ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 826/823/17 Суддя першої інстанції: Кузьменко В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Беспалова О.О. та Степанюка А.Г.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
за участю:
представника відповідача: - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Фастівському районі Київської області Ярмолюк Альони Анатоліївни, Управління Держгеокадастру у Фастівському районі Київської області, Відділу у Фастівському районі Головного управління Держгеокадастру у Фастівському районі Київської області, третя особа - ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Фастівському районі Київської області Ярмолюк Альони Анатоліївни, Управління Держгеокадастру у Фастівському районі Київської області, Відділу у Фастівському районі Головного управління Держгеокадастру у Фастівському районі Київської області, третя особа - ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просив:
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 шляхом внесення запису в Поземельну книгу із скасуванням кадастрового номера цієї земельної ділянки;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 від 15 серпня 2016 року №РВ-3200362632016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо здійснення державної реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходячи із системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, враховуючи факт визнання судом недійсними правовстановлюючих документів на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, яка перетинається із земельною ділянкою позивача, та як встановлено вище, наявність підстав для скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, прийшов до висновку, що відомості Державного земельного кадастру щодо вказаної земельної ділянки є недостовірними, а тому запис в Поземельній книзі підлягає скасуванню шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,2589 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю від 30 квітня 2002 року №474.
За результатами розгляду заяви позивача про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 02 серпня 2016 року №ЗВ-3207528022016 щодо земельної ділянки площею 0,2589 га по АДРЕСА_1 Державним кадастровим реєстратором Ярмолюк А.А. прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 15 серпня 2016 року №РВ-3200362632016.
Вказане рішення мотивовано невідповідністю електронного документа встановленим вимогам, а саме: XSD Схема наявні зауваження щодо валідності електронного документа, перетин ділянок з ділянкою НОМЕР_1, площа співпадає на 12,295%; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 193 Земельного кодексу України Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Статтею 194 Земельного кодексу України встановлено, що призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлює Закон України «Про Державний земельний кадастр».
У відповідності до частини першої статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.
Частинами шостою-восьмою статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.
Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці.
Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.
Згідно статті 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними.
Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Частиною першою статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру:
на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 791 Земельного кодексу України, при їх формуванні;
на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками;
на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель;
на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).
Згідно положень частин першої-п'ятої статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Статтею 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» зокрема передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).
Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:
- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;
- подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;
- невідповідність поданих документів вимогам законодавства;
- знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.
Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.
Так, як було зазначено вище, підставою для відмови позивачу у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, згідно оскаржуваного рішення вказано знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, а саме перетин ділянок з ділянкою НОМЕР_1, площа співпадає на 12,295%.
В матеріалах справи міститься розпорядження Фастівської районної державної адміністрації Київської області від 01 березня 2005 року №127 «Про оформлення права власності на земельні ділянки власникам земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Фастівецької сільської ради Фастівського району Київської області», яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на землю власникам земельних часток (паїв) (згідно додатку), взамін сертифікатів на право на земельні частки (паї), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Фастівецької сільської ради Фастівського району Київської області.
Згідно пункту 33 додатку до розпорядження Фастівської районної державної адміністрації Київської області від 01 березня 2005 року №127 «Список власників земельних часток/паїв/, яким оформляються Державні акти на право приватної власності на землю взамін сертифікатів по Фастівецькій сільській раді» власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 є ОСОБА_4
У свою чергу, заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2012 року у справі №2/1027/322/2012 визнано недійсним розпорядження Фастівської районної державної адміністрації Київської області від 01 березня 2005 року №127 «Про оформлення права власності на земельні ділянки власникам земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Фастівецької сільської ради Фастівського району Київської області» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на землю власнику земельної ділянки (паю) ОСОБА_4 та визнано недійсним пункт 33 додатку до вказаного розпорядження «Список власників земельних часток/паїв/, яким оформляються Державні акти на право приватної власності на землю взамін сертифікатів по Фастівецькій сільській раді»; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯБ №268170 на земельну ділянку площею 4,3943 га в межах згідно з планом, розташовану на території Фастівецької сільської ради Фастівського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виданого ОСОБА_4.
Вказане рішення набрало законної сили 17.09.2012 року.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З наведеного вбачається, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площа якої співпадає на 12,295% із земельною ділянкою, яка належить на праві власності позивачу, визнано недійсними у судовому порядку, у зв'язку з чим, на переконання колегії суддів, наявні підстави для скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки.
При цьому, варто звернути увагу на те, що у даному випадку, захист прав позивача у позасудовому порядку неможливий, оскільки чинним законодавством встановлено право державного реєстратора щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки виключно у разі поділу чи об'єднання земельних ділянок, або якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника, однак, вказані обставини не можуть обмежувати право позивача на захист своїх законних інтересів, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що захист прав позивача можливий шляхом прийняття судового рішення про зобов'язання державного реєстратора скасувати державну реєстрацію земельної ділянки.
В частині позовних вимог щодо скасування запису у Поземельній книзі, варто звернути увагу на наступне.
Частиною четвертою статті 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (далі по тексту - Порядок).
Пунктом 49 Порядку передбачено, що Поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об'єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107-137 цього Порядку.
Відповідно до пункту 57 Порядку, Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156-2 цього Порядку.
Згідно пункту 60 Порядку запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.
Відповідно до пункту 61 Порядку скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.
Таким чином, виходячи із системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, враховуючи факт визнання судом недійсними правовстановлюючих документів на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, яка перетинається із земельною ділянкою позивача, та як встановлено вище, наявність підстав для скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відомості Державного земельного кадастру щодо вказаної земельної ділянки є недостовірними, а тому запис в Поземельній книзі підлягає скасуванню шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування.
При цьому, варто наголосити, що рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2012 року у справі №2/1027/322/2012 міститься в технічній документації, поданій позивачем відповідачу 2 з метою реєстрації земельної ділянки, що свідчить про обізнаність останнього щодо наявності судового рішення, яким визнано недійсними правовстановлюючі документи на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1.
Разом з тим, зі змісту норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини вбачається, що скасування запису у Поземельній книзі та закриття Поземельної книги у зв'язку із скасуванням державної реєстрації земельної ділянки здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення. Передбачений законодавством порядок скасування державної реєстрації земельних ділянок чи окремих записів у Поземельній книзі передбачає вчинення відповідних дій саме державним кадастровим реєстратором, що виключає можливість скасування таких записів безпосередньо судом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Враховуючи викладене, підстави для відмови позивачу у реєстрації земельної ділянки відсутні, а тому рішення відповідача 1 від 15 серпня 2016 року №РВ-3200362632016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо здійснення державної реєстрації земельної ділянки за адресою: Київська обл., Фастівський район, с. Фастівець, вул. Мічуріна, б/н, є протиправним та підлягає скасуванню, як вірно встановлено судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя : О.О.Беспалов
А.Г.Степанюк
Повний текст виготовлено 09 квітня 2019 року.
