22-ц/812/668/19

Провадження № 22-ц/812/668/19

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 квітня 2019 року м. Миколаїв

справа № 490/6543/17

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Данилової О.О., Лисенка П.П.,

секретар судового засідання Гавор В.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухваленого 28 грудня 2018 року під головуванням судді Чулупа О.С., в приміщенні цього ж суду, дата виготовлення повного судового рішення не зазначена, у цивільній справі

за позовом

ОСОБА _1 до Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського про анулювання документа про вищу освіту,

в с т а н о в и в:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського (далі - МНУ ім. Сухомлинського) про анулювання документа про вищу освіту.

Позивач зазначав, що у 2010 році він вступив до МНУ ім. Сухомлинського, який закінчив у 2014 році та отримав диплом бакалавра НОМЕР_1.

Посилаючись на те, що оскільки підготовка бакалавра включає й повну загальну середню освіту, якої він не мав на час вступу до ВНЗ, то його підготовка не відповідає вимогам освітнього рівня «бакалавр», позивач просив суд зобов'язати відповідача анулювати диплом бакалавра НОМЕР_1, виданий 30 червня 2014 року на його ім'я.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано доказів того, що видачею спірного диплома порушуються його права, свободи та інтереси, а також доказів, які б свідчили про протиправність дій відповідача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не дослідив того, чи мав апелянт повну загальну середню освіту в 2010 році, коли вступав до університету, а без цього спір не можливо вирішити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що 6 серпня 2010 року позивач особисто подав заяву до МНУ ім. Сухомлинського з проханням допустити його до участі в конкурі щодо зарахування на навчання за заочною формою факультету іноземної філології освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за напрямом підготовки 6.020303 філологія (мова і література «німецька»).

При цьому про себе повідомив, що він закінчив Жовтневу середню школу робітничої молоді (далі - СШРМ) №1 Миколаївської області у 1972 році та надав документ про освіту - дублікат атестата про повну загальну середню освіту ОГ № 014751, а також сертифікат зовнішнього незалежного оцінювання, виданий Українським центром оцінювання якості освіти (а.с. 30).

Як видно із зазначеного вище дубліката атестата, він був виданий 22 червня 1995 року директором Вечірньої загальноосвітньої школи працюючої молоді №1 та підтверджує, що ОСОБА_1 закінчив у 1972 році Жовтневу СШРМ №1 (а.с. 31).

Приймальна комісія розглянула документи вступника та прийняла відповідне рішення про допуск ОСОБА_1 до участі в конкурсному відборі для вступу на навчання до вищого навчального закладу.

У 2014 році ОСОБА_1 закінчив МНУ ім. В.О. Сухомлинського за напрямом підготовки «Філологія» та здобув кваліфікацію вчителя німецької мови, про що 30 червня 2014 року отримав документ про освіту - диплом бакалавра НОМЕР_1.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач протиправно зарахував його на навчання до МНУ ім. Сухомлинського у 2010 році та видав йому диплом «бакалавра», оскільки на час вступу до університету він не мав повної загальної середньої освіти, тому що він закінчив школу в 1972 році, а освітній рівень «повна загальна середня освіта» введений був у 1991 році.

Крім того, в апеляційному суді позивач пояснив, що наявність незаконного, на його думку, диплома бакалавра, перешкоджає йому повторно пройти безкоштовне навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр та отримати відповідний диплом.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначав, що подані ОСОБА_1 документи для вступу до МНУ ім. Сухомлинського у 2010 році відповідали чинному законодавству, а тому приймальна комісія правомірно допустила його участі в конкурсному відборі.

Згідно частини 2 статті 42 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-XII, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1060-XII), вища освіта здійснюється на базі повної загальної середньої освіти.

Відповідно до Умов прийому до вищих навчальних закладів України, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 18 вересня 2009 року № 873, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Умови), на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра приймаються особи з повною загальною середньою освітою (пункт 3.1).

Вступники особисто подають заяву про вступ до вищого навчального закладу, в якій вказують напрям підготовки (у разі вступу на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра) або спеціальність (у разі вступу на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста, спеціаліста, магістра) та форму навчання (пункт 6.1).

До заяви вступник додає документ державного зразка про раніше здобутий освітній (освітньо-кваліфікаційний) рівень, на основі якого здійснюється вступ, і додаток до нього, за особистим вибором оригінали або

завірені копії (пункт 6.2).

Вступники , які вступають на основі повної загальної

середньої освіти, додатково подають сертифікат Українського центру оцінювання якості освіти (або його копію) з оцінками з предметів, що визначені правилами прийому до вищого навчального закладу для конкурсного відбору щодо вступу на обраний напрям підготовки (спеціальність) (пункт 6.3).

Усі копії документів завіряються за оригіналами вищим навчальним закладом, до якого вони подаються, або в установленому законодавством порядку (пункт 6.12).

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 року № 1260 «Про документи про освіту та вчені звання», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Постанова КМУ № 1260), документи про освіту та вчені звання, видані раніше уповноваженими закладами освіти та органами виконавчої влади, є дійсними та обміну не підлягають.

За таких обставин та враховуючи положення Постанови КМУ № 1260, колегія суддів вважає, що підстави для скасування спірного диплому, на які посилається позивач, відсутні, оскільки відповідно чинного на той час законодавства України надані ним до приймальної комісії МНУ ім. Сухомлинського документи, були достатніми для зарахування на навчання для здобуття ступеня бакалавра.

Тому, основний висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 є правильним.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що його неправильно прийняли на навчання до МНУ ім. Сухомлинського у 2010 році та видали диплом бакалавра, оскільки він не мав повної загальної середньої освіти, а середня освіта, здобута в УРСР не відповідає стандартам повної загальної середньої освіти України, є необґрунтованими з наведених вище підстав.

Крім того, колегія суддів вважає, що документ про вищу освіту видається особі внаслідок успішного виконання відповідної освітньої програми та проходження атестації.

ОСОБА_1 не заперечував, що протягом чотирьох років проходив заочне навчання на факультеті іноземної мови, та після проходження відповідної атестації здобув кваліфікацію вчителя німецької мови, що і було підставою для видачі спірного диплома.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Лівінський

Судді О.О. Данилова

П.П. Лисенко

Повне судове рішення складено 10 квітня 2019 року.