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Досліджені судом матеріали справи, свідчать про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення № 1728 від 23 вересня 2015 року Дрогобицькою міською радою не було дотримано вимог чинного законодавства, що встановлено вище. Крім того, прийняте рішення, спрямоване на порушення прав територіальної громади м.Дрогобича.

Тому, розглянувши вимоги позивача щодо визнання незаконним та скасування п. 1.2 рішення сесії Дрогобицької міської ради № 1728 від 23 вересня 2015 року «Про укладення договорів особистого строкового сервітуту для встановлення та обслуговування об'єктів торгівельного призначення», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають до задоволення.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Також, судом першої інстанції правильно встановлено, що Виконавчий комітет на момент укладення спірного Договору не був наділений повноваженнями на укладення такого договору.

Крім того, абзацом 2 частини 2 статті 100 Земельного кодексу України закріплено, що земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 частиною першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут).

Згідно з ч. 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 203 цього Кодексу Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Так, абзацом третім пункту 8 постанови Пленуму Верхового Суду України від 06.11.2009 N9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено зокрема, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Судом першої інстанції встановлено, що Договір між Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та ОСОБА_2 № 4 від 30 жовтня 2016 року про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності підлягав державній реєстрації, однак такої реєстрації проведено не було, тому позовні вимоги позивача про визнання недійсним зазначеного договору є не обґрунтованими та не підлягають до задоволення, оскільки такий договір слід вважати не укладеним (не вчиненим).

21 березня 2017 року робочою комісією Дрогобицької міської ради здійснено виїзд на вул. В. Великого в м. Дрогобичі (колишній магазин «Океан») та проведено обстеження використання вищезазначених земельних ділянок згідно з умовами укладених договорів. Такою комісією, встановлено, що на земельних ділянках ведуться земельні роботи по влаштуванню залізобетонного монолітного фундаменту глибиною приблизно 1 м. та шириною 1,2 м. по периметру сімох земельних ділянок виділених відповідно до рішення № 1728 від 23.09.2015 року. Таким чином, будівельні роботи на вищевказаній земельній ділянці проводилися без погодження з контролюючими органами та Дрогобицькою міською радою та з порушенням умов п. п. 4.4.5 договорів про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

Також, зазначені факти проведення будівельних робіт підтверджуються долученими до матеріалів справи копіями фотознімків.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції правильно встановлено, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку, розташовану на вул. В.Великого у м. Дрогобичі площею 24 кв. м. вартістю 52.726,32 грн., привівши її у стан, не гірший ніж було отримано за договором є обґрунтованими та такими, що підлягали до задоволення та правильно задоволені судом.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що територія, на яку спірним рішення Дрогобицької міської ради №1728 від 23.09.2015 встановлено особистий строковий сервітут ОСОБА_2 є територією автостоянки, а не паркова зона не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до Генерального плану міста, затвердженого вищевказаним рішенням органу місцевого самоврядування територія, яка відведена під розміщення тимчасових споруд згідно умовних позначень, належить до території лісів та лісопарків та згідно експлікації відноситься до міських та районних парків та скверів, зон відпочинку, докази чого наведені прокурором та правильно взяті до уваги судом першої інстанції.

Крім цього, згідно плану зонування території М.Дрогобича, затвердженого рішення сесії Дрогобицької міської ради №964 від 20.02.2013, вище вказана територія відноситься до ландшафно-рекреаційної зони - зони озеленених територій загального користування. Слід зазначити також, що відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у м.Дрогобичі №10/1322/0.0-295/2-17 від 01.02.2018 землі парку на вул. В.Великого у м.Дрогобичі згідно Державної статистичної звітності форми 6-зем належить до категорії земель рекреаційного призначення (шир рядка 86), про що йшлося.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і доводи ОСОБА_2 про недотримання вимог процесуального закону в частині визначення органу, уповноваженого представляти інтереси держави у спірних правовідносин та в частині повідомлення цього органу про звернення прокурора до суду.

На думку апелянта таким органом має бути Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.

Однак, в силу вказівок ч.2 ст.45 ЦПК України (в редакції на час подачі позову місцевої прокуратури) виключно прокурору належить право визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в інтересах якого подається позов.

Такі ж висновки містяться у рішенні Конституційного Суду України №1-1/99 від 08.04.1999 у справі щодо представництва прокуратурою інтересів держави, де суд вказав, що прокурор самостійно визначає і обґрунтовує у позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Крім цього, згідно з п. 1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 14.01.2015 за №15 центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Згідно з положенням про ГУ Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 за №308 Головне управління є територіальним органом Держгеокадастру.

Разом з тим, вказаним Положенням не передбачено повноважень щодо звернення названого центрального органу виконавчої влади до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння, а посилання апелянта на повноваження територіальних органів ГУ Держгеокадастру щодо звернення до суду з позовом стосується виключних випадків - відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Враховуючи, що у визначеному чинним законодавством державного органу, уповноваженого здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, відсутні повноваження щодо звернення до суду, слід вважати, що прокурор, пред'являючи даний позов в інтересах держави, правомірно набув статус позивача, у зв'язку з чим судом першої інстанції прийнято рішення про задоволення позову.

Аналогічні висновки щодо участі прокурора зроблено Вищим господарським судом України у аналогічних спорах - у постановах від 14.05.2015 справа №926/1280/14; 03.06.2015 справа №926/1360/14; 22.04.2015 справа №926/1348/14.

Вказаним слід вважати обґрунованими доводи відзиву на апеляційну скаргу прокурора.

Також, слід вважати, що при ухваленні спірних пунктів зазначених рішень та укладенні договору строкового особистого сервітуту Дрогобицька міська рада (її виконком) діяла з порушенням зазначених норм чинного законодавства та всупереч інтересам територіальної громади, а прокурором фактично подано даний позов в інтересах територіальної громади, інтереси якої порушено органом, що уповноважений її представляти, а тому прокурором правильно подано позов в інетерсах громади без зазначення уповноваженого на її представництва органу (органів), що є відповідачами.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, залишивши оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 вересня 2018 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 11.04.2019 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді : Л.Б. Струс

М.М. Шандра