ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

м. Київ

Провадження № 11-1383сап18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,

суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю

секретаря судового засідання Сергійчук Л. Ю.,

скаржника ОСОБА_3,

представника Вищої ради правосуддя РусаковоїІ.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на рішення Вищої ради правосуддя від 01 листопада 2018 року, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 01 серпня 2018 року,

УСТАНОВИЛА:

У грудні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 01 листопада 2018 року «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 01 серпня 2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3».

Згідно із ч. 7 ст. 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом.

ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 05 грудня 2018 року відкрила провадження у цій справі.

Свою скаргу ОСОБА_3 мотивував тим, що оскаржуване рішення ВРП від 01 листопада 2018 року «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 01 серпня 2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3» є протиправним, оскільки постановлене з порушенням вимог ч. 1 ст. 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), а саме не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. За позицією скаржника, ВРП порушила норми процесуального права, недотрималася принципів об?єктивного розгляду та правової визначеності, а також дійшла помилкового висновку про наявність у його діях умислу.

ВРП у своєму відзиві просить відмовити ОСОБА_3 у задоволенні скарги, оскільки її рішення від 01 листопада 2018 року прийнято в межах наданих повноважень, обґрунтоване та законне. Рішення містить посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Відповідач дотримався всіх вимог законодавства та застосував до судді дисциплінарне стягнення в межах передбаченого законодавством строку.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

Президент України Указом від 14 липня 2004 року № 790/2004 призначив ОСОБА_3 на посаду судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області строком на 5 років. Верховна Рада України Постановою від 22 жовтня 2009 року № 1683-VI обрала його на посаду судді цього ж суду безстроково, а Постановою від 22 вересня 2011 року № 3784-VI - суддею Апеляційного суду Дніпропетровської області.

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що 07 червня 2018 року до ВРП надійшло звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) з доданим до нього рішенням від 22 травня 2018 року № 768/ко-18 про зупинення кваліфікаційного оцінювання судді Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3

У зверненні викладено прохання вирішити питання про відкриття дисциплінарної справи або відмову в її відкритті стосовно судді Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3 за порушення п. 19 ч. 1 ст. 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон 1402-VІІІ).

Підставою для направлення Комісією до ВРП такого звернення слугували такі обставини.

ВККС рішенням від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначила кваліфікаційне оцінювання 999 суддям місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема й судді Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3

Рішенням Комісії від 13 березня 2018 року № 50/зп-18 за результатами першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді - іспиту, складеного 27 лютого 2018 року, суддю ОСОБА_3 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання - дослідження досьє та проведення співбесіди.

22 березня 2018 року до ВККС надійшла заява члена Громадської ради доброчесності ОСОБА_7 щодо проведення перевірки достовірності тверджень, зазначених суддею ОСОБА_3 у п. 17 декларації доброчесності судді за 2015 рік.

У вказаній заяві викладено інформацію про постановлення 03 лютого 2014 року колегією суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі судді-доповідача ОСОБА_3, суддів ОСОБА_9, ОСОБА_10 ухвали у справі № 200/1171/14-к про залишення без змін ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2014 року щодо застосування до ОСОБА_8, який брав участь у масових акціях протесту, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Постановлення такої ухвали апеляційного суду стало підставою для звернення ОСОБА_8 до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції (далі - ТСК) із заявою від 25 листопада 2014 року про проведення перевірки стосовно суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10 відповідно до Закону України від 08 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі - Закон № 1188-VII). Ця заява із доданими до неї документами 31 березня 2016 року була передана для розгляду Вищій раді юстиції (далі - ВРЮ).

ВККС також установлено, що на момент подання декларації доброчесності за 2015 рік (26 грудня 2016 року) суддя ОСОБА_3 був обізнаний про факт подання ОСОБА_8 відповідної заяви до ТСК (з листа ВРЮ від 18 травня 2016 року № 5957/0/9-16).

