П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/34/19

Провадження № 11-82заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ПрокопенкаО.Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні діїта відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2019 року (суддя Берназюк Я. О.),

УСТАНОВИЛА:

14 січня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ВРП щодо залишення без задоволення заяви позивача від 3 грудня 2018 року;

- зобов'язати ВРП здійснити контроль за дотриманням судами України Конституції та законів України при вирішенні ними судових справ за судовими провадженнями ОСОБА_3 за останні 2 роки та вжити засоби щодо забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними правосуддя, при розгляді заяв і скарг ОСОБА_3 з метою забезпечення його конституційного права на судовий захист;

- стягнути з ВРП на його користь 3 млн грн моральної шкоди, заподіяної протправною бездіяльністю відповідача.

Позов ОСОБА_3 мотивовано тим, що вимоги його скарги, поданої до ВРП в порядку Закону України «Про звернення громадян», відповідають завданням, функціям і повноваженням відповідача, однак останній безпідставно відмовив у її розгляді та протиправно не перевірив адекватність ухвалених судами України судових рішень у його справах за останні 2 роки та не забезпечив поновлення права позивача на судовий захист, передбаченого статтею 55 Конституції України.

Позивач також зазначив, що у зв'язку з безпідставною відмовою ВРП перевірити викладені у його заяві факти щодо психічних захворювань суддів практично всієї системи судоустрою України, а саме адекватності судових рішень, ухвалених суддями у справах позивача за останні 2 роки, йому завдано моральну шкоду, яку позивач оцінює у 3 млн грн.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, керуючись статтями 45 та 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ухвалою від 22 січня 2019 року повернув ОСОБА_3 його позовну заяву, вказавши на зловживання позивачем його процесуальними правами, яке полягало у застосуванні позивачем у позовній заяві образливих висловлювань, які дискредитують судові органи Українита їх посадових осіб.

На зазначену ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм процесуального права, порушує питання про скасування його ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скаргу мотивовано відсутністю у суду передбачених статтею 169 КАС підстав для повернення позову, а також закріпленим у статті 34 Конституції України правом позивача на свободу слова та вільне вираження своїх переконань, зокрема, щодо протиправності дій та низького рівня морально-психологічної і професійної підготовки суддів.

ВРП у відзиві на апеляційну скаргу вказує на її необґрунтованість та відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви ОСОБА_3

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною четвертою статті 169 КАС передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо:

1) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк;

2) позивач до відкриття провадження в адміністративній справі подав заяву про її відкликання;

3) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

4) позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спорів у випадках, в яких законом визначено обов'язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору;

5) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

6) порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу);

7) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи;

8) якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною п'ятою статті 122 цього Кодексу;

9) у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Наведеною нормою не встановлено такої підстави для повернення позовної заяви, як зловживання процесуальними правами.

Водночас за правилами частини третьої статті 45 КАС якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Відповідно до частини першої статті 45 КАС учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

За частиною другою цієї статті суд з урахуванням конкретних обставин справи може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

ВеликаПалата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що вказана судом першої інстанції підстава для висновку про зловживання позивачем його процесуальними правами не входить до наведеного частиною другою статті 45 КАС переліку, адже за змістом абзацу першого цієї статті такий перелік не є вичерпним.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (пункт 9 частини третьої статті 2 КАС).

Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини п'ятої статті 44 КАС).

На переконання Великої Палати Верховного Суду, нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.

Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадами (принципами) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС.

ОСОБА_3 предметом перевірки за його позовом визначив правомірність діянь ВРП, пов'язаних із розглядом заяви, поданої в порядку Закону України «Про звернення громадян», а також компетенцію ВРП щодо контролю за дотриманням законодавства суддями під час розгляду справ позивача. При цьомуобґрунтування вимог позивача зводяться лише до образливих тверджень на адресу суду(абзац дев'ятий, тринадцятий, чотирнадцятий, шістнадцятий першої сторінки, абзац сьомий другої сторінки та абзац другий третьої сторінки позовної заяви).

Образливі висловлювання ОСОБА_3 на адресу суду, використання яких неприпустиме при оформленні, зокрема, й позовної заяви, які до того ж визначені позивачем підставою позову, суд першої інстанції правильно розцінив як зловживання процесуальними правами.

Обґрунтування позову з використанням наведених висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, цей Суд, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02, «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).

Ураховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про допущення ОСОБА_3 зловживання його процесуальними правами, а відтак і наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини третьої статті 45 КАС, ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права, аргументи скаржника цих висновків не спростовують.

Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_3 відповідно до частини першої статті 316 КАС слід залишити без задоволення, а ухвалуКасаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2019 року - без змін.

Керуючись статтями 243, 266, 315, 316, 325 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко С.В. БакулінаЛ.І. Рогач В.В. БританчукІ.В. Саприкіна Д.А. ГудимаО.М. Ситнік О.Р. КібенкоО.С. Ткачук В.С. КнязєвВ.Ю. Уркевич Л.М. ЛобойкоО.Г. Яновська