ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2019 року

Київ

справа №820/68/18

адміністративне провадження №К/9901/55583/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МТД «ПАК ЗТ Нова Баварія» на рішення Харківського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Мороко А.С. від 06.02.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Яковенка М.М., суддів: Резнікової С.С., Старостіна В.В. від 06.06.2018 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТД «ПАК ЗТ Нова Баварія» до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МТД «ПАК ЗТ Нова Баварія» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач/Управління), в якому просило визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області щодо винесення наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 23.06.2017 №2753 «Про проведення фактичної перевірки»; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 23.06.2017 №2753 «Про проведення фактичної перевірки».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в оскаржуваному наказі не зазначено тривалість перевірки, він був вручений представнику Товариства з порушеннями строків, передбачених чинним законодавством, а при наданні наказу на ознайомлення одним із перевіряючих пред'явлено довідку замість службового посвідчення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018, у задоволенні позову відмовлено.

При прийнятті оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій виходили з того, що в межах спірних правовідносин юридично-правове значення мають не самі по собі дії, що вчинялись до оформлення спірного наказу, а прийняття самого наказу, який створює відповідні наслідки та встановлює відповідне правове навантаження на учасників таких відносин. Водночас наказ Головного управління ДФС у Харківській області від 23.06.2017 №2753 «Про проведення фактичної перевірки» прийнятий контролюючим органом у межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Крім того, Товариство не скористалось своїм правом, визначеним підпунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, та допустило орган державної податкової служби до проведення перевірки, у в'язку із чим підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

У касаційній скарзі посилається на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про: - наявність у оскаржуваному наказі інформації щодо тривалості перевірки у відповідності до пункту 81.1 пункту 81 Податкового кодексу України, а також на невірне тлумачення ними пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України, оскільки відповідною нормою лише передбачено максимальний термін проведення перевірки, а тому посилання на неї у наказі не є відомостями про тривалість її проведення; - наявність підстав для проведення фактичної перевірки, оскільки передумови, визначені Податковим кодексом України для її призначення (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80), та на які здійснено посилання в наказі, відсутні, а посилання на підпункти 19-1.1.13, 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України не надають права контролюючому органу здійснювати перевірку дотримання вимог Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»; - відсутність у податкового органу обов'язку, визначеного законодавством, повідомляти платника податків про здійснення фактичної перевірки до початку її проведення, що суперечить положенням пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (наказ, в якому датою початку проведення перевірки вказано 26.06.2017, вручено представнику Товариства 27.06.2017). Крім того, скаржник зазначає про невідповідність частині п'ятій статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», абзацам першому, четвертому пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України висновків судів щодо наявності права у посадової особи контролюючого органу на проведення перевірки за умови пред'явлення нею довідки, що підтверджує статус посадової особи, а також на помилкове застосування до спірних правовідносин наказу Державної фіскальної служби «Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби» від 23.10.2014 №207. До того ж зазначає про невідповідність позиції судів висновкам Верховного Суду України, що зроблені у постановах від 27.01.2015 у справі №21-425а14 та від 16.02.2016 у справі №826/12651/14.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. При цьому зазначає, що фактичну перевірку позивача було проведено у відповідності до норм Податкового кодексу України, а саме підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України в межах повноважень щодо здійснення функцій по контролю за дотриманням вимог законодавства при регулюванні відносин у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, а також проведення інвентаризації сировини, незавершеного виробництва, готової продукції у місці провадження діяльності, про що зазначено у оскаржуваному наказі. Вказує, що наказ містить інформацію щодо періоду проведення перевірки, а саме: у відповідності до вимог пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України з 26.06.2017. Зауважує, що відповідно до наказу Державної фіскальної служби «Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби» від 23.10.2014 №207 дозволено видавати працівникам довідки про їх приналежність до посадових осіб органів ДФС, які використовувати виключно з паспортом громадянина України, а в силу пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків. При цьому звертає увагу, що позивачем було допущено працівників контролюючого органу до проведення перевірки та за її результатами складено акт та прийнято рішення про застосування фінансових санкцій, які є предметом спору у іншій адміністративній справі, а посилання позивача на рішення Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі №21-425а14 та від 16.02.2016 у справі №826/12651/14 є безпідставними, оскільки наведені в них висновки стосуються проведення документальної невиїзної перевірки.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.06.2017 з метою реалізації функцій, закріплених в підпунктах 19-1.1.13, 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, для здійснення контролю за дотриманням норм Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зі змінами та доповненнями, в частині дотримання вимог законодавства при регулюванні відносин у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, а також проведення інвентаризації сировини, незавершеного виробництва, готової продукції у місці провадження діяльності, начальником Головного управлінням ДФС у Харківській області прийнято наказ №2753 «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МТД «ПАК ЗТ Нова Баварія» (податковий номер 35858745) у відповідності до вимог пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України з 26.06.2017 за період діяльності суб'єкта господарювання з 01.09.2016 по день закінчення перевірки (включно).