У подальшому Друга Дисциплінарна палата ВРП (як правонаступник ВРЮ) розглянула зазначену заяву, і рішенням від 29 травня 2017 року № 1289/2дп/15-17 відмовила у притягненні судді ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у зв'язку із закінченням строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності. При цьому дисциплінарний орган ВРП констатував факт допущення вказаним суддею істотних порушень норм процесуального права під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8

Під час дослідження досьє та співбесіди із суддею ОСОБА_3 проведено перевірку викладеної у заяві ОСОБА_7 інформації, за результатами якої Комісією встановлено, що 26 грудня 2016 року суддею ОСОБА_3 вперше подано декларацію доброчесності судді за 2015 рік, у п. 17 якої суддя підтвердив, що він не приймав одноособово або у складі колегії суддів рішень, передбачених ст. 3 Закону № 1188-VII.

Відповідно до п. 5 Правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді, затверджених рішенням Комісії від 31 жовтня 2016 року № 137/зп-16, у разі заповнення декларації вперше у ній зазначаються твердження щодо обставин, які мали місце упродовж усього життя особи, яка її заповнює.

Таким чином, оцінивши у сукупності наявну в суддівському досьє інформацію та пояснення судді, ВККС дійшла висновку, що викладені факти та обставини можуть свідчити про вчинення суддею ОСОБА_3 дій, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 106 Закону № 1402-VІІІ (декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді), а тому рішенням від 22 квітня 2018 року № 768/ко-18 Комісія зупинила кваліфікаційне оцінювання судді та звернулася до ВРП для вирішення питання про відкриття щодо нього дисциплінарної справи або відмову в її відкритті.

Третя Дисциплінарна палата ВРП розглянула звернення ВККС, і рішенням від 01 серпня 2018 року притягнула ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

За позицією дисциплінарного органу ВРП, суддя ОСОБА_3 приймав у складі колегії суддів рішення, передбачені ст. 3 Закону № 1188-VII (постановлення 03 лютого 2014 року ухвали про залишення без змін ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2014 року щодо застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів), оскільки матеріали справи № 200/1171/14-к містили достатньо даних, що ОСОБА_8 брав участь у масових акціях протесту (26 січня 2014 року біля будівлі Дніпропетровської обласної державної адміністрації), зокрема з журналу судового засідання в суді першої інстанції, де підозрюваний прямо вказував, що він перебував на місці мітингу і висловлював протест Президенту.

На підставі зазначеного Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про наявність у діях скаржника складу дисциплінарного проступку, наслідком якого є притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених п. 19 ч. 1 ст. 106 Закону № 1402-VIII (декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді).

01 листопада 2018 року ВРП розглянула скаргу судді ОСОБА_3 і, керуючись п. 4 ч. 10 ст. 51 Закону № 1798-VIII, залишила без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 01 серпня 2018 року.

Не погодившись із таким рішенням ВРП, ОСОБА_3 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, що є предметом цього судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скаржника й надані на противагу їм аргументи ВРП, Велика Палата Верховного Суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З метою усунення прогалин національного законодавства, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, глава 4 якого визначає нову процедуру та порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено ст. 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до ч. 1 якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Статтею 52 Закону № 1798-VIII передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених п. 2-5 ч. 10 ст. 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу на те, що підстави для скасування рішення ВРП від 01 листопада 2018 року, передбачені п. 1-3 ч. 1 ст. 52 Закону

№ 1798-VIII, відсутні. Зокрема, оскаржуване рішення ухвалено повноважним складом ВРП: на засіданні 01 листопада 2018 року були присутні 11 її членів, «за» прийняття оскаржуваного рішення проголосувало 6 членів, «проти» - 5; рішення підписано всіма членами ВРП, які були присутні на засіданні. ОСОБА_3 належним чином повідомлений про засідання. При розгляді цієї дисциплінарної справи були присутні скаржник та його представник, які відповідали на питання членів ВРП і надавали свої пояснення.

Крім того, як убачається з матеріалів дисциплінарної справи, під час прийняття оскаржуваного рішення ВРП та її дисциплінарний орган дійшли висновку, що ОСОБА_3 допустив дисциплінарний проступок, передбачений п. 19 ч. 1 ст. 106 Закону № 1402-VIII (декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді). Тобто ВРП надано достатнє обґрунтування мотивів, з яких вона дійшла відповідних висновків.

Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (пункт 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ, навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії п. 1 ст. 6 Конвенції». У межах скарги за ст. 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд Третьої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який його було винесено, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (п. 123 рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України»).

Можливість оскаржити рішення по суті є гарантією суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії п. 1 ст. 6 Конвенції та є визначеним ст. 266 КАС України судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема, на рішення про залишення без змін рішень її дисциплінарних палат щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

ВеликаПалата Верховного Суду переглядає ухвалене у спосіб, передбачений Законом № 1798-VIII, рішення ВРП від 01 листопада 2018 року «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 01 серпня 2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3». Крім того, підстави для оскарження зазначеного рішення ВРП від 01 листопада 2018 року, наведені в скарзі ОСОБА_3, свідчать про наявність у ВеликоїПалати Верховного Суду повної юрисдикції щодо розгляду скарг на рішення ВРП.

Таким чином, законодавство України надає необхідні гарантії справедливого судового розгляду справ про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, зокрема при розгляді скарг на рішення ВРП, поданих до Великої Палати Верховного Суду згідно зі ст. 266 КАС України. Якщо суд може повністю вивчити суть справи, що призвела до застосування дисциплінарного стягнення, тоді вважається, що суддя, стосовно якого ухвалено таке рішення, отримав у принципі доступ до суду (п. 113 Спільного висновку ОБСЄ/БДІПЛ і Венеціанської комісії від 16 червня 2014 року щодо проекту змін до нормативно-правової бази у сфері дисциплінарної відповідальності суддів у Киргизькій Республіці).

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення й мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Ураховуючи наведені правові висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути скаргу ОСОБА_3, ретельно дослідивши дотримання ВРП під час прийняття спірного рішення положень п. 4 ч. 1 ст. 52 Закону

№ 1798-VIII, тобто наявність обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

У своїй скарзі суддя ОСОБА_3 посилається на ті обставини, що при постановленні оскаржуваного ним рішення ВРП не врахувала відсутність попереднього рішення ВККС про підтвердження інформації щодо недостовірності тверджень, вказаних ним у декларації доброчесності судді. На думку скаржника, дисциплінарний орган ВРП, приймаючи рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, порушив принцип правової визначеності, що, у свою чергу, є порушенням процесуальних норм при розгляді дисциплінарної справи відносно судді.

Проте ці доводи Велика Палата Верховного Суду не може вважати прийнятними з огляду на таке.

За змістом ч. 6-7 ст. 62 Закону № 1402-VIII суддя зобов'язаний щорічно до 01 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті ВККС декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією. У разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень судді у декларації доброчесності, ВККС проводить відповідну перевірку. Неподання, несвоєчасне подання декларації доброчесності суддею або декларування в ній завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень мають наслідком дисциплінарну відповідальність, встановлену цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 84 Закону № 1402-VIII у разі виявлення під час проведення кваліфікаційного оцінювання фактів, що можуть мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, ВККС може звернутися до органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті.

Дійсно, підп. 2 п. 6.5.2 Регламенту ВККС, затвердженого її рішенням від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16, передбачена можливість ухвалення Комісією за результатами розгляду питання про недостовірність або неповноту відомостей чи тверджень, вказаних суддею у декларації доброчесності судді, рішення про підтвердження такої інформації й звернення до ВРП стосовно притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку, встановленому ст. 107 Закону

№ 1402-VIII.

Однак ухвалення такого рішення саме в такому контексті є правом ВККС, а не її обов?язком.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що підставою для направлення Комісією звернення до ВРП слугувало рішення ВККС від 22 травня 2018 року № 768/ко-18, де вказано, що викладені факти та обставини можуть свідчити про вчинення ОСОБА_3 дій, передбачених п. 19 ч. 1 ст. 106 Закону № 1402-VIII, а саме декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді, у зв?язку з чим вирішено звернутися до ВРП у порядку ст. 84 цього Закону.

ВеликаПалата Верховного Суду погоджується з доводами відповідача, що ВККС у межах своїх повноважень згідно з вимогами ст. 84 Закону № 1402-VIII звернулася до ВРП для вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_3, а тому Третя Дисциплінарна палата ВРП відкрила і розглянула цю дисциплінарну справу відповідно до норм діючого законодавства, не порушуючи принципу правової визначеності та процесуальних норм, що спростовує зазначені вище твердження скаржника.

Також не є підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП і доводи судді ОСОБА_3 про необ'єктивність розгляду дисциплінарної справи щодо нього, яка нібито призвела до помилкових висновків про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку, з таких міркувань.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1188-VII суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішень про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, залишення їх без змін, продовження строку тримання під вартою, обвинувальних вироків щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у зв'язку з їхньою участю у таких акціях.

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2014 року у складі головуючого судді ОСОБА_3, суддів ОСОБА_10, ОСОБА_9 залишено без змін ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2014 року, якою задоволено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів стосовно ОСОБА_8, що підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 Кримінального кодексу України (організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях).

ВРП та її Третя Дисциплінарна палата правильно зазначили, що твердження судді ОСОБА_3 про відсутність у суду будь-якої інформації, що ОСОБА_8 був учасником масових акцій протесту, не відповідають дійсності.

Зокрема, в ухвалі від 03 лютого 2014 року апеляційний суд зазначив, що 26 січня 2014 року ОСОБА_8 вручено повідомлення про підозру у вчиненні ним зазначеного кримінального правопорушення, яке полягало в активній участі у масових заворушеннях, опорі представникам влади із застосуванням інших предметів, які використовувались як зброя.

Під час розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції досліджувались матеріали справи № 200/1171/14-к разом із клопотанням слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8, який підозрювався в активній участі в масових заворушеннях 26 січня 2014 року біля будівлі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, що супроводжувались порушенням громадського порядку, знищенням державного майна.

Крім того, із журналу судового засідання суду першої інстанції від 27 січня 2014 року вбачається, що ОСОБА_8 визнавав, що 26 січня 2014 року він знаходився на місці мітингу, висловлював протест Президенту і приймав участь у масових заворушеннях. Був затриманий, коли йшов додому. На час затримання вже був без маски. У момент протесту знаходився як у масці, так і без неї, оскільки боявся захворіти грипом.

Отже, твердження судді ОСОБА_3, що на час розгляду справи у суду не було підстав вважати, що ОСОБА_8 намагався поширити певні погляди та брав участь у масових акціях протесту, спростовуються вказаними обставинами, яким, на думку Великої Палати Верховного Суду, була надана належна оцінка ВРП.

З матеріалів справи вбачається, що ВРЮ листом від 18 травня 2016 року № 5957/0/9-16 повідомила суддю ОСОБА_3 про розгляд заяви ОСОБА_8 у порядку п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1188-VII. Тобто на момент подачі декларації доброчесності за 2015 рік (26 грудня 2016 року) він був обізнаний про розгляд цієї дисциплінарної справи щодо нього.

Стосовно доводів ОСОБА_3 про відсутність у його діях умислу на декларування завідомо недостовірних тверджень у декларації доброчесності судді, Велика Палата Верховного Суду вважає за доцільне зазначити таке.

Допущення суддею ОСОБА_3 істотних порушень норм процесуального права під час апеляційного перегляду справи № 200/1171/14-к та залишення без змін ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2014 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 встановлені у рішенні Другої Дисциплінарної палати ВРП від 29 травня 2017 року № 1289/2дп/15-17, незважаючи на те, що цим рішенням було відмовлено у притягненні ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у зв'язку зі спливом строку притягнення.

Зокрема, у вказаному вище рішенні зазначено, що ОСОБА_8 підозрювався в активній участі в масових заворушеннях 26 січня 2014 року.

