ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
24.02.10 Справа № 6/138
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.
розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Екватор», м. Чернівці, вих. № 140 від 30.12.2009р.
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.12.2009 року
у справі № 6/138, суддя Паскарь А.,
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Торговий дім «ЛунаПак», м. Дніпропетровськ
до Товариства з додатковою відповідальністю «Екватор», м. Чернівці
про стягнення боргу,
за участю представників
від позивача: Жумига О.А. - представник;
від відповідача: не з’явились.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23.12.2009 року у справі № 6/138 позов Товариства з додатковою відповідальністю «Торговий дім «ЛунаПак»(з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) задоволено частково. З рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор»на користь позивача у справі стягнуто 68 000 грн. основного боргу, 1334,82 грн. пені, 195,34 грн. 3% річних, 195, 34 грн. в повернення сплаченого державного мита та 777,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ТОВ «Екватор»звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.12.2009 року у справі № 6/138 змінити в частині стягнення основного боргу та скасувати в частині стягнення пені та 3% річних з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЛунаПак» у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів скаржника, просять оскаржуване судове рішення залишити без змін, апеляційну с каргу –без задоволення.
Скаржник участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, подав на розгляд суду клопотання (факсограму) про відкладення розгляду апеляційної скарги.
Судова колегія відмовила у задоволенні поданого клопотання, оскільки таке необґрунтоване та документально не підтверджене.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, однак оскаржуване рішення Господарського суду Чернівецької області у даній справі –змінити, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 4-7 ГПК України, судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об’єктивної істини, тобто відповідності висновків викладених у судовому акті дійсним обставинам справи, реалізується також положеннями ст. 43 ГПК України, згідно якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, 03.06.2009р. між сторонами у справі було укладено договір № 43 на виготовлення продукції, відповідно до умов якого виконавець (позивач) зобов’язався виготовити з власної сировини та поставити замовнику (відповідачу) картонні упаковки для чіпсів на загальну суму 85500грн., а замовник - прийняти та оплатити товар.
Згідно з п.3.1 Договору замовник зобов’язаний перерахувати на рахунок виконавця кошти, вказані в Специфікації до договору, протягом 60 днів з моменту поставки продукції.
Відповідно до п.6.2 Договору за порушення строків оплати поставленої продукції, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення платежу.
На виконання умов укладеного договору позивач 28.07.2009р. та 30.07.2009р. відпустив відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 81252, 19 грн. що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на виконання умов договору, в період з 30.09.2009р. по 27.10.2009р., сплатив позивачу 5000 грн., а в процесі розгляду справи перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 8252,19 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями.
Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий від позивача товар, на момент винесення рішення, становила 68000 грн., яка правомірно задоволена місцевим господарським судом.
Статтею 193 ГК України, яка кореспондує зі статтею 526 ЦК України, передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Порушення боржником, взятих на себе зобов’язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності (ст. 611 ЦК України).
У відповідності до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549).
Позивач, керуючись п. 6.2 договору, нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (з врахуванням сум та дат часткової оплати), яка в сукупності становить 1334, 82 грн. (заява про уточнення позовних вимог а.с.59).
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 3% річних від простроченої суми боргу, що становить 195,34 грн.
З врахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відповідачем порушено умови договору в частині розрахунків за відпущений товар, що є його обов’язком відповідно до вимог законодавства України та умов укладеного між сторонами договору, а тому правомірно задоволив позовні вимоги ТОВ «Торговий дім «ЛунаПак».
Щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 8252, 19 грн. основного боргу, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2009р. позивачем на розгляд суду було подано заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 59), якою позивач зменшив позовні вимоги щодо стягнення основного боргу.
Так, в заяві про уточнення позовних вимог позивач просив стягнути на його користь 68 000 грн. основного боргу, 1334, 82 грн. пені та 195, 34 грн. 3% річних, які рішенням суду першої інстанції були задоволені в повному об’ємі.
Тому, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки місцевого господарського суду щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 8252, 19 грн. основного боргу, оскільки вказаною вище заявою, поданою до місцевого господарського суду, позивач змінив свої позовні вимоги, а не відмовився від позову, тоді як припинення провадження у справі на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України можливе на підставі прийняття судом відмови позивача від позову в цілому.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що прийняте рішення місцевого господарського суду у даній справі слід змінити, виключивши з резолютивної частини рішення покликання на часткове задоволення позову та пункт третій. В решті судове рішення залишити без змін.
Доводи скаржника про те, що він був позбавлений процесуального права захищати інтереси підприємства в судовому засіданні, так як судове рішення прийнято за його відсутності, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки, як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд справи саме на клопотання відповідача.
При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу скаржника на те, що неявка представників сторін в судове засідання, зокрема відповідача, не перешкоджає вирішенню спору по суті, так як про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені, і відповідно до ст.75 ГПК України суд вправі розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що в даному випадку і було зроблено Господарським судом Чернівецької області.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105, 107 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.12.2009 року у справі № 6/138 змінити.
Виключити з резолютивної частини рішення суду покликання на часткове задоволення позову та пункт третій.
В решті судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Головуючий-суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.