26.06.2017 начальником Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області виписані направлення на посадових осіб щодо проведення фактичної перевірки з 26.06.2017 по 05.07.2017 №418, №419, №420.

Заявою від 03.07.2017 директор Товариства у зв'язку із неможливістю надати до перевірки документи бухгалтерського обліку через їх пошкодження просив Головне управління ДФС у Харківській області встановити термін для відновлення таких документів 90 календарних днів, а перевірку - зупинити до моменту відновлення документів.

Розглянувши доповідну записку начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управлінням ДФС у Харківській області від 05.07.2017 №565/20-40-40-02-16 про неможливість провести перевірку, 05.07.2017 виконуючим обов'язки начальника Головного управління ДФС у Харківській області прийнято наказ №2908 «Про перенесення термінів фактичної перевірки», яким перенесено терміни проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МТД «ПАК ЗТ Нова Баварія» до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах строків, визначених пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України.

В період з 26.06.2017 по 02.10.2017 Управлінням проведено фактичну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 02.10.2017 №14146/20-40-40-02-08/35858745.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

В силу пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Натомість платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення фактичної перевірки щодо нього, має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його в суді або застосувати інші заходи, передбачені статтею 81 Податкового кодексу України, шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до її проведення. Якщо ж допуск до фактичної податкової перевірки відбувся і наказ реалізований як прийнятий в межах закону і компетенції, в подальшому предметом розгляду в суді має бути зміст виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При вирішенні питання про належний спосіб захисту порушеного права суду в кожному конкретному випадку необхідно виходити з того, що такий захист повинен найбільш повно відповідати меті (цілі), задля досягнення якої був направлений позов.

Аналогічний висновок щодо застосування вказаних норм права викладено в постанові Верховного Суду від 30.11.2018 (справа №804/1297/16). При цьому вказане вище відповідає й позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові №21-25а10 від 24.12.2010 у справі за позовом ТОВ «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової адміністрації в Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство, вважаючи, що дії податкового органу щодо прийняття наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 23.06.2017 №2753 є протиправними, а вказаний наказ - незаконним, не скористалось своїм правом, передбаченим підпунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, та допустило орган державної податкової служби до проведення перевірки, внаслідок чого останню проведено та складено акт «Про результати фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МТД «ПАК ЗТ Нова Баварія» (податковий номер 35858745) від 02.10.2017 №14146/20-40-40-02-08/35858745.

Отже, податковим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, у зв'язку з чим оспорюваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу не призведе до поновлення порушеного права. У спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки.

Стосовно доводів скаржника щодо допущених, на його думку, порушень проведення фактичної перевірки, несвоєчасне вручення наказу, наявність довідки замість посвідчення у перевіряючого, слід зазначити, що правомірність дій щодо проведення перевірки не є предметом спору у даній справі, а тому вони є недоречними.

Таким чином, підстави для задоволення позову у даній справі відсутні. Здійснення ж судами оцінки правомірності оскаржуваного наказу не призвело до неправильного вирішення справи в цілому, а тому не є підставою для скасування судових рішень.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги є необґрунтованими та підлягають відхиленню.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МТД «ПАК ЗТ Нова Баварія» залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2018 у справі №820/68/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду