Справа № 369/3566/19

Провадження №1-кс/369/1168/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2019 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю власника майна ОСОБА_3 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12015110200003430 від 10.09.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12015110200003430 від 10.09.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

На обґрунтування доводів клопотання заявник зазначає, що ОСОБА_3 було придбано земельну ділянку площею 0,060 га., кадастровий номер 3222482401:01:007:5045, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Приватним нотаріусом ОСОБА_5 , видано посвідчення права власності на вказану земельну ділянку. Проте під час ознайомлення з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.09.2019 року було виявлено запис про державну реєстрацію обтяжень від 03.01.2019 про обтяження у вигляді арешту нерухомого майна на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.07.2016, якого на момент проведення публічних торгів не існувало.

Заявник вказує, що його довіритель є добросовісним набувачем вказаної земельної ділянки. Зазначає, що протягом трьох років органом досудового слідства не прийнято рішення, жодній особі не повідомлено про підозру, тому заявнику є незрозумілою мета накладення арешту . ОСОБА_3 позбавлено права розпоряджатися майном.

На підставі викладеного просить скасувати частково ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.07.2016 про арешт майна, а саме в частині накладення арешту на земельну ділянку 0,060 га., кадастровий номер 3222482401:01:007:5045, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та зняти арешт із даної земельної ділянки.

В судовому засіданні власник майна ОСОБА_3 та адвокат ОСОБА_4 підтримали заявлені вимоги, просили задовольнити клопотання з наведених у ньому підстав.

У судове засідання прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури та представник Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області не з`явилися. До суду прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області направлено копії матеріалів кримінального провадження № 12015110200003430 від 20.10.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, дослідивши матеріали клопотання та оглянувши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку що клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, слідчим відділом Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015110200000054 від 20.10.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, яке в подальшому об`єднано з кримінальним провадженням № 12015110200003430 від 10.09.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Постановою слідчого від 30.06.2016 земельні ділянки загальною кількістю 64 в с. Горенка визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.07.2016 року у справі № 369/6006/16-к накладено арешт на земельні ділянки:

№ П/ПКадастровий №П.І.П. власника1.3222482401:01:007:5013 ОСОБА_6 2.3222482401:01:007:5014 ОСОБА_7 3.3222482401:01:007:5015 ОСОБА_8 4.3222482401:01:007:5016 ОСОБА_9 5.3222482401:01:007:5017 ОСОБА_10 6.3222482401:01:007:5018 ОСОБА_11 7.3222482401:01:007:5019 ОСОБА_12 8.3222482401:01:007:5020 ОСОБА_13 9.3222482401:01:007:5021 ОСОБА_14 10.3222482401:01:007:5022 ОСОБА_15 11.3222482401:01:007:5023 ОСОБА_16 12.3222482401:01:007:5024 ОСОБА_17 Змін. власника 09.04.2016ОСОБА_18 13.3222482401:01:007:5025 ОСОБА_19 14.3222482401:01:007:5026 ОСОБА_20 15.3222482401:01:007:5027 ОСОБА_21 16.3222482401:01:007:5028 ОСОБА_22 17.3222482401:01:007:5029 ОСОБА_23 18.3222482401:01:007:5030 ОСОБА_24 19.3222482401:01:007:5031 ОСОБА_25 20.3222482401:01:007:5032 ОСОБА_26 21.3222482401:01:007:5033 ОСОБА_27 22.3222482401:01:007:5034 ОСОБА_28 23.3222482401:01:007:5035 ОСОБА_29 24.3222482401:01:007:5036 ОСОБА_30 25.3222482401:01:007:5037 ОСОБА_31 26.3222482401:01:007:5038 ОСОБА_32 27.3222482401:01:007:5039 ОСОБА_33 28.3222482401:01:007:5040 ОСОБА_34 29.3222482401:01:007:5041ОСОБА_35 30.3222482401:01:007:5042 ОСОБА_36 31.3222482401:01:007:5043 ОСОБА_37 32.3222482401:01:007:5044 ОСОБА_38 33.3222482401:01:007:5045 ОСОБА_39 34.3222482401:01:007:5046 ОСОБА_40 35.3222482401:01:007:5047 ОСОБА_41 36.3222482401:01:007:5048 ОСОБА_42 37.3222482401:01:007:5049 ОСОБА_43 38.3222482401:01:007:5050 ОСОБА_44 39.3222482401:01:007:5051 ОСОБА_45 40.3222482401:01:007:5052 ОСОБА_46 41.3222482401:01:007:5053 ОСОБА_47 42.3222482401:01:007:5054ОСОБА_48 43.3222482401:01:007:5055ОСОБА_49 44.3222482401:01:007:5056 ОСОБА_50 45.3222482401:01:007:5057 ОСОБА_51 46.3222482401:01:007:5058 ОСОБА_52 47.3222482401:01:007:5059 ОСОБА_53 48.3222482401:01:007:5060 ОСОБА_54 49.3222482401:01:007:5061 ОСОБА_55 50.3222482401:01:007:5062 ОСОБА_56 51.3222482401:01:007:5063 ОСОБА_57 52.3222482401:01:007:5064 ОСОБА_58 53.3222482401:01:007:5065 ОСОБА_59 54.3222482401:01:007:5066 ОСОБА_60 55.3222482401:01:007:5067 ОСОБА_61 56.3222482401:01:007:5068 ОСОБА_62 57.3222482401:01:007:5069 ОСОБА_63 58.3222482401:01:007:5070 ОСОБА_64 59.3222482401:01:007:5071 ОСОБА_65 60.3222482401:01:007:5072 ОСОБА_66 61.3222482401:01:007:5073 ОСОБА_67 62.3222482401:01:007:5074ОСОБА_68 63.3222482401:01:007:5075 ОСОБА_69 64.3222482401:01:007:5076Релігійна громада УПЦ

Заборонено власникам чи іншим особам за дорученням власників розпоряджатися земельними ділянками, які арештовані даною ухвалою, до скасування арешту в установленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, носить у собі тимчасовий характер.

Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Окрім того, матеріали кримінального провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потребу досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя на даній стадії не в праві вирішувати ті питання, які повинен вирішувати су при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не в праві оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України кримінальний процес являється змагальним і диспозитивним, що полягає у вільному подані учасниками процесу до суду доказів на підтвердження своєї позиції та захисту своїх інтересів.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про скасування арешту слід відмовити, оскільки заявник не довів суду, що арешт накладено необґрунтовано, та відповідно не довів що у застосуванні даного заходу забезпечення у кримінальному провадженні відпала потреба, оскільки відповідне нерухоме майно є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 26, 132, 170-173, 175 372, КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

В клопотанні адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12015110200003430 від 10.09.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_70