При цьому з матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що ОСОБА_3 не оскаржував рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 29 травня 2017 року № 1289/2дп/15-17, тобто погодився з викладеними в ньому висновками дисциплінарного органу.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП про те, що ОСОБА_3 на момент подачі декларації доброчесності судді за 2015 рік був обізнаний про ухвалення ним у складі колегії суддів Апеляційного суду Дніпропетровської області судового рішення, передбаченого ст. 3 Закону

№ 1188-VII.

Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_3 зазначив, що ВРП прийняла спірне рішення без урахування своєї практики у прийнятті рішень на підставі п. 19 ч. 1 ст. 106 Закону № 1402-VІІІ.

ВеликаПалата Верховного Суду не підтримує таку позицію скаржника з огляду на таке.

28 березня 2018 року у судовому засіданні Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_3 надав копії рішень Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 27 лютого 2019 року № 600/3дп/15-19 та № 601/3дп/15-19 про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_11 та судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_12, які, на його думку, підтверджують неоднакове вирішення ВРП та її дисциплінарним органом подібних дисциплінарних справ.

ПротеВелика Палата Верховного Суду дослідила надані скаржником для порівняння копії рішень і встановила, що вони не є однаковими та не можуть бути підтвердженням протилежної практики ВРП, оскільки обставини у цих рішеннях та у рішенні, яке є предметом цього судового розгляду, є різними. Зокрема, з наданих ОСОБА_3 рішень Третьої Дисциплінарної палати ВРП убачається, що судді, на відміну від скаржника, визнали свою помилку і задля уникнення неточностей при заповненні декларації доброчесності судді у примітці до вказаної декларації, зазначили, чому вважають неможливим дати відповідь на п. 17, а також те, що на момент заповнення цих декларацій суддям не були відомі результати перевірки відповідно до ст. 3 Закону № 1188-VII.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду встановила, що надані ОСОБА_3 копії рішень ВРП не підтверджують його доводи стосовно різної практики ВРП у подібних дисциплінарних справах, а підстави, за яких скаржник був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, не мають аналогічних підстав у наданих для порівняння рішеннях.

ТакожВелика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що ВРП приймає свої рішення в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення стосовно кожного судді окремо.

Повноваження ВРП та її дисциплінарного органу, передбачені Конституцією та законами № 1402-VIII і № 1798-VIII, є дискреційними, а тому вищезазначені твердження скаржника є необґрунтованими і не можуть слугувати підставою для скасування спірного рішення.

Що стосується пропорційності обраного ВРП стосовно судді ОСОБА_3 виду дисциплінарного стягнення, то Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 Закону № 1402-VIII під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

У п. 3.4 Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року

№ 2-рп/2011 закріплено, що дотримання суддею присяги - його конституційно визначений обов'язок. Таким чином, присяга судді має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов'язання судді.

Відповідно до п. 50 Висновку № 3 (2002) КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов'язків та в особистому житті; вони повинні виконувати свої обов'язки, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості; судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування всіх питань, що не стосуються суті справи; вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності.

Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що при розгляді цієї дисциплінарної справи ВРП дійшла правильного висновку, що обраний Третьою Дисциплінарною палатою вид дисциплінарного стягнення, враховуючи позитивну характеристику ОСОБА_3 з місця роботи та відсутність у нього дисциплінарних стягнень у минулому, є цілком виправданим вчиненому дисциплінарному проступку та відповідає принципу пропорційності.

Таким чином, оцінивши в сукупності отримані в судовому засіданні докази, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду встановила, що ВРП, приймаючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Законом № 1798-VIII, з дотриманням принципу пропорційності в застосуванні дисциплінарного стягнення; оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов правильного висновку про необхідність застосування до судді ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у виді догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця, а тому відсутні правові підстави для задоволення скарги.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 250, 266, 341, 342, 344, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Вищої ради правосуддя від 01 листопада 2018 року «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 01 серпня 2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3» залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В. С. Князєв

Суддя-доповідач: І.В.Саприкіна

Судді:

С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л.І. Рогач

Д. А. Гудима О.М. Ситнік

О. Р. Кібенко О.С.Ткачук

Л. М. Лобойко В.Ю. Уркевич

Н. П. Лященко О.Г. Яновська